Рішення № 96646860, 26.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2021 року (15 год. 24 хв.) Справа № 280/675/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко К.В.,

представників сторін:

позивача -Нестеренко І.А.,

відповідача - Пархомов Є.В., Клецький О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «РАССВЕТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 13626540)

до Управління з питань праці Запорізької міської ради (69044, м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5, код ЄДРПОУ 41904647)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду поштою надійшла позовна заява Акціонерного товариства «РАССВЕТ» (далі - позивач) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ЗП14461/1051/НД/АВ/п/ТД-ФС від 27.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу, яку вважає прийнятою із порушенням законодавства та такою, що порушує його права. Вважає, що відповідач зробив помилковий висновок про наявність трудових відносин. Твердження про допущення працівників до роботи без оформлення трудових відносин спростовується фактом укладення з ними цивільно-правових договорів. Представник позивача у судовому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надавши до суду відзив на адміністративний позов, в якому свою позицію обґрунтував тим, що постанова про накладення штрафу винесена правомірно. Відповідач стверджує, що інспекційне відвідування щодо додержання позивачем законодавства про працю проведене у відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема зазначає, що наявність трудових відносин підтверджується характером виконуваних робіт, позмінністтю виконуваних робіт, виокнання робіт за вказівками, що свідчить про приховування турдових відносин. Просить у позові відмовити.

28.01.2021 Ухвалою судді відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 23.02.2021.

Ухвалою суду від 23.02.2021 було відкладено підготовче засідання на 22.03.2021.

Ухвалою суду від 22.03.2021 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання 06.04.2021.

06.04.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу спрау до судового розгляду на 26.04.2021.

26.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що 11.08.2020 до управління, відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», надійшло звернення працівника АТ «Рассвет», який повідомив про порушення стосовно нього законодавства про працю в частині виконання ним трудових обов`язків на цьому підприємстві в період з березня 2020 року по червень 2020 року без належного оформлення трудових відносин (шляхом укладання договорів підряду, що на думку заявника є прихованими трудовими відносинами).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877, начальником управління видано наказ про організацію інспекційного відвідування від 08.09.2020 №192р.

На підставі наказу, відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Закону №877, оформлено направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 08.09.2020 №170н.

В ході проведення інспекційного відвідування АТ «Рассвет» в період з 17.09.2020 по 24.09.2020, за юридичною адресою ( м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-А), адресою ведення господарської діяльності: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 30, м. Запоріжжя, вул. Олександра Пивоварова, буд. 4, встановлені наступні обставини.

Основним видом економічної діяльності АТ «Рассвет» є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).

17.09.2020 генеральний директор АТ «Рассвет» був ознайомлений із направленням на проведення заходу державного нагляду (контролю), копія якого надана йому під підпис.

Також, інспектором праці внесено письмову вимогу про надання документів №ОМС-ЗП 14461 /1051 /НД від 17.09.2020.

Відповідно до наданих документів встановлено, що в АТ «Рассвет» працює 11 осіб, щодо яких надані відповідні документи, ведення яких передбачено законодавством про працю. Крім того, підприємством надано ряд цивільно-правових договорів підряду, укладених між АТ «Рассвет» (замовником) та ОСОБА_1 (підрядник). Саме з аналізу зазначених договорів відповідачем зроблений висновок, що позивачем допущено до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору, що є порушенням ч.1 ст.21 та ч.1,3 ст.24 КЗпП України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).

На виконання п. 16 Порядку №823, інспекторами праці складено акт інспекційного відвідування №ОМС-14461/Ю51/НД/АВ від 24.09.2020, в якому зафіксовані виявлені порушення законодавства про працю, внесено генеральному директору АТ «Рассвет» припис про усунення виявлених порушень №ОМС-14461/1051 /НД/АВ/П від 24.09.2020.

Відповідно до п. 23 Порядку №823, два примірники акта та припису 25.09.2020 надіслано АТ «Рассвет» рекомендованим листом №6900508684714 з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. Лист вручено 30.09.2020.

