Рішення № 96646335, 29.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 р. Справа№200/2606/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Незалежності, 28, код ЄДРПОУ 37755477) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 січня 2021 року позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області з заявою № 322 від 20.01.2021 року про призначення та нарахуванні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Добропільським об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Донецької області було прийнято рішення № 322 від 20.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії, посилаючись на те, що до пільгового стажу не зарахований період навчання з 01.06.2016 року по 15.06.2016 року в якості стажера гірника підземного, оскільки заявником не надана довідка про оплату праці за час навчання , як підземному робітнику та до пільгового стажу не зарахований період роботи з 01.04.2020 року по 25.06.2020 року, оскільки заявником не надано необхідні документи, які засвідчують простій підприємства пов`язаний з виробничою необхідністю.

За таких викладених обставин, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії згідно ч. З статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до ч. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 25 років.

Вважає дії Добропільського об`єднаного управлінням Пенсійного Фонду України Донецької області щодо відмови в призначені пенсії на пільгових умовах протиправними та просить суд:

Визнати протиправними дії Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Добропільське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання з 01.06.2016 по 15.06.2016 в якості стажера гірника підземного, періоду роботи з 01.04.2020 року по 25.06.2020 року за час простою підприємства, який пов`язаний з виробничою необхідністю, та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 20 січня 2021 року.

Ухвалою від 12 березня 2021 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

30 березня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним.

20.01.2021 року позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням голови комісії з припинення від 20.01.2021 року №322 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу не зараховано період навчання з 01.06.2016 по 15.06.2016 в якості стажера гірника підземного, оскільки заявником не надана довідка про оплату праці, як підземному робітнику та період роботи з 01.04.2020 року по 25.06.2020 року, оскільки позивачем не надано необхідні документи, які засвідчують простій підприємства пов`язаний з виробничою необхідністю.

Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 23 років 1 місяць 5 днів, в тому числі пільговий стаж складає 22 роки 8 місяців 8 днів.

На підставі вищенаведеного, управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву, у якій просив здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено та призначено розгляд справи №200/2606/21-а здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначивши розгляд справи на 29 квітня 2021 року на 11 год. 00 хв.

29 квітня 2021 року в судове засідання позивач не з`явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 03.10.1995 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 (а.с.19-21).

Відповідач - Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Незалежності, 28А та є суб`єктом владних повноважень.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 20 січня 2021 року позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області з заявою № 322 від 20.01.2021 року про призначення та нарахуванні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Добропільським об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Донецької області було прийнято рішення № 322 від 20.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії, посилаючись на те, що до пільгового стажу не зарахований період навчання з 01.06.2016 року по 15.06.2016 року в якості стажера гірника підземного, оскільки заявником не надана довідка про оплату праці за час навчання , як підземному робітнику та до пільгового стажу не зарахований період роботи з 01.04.2020 року по 25.06.2020 року, оскільки заявником не надано необхідні документи, які засвідчують простій підприємства пов`язаний з виробничою необхідністю.

Згідно довідки від 13.11.2020 року № 370, виданою ОСОБА_1 Виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», період з 01.06.2016 року по 15.06.2016 року , згідно наказу №99 від 01.06.2016 року він був стажером гірника підземного підземно дільниці з видобутку вугілля №4, що передбачено Списком 1.

Згідно довідки №113 від 09.03.2021 року, виданою ОСОБА_1 ВП «Шахтоуправління «Добропільське» державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток», за період з 01.06.2016 року по 15.06.2016 року ОСОБА_1 працював за професією стажер гірника підземний і заробітну плату одержував як підземний робочий.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача № 322 від 20.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року було доповнено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017 року.

Також суд наголошує, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11.10.2017 року.

Відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 (а.с. 14-18), довідки від 13.11.2020 року № 370, виданою Виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», період з 01.06.2016 року по 15.06.2016 року, згідно наказу №99 від 01.06.2016 року ОСОБА_1 був стажером гірника підземного підземної дільниці з видобутку вугілля №4, що передбачено Списком 1, довідки №113 від 09.03.2021 року, виданою ВП «Шахтоуправління «Добропільське» державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток», за період з 01.06.2016 року по 15.06.2016 року працював за професією стажер гірника підземний і заробітну плату одержував як підземний робочий.

Отже, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови в зарахуванні до пільгового стажу позивача період з 01.06.2016 року по 15.06.2016 року.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи період роботи з 01.04.2020 року по 25.06.2020 року за час простою підприємства, який пов`язаний з виробничою необхідністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 року у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Суд звертає увагу на те, що у наведених вище довідках, що додані до заяви про призначення пенсії відсутні відомості про час простою саме у зв`язку з виробничою необхідністю.

З огляду на викладене, за заявленими в цій частині підставами позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Добропільське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 01.04.2020 року по 25.06.2020 року за час простою підприємства, який пов`язаний з виробничою необхідністю.

Однак на думку суду, відповідач при розрахунку стажу роботи в підземних умовах протиправно не застосував Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок нарахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювавши повного стажу, передбаченою зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого проказу за 1 рік роботи 3 місяці;

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Крім цього, Кабінет Міністрів України 22.02.1992 прийняв Постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення", у якій є Додаток, який містить Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", який у свою чергу містить Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів є Роз`яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На даний час Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992 є чинною.

Тобто, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10 - річного стажу на підземних роботах, стаж яких відповідно у позивача є та складає: ст. 14-25 - 20 років 1 місяць 28 днів, ст. 14-20 - 2 роки 6 місяців 10 днів, тобто 22 роки 8 місяців 8 днів.

Отже, стаж роботи позивача на провідних професіях підлягає зарахуванню як кожний повний рік роботи за 3 місяці, а стаж роботи позивача за Списком № 1 зарахуванню як кожний повний рік за 9 місяців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/7764/19-а.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем протиправно при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу не були застосовані положення Роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 року, а отже, прийняте відповідачем рішення № 5463 про відмову в призначенні пенсії від 23 листопада 2020 року прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 з моменту подання заяви від 20.01.2021 року, суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова "може".

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб визнання протиправним та скасування Рішення № 322 від 20.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання Добропільське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 20 листопада 2020 року з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Незалежності, 28, код ЄДРПОУ 37755477) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частино 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Незалежності, 28, код ЄДРПОУ 37755477) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.01.2021 року № 322 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Добропільське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області (85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Незалежності, 28, код ЄДРПОУ 37755477) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання з 01.06.2016 року по 15.06.2016 року в якості стажера гірника підземного.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Незалежності, 28, код ЄДРПОУ 37755477) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 20 січня 2021 року з урахуванням правлових висновків суду.

У задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи з 01.04.2020 року по 25.06.2020 року за час простою підприємства, який пов`язаний з виробничою необхідністю, та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 20 січня 2021 року, відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Незалежності, 28, код ЄДРПОУ 37755477) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано суддею головуючим 29 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Хохленков