YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Запорізька область

/

Токмацький районний суд Запорізької області

Рішення № 96643770, 28.04.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

Дата ухвалення

28.04.2021

Номер справи

328/295/21

Номер документу

96643770

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

328/295/21

28.04.2021

2-а/328/6/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2021 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Шпітько Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, адміністративну справу № 328/295/21 (провадження 2-а/328/6/21) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3729127 від 30 січня 2021 року,-

встановив:

04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до УПП в Запорізькій області інспектора капрала поліції Силиванова Ігора Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3729127 від 30 січня 2021 року.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 04 лютого 2021 року вказаний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Позивачем недоліки, зазначені в ухвалі усунуті частково, зокрема надано докази сплати судового збору.

В уточненій позовній заяві, яка подана до суду 05 березня 2021 року, позивач просить скасувати постанову серія ЕАН №3729127 від 30 січня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень відносно ОСОБА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона, ОСОБА_1 , 30 січня 2021 року о 14 годині 44 хвилини рухалась на належному їй автомобілі марки SUBARU FORESTER державний номер НОМЕР_1 по вул. Магістральна, 100А в м. Запоріжжя зі швидкістю близько 50 км/год. та була зупинена працівником патрульної поліції.

Підійшовши до транспортного засобу, інспектор поліції, без пояснень висловив вимогу про надання посвідчення водія та технічного паспорту на автомобіль, після чого пояснив, що ОСОБА_1 перевищила швидкість руху у населеному пункті, проте з його твердженнями вона була категорично не згодна, адже достеменно знала, що рухалася зі швидкістю близько 50 км/год. Після цього, ОСОБА_1 потребувала у працівника поліції відео або фотозйомку руху свого автомобіля, на що працівник поліції лише повідомив, що фіксування правопорушення відбулося за допомогою лазерного вимірювача швидкості TRUCAM NC000549, але зйомки автомобіля не показав і одразу, не роз`яснюючи їй права та не додержуючись процедури розгляду адміністративної справи, виніс оскаржувану постанову, серія ЕАН №3729127 від 30.01.2021 року, де вказав, що 30.01.2021 року о 14:44:11 годині ОСОБА_1 рухалася у м. Запоріжжя по вул. Магістральній, 100А, перевищивши встановлені обмеження руху в населеному пункті більше, як на 20 км/год, а саме рухалась зі швидкістю 74 км/год. Вимірювання зроблено приладом TRUCAM ТС000549, чим порушила п. 12.4 ПДР (Порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозвол. швид. не більше 50 км/год).

Тобто, всупереч вимогам КУпАП та Інструкції, з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідач порушив, а саме: не роз`яснив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та не надав можливість заявити клопотання, зокрема право на забезпечення участі у розгляді справи захисника.

Вважає, що докази, одержані за допомогою пристрою TRUCAM ТC000549 є неналежними та недопустимими, зважаючи на не чинність з 02 листопада 2015 року сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки. Тому вимірювання швидкості руху автомобіля працівником поліції з використанням лазерного вимірювача швидкості транспортного засобу за допомогою пристрою TRUCAM ТC000549 здійснено без будь-яких на це законних підстав, адже в Україні до фіксації порушення допущений технічний засіб TRUCAM 20/20, проте фіксацію здійснено технічним приладом TRUCAM ТC000549.

Крім того, в фабулі постанови не зазначено де був встановлений знак 5.70 Правил дорожнього руху і протиправно був використаний вимірювальний засіб в місці, де відсутній такий знак, пристрій для вимірювання швидкості руху не був закріплений на одному із чітко визначених законодавством місць, а знаходився у руках інспектора. Адже саме такий знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку є необхідною, адже водії повинні знати що ведеться фотофіксація.

Отже, у зв`язку із відсутністю зазначеного знаку водії на такій ділянці дороги не підлягають притягненню до адміністративної відповідальності.

Постанова серія ЕАН №3729127 від 30.01.2021 року не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки постанова не містить роз`яснення щодо порядку її оскарження, що суттєво порушує права особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року (зі змінами) визначено про неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 254 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

В Україні до фіксації порушення допущений технічний засіб TRUCAM 20/20, проте відповідно до постанови, фіксацію здійснено технічним приладом TRUCAM ТC000549.

Позивач вважає, що постанова ЕАН №3729127 від 30.01.2021 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

В уточненій позовній заяві позивач відповідачем зазначив Головне управління національної поліції в Запорізькій області.

09 березня 2021 року ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 328/295/21 (номер провадження 2-а/328/6/21) ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3729127 від 30.01.2021 року. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статей 268, 269, 286 КАС України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні. Роз`яснено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Запропоновано відповідачу у строк визначений судом надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; іншим учасникам справи - копію відзиву та доданих до нього документів.