У зв`язку із ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складено акт про відмову від підпису №ОМС-ЗП 14461/1051/НД/АВ/П-ВП від 07.10.2020 у двох примірниках, один з яких надіслано АТ «Рассвет» 07.10.2020 рекомендованим листом №6900508760607 з повідомленням про вручення. Лист вручено 06.11.2020.

13.10.2020 на адресу управління надійшли зауваження на акт інспекційного відвідування та заперечення на припис про усунення виявлених порушень. Письмова вмотивована відповідь на зауваження до акта, відповідно до п. 18 Порядку №823, надіслано об`єкту відвідування 16.10.2020 рекомендованим листом №6900508831326 з повідомленням про вручення. Лист вручено 20.10.2020.

Абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Відповідно до Порядку №509, розглянуто справу та на підставі акта інспекційного відвідування №ОМС-14461/Ю51/НД/АВ від 24.09.2020, складено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-14461/1051/НД/АВ/П/ТД-ФС від 27.10.2020, яку надіслано АТ «Рассвет» 20.10.2020 рекомендованим листом №6900508884276 з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення. Лист вручено 06.11.2020.

Зазначеною постановою на АТ «РАССВЕТ» накладено штраф у розмірі 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень), за порушення вимог частини першої статті 21, частини першої та третьої статгі 24 Кодексу законів про працю України.

Позивач не погоджується з вищезазначеною постановою, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку правовідносинам які винили, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю відповідно до підп.1 п.5 Порядку є підставою для здійснення інспекційних відвідувань.

Згідно підпункту 1, 3, 6 пункту 10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Відповідно до пункту 15 Порядку №823, копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Згідно пунктів 17, 18, 19 Порядку №823 визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Згідно пункту 3 Порядку №509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Для вирішення спірних правовідносин в межах даної справи підлягає з`ясуванню питання наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичною особою, які були залучені до надання обумовлених відповідними цивільно-правовими договорами робіт.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Виходячи з аналізу наведених норм, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: зокрема, громадянином і організацією (суб`єктом господарської діяльності) на виконання першим певної роботи (договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Як встановлено судом, протягом березня-червня 2020 року між АТ «РАССВЕТ» та громадянином ОСОБА_1 були укладені цивільно-правові договори підряду: № 7 від 02.03.2020. № 14 від 01.04.2020. № 25 від 30.04.2020 № 30 від 01.06.2020 за якими виконавець послуг, підрядник ОСОБА_1 . За замісто ці договори є ідентичними.

Зазначені договори були укладені у письмовій формі, завірені підписами сторін, що відповідає вимогам ЦК України.

За умовами данних договорів Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт, використовує власні засоби і матеріали (п. 1.2 договору).

Також, підрядник вправі, за власний рахунок, залучати інших фахівців для якісного і своєчасного виконання замовлення (п. 1.3 договору).

Факт надання робіт засвідчується атками виконаних робіт та підписується після виконання робіт (пп.1.4 та 1.5 договору)

Вартість робіт за цими договорами визначається окремо в замовленнях (п.4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2 договорів підряду, оплата замовником за роботу здійснюється у безготівковій формі, у національній валюті України, на рахунок підрядника протягом п`яти календарних днів з дня підписання Акіт прийому виконаних робіт обома сторонами за умов відсутності зауважень.

У разі не виконання умов цього договору строни несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п.5.1. договору).

До кожного конкретного договору додається конкретне замовлення, яке має виконуватись, в строки, на умовах та обсягах, зазначених в замовленнях. За завданням замовника, підрядник повинен виконати наступний перелік робіт: проводити відкрите візуальне обстеження об`єкту, стеження за санітарним станом місць загального користування, прибирання сміття на прилеглій території по АДРЕСА_1 , в об`ємі 100 м2.

В договорах визначені строки дії договору, а в Замовленнях до наведених вище договорів визначені строки виконання робіт: з 02.03.2020 до 31.03.2020, з 01.04.2020 до 30.04.2020, з 01.05.2020 до 31.05.2020, з 01.06.2020 до 30.06.2020.

