Рішення № 96643574, 22.04.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9117/20 2/335/569/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Електро Лізинг» про стягнення грошових коштів, в обґрунтування якого зазначив, що між позивачем та ТОВ «Електро Лізинг» в особі ОСОБА_2 був укладений договір № 18-07-2019-6/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом від 18.07.2019 року, а також підписано Специфікацію № 1 від 18.07.2019 року до договору.

За умовами договору оренди обладнання з обов`язковим викупом, орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар ТОВ «Електро Лізинг» прийняв у строкове платне користування, з зобов`язанням обов`язкового викупу об`єкту оренди, загальна вартість об`єктів оренди становить 413760 грн. (що еквівалентно 16 000 доларів США), термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття об`єкту оренди, а саме до 18.07.2020 року, розмір орендної плати за весь об`єкт оренди у цілому складає 2,82 % в місяць від загальної вартості об`єкту оренди, з щомісячною капіталізацією, дата повернення всієї загальної суми орендних платежів (відсотків) за 1 рік та обов`язкового викупного платежу, припадає на 366-й день, а саме до 19.07.2020 року. Виплата орендних платежів (відсотків) протягом 365 днів з дати заключення Договору не проводиться, а сума щомісячних нарахованих відсотків, яка підлягає виплаті щомісяця, капіталізується (рефінансується) шляхом додавання до загальної суми обов`язкового викупного платежу в розмірі 16000 доларів США та до суми орендних платежів, нарахованих за попередні періоди, і підлягає виплаті на 366-й день з дати укладення цього Договору, а саме 19.07.2020 року. Орендар зобов`язується викупити Об`єкт оренди в кінці строку дії нього Договору.

Відповідач не сплатив позивачу орендну плату за період з 18.07.2019 року до 18.10.2020 року включно (за 1 рік встановленого Договором терміну оренди та 3 місяці Фактичного користування Об`єктом оренди поза межами терміну, встановленого Договором). Сума нарахованих та несплачених відповідачем орендних платежів за вказаний період становить еквівалент 8281,97 долара США за офіційним курсом Національного банку України, встановленого на день сплати орендних платежів.

Крім того, відповідач не здійснив викуп об`єкту оренди та не сплатив позивачу суму обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентну 16000,00 доларів США, за офіційним курсом Національного банку України на дату такої сплати.

Позивачем на адресу місцезнаходження відповідача, було направлено претензію від 15.09.2020 року “про сплату суми обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентній 16000,00 доларів США, та орендних платежів в сумі, еквівалентній 6968,29 доларів США, за договором № 18-07-2019-6/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом від 18 липня 2019 року” за допомогою Укрпошти (15.09.2020 року) та доставки Meest Express (17.09.2020 року) проте, обидва конверти з претензією були повернуті позивачу з помітками “отримувач відсутній за місцем доставки” (Meest Express) та “організація не розшукана та не зареєстрована” (Укрпошта).

Позивач посилаючись на викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у національній валюті України в сумі, еквівалентній 24281,97 долара США, за офіційним курсом Національного банку України, встановленим станом на день ухвалення судового рішення за цим позовом, з яких: орендні платежі за договором № 18-07-2019-6/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом від 18.07.2019 року, нараховані за період з 18.07.2019 року до 18.10.2020 року включно, в сумі в гривні, еквівалентній 8281,97 доларів США за офіційним курсом Національного банку України, встановленим станом на день ухвалення судового рішення; сума обов`язкового викупного платежу в сумі в гривні, еквівалентній 16000,00 доларів США, за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення судового рішення, за договором № 18-07-2019-6/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом від 18.07.2019 року, а також судовий збір в сумі 6864,51 грн.

