Ухвала суду № 96647207, 29.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 квітня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/4172/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 360/4172/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 360/4172/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вищевказаної заяви, заявником зазначено, що 14 грудня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення по справі №360/4172/20, яким, зокрема, зобов`язано Луганський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Представником відповідача було запропоновано позивачу звернутися з заявою до суду про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суд дів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Відповідно до статті 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Абзацом десятим пункту 25 Порядку передбачено, що в разі наявності в боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за такою бюджетною програмою.

При цьому, положення пунктів 28 - 34 Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми у разі наявності асигнувань за такою програмою, достатніх для виконання виконавчого документа.

Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів” у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Отже, виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі № 360/4172/20 повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України головним розпорядником бюджетних коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України. Зазначене буде відповідати правовій позиції Верховного суду щодо виконання рішення суду на користь судді (постанова від 07.10.2020 справа № 822/743/16).

На підставі вищевикладеного, заявник просить суд встановити спосіб та порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі № 360/4172/20 та стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , нараховану суддівську винагороду судді Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 за квітень-травень 2020 року, відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових податків та зборів, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Ухвалою суду від 22.04.2021 призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 360/4172/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 квітня 2021 року.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини другої статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення та матеріали справи, суд дійшов такого.

27 жовтня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд: визнати протиправними дії Луганського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 , суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 31 травня 2020 року; зобов`язати Луганський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року та становить 115 610 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту, доплат за вислугу років щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, з відрахуванням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті на період з 18 квітня 2020 року до 31 травня 2020 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №360/4172/20, яке набрало законної сили 17.03.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено: визнано протиправними дії Луганського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень-травень 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”; зобов`язано Луганський апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за квітень-травень 2020 року, відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Як вбачається з інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», 25.03.2021 позивачем у справі отримано виконавчий лист.

В заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення заявник просить вирішити питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, тоді як такий спосіб вже було встановлено судом при ухваленні судового рішення, тому в даному випадку мова йдеться про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Щодо зміни способу та порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, а саме з зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за квітень-травень 2020 року на стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача, нарахованої суддівської винагороди, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, суд зазначає, що така вимога стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини зазначеного рішення суду від 14.12.2020, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.

Також суд зазначає, що вимоги про стягнення коштів у справі не заявлялись, така вимога не розглядалась і не вирішувалась судом.

Як вбачається з листа від 24.03.2021 №5/575/2021 відповідачем зазначено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Тому, виконання рішення суду від 14.12.2020 у справі № 360/4172/20 повинно здійснюватись за рахунок коштів вказаної бюджетної програми 0501150, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України.

Відповідно до частини першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями частин другої та третьої статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до частини першої статті 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Як визначено частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, обов`язковою передумовою для зміни встановленого судом способу і порядку виконання судового рішення, є виникнення обставин, які створюють перепони в його виконанні у первинно встановлений судом спосіб.

Так, відповідно до статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі за текстом Порядок № 845).

Відповідно до пунктів 47-49 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Наведеними нормами Порядку № 845 на законодавчому рівні визначена єдина процедура фактичного виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів, а тому відсутня необхідність її конкретизації в судовому рішенні, так як іншої (альтернативної) процедури не існує.

Суд звертає увагу позивача на те, що навіть задоволення його заяви не призведе до зміни способу і порядку виконання судового рішення, так як не відбувається зміни одного неефективного способу виконання судового рішення на інший - фактично позивач лише просить доповнити судове рішення вказівкою на конкретний механізм стягнення коштів, але він встановлений Порядком № 845 і діяти у відповідності до нього, є обов`язком державних органів, який (обов`язок) виникає не в силу судового рішення, а в силу обов`язковості приписів Порядку № 845.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви, так як наведені в ній обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення, що за приписами частини третьої статті 378 КАС України є обов`язковою умовою для зміни одного способу і порядку виконання судового рішення на інший, і відсутня необхідність прописувати в судовому рішенні поетапну процедуру його виконання, адже вона і так встановлена нормативним актом.

Окрім того, заявником не надано будь-яких належних доказів, які б вказували на ускладнення або неможливість виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 360/4172/20 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 254, 255, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 360/4172/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя К.Є. Петросян