Рішення № 96646864, 20.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 квітня 2021 року (о 16 год. 05 хв.)Справа № 280/269/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Мащенко Д.В.,

представника позивача Євсюкова А.В.

представника відповідача Кіся Р.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Романцови і Ко» (70643, Запорізька область, Пологівський район, с. Басань, вул. Центральна, 173А, код ЄДРПОУ 30630145) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Романцови і Ко» (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис №1075-ДК/0205Пр/03/01/-20, виданий 02.12.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного управління Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Хрущем Андрієм Олександровичем.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що всупереч норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) позивача не повідомлено про проведення заходу державного контролю, не надано жодних документів щодо здійснення відносного нього заходу державного контролю та за результатами проведеного заходу не складено відповідний акт перевірки. Таким чином, відповідачем прийнято оскаржуваний припис без проведення заходу державного нагляду (контролю) у відповідності до норм Закон №877-V. Також посилається на те, що оскаржуваний припис не відповідає принципу правової визначеності. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.01.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/269/21, призначено підготовче засідання на 16.02.2021.

09.02.2021 відповідачем надано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого зазначає, що під час обстеження земельної ділянки було встановлено, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.10.2020 №НВ-2308182812020, земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2324280500:08:019:0010, державної форми власності, цільове призначений - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,6997 га, вид угідь - пасовища, земельна ділянка знаходиться в оренді у TOB «Романцови і Ко», строк дії речового права до 01 листопада 2030 року. Під час візуального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2324280500:08:019:0010 було встановлено, що земельна ділянка розорена та засіяна озимою. Враховуючи вищезазначене в діях TOB «Романцови і Ко» в особі керівника Романцової Л.Д. вбачається використання земельної ділянки з кадастровим номером 2324280500:08:019:0010, яка розташована на території Басанської сільської ради Пологівського району, загальною площею 7,6997 га з відхиленням від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що є порушенням відповідальність за яке передбачена пунктом «і» ст.211 Земельного кодексу України та ст. 55 КУпАП». Виявивши під час перевірки наявність складу адміністративного правопорушення, державним інспектором у відповідності до вимог Земельного кодексу України було видано припис від 02.12.2020 № 1075-ДК/0205Пр/03/01/-20 У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 16.02.2021 розгляд справи відкладено на 11.03.2021.

24.02.2021 представником позивача надано відповідь на відзив (вх. №11146), відповідно до якого з посиланням на судову практику зазначає, що відповідачем здійснено перевірку вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки здійснено не в спосіб передбачений законодавством, що призвело до істотного порушення прав позивача. Крім того вказує, що акт складено відносно об`єкту перевірки - земельної ділянки. Будь-яких відомостей про проведення відносно позивача як юридичної особи (суб`єкта перевірки) заходи державного нагляду вказаний акт не містить. Також вказує, що ні припис, ні акт не містить інформації які саме відхилення і від яких проектів землеустрою допущено позивачем. Просить позовні вимоги задовольнити.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи відкладено на 30.03.2021.

Протокольною ухвалою суду від 30.03.2021 розгляд справи відкладено на 13.04.2021, визнано явку представника відповідача обов`язковою.

02.04.2021 представником позивача надано додаткові пояснення по справі (вх.№18953), відповідно до яких зазначає, що Договором оренди земельної ділянки від 25.08.2007, відомостями з витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.03.2021 та Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки не встановлено обмежень щодо розорення земельної ділянки за кадастровим номером 2324280500:08:019:0010. Також звертає увагу, що наразі земельна ділянка знаходиться в нерозораному стані, що підтверджується фотознімками.

13.04.2021 представником відповідача подані додаткові пояснення (вх. №21148), відповідно до яких звертає увагу, що об`єктом перевірки була не господарська діяльність суб`єкта господарювання, а земельна ділянка, що випливає зі змісту наказу Головного управління від 11.11.2020 №1075-ДК. Просить у задоволенні позову відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 13.04.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 13.04.2021.

