Рішення № 96646206, 23.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 р. Справа№200/1720/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бєломєстнова О.Ю.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16.02.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6), у якій просить:

- визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості та щомісячної пенсії за віком відповідно до її заяви;

- зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити на загальних підстав поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до її заяви з часу припинення.

В обґрунтування позову зазначила, що в грудні 2020 року звернулась до відповідача з заявою про виплату пенсії у зв`язку з тим, що вона змінила місце проживання та зареєструвалась в м. Гірник, Донецької області. Разом з необхідними документами нею було додано заяву, відповідно до якої зазначено, що позивач не бажає набувати статус внутрішньо перемішеної особи. 21.01.2021 року вона звернулася з заявою до відповідача щодо добровільного порядку на загальних підставах здійснити пенсійні виплати. 09.02.2021 року відповідачем надано відповідь з якої вбачається, що виплата пенсії їй виплачуватись не буде у зв`язку з відсутністю довідки ВПО, виплата поновиться після надання позивачем заяви про поновлення виплати пенсії та діючу довідку ВПО. Позивач звертає увагу, що не відчуває потреби в соціальному захисті, який потребують вимушено переміщені особи та не бажає отримувати статус внутрішньо переміщеної особи. Вважає такі дії УПФ протиправними, оскільки це порушує її конституційні права.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.03.2021 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив, з якого слідує наступне. 18.01.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату пенсії без застосування законодавства, що регулює питання внутрішньо переміщених осіб. Зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України» (зі змінами) від 15.04.2014 року, оскільки особа, яка прописалась на території підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою. В матеріалах пенсійної справи позивача відсутня довідка ВПО. Вказує на те, що у разі реєстрації в управлінні соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа та надання до установи відповідача належно оформленої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивачу буде поновлено нарахування та виплата пенсії. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) є громадянкою України та пенсіонером за віком. Зазначене підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 та посвідченням № НОМЕР_3 .

Відповідач - Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 41247274) є суб`єктом владних повноважень, основним завданням якого згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є забезпечення своєчасно і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

У позовній заяві позивач стверджує про звернення до відповідача у грудні 2020 року із заявою про постановлення на облік із додаванням копії паспорту та інших документів. Відповідач цих обставин не заперечував, надав довідку від 05.03.2021 року, у які зазначив про знаходження позивача на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до заяви від 21.01.2021 року, позивач звернулася до відповідача щодо нарахування та виплати пенсії без застосування законодавства, що регулює питання внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до листа відповідача від 09.02.2021 року № 0572-02-82374 на заяву позивача щодо добровільного порядку здійснення пенсійних виплат на загальних підставах, зазначено, що пенсійна справа знаходиться у відділенні відповідача на підставі заяви позивача від 30.12.2020 року № 4825, для виплати пенсії необхідно звернутись до управління з заявою про поновлення виплати, до заяви необхідно додати, зокрема, діючу довідку, яка підтверджує що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до довідки відповідача від 05.03.2021 року, ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась пенсія з липня 2014 року по січень 2021 року.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості та щомісячної пенсії відповідно до заяви позивача від 21.01.2021 року на загальних умовах.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Разом з цим, відповідачем не надано, на вимогу суду, будь-якого рішення про припинення виплати пенсії позивачу. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не приймалося відповідного рішення.

Відповідно до абз. 2 п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абз .2 п. 4 Правил).

Згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, 14.12.2020 року її знято з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання, і в цей же день зареєстровано за новим місцем проживання у АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що вищезазначений запис про реєстрацію внесений уповноваженим органом у встановленому законом порядку.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII та постанову Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується матеріалами справи.

Більш того, згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № К/9901/163/17 №234/11095/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України №637, №509, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою повного захисту порушеного права позивача, суд прийшов до висновку, що підлягає визнанню протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу заборгованості та щомісячної пенсії за віком відповідно до заяви від 21.01.2021 року, а порушені права - захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії та провести виплату заборгованості позивачу на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб з липня 2014 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Предметом даного спору не є стягнення пенсії, суд не визначає суму заборгованості перед позивачем.

Отже, відсутні підстави для допуску негайного виконання рішення, оскільки суд зобов`язує відповідача вчинити дії з поновлення нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року сплату судового збору за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. У зв`язку з тим, що позивач не сплачував судовий збір при зверненні до суду, при задоволенні позову він підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 заборгованості та щомісячної пенсії за віком відповідно до заяви від 21.01.2021 року.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) поновити виплату пенсії та провести виплату заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб з липня 2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 23 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Бєломєстнов О.Ю.