Рішення № 96646199, 29.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 р. Справа№200/1882/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Слов`янського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2020 року звернувся до Слов`янського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах № 2033, проте рішенням відповідача в призначенні пенсії було відмовлено. В подальшому позивач таке рішення оскаржив в судовому порядку, та поновив своє право на пенсію. А саме: рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/3831/20 від 13.06.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем було повторно розглянуто заяву № 2033 та вдруге відмовлено в призначенні пенсії.

Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області № 23 від 27.01.2021 р. про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити з 12.02.2020 року пенсію на пільгових умовах з урахуванням пільгового стажу за період роботи в СП «Шахта «Ольховатська» з 03.08.1989 р. по 31.07.2003 р.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 14 січня 2002 року Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області), та зареєстрована за адресою з 05.12.2016 року: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідно трудової книжки позивача, з 15.05.1987 р. по 20.07.1987 р. ОСОБА_1 працювала у виробничому об`єднанні «Орджонікідзевугілля», з 30.03.1988 р. - на шахті «Ольховатська» на посаді подсобної робочої, з 01.12.1988 р. була переведена ученицею відкатника, з 03.03.1989 р. переведена гірничоробочою поверхні, з 07.12.1988 р. навчалась в УП шахти «Ольховатська», з 07.01.1989 р. навчалась на курсах по професії відкатниці, 03.09.1989 року переведена відкатчицей (підстава наказ № 312 від 03.08.89 р.) та пропрацювала до 01.08.2003 р., коли була переведена лаборантом прогнозу. В серпні 2003 року шахта «Ольховатська» стала структурним підрозділом державного підприємства «Орджонікідзевугілля». 06.07.2004 р. позивач була переведена оператором сейсмопрогнозу. В 2006 році шахта стала обособленим підрозділом ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». 17.07.2007 року переведена гірнічоробочою поверхності, 09.08.2008 року переведена оператором сейсмопрогнозу. 26.09.2016 р. звільнена за власним бажанням. З 21.12.2018 р. по 02.12.2019 р. працювала в КЛПЗ «Пологовий будинок м. Слов`янська», з 03.12.2019 р. працюю в КНП Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська».

Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258 орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

12 лютого 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №2033 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 лютого 2020 року відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , так як на момент звернення 12.02.2020 року не має необхідного пільгового стажу роботи та вона не досягла віку для призначення пенсії на пільгових умовах. В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено, що гр. ОСОБА_1 не надала довідок, уточнюючих пільговий стаж роботи для визначення права та характер пільгової роботи, атестацію робочих місць, тому стаж роботи в СП "Шахта "Ольховатська" ДП "Орджонікідзевугілля" не зараховано до пільгового стажу по списку №2. Також, у рішенні зазначено, що стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213- VIII для визначення права на пенсію не застосовуються, оскільки на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VII, Пенсійний фонд при призначені пенсії керується статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-УП від 03.10.2017 р.).

Не погоджуючись з рішенням відповідача в частині не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 03 серпня 1989 року по 31 липня 2003 року в СП "Шахта "Ольховатська" на посаді "відкатник", позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2020 року, яке набуло законної сили 06.10.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 лютого 2020 року № 25 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з п.п. 2 п.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ - 37803258, адреса реєстрації: 84122, м.Слов`янськ, пл.Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком згідно з п.п. 2 п.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 12 лютого 2020 року №2033, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовлено.

22 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 563 про виконання зазначеного рішення суду та призначення мені пенсії на пільгових умовах відповідно до п. п. 2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 року.

27 січня 2020 року Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України по результатам розгляду заяви № 563 було прийнято рішення № 23 про відмову в призначенні пенсії.

Обгрунтовуючи своє рішення, відповідач посилається на те, що позивач просить призначити пенсію на пільгових умовах із урахуванням пільгового стажу за період роботи в СП «Шахта «Ольховатська» з 03.08.1989 р. по 31.07.2003 р. В теперішній час дане підприємство із непідконтрольної території перереєструвалось в м. Харків, однак на запит пенсійного фонду від 12.02.2020 р. дане підприємство не надало уточнюючу довідку стосовно пільгового періоду роботи.

Крім того відповідач зазначає, що для призначення пенсії необхідно подати виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці, яка не надана позивачем.

Відповідач також зазначає у своєму рішенні, що надані додатково архівна довідка № 443/03 від 24.03.2020 р. та додаток - довідка від 15.02.2018 р. про реорганізацію підприємства, видані незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі території, які перевірити неможливо.

Крім того, адміністрацією міста Єнакієво, яка їх видала, не зазначила підстави передачі документації підприємства, де я працювала, до архіву, тобто, відповідачу не зрозуміло, чому довідку видало не підприємство де я працювала. Також після перевірки довідки від 24.03.2020 р. були виявлені розбіжності, а саме довідка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає даним мого паспорту НОМЕР_2 в чатині року мого народження - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також відповідач зазначив, що за даними трудової книжки з 03.08.1989 р. позивач переведена відкатчицей на підставі наказу від 03.08.1989 р. № 312, а в архівній довідці зазначено: «В приказі № 312 від 05.08.1989 р. Чумаченко (Крюкова) 1.1, не значиться».

Відповідач зазначає, що на час подання заяви 22.01.2021 р. позивач має вік 52 роки, загальний трудовий стаж 31 рік 3 місяці та 24 дні, однак пільговий стаж роботи не підтверджено наданими документами у зв`язку із чим він не має право на пенсію на пільгових умовах.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Щодо позиції відповідача в частині не зарахування до стажу позивача періоду з 03.08.1989 р. по 31.07.2003 р. в СП «Шахта «Ольховатська» через те, що дане підприємство із непідконтрольної території перереєструвалось в м. Харків, однак на запит пенсійного фонду від 12.02.2020 р. дане підприємство не надало уточнюючу довідку стосовно пільгового періоду роботи.

Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній" у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Тобто, зазначеною нормою встановлено, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як вже було зазначено вище, відповідно даних трудової книжки позивач з 03.03.1989 р. переведений гірничоробочою поверхні, з 07.12.1988 р. навчався в УП шахти «Ольховатська», з 07.01.1989 р. навчалась на курсах по професії відкатниці, 03.09.1989 року переведена відкатчицей (підстава наказ № 312 від 03.08.89 р.) на якій пропрацювала до 01.08.2003 р., коли була переведена лаборантом прогнозу. В серпні 2003 року шахта «Ольховатська» стала структурним підрозділом державного підприємства «Орджонікідзевугілля».

Відповідно суд наголошує, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначених періодів в якості пільгового стажу без надання відповідних довідок.

Щодо позиції про необхідність подати виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці, яка не надана позивачем.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо позиції про довідки, які видані незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі території, які перевірити неможливо.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.

Відповідно вищевказаних висновків, суд не вбачає правових підстав для неврахування довідок № 443/03 від 24.03.2020 р. та від 15.02.2018 р.

Щодо відсутності підстав передачі документації підприємства та виявлених розбіжностей (довідка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає даним паспорту НОМЕР_2 в чатині року народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші розбіжності) суд наголошує, що позивач не повинен несті відповідальність за розбіжності, наявні в довідках.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Слов`янського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 37803258) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області № 23 від 27.01.2021 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з 12.02.2020 року пенсію на пільгових умовах з урахуванням пільгового стажу за період роботи в СП «Шахта «Ольховатська» з 03.08.1989 р. по 31.07.2003 р.

Стягнути з Слов`янського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (девятсот вісім) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка