Рішення № 96646795, 28.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2021 року Справа № 280/892/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О. розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗП14419/24198/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за приписами ст.ст. 24, 265 КЗпП України відповідальність роботодавця наступає тільки у разі фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. ГУ Держпраці у Запорізькій області в Постанові № ЗП14419/24198/АВ/П/ПТ/ТД-ФС не зазначило докази щодо фіксації факту виконання робіт без укладання трудового договору будь-якою з перелічених осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 , навіть не здійснило їх опитування. Відсутні докази того, що будь-яка робота проводилася за розпорядженням чи наказом позивача; відсутні докази наявності саме трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 ; відсутні докази, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку роботодавця ФОП ОСОБА_1 , щоденно прибували на визначене робоче місце, отримували платню за виконану роботу тощо. Таким чином належними та допустимим доказами порушення суб`єктом відвідування вимог законодавства про працю можуть бути докази, отримані під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, призначених та проведених на підставі Порядку №823, або під час підготовки до його проведення, яка здійснюється після призначення інспекційного відвідування. Такі докази не зазначені в Постанові № ЗП14419/24198/АВ/П/ПТ/ТД-ФС чи в Акті № ЗП14419/24198/АВ та відсутні об`єктивно, так як ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не працювали в позивача станом на 10.09.2020. Позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 03.02.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/892/21, призначено підготовче судове засідання на 25.02.2021.

Протокольною ухвалою суду від 25.02.2021 підготовче засідання відкладено на 23.03.2021.

26.02.2021 відповідачем надано відзив на адміністративний позов (вх.. №11637), відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, щоінспекторами праці Головного управління Черних Анастасією Володимирівною, Коник Світланою Вікторівною, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було проведено інспекційне відвідування позивача за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 22 вересня 2020 року № ЗП14419/2198/АВ, який містить детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну норму законодавства, а саме: порушення ч.3 ст 24 КЗпП України, зокрема 3 особи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У задоволенні позову просить відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 23.03.2021 відкладено підготовче засідання до 30.03.2021.

Ухвалою суду від 30.03.2021 закрито підготовче провадження у справі №280/892/21, призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи здійснювати з 30 березня 2021 року у письмовому провадженні.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 09.09.2020 заступником начальника Головного управління Державрпаці у Запорізькій області прийнято наказ №1231 «Про проведення заходу державного нагляду (контролю)», відповідно до якого за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з листа Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області від 31.08.2020 за вх. № 10760-08 та Доповідної записки від 10.09.2020 головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та ін. нормативно-правових актів Черних A.B., відповідно до частини 4, 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію у промисловості й торгівлі, ратифікованої законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1986-1V, Положення про Головне управління Держпраці у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84, наказано заступнику начальника управління з питань праці - начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Давиденко О.М. забезпечити організацію та проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін по 22.09.2020.

15.09.2020 інспектором Коник С.В., Давиденко О.М., Черних А.В. на адресу Панченко А.В. направлено Вимогу про надання документів №ЗП14511/2198/АВ, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язана надати документи за переліком до до 21.09.2020.

21.09.2020 позивачем надано витребувані документи, про що здійснено відмітку у даній вимозі.

У період з 10.09.2020 по 22.09.2020 інспекторами праці Головного управління Черних Анастасією Володимирівною, Коник Світланою Вікторівною, Бохан Наталією Вікторівною, ОСОБА_6 було проведено інспекційне відвідування позивача за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 22 вересня 2020 року № ЗП14419/2198/АВ.

Відповідно до описової частини Акту інспекторами праці встановлено, зокрема, порушення частини першої статті 21 КЗпП, частини першої та третьої статті 24 КЗпП, ПКМУ №413, зокрема 3 особи ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з неможливістю особистого вручення, примірник акту направлено об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення: терк № 6912103187185 від 22.09.2020. У зв`язку з ненадходженням у встановлений строк підписаного примірника акту складено акт про відмову від підпису від 01.10.2020 №14419/2198/АВ-ВП.

22.09.2020 інспектором праці Черних А.В. винисено припис про усунення виявлених порушень №ЗП14419/2198/АВ/П зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути та в подальшому дотримуватися вимог ч.1 ст. 24, ч.ч.1, 3 статті 24 КЗпП, ПКМУ №413 у строк до 22.10.2020. Відповідно до відмітки у вказаному Припісі 27.10.2020 вимоги прису виконано.

04.11.2020 заступником начальника Головного управління Де6ржпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗП14419/2198/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, відповідно до якої на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 150000 грн.

21.01.2021 позивач отримала з Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) постанову про відкриття виконавчого провадження №64037125 від 06.01.2021 щодо примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про стягнення штрафу у розмірі 150000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраця, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (п. п. 6 п. 6 Положення № 96).

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головного управління Держпраці в Запорізькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, регламентована Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок № 823).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон).

Держпраці має здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності» виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, котрі використовують найману працю.

Пункт 5 Порядку №823 визначає виключний перелік підстав для проведення інспекційних відвідувань. Зокрема, такими підставами є:

звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2,4-7 цього пункту;

та інші визначені зазначеним Порядком підстави

Як слідує з матеріалів справи, підставою для інспекційного відвідування став аналіз інформації, отриманої з листа Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області від 31.08.2020 за вх. № 10760-08 та Доповідної записки від 10.09.2020 головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Черних A.B.

Як слідує з Акту інспекційного відвідування перевркою встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 станом на 22.09.2020 працює 3 особи, з якими укладено трудовий договір. Однак 3 працівника ФОП ОСОБА_1 були допущені до роботи без укладання трудового договору та повідомлення про прийняття працівника до ДПС.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 56.30 - обслуговування напоями. Згідно з наданими поясненнями директора ТОВ «Оберон» ОСОБА_4 , який є власником приміщення за адесою АДРЕСА_2 , готельний комплекс « СЕМ », він надає ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_10 в оренду приміщення за зазначеною адресою. ФОП ОСОБА_1 веде свою діяльність за вказаною адресою на 2 поверсі у барі, а ФОП ОСОБА_10 на 3 поверсі готелю.

Відповідно до Розділу ІІІ Акту, інспекційним відвідуванням за адресою ведення діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , готельний комплекс « СЕМ » встановлено наступне:

«3 працівники ФОП ОСОБА_11 допущені до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_11 (10.09.2020) в приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , де веде свою діяльність ФОП ОСОБА_11 , ОСОБА_2 виконувала обов`язки офіціанта або кухонного робітника. Зазначена особа пояснила, що вона офіційно тут не працює, її попросили підмінити (розносити сніданки). Усі зазначені пояснення та факти зафіксовані засобами відеозв`язку.

В ході інспекційного відвідування, відповідно до трудового договору № 9 від 10.09.2020, встановлено що ОСОБА_2 з 10.09.2020 с працівником ФОП ОСОБА_10 (адміністратор), яка також веде діяльність за зазначеною адресою, на 3 поверсі у готелі. Додатково слід зазначити, що у посадовій інструкції адміністратора готелю, яка погоджена ФОП ОСОБА_10 та з якою ОСОБА_2 ознайомлена під підпис, відсутні обов`язки офіціанта та рознесення сніданків. Також, відповідно до табелю обліку використання робочого часу за вересень 2020 працівників ФОП ОСОБА_10 , у ОСОБА_2 10.09.2020 був не робочий день.

Таким чином, 10.09.2020 ОСОБА_2 була допущена ФОП ОСОБА_11 до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_11 (10.09.2020) в приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , де веде свою діяльність ФОП ОСОБА_11 , о 09 год.30 хв. ОСОБА_3 знаходилась за барною стійкою та виконувала обов`язки бармена та чекала на особу, яку ОСОБА_3 підміняла. Згідно пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_3 10.09.2020 не є працівником ФОП ОСОБА_1 , а зазначена особа прийшла з ним та вони чекають працівницю ОСОБА_12 . Усі зазначені пояснененя та факти зафіксовані .

Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_12 , ОСОБА_3 10.09.2020 підміняла її в барі за адресою АДРЕСА_2 , готельний комплекс « СЕМ » з 7.00 год. за усною домовленістю.

15.09.2020, в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_11 в барі за адресою АДРЕСА_2 , готельний комплекс « СЕМ », за барною стійкою знаходилась ОСОБА_3 , яка пояснила що 10.09.2020 її було прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_11 з 10.09.2020, усі зазначені пояснення та факти зафіксовані засобами відеозв`язку. Проте повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 до ГУ ДПС у Запорізькій обл. (Вознесенівський р-н) було надано лише 11.09.2020 о 10 год. 14 хв., що підтверджується квитанцією № 2 від 11.09.2020 №34252508.

