Рішення № 96646076, 29.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Справа № 160/2088/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2088/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

11.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 03.03.2021 року, просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у здійсненні перерахунку розміру пенсійних виплат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) №22123-22289/С-02/8-0400/20 від 11.11.2020 року, оформлене листом “Про надання відповіді” та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсійних виплат ОСОБА_1 виходячи з розміру 55 відсотків від його грошового забезпечення, починаючи з дня призначення пенсії (з 01.11.2018 року) та виплачувати пенсію виходячи з розміру 55 відсотків від його грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсійних виплат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 11.02.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.

Позивачем у строк, визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/2088/21, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.

Також, ухвалою суду від 04.03.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- пенсійної справи позивача;

- заяву позивача про здійснення перерахунку пенсії позивачу у розмірі 55%;

- лист/відмова Пенсійного фонду №22123-22289/С-02/8-0410/20 та інші докази щодо суті спору, тощо.

23.03.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву позивача разом із витребуваними судом доказами по справі.

30.03.2021 року позивач надав письмову відповідь на відзив відповідача.

Приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 29.04.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.12.1999 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ. З 07.11.2015 року був прийнятий на службу до Національної поліції України.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 277 о/с від 08 жовтня 2018 року відповідно до п. 2 ч. 1 (через хворобу) ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в Національній поліції України.

Наказом № 277 о/с від 08 жовтня 2018 року визначено стаж служби для призначення пенсії: в календарному обчислені: 18 років 10 місяців 08 днів; в пільговому обчислені: не має; загальнотрудовий стаж: 28 років 05 місяців 15 днів.

Вказує, що згідно протоколу за пенсійною справою — 0413022748 (НПУ), виданого Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області йому призначена пенсія за вислугу років у розмірі 53% грошового забезпечення, виходячи загально трудового стажу - 28 років, та календарної вислуги - 18 років.

У подальшому рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року по справі № 160/9438/18, яке було частково залишено в силі Третім апеляційним адміністративним судом в постанові від 01.08.2019 року до вислуги років позивача зараховано періоди: навчання у ВКЗ - 01.10.25, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції - 00.01.28.

У зв`язку з чим, на його думку, вислуга років становить — 20.09.04.

29.10.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку його пенсії.

Однак, 11.11.2020 року отримав відповідь, якою йому відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку.

Вказує, що право на призначення пенсії у розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення має особа, яка звільнена за станом здоров`я відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи наведене, вважає протиправною відмову Пенсійного фонду та неналежним розрахунок пенсійних виплат у розмірі 53% грошового забезпечення, замість належних 55 %, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач, відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивачу було призначено пенсію за 28 років загального страхового стажу відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12) пенсія призначається: за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Враховуючи зазначене, розмір пенсії Позивача було обчислено за 25 років в розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення, та по 1 проценту за кожний повний рік стажу, а саме за 3 роки = 3 проценти. Пільгове обчислення вислуги років при призначенні пенсії з урахуванням загального страхового стажу за нормами пункту "б" статті 12 законодавством не передбачено.

Що стосується призначення пенсії за нормами пункту "а" статті 12 Закону № 2262 з урахуванням можливого пільгового обчислення вислуги років повідомляємо, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону) пенсії призначаються незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

З 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 Календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Вказують, що за даними подання про призначення пенсії від 22.10.2018 року №735, яке надано ГУНП в Дніпропетровській області, вислуга років Позивача у календарному обчисленні складає 18 років 10 місяців 08 днів, Позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років в розмірах визначених пунктом "а" статті 13 Закону №2262.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час здійснення перерахунку та подальшої виплати пенсії позивачу, діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріли справи, встановлено, що наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 277 о/с від 08 жовтня 2018 року відповідно до п. 2 ч. 1 (через хворобу) ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” позивача звільнено зі служби в Національній поліції України та визначено вислугу років для призначення пенсії ОСОБА_1 в календарному обчислені - 18 років 10 місяців 08 днів; в пільговому обчислені - не має; загальнотрудовий стаж - 28 років 05 місяців 15 днів.

Згідно із свідоцтвом про хворобу № 266 від 01 жовтня 2018 року, позивач має захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції, яке перешкоджало проходженню подальшої його служби в поліції, у зв`язку з чим його й було звільнено.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” Головним управлінням Національної поліції у Дніпропетровській області підготовлено подання про призначення пенсії позивачу.

Згідно розрахунку вислуги років ОСОБА_1 станом на 10 жовтня 2018 року обчислена вислуга років становить в календарному обчислені - 18 років 10 місяців 08 днів; в пільговому обчислені - не має; загальнотрудовий стаж - 28 років 05 місяців 15 днів.

Згідно протоколу про призначення пенсії позивачу за пенсійною справою – 0413022748 (НПУ), позивачу призначена та виплачується пенсія за вислугу років у розмірі 53% грошового забезпечення, виходячи із загально трудового стажу - 28 років, та календарної вислуги – 18 років.

У подальшому позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області із заявою про здійснення розрахунку вислуги років для призначення йому пенсії (з урахуванням пільгової вислуги років та навчання у ВНЗ) на підставі п. “а” ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

31.10.2018 року Головне управління Національної поліції у Дніпропетровської області листом №20/5644 повідомило позивача про те, що станом на 08.10.2017 року термін його вислуги в календарному обчисленні становить 18 років 05 місяців 15 днів, загальнотрудовий стаж – 28 років 05 місяців 15 днів. Таким чином, він не набув право на призначення пенсії відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року №2262- ХІІ, в редакції Закону від 08.07.2011 року № 366 – VІ, оскільки на момент його звільнення зі служби в поліції він не мав вислуги років 24 календарних років і більше. Лише у разі наявності 24 роки і більше календарної вислуги років, додатково може зараховуватись вислуга років на пільгових умовах. ОСОБА_1 була нарахована пенсія на підставі п. “б” статті 12 Закону України №2262- ХІІ, як такому, що має страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ, поліції, та досяг 45 – річного віку.