Представник відповідача правом на подачу відзиву не скористався.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, направлені на адресу відповідача, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судові повістки повернуто з відміткою поштового відділення „адресат не зареєстрований та не розшуканий”.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , на підставі договору № 18-07-2019-6/1 купівлі-продажу Обладнання від 18.07.2019 року та специфікації № 1 до нього є власником зарядних пристроїв (станцій) для електромобілів (станція заряджання автомобілів змінного струму “Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33.00”, клас 1, тип системи заземлення TN-S, електроживлення здійснюється від трьохфазної п`ятипровідної мережі змінного струму з номінальною напругою 380, частотою (50+-1) Гц. Тип кабеля КВГ 5x6) у кількості 4 (чотири) одиниці, введених в експлуатацію та розташованих за адресами: 1263 - Івано-Франківська область, с. Паляниця, паркінг №2, поруч із витягом №7 РЦ Бука; 1176 - Івано-Франківська область, с. Паляниця, вул. Карпатська, Лижна школа № 1; 1551 - Івано-Франківська область, с. Татаров, готель Батьківський Поріг; 1249 - Закарпатська область, с. Нижній Студений, 343А, готельний комплекс Озеро Віта.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Електро Лізинг», в особі ОСОБА_2 , був укладений договір № 18-07-2019-6/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом від 18.07.2019 року, а також підписано Специфікацію № 1 від 18.07.2019 року до Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, з зобов`язанням обов`язкового викупу Об`єкт оренди (зазначений вище).

Пунктом 1.1.1 Договору визначено, що загальна вартість Об`єктів оренди становить 413760 грн., що на дату укладання цього Договору ціна у перерахунку до долара США, становить 16000 доларів США, згідно з офіційним курсом Національного банку України, що склався на дату підписання Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття Об`єкту оренди, а саме до 18.07.2020 року. Відповідно до п. 6.1 Договору Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Договору та Специфікації Об`єкта оренди.

Отже, Об`єкт оренди був переданий Орендодавцем Орендарю 18.07.2020 року.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 Договору встановлено, що розмір орендної плати за весь Об`єкт оренди у цілому складає 2,82 відсотки в місяць від загальної вартості Об`єкту оренди, яка вказана в п. 1.1.1 даного Договору, з щомісячною капіталізацією, а саме: кожного місяця протягом строку користування Об`єктом оренди відсоток включає в себе суму капіталізації відповідно до п. 4.3. Дата повернення всієї загальної суми орендних платежів (відсотків) за 1 рік та обов`язкового викупного платежу, згідно п.8.1 Договору, припадає на 366-й день, а саме до 19.07.2020 року.

Виплата орендних платежів (відсотків) протягом 365 днів з дати заключення Договору не проводиться, а сума щомісячних нарахованих відсотків, яка підлягає виплаті щомісяця, капіталізується (рефінансується) шляхом додавання до загальної суми обов`язкового викупного платежу в розмірі 16000 доларів США та до суми орендних платежів, нарахованих за попередні періоди, і підлягає виплаті на 366-й день з дати укладення цього Договору, а саме 19.07.2020 року.

Згідно з п. 7.6 Договору Орендар зобов`язується обов`язково викупити Об`єкт оренди згідно п. 8 даного Поговору.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що Орендар зобов`язується викупити Об`єкт оренди в кінні строку дії нього Договору. Право власності на майно, що є Об`єктом оренди, у такому разі переходить до Орендаря після сплати останнім Орендодавцю повної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов цього Договору, та всієї суми обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентної 16000 доларів США, за офіційним курсом Національного банку України на день повернення коштів. Сплата всієї суми Орендодавцю відбувається шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця, або готівковими коштами на розсуд останнього, з урахуванням умов чинного законодавства.

Відповідно до п. 8.3 Договору передача та переоформлення права власності на майно, що є Об`єктом оренди при викупі Орендарем здійснюється Сторонами за актом протягом 1 дня з моменту повної оплати.