Таким чином, 10.09.2020 ОСОБА_3 була допущена ФОП ОСОБА_11 до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно наданих пояснень працівниці ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка перебувала на робочому місці за баром 15.09.2020 та працює у зазначеної ФОП на посаді бармена в барі за адресою АДРЕСА_2 , готельний комплекс « СЕМ », на роботу до і ФОП ОСОБА_11 її приймав (проводив співбесіду) ОСОБА_4 (який є директором TOB «Оберон»). Усі зазначені пояснення зафіксовані засобами відеозв`язку.

Відповідно до відеофіксації проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_2 , готельний комплекс « СЕМ », було зафіксовано, що ОСОБА_4 супроводжував інспекторів та консультував працівників ФОП ОСОБА_11 під час опитування їх, надавав пояснення, знав режим їх роботи, видавав їм указівки, тобто виконував обов`язки адміністратора в барі у ФОП ОСОБА_11 . Трудових або будь-яких інших договорів про виконання робіт або надання послуг, укладених між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_4 в ході інспекційного відвідування не надано».

Досліджуючи встановлені відповідачем порушення по суті суд зазначає наступне.

Щодо встановленого порушення частин першої та третьої статті 24 КЗпП України суд зазначає наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Визначення трудового договору міститься у частині 1 статті 21 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підтвердження відсутності правопорушення позивач зазначив, що в жовтні 2020 року ГУ Держпраці у Запорізькій області подало до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя протокол про адміністративне правопорушення № ЗП14419/565/АВ/П/ПТ від 09.10.2020 про притягнення ФОП ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю за ст. 41 ч 3 КУпАП, та в протоколі виклало порушення, які полягають в наступному: ФОП ОСОБА_1 під час здійснення підприємницької діяльності за фактичним місцезнаходженням АДРЕСА_2 , готельний комплекс „ СЕМ ",- допустила порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена ст. 41 ч 3 КУпАП: три працівники ФОП ОСОБА_1 10.09.2020 були допущені до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України, зокрема: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 78 ч 6 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом досліджено Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2020 (провадження №3/331/1617/2020 ЄУН №331/3978/20) щодо розгляду матеріалів Головного управління Держпраці у Запорізькій області за протоколами №ЗП14419/565/АВ/П/ПТ від 09.10.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.ч. 1, 3 ст. 41 Кодекксу України про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду якої ухвалено провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Суд, досліджуючи надані сторонам докази, зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Згідно ст. 24 ч 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України: юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, які використовують найману працю.

При цьому, повинен бути встановлений саме факт використання такою особою найманої праці.

Тобто, за приписами ст.ст. 24, 265 КЗпП України відповідальність роботодавця наступає тільки у разі фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

ГУ Держпраці у Запорізькій області в Постанові № ЗП14419/24198/АВ/П/ПТ/ТД-ФС та в Актіф інспекційного відвідування від 22.09.2020 не зазначило докази щодо фіксації факту виконання робіт без укладання трудового договору будь-якою з перелічених осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 , не здійснило їх опитування, не надало суду доказів відео фіксації. Крім того, в в матеріалах справи відсутні докази наявності саме трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 ; відсутні докази, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку роботодавця ФОП ОСОБА_1 , щоденно прибували на визначене робоче місце, отримували платню за виконану роботу тощо.

Таким чином належними та допустимим доказами порушення суб`єктом відвідування вимог законодавства про працю можуть бути докази, отримані під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, призначених та проведених на підставі Порядку №823, або під час підготовки до його проведення, яка здійснюється після призначення інспекційного відвідування.

Зважаючи на те, що Акт № ЗП14419/24198/АВ та Постанова № ЗП14419/24198/АВ/П/ПТ/ТД-ФС не містять жодного доказу, що підтверджує використання позивачем праці найманих працівників без належного оформлення ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), оскаржувана Постанова № ЗП14419/24198/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є такою, що підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням адміністративного позову, понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2270 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗП14419/24198/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.11.2020

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовіий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області .

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 28.04.2021.

Суддя О.О. Артоуз