Витребувано в Головного управління національної поліції в Запорізькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, при розгляді якої винесена оскаржувана постанова.

15 березня 2021 року до суду від ГУНП в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що ГУНП в Запорізькій області не є належним відповідачем в даній справі, оскільки інспектор УПП в Запорізькій області Силиванов І.О., який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3729127 від 30.01.2021 року службу в ГУНП в Запорізькій області не проходить, а проходить в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області.

24 березня 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій зазначає, що нею було отримано відзив на позов. З його змісту вбачається, що зазначений відповідачем ГУНП в Запорізькій області не є належним відповідачем по справі. У зв`язку з цим просить суд замінити відповідача по справі ГУНП в Запорізькій області на належного - Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП.

24 березня 2021 року ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області клопотання позивача про заміну відповідача в адміністративній справі задоволено. У справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3729127 від 30.01.2021 року замінено неналежного відповідача Головне управління національної поліції в Запорізькій області на Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції.

Направлено відповідачу Управлінню патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції копію позовної заяви з додатками .

Роз`яснено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Запропоновано відповідачу у строк визначений судом надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; іншим учасникам справи - копію відзиву та доданих до нього документів.

Витребувано в Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, при розгляді якої винесена оскаржувана постанова.

08 квітня 2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та докази направлення позивачу вказаного відзиву. У відзиві зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

30 січня 2021 року під час несення служби в м. Запоріжжі, поліцейським управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Силивановим І.О. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС №000549 було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу SUBARU FORESTER державний номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 74 (сімдесят чотири) км/год. при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 24 (двадцять чотири) км/год. чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Зупинивши автомобіль під керуванням позивача, представившись згідно ч.3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», була наголошена причина звернення, а саме те що водій порушив вимоги ПДР України.

Представник відповідача вказує, що позивач посилається на порушення порядку розгляду справи, відповідачем не було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дане твердження позивача вважає хибним оскільки, відповідно до оскаржуваної постанови позивачу були роз`яснені права за ст. 268, 289 КУпАП, про що міститься відмітка в п. 8 постанови.

З приводу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam, був виключений з Державного реєстру, зазначає наступне: - на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки; - до вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam, який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12; - на підставі вищевикладеного, 29 серпня 2012 фірмі Laser Technoiogi, Ins., яка є виробником TruCam, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UА-МІ/1-2903-2012; - вищевказана процедура проведення державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки з подальшою реєстрацією таких типів вимірювальної техніки в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею Сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки була передбачена положеннями Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. №113/98-ВР. (втратив чинність 01.01.2016 р.) та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які наразі втратили чинність.

Засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту виключення їх з вказаного Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016 року № 1161, який є чинним, зберігання інформації про затверджені типи засобів вимірювальної техніки, унесені в установленому порядку до набрання чинності Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, як і формування та ведення вказаного реєстру, здійснювалося до 01.01.2019. При цьому прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно, його подальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства. Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.

В обґрунтування свого відзиву представник відповідача посилається та додає до відзиву наступні докази: роздруківка фото з приладу TruCam; копія свідоцтва про повірку № 22-01/20472 від 24.11.2020 р.; копія сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 №UА-МІ/1-2903-2012; копія експертного висновку № 04/02/03-3008 від 27.09.201 Яр. з додатком; копія експертного висновку № 285 від 29.07.2011 р.; копія відповіді державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04.10.2018 р.; копія листа Мінекономрозвитку «Щодо надання інформації з питань метрології та технічного регулювання»; копія відповіді ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 № 22-38/49; довіреність на представника; DVD-г диск з відеозаписом подій.

Представник відповідача у відзиві просив суд зобов`язати позивача ОСОБА_1 надати докази на ті обставини на які вона посилається в своїй позовній заяві, відповідно до вимог статті 160 КАС України. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

14 квітня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на обставини викладені в позові та додатково зазначає, що на DVD-г диску з відеозапису події, наданим в якості доказу відповідачем, містяться файли із відеозаписом з камери приладу TruCam, на якому зображено процес вимірювання швидкості автомобіля марки SUBARU FORESTER державний номер НОМЕР_1 та його зупинки, і з нагрудної камери поліцейського, на якому зображено момент спілкування поліцейського з нею.

З зображення з нагрудної камери поліцейського вбачається, що інспектор патрульної поліції, порушив вимоги КУпАП та Інструкції, з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: не роз`яснив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та не надав можливість заявити клопотання, зокрема право на забезпечення участі у розгляді справи захисника.