До теперішнього часу відповідач не сплатив позивачу орендну плату за період з 18.07.2019 року до 18.10.2020 року включно (за 1 рік встановленого Договором терміну оренди та 3 місяці Фактичного користування Об`єктом оренди поза межами терміну, встановленого Договором 4). Сума нарахованих та не сплачених відповідачем орендних платежів за вказаний період становить еквівалент 8281,97 долара США за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день сплати орендних платежів, згідно з таким розрахунком: з 18.07.2019 року розмір орендної плати 0 дол. США (сума з капіталізацією на поточний місць 16000 дол. США), 18.08.2019 року розмір орендної плати 451,2 дол. США (сума з капіталізацією на поточний місць 16451,2 дол. США), 18.09.2019 року розмір орендної плати 463,92 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 16915,12 дол. США), 18.10.2019 року розмір орендної плати 477,01 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 17392,13 дол. США), 18.11.2019 року розмір орендної плати 490,46 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 17882,59 дол. США), 18.12.2019 року розмір орендної плати 504,29 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 18386,88 дол. США), 18.01.2020 року розмір орендної плати 518,51 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 18905,39 дол. США), 18.02.2020 року розмір орендної плати 533,13 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 19438,52 дол. США), 18.03.2020 року розмір орендної плати 548,17 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 19986,69 дол. США), 18.04.2020 року розмір орендної плати 563,62 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 20550,31 дол. США), 18.05.2020 року розмір орендної плати 579,52 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 21129,83 дол. США), 18.06.2020 року розмір орендної плати 595,86 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 21725,69 дол. США), 18.07.2020 року розмір орендної плати 612,66 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 22338,35 дол. США), 18.08.2020 року розмір орендної плати 629,94 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 22968,29 дол. США), 18.09.2020 року розмір орендної плати 647,71 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 23616 дол. США), 18.10.2020 року розмір орендної плати 665,97 доларів США (сума з капіталізацією на поточний місць 24281,97 дол. США), таким чином сума нарахованих та не сплачених відповідачем орендних платежів за вказаний період становить 8281,97 долара США.

Крім того, відповідач не здійснив викуп об`єкту оренди та не сплатив позивачу суму обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентну 16000 доларів США, за офіційним курсом Національного банку України на дату такої сплати.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525 - 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Офіційний курс долара США, встановлений Національним Банком України (https://bank.gov.ua) на 22.04.2021 - на день ухвалення рішення, становить 28,0576 грн. за 1 долар США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені ст.193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. При цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦКУ).

Згідно зі ст. 533 ЦКУ грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті у разі здійснення розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.

Згідно п. 3,4 Договору визначено, що розрахунки за цим договором проводяться в національній валюті України.

Суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договором № 18-07-2019-6/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом від 18.07.2019 року у сумі 24281,97 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на день ухвалення рішення (28,0576) 681 293 грн. 80 коп., з них: сума нарахованих та не сплачених відповідачем орендних платежів за вказаний період становить 8281,97 долара США (що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на день ухвалення рішення 232 372 грн. 20 коп.), суми обов`язкового викупного платежу 16000 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на день ухвалення рішення 448 921 грн. 60 коп.).

Беручи до уваги, що відповідачем не було жодним чином доведено, що відсутній борг перед позивачем, при цьому позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачем також не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України „Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 6864 грн. 60 коп., що підтверджені документально.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» (місцезнаходження: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 147, ідентифікаційний код юридичної особи: 40945970) на користь ОСОБА_1 (місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), грошові кошти у розмірі 24 281,97 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на день ухвалення рішення (28,0576) 681 293 грн. 80 коп., з них: сума нарахованих та не сплачених відповідачем орендних платежів за період з 18.07.2019 року по 18.10.2020 року, становить 8281,97 долара США (що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на день ухвалення рішення 232 372 грн. 20 коп.), суми обов`язкового викупного платежу 16000 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на день ухвалення рішення 448 921 грн. 60 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» (місцезнаходження: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 147, ідентифікаційний код юридичної особи: 40945970) на користь ОСОБА_1 (місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 6864,51 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя Ю.В.Геєць