Ухвала суду № 96642971, 26.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2021 року Справа 160/6372/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними висновків та їх скасування, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо проведення службової перевірки щодо документування паспортами громадянина України громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок по результатам службової перевірки щодо документування паспортами громадянина України громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , затверджений Заступником начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області підполковником міліції О.А.Петренко 08 травня 2002 року;

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо проведення службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок № 47/2018 за результатами службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , затверджений Заступником директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 13 квітня 2018 року;

- зобов`язати Державну міграційну службу України вилучити відомості про визнання недійсним паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 31 серпня 2002 року на ім`я ОСОБА_1 , із бази даних ФМ ЄІАС УМП «Недійсні документи» та інших баз даних Державної міграційної служби України;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок № 85/2018 службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Верхньо-Чирчикського району Ташкентської області Республіки Узбекистан, затверджений Заступником директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 11.06.2018р.;

- зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України та сектор Укрбюро Інтерполу ГУНП в Дніпропетровській області про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсним паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , оформлений 09.08.2016 органом видачі 1224, а також вилучити відомості про визнання недійсним цього паспорту із інформаційної підсистеми «Недійсні документи» ЄІАС УМП ДМС України та інших баз даних Державної міграційної служби України;.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору або заяву про звільнення/відстрочення від сплати судового збору з відповідними доказами, проте в позовних вимогах позивач просить відстрочити сплату судового збору, у зв`язку з поганим матеріальним становищем та станом здоров`я.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно зі пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі змісту викладених норм слідує, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи майновий стан сторони, суд має право звільнити особу від сплати судового збору.

Суд звертає увагу на те, що визначальною умовою для звільнення особи від сплати судового збору є виключно її незадовільний майновий стан, а звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Разом із тим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Однак, доказів на підтвердження скрутного майнового становища чи відомостей про дохід за попередній календарний рік позивачем до суду не надано, як і не надано відповідного клопотання.

Водночас, статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, що позивач не надав жодних обґрунтувань наявності підстав для звільнення чи відстрочення від сплати судового збору та належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908,00 грн.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вісім вимог немайнового характеру, при цьому вимоги про визнання протиправними дій в даному спорі не є взаємопов`язаними з вимогами зобов`язального характеру, у т.ч. визнання протиправними та скасування Висновків, оскільки за своєю правовою природою їх прийняття є різними, правова оцінка повинна надаватися окремо кожній дії та мають різні наслідки.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вісім вимог немайнового характеру в розмірі 7264,00грн., отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету- 22030101, із зазначенням номера справи.

Згідно з пунктом 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії відповідачів, які вчинялися різними відповідачами у різний період часу, проте, такі позовні вимоги є неконкретизованими та в разі їх задоволення виконання рішення буде ускладненим або неможливим, оскільки не зазначено, коли саме вчинені оскаржувані дії та коли про них стало відомо позивачу із наданням підтверджуючих доказів.

Також, згідно до п.23 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що вимога щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії (похідна вимоги) може розглядатися адміністративними судами лише за умови, що така вимога поєднана з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (основною вимогою).

Як вбачається зі змісту заявленого позову позивач просить зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України та сектор Укрбюро Інтерполу ГУНП в Дніпропетровській області про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів при цьому, позивачем до вказаного відповідача не заявлені позовні вимоги публічно-правового характеру про визнання протиправними рішення, дій або бездіяльності відповідача - суб`єкта владних повноважень чи його посадової особи.

При цьому вказана позовна вимога змушує вказаного відповідача зобов`язати вчинити певні дії відносно позивача інших осіб Адміністрацію та сектор Укрбюро, які не є учасником справи із відповідним статусом.

Крім того, позивач просить визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, проте в якості відповідача така юридична особа не зазначена, натомість в якості відповідача-5 зазначено Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, при цьому обґрунтування порушень прав позивача в межах спірних правовідносин вказаними юридичними особами відсутні.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно, шляхом складання уточненої позовної заяви з належно викладеними позовними вимогами, відповідно до частини першої статті 5, частини першої, пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач оскаржує дії та висновки відповідачів, які були вчинені та прийняті у 2002 році та 2018 році, а з позовом до суду звернувся 21.04.2021р., тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Частиною 6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Проте, заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску таких строків із наданням підтверджуючих доказів не надав.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв`язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

Ухвалив:

У задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними висновків та їх скасування - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме:

- надати уточнену позовну заяву з копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій викласти в прохальній частині позовні вимоги щодо предмету спору з урахуванням ст.ст.5, 160 КАС України (у т.т. із зазначенням дати вчинення протиправних дій, тощо);

- надати до суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 7264,00грн.;

- надати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску таких строків щодо кожної позовної вимоги із наданням підтверджуючих доказів.

Роз`яснити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова