Рішення № 96646010, 28.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року Справа № 160/1940/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

09.02.2021р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення міської постійної комісії Виконавчого комітету Дніпровської міської ради з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оформленого протоколом №2МК від 21.03.2019 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відключення приміщень відповідно до переліку (додатку) від центрального опалення та гарячого водопостачання з установленням автономного джерела опалення у квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення Дніпровської міської ради, оформлене протоколом № 2МК від 21.03.2019 р в частині надання ОСОБА_1 дозволу на відключення від ЦО і ГВП прийнято внаслідок порушення законодавства, оскільки дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання може бути виданий лише за умови відключення цілого багатоквартирного будинку, на підтвердження чого додається копія протоколу запільних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. При цьому, чинним законодавством не передбачено надання дозволу для окремої квартири на відключення від ЦО та ГВП.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Також, даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та встановлено третій особі п`ятиденний строк з дня отримання копії позовної заяви подати до суду пояснення щодо позовної заяви, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 17.02.2021р. на адресу суду 12.03.2021р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що відповідно до п. 2.3 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.01.2013р. № 13 підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення цього споживача (секції, під`їзду) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому. Однак, враховуючи присутність на Комісії представників ПАТ «Дніпрогаз», головного архітектурно-планувального управління департаменту' по роботі з активами Дніпровської міської ради, комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради, департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, вказана вище підстава для відмови у наданні дозволу була відсутня.

16.03.2021р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021р. та позовну заяву з додатками було направлено на адресу третьої особи, проте, на адресу суду повернувся конверт з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», який долучений до матеріалів справи.

Згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» від 05 березня 2009 року №270 (зі змінами та доповненнями), поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі неможливості їх вручення, у тому числі, у разі закінчення встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч.11 ст. 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що 20.03.2019р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до міської постійної комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води та встановлення індивідуального джерела опалення про надання дозволу на відключення від мереж центрального опалення його квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

21.03.2019р. на засіданні міської постійної комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води надано дозвіл, зокрема, ОСОБА_1 на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з установленням автономного джерела опалення, у квартирі АДРЕСА_1 . Вказане рішення оформлене протоколом №2МК від 21.03.2019 р.

Також, відповідно до вищезазначеного протоколу, зобов`язано виконати роботи щодо відключення від системи центрального теплопостачання у міжопалювальний період та зазначено, що роботи з монтажу системи газопостачання та теплопостачання, відповідно до проектної документації виконуються організаціями, які мають ліцензію на виконання даного виду робіт.

Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) та Законом України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV), іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.10 та ст.13 Закону № 2633-IV, до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері.

Пунктом 2 ст.8 Закону № 2189-VIII передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Так, відповідно до п. 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630) відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Суд звертає увагу на те, що на виконання п. 25 Правил № 630, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого (далі - Порядок № 4).

Відповідно до абз. 1 п. 1.2 Порядку № 4, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Так, згідно з пунктом 2.1 Порядку № 4 (в редакції чинній, на час виникненя спірних правовідносин), для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники)

будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку № 4, комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому

порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками)

системи теплопостачання. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у

десятиденний строк надається заявникові.

Відповідно до п.п.2.2.2 Порядку № 4 підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку.

Таким чином, з вищевикладених правових норм вбачається, що дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання може бути виданий лише за умови відключення цілого багатоквартирного житлового будинку, на підтвердження чого додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. При цьому, можливість відключення окремих квартир (приміщень) Порядком № 4 не передбачена.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9835/16, від 19 червня 2018 року у справі № 766/13874/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 210/2496/15-а(2-а/210/14/16).

Так, рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 13 від 23.01.2013р. затверджено Положення про міську постійну комісію з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.2.1. вищезазначеного Положення, для вирішення питання відключення своєї квартири (нежитлового приміщення) від мереж ЦО та ГВП власник квартири звертається до Комісії з письмовою заявою затвердженого зразка (додаток 1). До заяви додаються: копія паспорт власника (власників) квартири (нежитлового приміщення); копія правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності на квартиру (нежитлове приміщення); копія технічного паспорта на квартиру (нежитлове приміщення).

Пунктом 2.3. даного Положення передбачено, що підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення цього споживача (секції, під`їзду) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому.

Як вбачається з наданого суду відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на вищезазначене рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 13 від 23.01.2013р. як на підставу законності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 13 від 23.01.2013 року не відповідає положенням Порядку № 4.

Суд зазначає, що відповідно до правових норм, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води допускалося лише цілого житлового будинку, а не його окремих приміщень.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При цьому, будинки в цілому не належать третім особам на праві власності, вони є власниками окремих квартир в будинках. Будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від`єднання від системи централізованого опалення) порушує права інших мешканців.

Частиною 2 ст. 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Отже, здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічними вимогами, правилами експлуатації будинку, оскільки останні розробляються спеціалістами у галузі теплопостачання з урахуванням відповідних будівельних норм та правил.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №826/9835/16 та від 09 липня 2020 року у справі № 401/497/17(2-а/401/63/17).

Судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 , тобто власником окремого приміщення (квартири) у багатоквартирному будинку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 разом із заявою про надання йому дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та встановлення автономного джерела опалення надав Комісії згоду всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 , що свідчить про не дотримання пунктів 2.1 та 2.2 Порядку № 4 та відповідно до п. 2.2.2 цього ж Порядку є підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, а отже, рішення відповідача про надання дозволу ОСОБА_1 на відключення від мереж ЦО та влаштування індивідуальної системи опалення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не підтверджено належними доказами правомірність винесення ним спірного рішення, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання до суду адміністративного позову в розмірі 2270,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2003289215.1 від 04.02.2021р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2270,00 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства У країни,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» (49005, м.Дніпро, просп.Гагаріна, 7, код ЄДРПОУ 40838322) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 04052092), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення міської постійної комісії Виконавчого комітету Дніпровської міської ради з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оформленого протоколом №2МК від 21.03.2019 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відключення приміщень відповідно до переліку (додатку) від центрального опалення та гарячого водопостачання з установленням автономного джерела опалення у квартирі АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв