Рішення № 96646275, 28.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 р. Справа№200/2314/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області (ЄДРПОУ: 39767332, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 6728-СГ від 15.12.2020 року про відмову у затвердженні документації з землеустрою;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення та видати наказ про затвердження документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної кадастровий номер 1421586800:02:000:1150 в натурі (на місцевості), що знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено рішення про відмову у затверджені погодженого проекту землеустрою. Позивач вважає, що відповідачем здійснювались дії з перевірки відповідності наданої технічної документації із землеустрою нормам законодавства, здійснення яких передбачено на стадії погодження проекту землеустрою, а не на стадії його затвердження.

Також позивач не погоджується з підставами, викладеними у спірному рішенні, які призвели до відмови у затверджені документації з землеустрою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивачу необхідно привести документацію з землеустрою у відповідність до норм, встановлених законодавством, а саме: долучити матеріали топографо-геодезичних робіт, погодити межі земельної ділянки з усіма суміжними власниками, відобразити на картографічних матеріалах в поданій на розгляд технічній документації об`єктів водного фонду. Також відповідач зазначив, що наразі у Донецькій області триває механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаним територіальним громадам.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 має на праві постійного користування земельну ділянку площею 24 га на території Рівнопільської сільської ради, що підтверджено Державним актом від 28.01.2000 року І-ДН 051863, кадастровий номер 1421586800:02:000:1150.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 14.08.2020 року № 3926-СГ позивачу надана згода на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 15.12.2020 року № 6728-СГ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації з землеустрою з таких підстав: технічну документацію привести у відповідність до ст. 55 ЗУ «Про землеустрій», долучити матеріали польових топографо-геодезичних робіт; технічну документацію з землеустрою привести у відповідність до ст. 198 Земельного кодексу України, погодити межі земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами; на картографічних матеріалах в поданій на розгляд технічній документації не відображена наявність на земельній ділянці об`єктів водного фонду (водовідстійник), тому необхідно визначитися з наявністю обмежень у використанні земельної ділянки, при необхідності внести зміни до технічної документації.

Не погодившись з даним наказом, позивач звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного наказу.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

За змістом пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За змістом частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частина 8 наведеної статті визначає, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Стаття 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі Закон № 3613-VI) встановила, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

За приписами частини 1 статті 21 даного Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Питання розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване нормами статті 55 Закону №858-IV.

Згідно із статтею 55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (частини четверта та шоста статті 55 Закону № 858-IV).

За нормами частини восьмої статті 55 Закону № 858-IV у разі, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Відповідно до частини 10 вказаної статті 55 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно п. 2.1 розділу II Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 № 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно п. 2.3 розділу II Інструкції N376 комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно ст. 30 Закону №858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Стаття 50 Закону №858-IV встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

В даному випадку цільове призначення земельної ділянки не змінюється, саме тому позивачем і не складався проект землеустрою, а була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тобто розроблення проекта землеустрою та виготовлення технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними комплексами робіт та відповідно до Земельного кодексу України передбачає різні умови погодження.

Так згідно ч.6 ст.186 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

А відповідно до ч.14 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

За приписами частини 17 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Натомість підстав для відмови у затверджені документації з землеустрою кодекс не визначає.

З огляду на зазначені вище норми, суд погоджується з аргументом позивача, що на законодавчому рівні не передбачено підстав для відмови в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отже наказ відповідача № 6728-СГ від 15.12.2020 року є протиправним.

Також суд вважає доцільним звернути увагу, що вказані у оскаржуваному наказі підстави його прийняття є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Так відповідач зазначив про необхідність долучити матеріали польових топографо-геодезичних робіт. Проте відповідач конкретно не визначив, яких саме матеріалів заявником не долучено. При цьому в технічній документації є матеріали польових топографо-геодезичних робіт, зокрема каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування, схема планової основи земельної ділянки, відомість вирахування координат точок теодолітного ходу.

Щодо приведення технічної документації з землеустрою у відповідність до ст. 198 Земельного кодексу України, погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами суд зазначає наступне.

В кадастровому плані земельної ділянки, що входить до технічної документації з землеустрою, мається опис меж, а саме: А-Б, Б-В, В-А - землі Рівнопільської сільської ради.

Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 29.07.2020 року складений в присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок - представник Рівнопільської сільської ради в особі голови ОСОБА_2 та нею підписаний. Отже вимога ст. 198 Земельного кодексу про погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами виконана.

Також відповідач послався на не відображення на картографічних матеріалах в поданій на розгляд технічній документації наявного на земельній ділянці об`єкту водного фонду (водовідстійник). Проте суд наголошує, що відповідач не вказав жодних доказів, на підставі чого ним було встановлено наявність водовідстійнику.

Вже у відзиві на позовну заяву ГУ Держгеокадастру вказало на наявність об`єкту водного фонду у відомостях Публічної карти України, проте доказів цього також не надало.

Разом з цим суд зазначає, що ним не встановлено наявності водного об`єкту на земельній ділянці (1421586800:02:000:1150) на Публічній карті (https://map.land.gov.ua/?cc=4142656.0642516646,6038916.854018563&z=14.483365502989558&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=4142656.0642516646,6038916.854018563).

За вказаних обставин суд вважає, що у ГУ Держгеокадастру не було підстав для відмови в затвердженні позивачу документації з землеустрою, отже позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області (ЄДРПОУ: 39767332, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області № 6728-СГ від 15.12.2020 року про відмову у затвердженні документації з землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області видати наказ про затвердження документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної кадастровий номер 1421586800:02:000:1150 в натурі (на місцевості), що знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області (ЄДРПОУ: 39767332, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш