Рішення № 96646446, 29.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 р. Справа№200/1592/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання: Притула С.С.;

за участю:

позивача: не з`явився,

представника позивача: Тесленко М.С.,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: Циря С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни (далі – відповідач-1, Державний секретар ОСОБА_2 ), в якому просить: - визнати протиправними дії Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, що виявився у відповіді в наданні публічної інформації про нараховану заробітну плату заступнику Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 за жовтень, листопад, грудень 2020 року, помісячно, без зазначення її складових, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 20/01-08 від 20.01.2021, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.01.2021 за № ПІ-Т-292 і зобов`язати Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_2 повторно розглянути запит на отримання публічної інформації № 20/01-08 від 20.01.2021, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.01.2021 за № ПІ-Т-292, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається те, що неправомірна відмова відповідача надати запитувану інформацію, порушує його право на доступ до публічної інформації, гарантоване ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідач-1 надала відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що зміст відповіді Міністерства юстиції України № 2979/ПІ-Т-292/16.2.2 від 22.01.2021 свідчить, що запит позивача розглянуто та забезпечено його право на доступ до публічної інформації, а тому не можу розцінюватися як відмова в задоволенні запиту на отримання публічної інформації. При цьому, відповідач-1 звертає увагу на те, що запитувана позивачем інформація надана листами Міністерства юстиції України від 11.11.2020 № 50304/ПІ-Т-4113/16.2.2, від 11.12.2020 № 55591/ПІ-Т-4590/16.2.2 та від 11.01.2020 № 1004/ПІ-Т-38/16.2.2. Крім того, зазначає, що саме відповідач-2 несе відповідальність за рішення, які прийняті його посадовими особами. Вважає, що позивачем не надано доказів порушення його прав або законних інтересів, а Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає повторний розгляд запитів, на які заявникам вже була надана відповідь.

Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що зміст відповіді Міністерства юстиції України № 2979/ПІ-Т-292/16.2.2 від 22.01.2021 свідчить, що запит позивача розглянуто та забезпечено його право на доступ до публічної інформації, а тому не можу розцінюватися як відмова в задоволенні запиту на отримання публічної інформації. При цьому, відповідач-1 звертає увагу на те, що запитувана позивачем інформація надана листами Міністерства юстиції України від 11.11.2020 № 50304/ПІ-Т-4113/16.2.2, від 11.12.2020 № 55591/ПІ-Т-4590/16.2.2 та від 11.01.2020 № 1004/ПІ-Т-38/16.2.2. Крім того, зазначає, що саме відповідач-2 несе відповідальність за рішення, які прийняті його посадовими особами. Вважає, що позивачем не надано доказів порушення його прав або законних інтересів, а Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає повторний розгляд запитів, на які заявникам вже була надана відповідь.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача-2, якою просить задовольнити позовні вимоги повністю. Зазначає, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» розпоряднику інформації не надається право відмовляти запитувачам інформації в наданні з підстави, що така інформація була надана йому раніше, різними відповідями на різні запити. Посилається на те, що інформація у відповідях відповідача-1 не завжди є точною.

Відповідач-2 надав заперечення на відповідь на відзив позивача, якими просить відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначає, що право позивача на доступ до публічної інформації забезпечено, а відтак не може розцінюватися як відмова в задоволенні запиту на отримання публічної інформації. Також відповідач-2 не погоджується з твердженням позивача про наявність у відповідях Міністерства юстиції України технічних помилок, що ставлять під сумнів відповідну інформацію.

Ухвалою суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 15.03.2021, у відповідача витребувані докази.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, залучено Міністерство юстиції України (далі – відповідач-2) як другого відповідача.

Також ухвалою суду від 15 березня 2021 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, відкладено підготовче засідання на 24.03.2021.

Ухвалою суду від 24.03.2021 відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_1 про виклик свідків, відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, відкладено підготовче засідання 14 квітня 2021 року, продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 квітня 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги повністю, а представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Листом Міністерства юстиції України від 11.11.2020 № 50304/ПІ-Т-4113/16.2.2 надана відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 09.11.2020 № 09/11-05 щодо нарахованої заробітної плати заступнику Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 за жовтень 2020 року.

Указаним листом, який підписано Державним секретарем Богачовою О.В., позивача повідомлено, що заступнику Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 у жовтні 2020 року нарахована заробітна плата в розмірі 50797,08 грн. Також зазначені складові заробітної плати: посадовий оклад 39521,76 грн, надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю 5928,26 грн, заробітна плата за дні відрядження 5347,06 грн.

Листом Міністерства юстиції України від 11.12.2020 № 55591/ПІ-Т-4590/16.2.2 надана відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 09.12.2020 № 09/12-05 щодо нарахованої заробітної плати заступнику Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 за листопад 2020 року.

Указаним листом, який підписано Державним секретарем Богачовою О.В., позивача повідомлено, що заступнику Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 у листопаді 2020 року нараховано 56608,49 грн. Також зазначені складові заробітної плати: посадовий оклад 37196,95 грн, надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю 5579,54 грн, премія за жовтень 13832,00 грн. Крім того, зазначено, що середньомісячна заробітна плата за 11 місяців 2020 року складає 52593,38 грн.

Листом Міністерства юстиції України від 11.101.2021 № 1004/ПІ-Т-38/16.2.2 надана відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 05.01.2020 № 05/01-10 щодо нарахованої заробітної плати заступнику Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 за грудень 2020 року.

Указаним листом, який підписано Державним секретарем Богачовою О.В., позивача повідомлено, що заступнику Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 у грудні 2020 року нараховано 170170,96 грн. Також зазначені складові заробітної плати: допомога по тимчасовій непрацездатності за жовтень 2020 року 1693,14 грн, допомога по тимчасовій непрацездатності за листопад 2020 року 13545,12 грн, посадовий оклад 42163,59 грн, надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю 6324,54 грн, премія за листопад 13832,00 грн, премія за грудень 14757,00 грн, середня заробітна плата для оплати часу відпустки 5439,06 грн, грошова допомога 73230,51 грн. Крім того, зазначено, що середньомісячна заробітна плата за 12 місяців 2020 року складає 56288,97 грн.

ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку надіслав до Міністерства юстиції України запит на отримання публічної інформації № 20/01-08 від 20.01.2021, яким просив надати інформацію про нараховану заробітну плату заступнику Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 . При цьому, позивач зазначив, що інформацію просить надати за жовтень, листопад, грудень 2020 року, помісячно, без зазначення її складових. Відповідь позивач просив надати у визначений законом термін, електронною поштою, у паперовій копії оригіналу електронного документу.

Суд звертає увагу на те, що у вказаному запиті зазначена електронна пошта позивача, але не зазначена поштова адреса позивача.

На вказаний запит відповідач-2 засобами електронного зв`язку надав лист № 2979/ПІ-Т-292/16.2.2 від 22.01.2021, яким повідомив позивача про те, що відповідь на зазначене питання надана листами Міністерства юстиції України від 11.11.2020 № 50304/ПІ-Т-4113/16.2.2, від 11.12.2020 № 55591/ПІ-Т-4590/16.2.2 та від 11.01.2020 № 1004/ПІ-Т-38/16.2.2.

Лист № 2979/ПІ-Т-292/16.2.2 від 22.01.2021 підписаний Державним секретарем ОСОБА_2 .

Крім того, позивач надав до суду копію листа Міністерства юстиції України від 09.03.2021 № 10138/Т-4676/31, яким позивача повідомлено по те, що під час підготовки відповіді виконавцем було допущено технічну помилку в посиланні на номер запиту, а саме замість № 12/01-14 було вказано 12/01-04, але зміст самої відповіді стосувався запитуваної інформації. Також листом Міністерства юстиції України від 23.03.2021 № 12527/Т-7030/30.1 позивача повідомлено, про те, що під час підготовки відповіді на запит від 03.02.2021 № 03/02-04 сталася технічна помилка в посиланні на вхідний номер запиту, але текст самої відповіді цілком стосувався запитуваної інформації.

Спірні правовідносини виникли з приводу реалізації позивачем права на доступ до публічної інформації.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, про що зазначено в ст. 40 Конституції України.

Статтею 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон № 2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2939-VI установлено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, про що зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 указаного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначене поняття «суб`єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У зв`язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов`язки розпорядника інформації, у тому числі обов`язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). У разі подання позову до таких осіб судам необхідно залишати його без задоволення через неналежність відповідача (нездатність таким відповідачем порушити права позивача), за умови якщо позивач відмовиться від їх заміни на належного відповідача і/або суд не знайде підстав для залучення другого відповідача.

Зазначене також відображене в практиці Верховного Суду (постанова від 26 березня 2020 року у справі № 383/773/17).

З огляду на викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах саме Міністерство юстиції України є розпорядником інформації і належним відповідачем у справі, а не його посадова особа.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 19 указаного Закону визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частинами 1 – 2 ст. 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону № 2939-VI установлено, що запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Отже, Закон № 2939-VI забезпечує право особи на отримання публічної інформації з метою, зокрема, забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень.

Право позивача щодо отримання публічної інформації про загальний розмір заробітної плати (помісячно) посадової особи Міністерства юстиції України ( ОСОБА_3 ) за жовтень, листопад, грудень 2020 року було забезпечено шляхом надання інформації листами від 11.11.2020 № 50304/ПІ-Т-4113/16.2.2, від 11.12.2020 № 55591/ПІ-Т-4590/16.2.2 та від 11.01.2020 № 1004/ПІ-Т-38/16.2.2.

У вказаних листах зазначено загальний розмір заробітної плати заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації помісячно за жовтень, листопад, грудень 2020 року. Додатково у вказаних листах зазначено складові заробітної плати, а також середню заробітну плату за 11 і 12 місяців 2020 року.

З огляду на викладене, відсутні жодні підстави вважати, що права позивача на певну публічну інформацію було порушено ( у межах спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 8 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Але спеціальний у спірних правовідносинах Закон № 2939-VI не передбачає наслідки повторного звернення особи із запитом.

Як було встановлено судом, Міністерство юстиції України забезпечило право позивача на інформацію щодо розміру заробітної плати (помісячно) посадової особи Міністерства юстиції України ( ОСОБА_3 ) за жовтень, листопад, грудень 2020 року, оскільки у вказаних листах наведені відомості як про загальний розмір заробітної плати (без зазначення його складових) так і про складові заробітної плати. Проте позивач повторно звернувся запитом про інформацію до того ж розпорядника інформації і з того ж питання.

З огляду на викладене, суд вважає дослідити наявність у спірних правовідносинах порушеного права або законних інтересів позивача.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, відповідно до приписів КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Тому право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги КАС України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Також гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, дії або бездіяльність, яке порушує безпосередньо права чи законні інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання від Міністерства юстиції України інформації про заробітну плату заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 за жовтень, листопад, грудень 2020 року, помісячно, без зазначення її складових було забезпечено відповідачем-2. Така інформація була надана у листах від 11.11.2020 № 50304/ПІ-Т-4113/16.2.2, від 11.12.2020 № 55591/ПІ-Т-4590/16.2.2 та від 11.01.2020 № 1004/ПІ-Т-38/16.2.2, а саме позивачу було повідомлено про заробітну плату вказаної особи за жовтень 2020 року 50797,08 грн, за листопад 2020 року 56608,49 грн, за грудень 2020 року 170170,96 грн.

При цьому, отримання позивачем указаних листів і подання запиту № 20/01-08 від 20.01.2021 відбулось у короткий проміжок часу. Суду не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що зазначені у листах від 11.11.2020 № 50304/ПІ-Т-4113/16.2.2, від 11.12.2020 № 55591/ПІ-Т-4590/16.2.2 та від 11.01.2020 № 1004/ПІ-Т-38/16.2.2 фактичні відомості є неповними чи недостовірними. Також суд не повідомлено яким чином не отримання повторно інформації на повторне звернення вплинуло на позивача.

Ураховуючи те, що Закон № 2939-VI має на меті забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень, зокрема, шляхом отримання певної публічної інформації, а не на підтримання формального процесу спілкування (листування), суд дійшов висновку про відсутність порушеного права або законного інтересу позивача внаслідок не отримання повторно інформації (яка була раніше надана відповідачем-2 позивачу) на його повторне звернення.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13), Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код: 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, скорочене рішення проголошене в судовому засіданні 29 квітня 2021 року. У повному обсязі рішення буде складене протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складене 29 квітня 2021 року.

Суддя К.О. Куденков