13.04.2021 протокольною ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 20.04.2021.

20.04.2021 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі посилаючись на те, що обов`язок доказування неправомірності прийнятого рішення лежить на відповідачу. Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях з урахуванням наданих до матеріалів справи додаткових доказів.

Розглянувши подані документи, вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини справи а перевіривши їх наданими доказами, 20.04.2021 у судовому засідання судом оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає наступне.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України від; 19 червня 2003 року № 963-ІV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон № 963-ІV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

У статті 9 Закону № 963-IV зазначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок.

Приписами ст. 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до п. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором Головного управління Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, розгляду, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення врегульовано статтею 144 Земельного кодексу України та Інструкцією з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 № 6 (далі по тексті - Інструкція №6).

Як слідує з матеріалів справи, 10.11.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ № 1075-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», відповідно до якого наказано здійснити державний нагляд (контроль) за дотримання земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки з кадастровим номером 2324280500:08:019:0010.

На виконання зазначеного наказу державним інспектором було складено акт обстеження земельної ділянки від 20.11.2020 № 1075- ДК/1213/АО/10/01/-20 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 20.11.2020 № 1075- ДК/ 1751/АП/09/01/-20, відповідно до яких встановлено, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.10.2020 № НВ-2308182812020, земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2324280500:08:019:0010, державної форми власності, цільове призначений - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,6997 га, вид угідь - пасовища, земельна ділянка знаходиться в оренді у TOB «Романцови і Ко», строк дії речового права до 01 листопада 2030. Під час візуального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2324280500:08:019:0010 було встановлено, що земельна ділянка розорена та засіяна озимою. Враховуючи вищезазначене в діях ТОВ «Романцови і Ко» в особі керівника Романцової Л.Д. вбачається використання земельної ділянки з кадастровим номером 2324280500:08:019:0010, яка розташована на території Басанської сільської ради Пологівського району, загальною площею 7,6996 га з відхиленням від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що порушенням, відповідальність за яке передбачено пунктом «і» ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 55 КУпАП.

02.12.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області, головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Хрущем А.О. винесено Припис №1075-ДК/0205Пр/03/01/-20 щодо усунення порушень, виявлених при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Щодо посилання позивача про порушення вимог Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, щодо неповідомлення позивача про проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо нього, ненадання будь-якого передбаченого цим Законом документу щодо здійснення відносно нього будь-якого заходу державного контролю, не складання відповідного акту перевірки відносно суб`єкта господарювання, суд зазначає наступне.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із статтею 2 цього ж Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами Іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Тобто, об`єкти державного нагляду (контролю), визначені даними законами України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є різними.

Відповідно до статті 9 Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Виходячи з вищенаведених підстав та обставин до спірних правовідносин, які розглядаються у даній судовій справі необхідно застосовувати норми матеріального права, викладені у Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», який має статус спеціального по відношенню до інших нормативно-правових актів.

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором Головного управління Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Вказана позиція Головного управління узгоджується з правовою позиціє, що викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 280/748/20, відповідно до якої зазначено, що оскільки Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція стосовно того, що норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок земельних ділянок, Верховний Суд зазначав, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а, відтак, посилання позивача на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є безпідставним (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18, від 27.02.2020 у справі № 818/1512/17, від 22.10.2020у справі №9 826/16214/17).

Таким доводи позивача в частині порушення порядку здійснення контролю за використанням земель судом не приймають з огляду на вищевикладене.

Щодо посилання позивача про позбавлення його права на надання додаткових пояснень та документів, суд зазначає наступне.

13.11.2020 управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на адресу позивача направлено Повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства, відповідно до якого запропоновано прибути 20.11.2020 до Управління для надання пояснень, ознайомлення з матеріалами перевірки та складання протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку з виявленим порушенням дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок, які розташовані на території Пологівського району Запорізької області.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що до Управління приїжджав, проте додаткові документи та пояснення не надавалися.

