Рішення № 96644025, 29.04.2021, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/69/21

Провадження №2/438/178/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Бориславський міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Слиша А.Т.,

при секретарі судового засідання Наминанік О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») подав до суду позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.04.2008 у розмірі 13 399,90 грн. (тринадцять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 90 коп. та судового збору 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», підписав заяву б/н від 08.04.2008, згідно з якою відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифи» складає між ними договір про надання банківських послуг (далі - Договір). При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується, що він був повністю поінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 17000,00 грн. 18.04.2008 відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій відповідач своїм підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за виростання кредитних коштів ознайомлений. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, де зазначено, що відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Ухвалою судді Хемич О.Б відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалами суду від 04.03.2021, 18.03.2021 та 31.03.2021, 13.04.2021 розгляд справи відкладався на підставі ст. 223 ЦПК України у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання повідомленого належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача та шляхом розміщення оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на офіційному сайті Бориславської міського суду.

Згідно наказу №13/В від 16 квітня 2021 року суддя Хемич О.Б. вибула у відпустку з 19 квітня 2021 року по 27 червня 2021 року включно.На підставі розпорядження керівника апарату №61 від 19 квітня 2021 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2021 року справу розподілено та передано головуючому судді Слишу А.Т.

Ухвалою судді від 22 квітня 2021 справу прийнято до свого провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача, про розгляд справи без участі позивача в якому представник позовні вимоги підтримує у повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження у справі з позовною заявою та доданими до неї документами, надіслану відповідачу за зареєстрованою адресою його проживання, відповідач не отримав. Проте за змістом ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вищевказані документи вважаються врученими відповідачу. Відповідач, належним чином повідомлений про судовий розгляд справи та строк подання відзиву на позовну заяву, відзив до суду не подав або інформації про поважність причин неподання відзиву. Тому суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

За таких обставин розгляд справи проводиться заочно у відсутності відповідача ОСОБА_1 , проти чого позивач не заперечує.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, відповідно до якої: в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд встановив, що 08 квітня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 , укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», згідно з умовами договору відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 08.04.2008 станом на 15.11.2020 становить 13 399,90 грн, яка складається з: 12 059,47 грн - заборгованість за тілом кредиту (у т.ч. 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту); 12 039,47 грн - заборгованість за простроченими тілом кредиту, 0.00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 0.00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625, 0,00 грн. – нарахована пеня, 0,00 грн. – нарахованої комісії.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у вищевказаному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) зробила правовий висновок, згідно з яким, Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема підписаної відповідачем анкети-заяви від 08.04.2008 року не визначено розміру процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, а Умови та правила надання банківських послуг, витяг з яких долучено до позовної заяви не містять підпису позичальника.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву - анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.04.2008 шляхом підписання анкети-заяви.

До анкети-заяви позивач долучив довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду» від 08.04.2008 року, яка підписана позичальником відповідачем ОСОБА_1 в якій вказано про деякі умови кредитування відносно даного позичальника. Зокрема, у цій довідці зазначено про базову процентну ставку в місяць за користування кредитом (3,0%), розмір та строк внесення щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50 грн., до 25 числа місяця наступного за звітним), розмір комісії за зняття готівкових коштів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи та ін.

Однак, вказана довідка від 08.04.2008 року стосується договору 11120415000511888251, а не договору кредиту № б/н від 08.04.2008 наданого відповідачу ОСОБА_1 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що є предметом спору. Зважаючи на вказане, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду», що долучена до позовної заяви, даного спору не стосується та така судом не береться до уваги, як неналежний та недопустимий доказ.

Навіть, якщо б у випадку, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду» була б допустимим доказом, то позов в частині стягнення заборгованості за відсотками не підлягав би до задоволення, оскільки правильним слід було б вважати нарахування за час дії договору відсотків у розмірі 3% річних (про що вказано у довідці) та стягнення виключно правильно нарахованої суми відсотків за користування отриманими коштами.

Беручи до уваги розрахунок заборгованості, поданий до позовної заяви, а саме нарахування процентів за користування кредитними коштами та заборгованості по цій складовій кредиту, вбачається, що при нарахуванні процентів позивачем самостійно здійснювалося нарахування відсотків від 36% до 43,20% річних, при цьому відповідач ОСОБА_1 , умов та правил, якими б таке збільшення відсоткової ставки було передбачено, не підписував. Будь-яких доказів про те, що Банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та він визнавав таку зміну та у будь-якій формі погоджувався та сплату таких відсотків матеріали справи не містять.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість за простроченими відсотками станом на 05.11.2020 року становила 1 340,43 грн., заборгованість по пені відсутня, але, враховуючи те, що заборгованість по процентам нарахована відповідачу неправомірно, тому заборгованість за простроченими відсотками є недоведеною та необґрунтованою. Відтак, позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками до задоволення не підлягають.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками задоволенню не підлягають; позивач належним чином не обґрунтував позовні вимоги у цій частині та не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості вказаних позовних вимог.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 12 059,47 грн.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн, що були сплачені позивачем при зверненні з вказаним позовом до суду, тобто пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) суму заборгованості за договором б/н від 08 квітня 2008 року в розмірі 12 059,47 грн. (дванадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1 340,43 грн. (одну тисячу триста сорок) гривень 45 коп. заборгованості за простроченими відсотками - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя А.Т. Слиш