Позивач не погоджуючись із діями ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року у справі №160/9438/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано протиправними дії, які виразились не зарахування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до вислуги років ОСОБА_1 : у пільговому обчислені - періодів проходження служби в органах внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною та організованою злочинністю, часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, а також час навчання у ВНЗ - з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням: 1) у пільговому обчислені: періодів проходження служби в органах внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною та організованою злочинністю, 2) часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, а також час навчання у ВНЗ з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби; та направити необхідні документи для перерахунку пенсії останньому відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 70 % його грошового забезпечення. Зобов`язано управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 70 % його грошового забезпечення та виплачувати пенсійне забезпечення починаючи з 10.10.2018 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 року у рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУНП в Дніпропетровській області у не зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років: у пільговому обчисленні – часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, а також час навчання у вищому навчальному закладі – з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби. Зобов`язано ГУНП в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років: у пільговому обчисленні – час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, а також час навчання у вищому навчальному закладі - з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби.

29.10.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку його пенсії виходячи з розміру 55% від його грошового забезпечення.

Листом від 11.11.2020 року Пенсійний фонд відмовив позивачу у здійсненні відповідного перерахунку, посилаючись на те, що за даними подання про призначення пенсії під 22.10.2018 року № 735, яке надано ГУНП в Дніпропетровській області, вислуга років позивача у календарному обчищенні складає 18 років 10 місяців 08 днів, тому позивач не має права на призначення пенсії, за вислугу років, в розмірах визначених пунктом "а" статті 13 Закону № 2262.

Не погодившись із вказаною вище відмовою Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до преамбули вказаного Закону, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною четвертою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12) пенсія призначається: за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши докази по справі, встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивачу призначено пенсію за 28 років загального страхового стажу відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вислуга років позивача станом на день його звільнення (10 жовтня 2018 року) у календарному обчисленні становить 18 років 10 місяців 08 днів, що відповідно не є достатнім періодом для призначення позивачу пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Враховуючи, що на час звільнення (10.10.2018 року), позивач, ОСОБА_1 мав 46 років та страховий стаж, якого складав 28 років 05 місяців 15 днів, з яких служба в органах внутрішніх справ та Національній поліції становить 18 років 10 місяців 08 днів, а ГУНП були оформлені документи для призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Окрім цього, судом встановлено, що 02.10.2018 року позивачем було подано рапорт про звільнення з поліції через хворобу у зв`язку з наявністю вислуги років за змішаним стажем, тобто призначення пенсії за пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд зазначає, що питання підготовки необхідних для призначення пенсії документів, в тому числі обчислення вислуги років належить до виключної компетенції уповноважених структурних підрозділів міністерств і відомств, та документи про призначення пенсії за вислугу років подаються через їх уповноважені структурні підрозділи.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 277 о/с від 08 жовтня 2018 року відповідно до п. 2 ч. 1 (через хворобу) ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в Національній поліції України та визначено вислугу років для призначення пенсії ОСОБА_1 в календарному обчислені - 18 років 10 місяців 08 днів; в пільговому обчислені - не має; загальнотрудовий стаж - 28 років 05 місяців 15 днів.

Згідно розрахунку вислуги років ОСОБА_1 станом на 10 жовтня 2018 року обчислена вислуга років становить в календарному обчислені- 18 років 10 місяців 08 днів; в пільговому обчислені - не має; загальнотрудовий стаж - 28 років 05 місяців 15 днів.

Згідно з протоколу про призначення пенсії позивачу за пенсійною справою 0413022748 (НПУ), йому призначена та виплачується пенсія за вислугу років у розмірі 53% грошового забезпечення, виходячи із загального трудового стажу - 28 років та календарної вислуги 18 років.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, слід дійти до висновку, що за даними подання про призначення пенсії, яке було надано ГУНП в Дніпропетровській області, вислуга років позивача у календарному обчищенні складає 18 років 10 місяців 08 днів, що відповідно є недостатнім для призначення пенсії, за вислугу років, в розмірах визначених пунктом "а" статті 13 Закону № 2262.

Також, слід вказати, що судом, у адміністративній справі №160/9438/18, вже розглядалося питання щодо зобов`язання управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно правової позиції, викладеної у постові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 року у справі №160/9438/18, встановлено, що право на призначення позивачу ОСОБА_1 , пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виникало б за умови наявності на день звільнення вислуги 24 календарних роки і більше.

Однак, з урахуванням періодів навчання у вищому навчальному закладі та участі в антитерористичній операції (які були зараховані апеляційним судом до вислуги років позивачу), встановлено, що ОСОБА_1 не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років, у зв`язку із чим суд дійшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Вказана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.11.2018 року у справі № 161/4876/17.

Згідно положень ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, відповідно до наведених вище норм права, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 року у справі №160/9438/18, слід дійти до висновку, що позивач не має права на призначення та виплати пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Підсумовуючи викладене, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, слід дійти висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягає.

У зв`язку із чим, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , слід відмовити.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 29.04.2021 року.

Суддя В.В Ільков