Таким чином, посилання позивача на позбавлення його права щодо надання додаткових пояснень та документів судом не приймаються з огляду на викладене.

Суд зазначає, що після оцінки судом порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов`язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність прийнятого рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень законодавства, які слугували підставою для визначення позивачу зобов`язання.

Щодо виявленого порушення під час обстеження, що стало підставою для винесення оскаржуваного Припису від 02.12.2020, а саме використання земельної ділянки з кадастровим номером 2324280500:08:019:0019 державної власності, яка розташована на території Пологівського району, а саме вказана земельна ділянка використовується з відхиленням від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що є порушенням відповідальність за яке передбачена пунктом «і» статті 211 Земельного кодексу України та статті 55 КУпАП, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 55 КУпАП відхилення від затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою тягне за собою накладення штрафу.

Частинами 1, 2, пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до п. «і» ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

На підтвердження факту використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у відповідь на службову записку Юридичного управління від 30.03.2021 № 1060/3-21-0.6 інспектором, який здійснював обстеження земельної ділянки було надано доповідну записку від 07.04.2021 № 1060/1/3-21-0.48, додатком до якої у електронному вигляді було надано фотографії обстеженої земельної ділянки. Так, вказані фотографії містять метадані, до складу яких входять дані про місцезнаходження особи під час здійснення фотографування. Кожна фотографія, яка зроблена на пристрій містить додаткові метаданих, вбудованих у файл зображення. Перегляд цієї інформації дає змогу побачити, де було зроблено фотографію (якщо увімкнуто GPS), які параметри камери були використані, дату та час зйомки фотографії, а також розмір і формат файлу зображення. Більшість цифрових камер автоматично записують ці дані, якщо особа спеціально не вимкнула їх. В цьому контексті слід зазначити, що зображення земельної ділянки з кадастровим номером 2324280500:08:019:0010 містить метадані про місцезнаходження особи, яка здійснила фотографування вказаної земельної ділянки. За результатом розшифровки метаданих стосовно місця, де було зроблено фото, є можливість прийти до однозначного висновку про те, що фотографія із зображенням поля, засіяного озимою пшеницею, зроблено саме на земельній ділянці із кадастровим номером 2324280500:08:019:0010. На підтвердження вказаного Головне управління надало до суду скріншоти зображень екрану комп`ютера.

При цьому надана позивачем фотокопія фото, як підтвердження, що вказана земельна ділянка не розорана не приймається судом, оскільки не містить будь-яких фактичних даних щодо приналежності її до спірної земельної ділянки, часу створення та будь-яких інших даних, що підтверджують приналежність зображення до спірної земельної ділянки.

В свою чергу, згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності TOB «Романцови і Ко» є: код 01.11 за ДК 009:2010 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код 01.61 за ДК 009:2010 - допоміжна діяльність у рослинництві; код 46.21 за ДК 009:2010 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код 01.61 за ДК 009:2010 - оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; код 47.19 за ДК 009:2010 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

25.08.2007 між позивачем та Пологівською районною державною адміністрацією було укладено Договір оренди землі, предметом якого, відповідно до пункту 1 цього Договору є надання Пологівською районною державною адміністрацією (Орендодавець), на підставі розпорядження голови Пологівської районної державної адміністрації від 22.01.2007 № 17 із змінами, та прийняття позивачем (Орендар) в строкове платне користування землі сільськогосподарського призначення державної власності (земельний запас) на території Басанської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Відповідно до пункту 2 вказаного Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,7000 га. - пасовища.

Пунктом 15 Договору оренди землі від 25.08.2007 встановлено цільове призначення земельної ділянки, а саме: ведення сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 16 вказаного Договору визначені умови збереження стану об`єкта оренди, серед яких, зокрема, використання земельної ділянки лише за цільовим призначенням.

Згідно із пунктом 25 Договору, на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): правові - зміна цільового призначення (код 1.1), дотримання режиму використання земель для охоронних і санітарно-захисних зон (код 1.3); екологічні - заборона розміщення звалищ сміття та відходів (код 4.2.6).

Пунктом 32 Договору визначені обов`язки Орендаря, серед яких, зокрема, обов`язок використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Пунктом 43 Договору встановлено, що невід`ємними частинами Договору є: план (схема) земельних ділянок, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) її використання, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі земельних ділянок.

В свою чергу, кадастровим планом земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) її використання визначені наступні обмеження (обтяження) на земельній ділянці: правові обмеження - зміна цільового використання, дотримання режиму використання земель для охоронних і санітарно-захисних зон; екологічні обмеження - заборона розміщення звалищ сміття та відходів.

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на виконання розпорядження голови Пологівської районної державної адміністрації від 22.01.2007 № 17 із змінами, директором приватного підприємства «Пологгео» Степаненко С.А. в присутності Орендодавця в особі голови Пологівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 та Орендаря в особі директора товариства з обмеженою відповідальністю «Романцови і К» ОСОБА_2 складено цей акт про те, що сторони оглянули на місцевості межі земельної ділянки кадастровий номер 2324280500:08:019:0010 загальною площею 7,7000 га. - пасовища із земель державної власності (земельний запас) та встановили, що межі земельної ділянки визначені межовими знаками між поворотними точками в кількості 8 штук в натурі (на місцевості).

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки акт складено про те, що представник Пологівської районної державної адміністрації в особі голови Тоцького Валерія Петровича, за участю виконавця польових робіт директора приватного підприємства «Пологгео» ОСОБА_3 , передав в натурі представнику ТОВ«Романцови і К» ОСОБА_2 земельну ділянку із земель державної власності (земельний запас) на території Басанської сільської ради загальною площею 7,7000 га. - пасовища для сільськогосподарського використання, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду на термін до 01.11.2016.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності в укладеному Договорі оренди встановлених обмежень, оскільки вказане спростовується викладеним вище аналізом вимог Договору.

Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 цього ж закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому за змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Земельним кодексом України в статті 19 закріплено, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, передана відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є пасовищем.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що передана в оренду земельна ділянка не може бути використана відповідачем для посіву озимини або будь-якої іншої культури, оскільки вказана земельна ділянка повинна використовуватися виключно в межах визначених Договором, законом та кадастрової документації, а саме як пасовища.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного Договору оренди землі, позивач використовував орендовану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовище.

Законом України «Про охорону земель» в статті 36 закріплено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

При цьому статтею 35 цього Закону передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

За змістом статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

При цьому суд враховує, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що діяльність позивача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством вимоги використання наданої земельної ділянки, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд враховує, що статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В статті 14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Враховуючи особливий правовий статус землі як головного багатства держави, а також цінності сільськогосподарських земель, питання зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки знайшло своє особливе правове регулювання.

Пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовують для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20% ділянки.

До ділянок ріллі не належать сіножаті й пасовища, що розорані з метою їхнього докорінного поліпшення й використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння й випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовують під посіви.

Враховуючи роль і мету пасовищ, використання земельної ділянки, що є пасовищем, з метою розорювання та засівання культур суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь.

Тож, якщо відповідно до договору оренди земельна ділянка, що передана в користування, за видом угідь є пасовищем, а використовується для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, то здійснюється відхилення без належного дозволу власника земельної ділянки від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, що свідчить про порушення вимоги раціонального землекористування та один із основних принципів державної політики у сфері охорони земель, визначеного у ст. 3 Закону України «Про охорону земель», а саме забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення;

д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Суд також враховує, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем у повному обсязі надано докази, що підтверджують правомірність прийнятого рішення, при цьому позивачем вказані факти не спростовані належними доказами, відтак позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Романцови і Ко» (70643, Запорізька область, Пологівський район, с. Басань, вул. Центральна, 173А, код ЄДРПОУ 30630145) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправним та скасування припису відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 29.04.2021.

Суддя О.О. Артоуз