Крім того, в фабулі постанови не зазначено де був встановлений знак 5.70 Правил дорожнього руху і протиправно був використаний вимірювальний засіб в місці, де відсутній такий знак, пристрій для вимірювання швидкості руху не був закріплений на одному із чітко визначених законодавством місць, а знаходився у руках інспектора. Адже саме такий знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку є необхідною, адже водії повинні знати що ведеться фотофіксація.

Отже, у зв`язку із відсутністю зазначеного знаку водії на такій ділянці дороги не підлягають притягненню до адміністративної відповідальності. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову серія ЕАН №3729127 від 30 січня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень відносно ОСОБА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача заперечення на відзив не надсилав.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, в судове засідання не з`явився був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 січня 2021 року о 14:52:33 інспектором патрульної поліції УПП в Запорізькій області капралом поліції Силивановим Ігорем Олександровичем 2 бат. 2 рота винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 3729127 (а.п. 20, 66).

В п. 4 постанови зазначено, що особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_1 , особа встановлена на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 .

В п. 5 оскаржуваної постанови: час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення, зазначено, що 30.01.2021 14:44:11 м. Запоріжжя, вул. Магістральська, 100А перевищені встановлені обмеження руху в населеному пункті більше як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 74 км/год. Вимірювання зроблено приладом Трукам ТС000549 чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозвіл. швид. не більше 50 км/год), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Накладено штраф в розмірі 255,00 грн.

В даній постанові міститься підпис особи, яка винесла постанову.

В графі підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності зазначено ОСОБА_1 та міститься підпис.

У зазначеній постанові вказано, що швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом Трукам ТС000549.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано фотокартку та відеозапис із лазерного приладу TruCam LTI 20/20 №ТС000549 від 30.01.2021, відеозаписом з нагрудної камери.

З вказаних матеріалів фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб марки SUBARU FORESTER державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості LTI 20/20 №ТС000549.

При цьому, матеріали відео та фото фіксації не містять зображень водія під час руху транспортного засобу зі швидкістю 74 км./год.

Особа позивача, як водія транспортного засобу встановлена працівником поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу та пред`явлення ним документів.

Судом, також, встановлено, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення п. 12.4 Правил дорожнього руху не містять відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем LTI 20/20 №ТС000549 о 14:44:11 год. 30.01.2021 року швидкості руху транспортного засобу марки SUBARU FORESTER державний номер НОМЕР_1 були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 «Населений пункт»; 5.46 «Кінець населеного пункта»; 5.70 «Фото, відеофіксування порушень».

Доказів розміщення вказаних дорожніх знаків та зони їх дії не надано та не зазначено, як під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності так і в ході розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. 122 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено інспектором 2 бат. 2 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Силивановим І.О.

Відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 12.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Дорожній знак 5.46 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Отже, згідно Правил дорожнього руху знак 5.45 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Відтак, зона дії знаку 5.45. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.46.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Позивач в позовній заяві та відповіді на відзив вказує на відсутність знаку 5.70. Правил дорожнього руху.

У відзиві представником відповідача ці обставини не спростовані.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що працівник поліції здійснював контроль швидкості руху в межах дії дорожнього знаку 5.70 Правил дорожнього руху.

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Населений пункт», 5.46 «Кінець населеного пункта», 5.47 «Населений пункт», 5.48 «Кінець населеного пункта».

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач посилався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam ТС000549.

Дослідивши долучені відповідачем фотознімки та відео фіксацію приладу TruCam ТС000549, судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км.

За відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км.

Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Стосовно ж наданої відео фіксації з нагрудних камер стосовно порядку розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки, як доказу, оскільки проведена відеофіксація не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, окрім того вказана відеофіксація не була покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови як доказ.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що працівник поліції здійснював контроль швидкості руху в межах дії дорожнього знаку 5.70 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З урахуванням зазначеної правової норми, суд доходить висновку, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Представник відповідача у відзиві зазначає, що хибним є твердження позивача щодо не роз`яснення прав, оскільки в п. 8 постанови зазначено, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП роз`яснено.

Суд дослідивши постанову встановив, що в п. 8 зазначено, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП роз`яснено, проте суд враховує, що дана постанова виготовлена за допомогою технічного засобу, програма якого містить обов`язкові реквізити та положення.

З доданого до відзиву на позовну заяву відеозапису вбачається, що поліцейським під час розгляду справи не роз`яснювалися позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Такі обставини, на думку суду, свідчать про порушення поліцейським прав позивача, у тому числі і права на захист, оскільки останній про таке право не був проінформований, і відповідно про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що в свою чергу стало підставою для винесення оскаржуваної постанови за неповним з`ясуванням всіх обставин справи та перевірки їх належними і допустимими доказами.

Представником відповідача до відзиву надані документи, на підтвердження правомірності використання Трукам ТС000549.

Фірмі Laser Technoiogi, Inc., США видано сертифікат Серії А № 006694 № UA-MI/1-2903-2012 виданий 29 серпня 2012 року про те, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Контроль метрологічних характеристик вимірювачів швидкості автотранспортних засобів лазерних LTI 20/20 TruCAM під час випуску з виробництва здійснює метрологічна служба виробника, акредитована національною метрологічною службою США. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу вимірювача, - не більше року (а.п. 55).

Відповідно до експертного висновку, виданого 27 вересня 2018 року Національною поліцією України на підставі рішення Експертної комісії з питань проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, протокол від 27.09.2018. № 364 лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM, розроблений (виготовлений) компанією «Laser Technoiogi, Inc.», США в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 із довжиною ключа 256 біт. Об`єкт експертизи забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних. Особливі умови (рекомендації) дія експертного висновку поширюється на зразки об`єкта експертизи із заводськими номерами наведеним у додатку. Термін дії експертного висновку до 27.09.2021 року (а.п. 56).

Номер ТС000549 входить до переліку номерів зразків об`єкта експертизи, на які розповсюджуюється дія експертного висновку (а.п. 57).

За результатами експертизи експертного висновку наданого директором НДЦ «ТЕЗІС» НТУУ «КПІ» встановлено, що механізм технічного захисту інформації лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LТІ 20/20, виробництва Laser Technoiogi, Inc., США, які надано на експертизу Департаментом ДАІ МВС України відповідають вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні в обсязі функцій, зазначених у документі «Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCAM LТІ 20/20». Вимоги з технічного захисту інформації (а.п. 58).

Відповідно до листа державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №04/03/03-3878 від 04.10.2018 року щодо надання інформації на №9952/111/6/01-2018 від 06.09.2018 року виріб TruCAM LTI 20/20, виробництва Laser Technoiogi, Inc., США має чинний експертий висновок у сфері КЗІ від 27.09.2018 року №04/02/03-3008, який підтверджує реалізацію криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Щодо експертного висновку у сфері ТЗІ зазначають, що експертний висновок від 29.07.2011 року № 285 поширюється на вироби, які придбані під час його дії (29.07.2011 - 29.07.2014) в разі відсутності змін у програмному забезпеченні цих Виробів. На даний час можливо використання механізмів захисту інформації Виробів при побудові комплексної системи захисту інформації у відповідності до вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, які затверджені постановою КМУ від 29.03.2006 № 373 (а.п. 59).

Зазначені документи, підтверджують правомірність використання відповідачем лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС000549, але не є доказом скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Підпис особи на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зобов`язати позивача ОСОБА_1 надати докази на ті обставини на які вона посилається в своїй позовній заяві, відповідно до вимог статті 160 КАС України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В абз. 1 частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП України (ч. 2 ст. 251 КпАП України).

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

В даному випадку вимоги відповідача щодо зобов`язання позивача ОСОБА_1 надати докази на ті обставини на які вона посилається в своїй позовній заяві, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посилання представника відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 359/9278/18 від 17 січня 2019 року, суд не бере до уваги, оскільки вказана постанова не є обов`язковою. Крім того, в даній справі викладені інші фактичні обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід також зазначити, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, містяться постанови Першого апеляційного адміністративного суду (справа N 234/8827/20, постанова від 27 жовтня 2020 р.), Шостого апеляційного адміністративного суду (справа N 760/27046/19, постанова від 21 травня 2020 р.), Другого апеляційного адміністративного суду (справа N 953/6701/20, постанова від 15 жовтня 2020 р.), Восьмого апеляційного адміністративного суду (справа № 157/703/20, постанова від 21 січня 2021 р.), в яких викладена протилежна правова позиція.

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Нормами частин 1-3 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

В свою чергу, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що працівники поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, однак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, до суду належних доказів правопорушення надано не було.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Сама ж по собі наявність оскаржуваної постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Необхідними елементами адміністративного правопорушення є доведення факту протиправності дій особи та її вини.

Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідач не надав суду жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Крім того, згідно статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Однак, матеріали справи містять суперечності, а саме: в постанові серії ЕАН № 3729127 від 30.01.2021 року зазначено, що правопорушення вчинено 30 січня 2021 року о 14:44:11, а з відеозапису та фото з TruCAM вбачається, що правопорушення було вчинено о 14:44:53.

Крім того, з фото з пристрою TruCAM, та на диску, який міститься в матеріалах справи, відсутні будь-які докази, що цей автомобіль рухався саме по вул. Магістральна в м. Запоріжжя, як зазначено в оскаржуваній постанові. Ані в доказах, наданих відповідачем, які містяться в матеріалах справи, ані на відеозаписі від 30 січня 2021 року такі відомості не відображені.