До матеріалів справи були долучені: Акти приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду № 7 від 02 березня 2020 року та замовлення № 1 від 02 березня 2020 року був підписаний сторонами 31 березня 2020 року; Акт приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду № 14 від 01 квітня 2020 року та замовлення № 1 від 01 квітня 2020 року був підписаний сторонами 30 квітня 2020 року; Акт приймання- передачі виконаних робіт по договору підряду № 25 від 30 квітня 2020 року та замовлення № 1 від 30 квітня 2020 року був підписаний сторонами 31 травня 2020 року; Акт приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду № 30 від 01 червня 2020 року та замовлення № 1 від 01 червня 2020 року був підписаний сторонами 30 червня 2020 року.

Відповідно до умов договору, підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, замовник підтверджує виконання та отримання результату роботи.

Оподаткування відносин за цивільно-правовими договорами підпадають під дію тих же норм оподаткування, що і трудові відносини.

Відповідно до квартальних звітів за формою 1ДФ, поданих позивачем до Державної фіскальної служби у 2020 році, ОСОБА_1 , отримував винагороду за кодом «102», як виплати відповідно до умов цивільно-правового договору. (Додаток № 21).

Позивачем за період дії договорів підряду сплачувалося за ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір.

У судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_1 , який підтвердив факт звернення до відповідача, зокрема зазначив, що до лютого 2020 працював за трудовим договором у позивача, після уклав договори підряду, характер робіт його не змінився (оглят визначеної території, прибирання на прилеглій триторії), працював позмінно (з особами які працювали на інших змінах знайомий), в окремому журналі відмічали хто прийняв зміну, був ознайомлений з правилами безпеки, ознайомлений з графіком роботи, в окремій тимчасовій споруді міг перебувати під час виконання робіт, в повному обсязі позивач з ним не розрахувався.

При цьому, свідок у судовому засіданні пояснив, що усвідомлював, що підписує саме цивільно-правовий договір піряду, не заперечує факт підписання договорів, замовлень та актів-виконаних робіт. Підписав ці договори у зв`язку зі складністтю пошука іншої роботи.

З приводу того, що позивач раніше працював у позивача з 2011 року по 28.02.2020 за трудовим договором, а укладення договору підряду відбулося через один день після припинення трудових відносин та круг обов`язків є схожим, суд зазначає, що дані обставини ніяким чином не можуть підтвердити те, що зазначені договори носять ознаки трудових, так як укладання цивільних договорів може відбуватися у будь-який час, а роботи які виконуються можуть бути схожими, жодною нормою закону не передбачено, що роботи які виконував ОСОБА_1 не можуть виконуватися за цивільними договорами.

Не бере до уваги суд аргумент відповідача, що позивач знайомий з особами які працювали на позивача, так як судом встановлено, що ОСОБА_1 до лютого 2020 працював за трудовим договором у позивача та знаходився у штаті підприємтва, тому міг бути знайомий з іншими особами які працюють у позивача. Крім того, суд зазначає, що наявність трудових відносин ОСОБА_1 з позивачем до укладання цивілно-правових договорів не є предметом розгляду у даній справі і не впливають на право позивача щодо укладання з робітниками, які раніше працювали на підприємстві, цивільно-правових договорів.

Стосовно аргумента відповідача, що договори підряду укладалися з ОСОБА_1 щомісяця, систематично, зі строком їх дії один місяць, з березня 2020 року по червень 2020 року, що може свідчити не про разовий, а систематичний характер відносин між позивачем та ОСОБА_1 .

З цього приводу суд зазначає, що оцінка системності виконання робіт є суб`єктивним судженням відповідача, так як до матеріалів справи не було надано жодного доказу який би підтвердив даний факт.

В даному випадку роботи приймалися замовником, про що свідчать підписи замовника та ОСОБА_1 , наступний договорі заключався після прийняття робіт за попереднім договором, договір не заключався на тривалий період, а після закінчення дії договору сторони мали можливість не укладати інший договір. Тобто кожного разу ОСОБА_1 усвідомлював, що укладає цивільно-правовий договір і в разі не згоди з умовами цього договору міг відмовитися від його підписання. Тому суд не вважає, той факт, що укладання 4 договорів протягом чотирьої місяців носить системний характер.

Стосовно того, що позивач контролює виконання робіт, суд зазначає, що це є правом позивча як замовника, перевірити виконання робіт, так як у разі не виконання умов цього договору строни несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Щодо розміру оплати та не виплати всієї суми підряднику, суд зазначає, що ціна та порядок оплати робіт визначається за домовленністтю сторін і є суттєвою умовою договру, а стягнення недополаченої підряднику суми за договром може бути предметом розгляду в цивільному судочинстві.

Щодо посилання відповідача на Закон України «Про охоронну діяльність» та необхіднісь отримання ліцензії у разі надання охоронних послуг.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що сфера дій цього закону регулює відносини суб`єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності.

Дія цього Закону поширюється на правовідносини правоохоронних органів та військових формувань у процесі надання ними послуг з охорони власності та громадян у частині, що не регулюється законодавчими актами, які регламентують їх діяльність.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про охоронну діяльність» охорона майна та фізичних осіб забезпечується персоналом охорони шляхом здійснення таких заходів:1) використання пунктів централізованого спостереження, технічних засобів охорони, транспорту реагування, службових собак; 2) контроль за станом майнової безпеки об`єкта охорони; 3) запобігання загрозам особистій безпеці фізичної особи, яка охороняється; 4) реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані з посяганням на об`єкт охорони.

Жодного доказу який би підтверджував організацію та здійснення ОСОБА_1 охоронної діяльності, суду надано не було, а той факт, що позивачем були укладені договори щодо візуального спостереження та прибирання сміття на прилеглій території не свідчить про те, що позивач є організатором та здійснює охоронну діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що за договром підряду позивач є замовником послуги, а охоронна діяльність - це надання послуг з охорони власності та громадян (ст.1 Закон України «Про охоронну діяльність»).

В спірному випадку, відповідачем не встановлено фактів, що фізична особа, з якою позивачем укладені відповідні цивільно-правові договори, не мали наміру укладати договори саме такого виду, а навпаки ОСОБА_1 усвідомлював, що укладає цивільно-правові договори. Також відповідачем до матеріалів справи не було долучено жодних доказів (графіки роботи, журнали прийняття зміни, відомості отримання оплатита інше) які б могли підтвердити наявність трудових відносин.

З огляду на зміст і предмет укладених договорів, вони відповідають вимогам чинного законодавства України, дії позивача як замовника та фізичних осіб як виконавців за цими договорами направлені на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів, до кожного з договорів про виконання робіт/надання послуг сторонами підписано акти виконаних робіт.

Суду не доведено, що ОСОБА_1 , виконуючи роботи за вищевказаними договорами підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам не організовував свою роботу і виконував її не на власний ризик, умови про режим робочого часу в договорах не визначені, про що, зокрема, зазначено і у самих Договорах.

Отже, укладеними договорами встановлено виконання певних робіт, без фіксації конкретного графіку роботи з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцями певного трудового розпорядку. У договорах відсутня будь-яка регламентація та організація трудової діяльності, обсяги та строки виконання конкретних робіт (послуг) встановлені та погоджені сторонами згідно умов договорів.

Отримання винагороди виконавцями здійснюється за конкретно виконані послуги на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

При цьому ОСОБА_1 не зарахований до штату працівників, за період укладання договорів. До трудової книжки не вносились записи про роботу, оскільки договори є цивільно-правового характеру.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивач, як суб`єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичною особою зумовлені волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19, згідно якої відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи обгрунтованість позовних вимог, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «РАССВЕТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 13626540) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (69044, м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5, код ЄДРПОУ 41904647) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління з питань праці Запорізької міської ради про накладення штрафу №ОМС-ЗП14461/1051/НД/АВ/п/ТД-ФС від 27.10.2020.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «РАССВЕТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 13626540) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань праці Запорізької міської ради (69044, м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5, код ЄДРПОУ 41904647).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 29.04.2021.

Суддя О.В. Конишева