Ухвала суду № 96642967, 26.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2021 року Справа № 160/6357/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд «Екологія-Геос» про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд «Екологія-Геос» про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

1. Визнати дії чи бездіяльність Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, за результатом подання скарги позивача до Кабінету Міністрів України за № БЛ-12339698 від 06.04.2021, на підставі статті 28 закону України “Про звернення громадян”, протиправними та зобов`язати Державу Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, негайно вчинити дії спрямовані на поновлення:

1) гарантії екологічних прав співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та статтею 50 Конституції України;

2) гарантії права на захист моральних та матеріальних інтересів пов`язаних із об`єктами інтелектуальної власності співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 54 Конституції України;

3) гарантії права на звернення щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 та скаргою про їх порушення, у відповідності із законом України “Про звернення громадян” та статтею 40 Конституції України;

4) гарантії права на вільний розвиток особистості кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 23 Конституції України;

5) гарантії права на рівність конституційних прав і свобод та рівності перед законом кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 24 Конституції України;

6) гарантії права на захист життя і здоров`я співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 та життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань посадових осіб державних органів влади, у відповідності із статтею 27 Конституції України;

7) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” брати участь в управлінні державними справам, у відповідності із статтею 38 Конституції України;

8) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, у відповідності із статтею 41 Конституції України;

9) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, у відповідності із статтею 42 Конституції України;

10) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає у відповідності із статтею 43 Конституції України;

11) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, у відповідності із статтею 46 Конституції України;

12) гарантії права кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, у відповідності із статтею 48 Конституції України;

13) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування, у відповідності із статтею 49 Конституції України;

14) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, у відповідності із статтею 56 Конституції України, шляхом запровадження у виробництво технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.

2. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, на підставі пункту 10-1 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка є гарантією захисту прав фізичних та юридичних осіб від протиправних дій посадових осіб державних органів влади, за порушення Державою Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації:

1) гарантії екологічних прав співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та статтею 50 Конституції України;

2) гарантії права на захист моральних та матеріальних інтересів пов`язаних із об`єктами інтелектуальної власності співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 54 Конституції України;

3) гарантії права на звернення щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 та скаргою про їх порушення, у відповідності із законом України “Про звернення громадян” та статтею 40 Конституції України;

4) гарантії права на вільний розвиток особистості кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 23 Конституції України;

5) гарантії права на рівність конституційних прав і свобод та рівності перед законом кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 24 Конституції України;

6) гарантії права на захист життя і здоров`я співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 та життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань посадових осіб державних органів влади, у відповідності із статтею 27 Конституції України;

7) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” брати участь в управлінні державними справам, у відповідності із статтею 38 Конституції України;

8) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, у відповідності із статтею 41 Конституції України;

9) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, у відповідності із статтею 42 Конституції України;

10) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає у відповідності із статтею 43 Конституції України;

11) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, у відповідності із статтею 46 Конституції України;

12) гарантії права кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, у відповідності із статтею 48 Конституції України;

13) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування, у відповідності із статтею 49 Конституції України;

14) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, у відповідності із статтею 56 Конституції України, на підставі статті 1173, частини 2 статті 276 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України “Про звернення громадян”, статті 56 Конституції України.

- моральну шкоду ОСОБА_1 за моральні страждання, продовж 2006-2021 років, у розмірі 10000 ( тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

- моральну шкоду ОСОБА_2 за моральні страждання, продовж 2006-2021 років, у розмірі 10000 (десять тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

- моральну шкоду ОСОБА_3 за моральні страждання, продовж 2006-2021 років, у розмірі 10000 (десять тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

- моральну шкоду ОСОБА_4 за моральні страждання, продовж 2006-2021 років, у розмірі 10000 (десять тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відшкодувати ОСОБА_1 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода), яка складає 1 відсоток від розміру субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг у розмірі 350 млн. грн.

Відшкодувати ОСОБА_2 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода), яка складає 1 відсоток від розміру субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг у розмірі 350 млн. грн.,

Відшкодувати ОСОБА_3 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода), яка складає 1 відсоток від розміру субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг у розмірі 350 млн. грн.,

Відшкодувати ОСОБА_4 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода), яка складає 1 відсоток від розміру субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг у розмірі 350 млн. грн.,

Відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну шкоду за період з 1 січня 2007 року по дату забезпечення реалізації у виробництво спільної інтелектуальної власності по вказаним заявкам на винаходи у розмірі всіх місячних мінімальних Єдиних соціальних внесків до Пенсійного фонду,

Відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну шкоду за період з 1 січня 2007 року по дату її виплати шкоду у розмірі всіх місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

Відшкодувати ОСОБА_4 матеріальну шкоду за період з 1 вересня 2015 року по дату забезпечення реалізації у виробництво спільної інтелектуальної власності по вказаним заявкам на винаходи у розмірі всіх місячних мінімальних Єдиних соціальних внесків до Пенсійного фонду,

Відшкодувати ОСОБА_4 матеріальну шкоду за період з 1 вересня 2015 року по дату її виплати шкоду у розмірі всіх місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

Відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі вартості газу та електричної енергії за опалювальний період 2020-2021 року, та

- перерахувати вказані кошти за моральні страждання у розмірі 40 тисяч місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб та упущену вигоду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 1400 млн. грн., які є коштами платників податків, на рахунок Благодійного фонду “Екологія-Геос”, код отримувача 33474710, АТ КБ “Приватбанк” НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частиною 1 статті 172 КАС України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При цьому, ч.4 ст.172 КАС України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 встановлено, що частина позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”.

З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Вказана позиція суду по суті узгоджується із позиціє Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові від 11.09.2018 року по справі № 817/2398/15.

Враховуючи викладене, помилковим є намагання поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідач у справі є суб`єкт владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, що виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Пунктами 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч.1 ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст.276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

З матеріалів позовної заяви слідує, що ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги про зобов`язання держави України в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації на підставі ч.1 ст.276 Цивільного кодексу України, негайно вчинити дії спрямовані на поновлення:

1) гарантії екологічних прав співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та статтею 50 Конституції України;

2) гарантії права на захист моральних та матеріальних інтересів пов`язаних із об`єктами інтелектуальної власності співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 54 Конституції України;

3) гарантії права на звернення щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 та скаргою про їх порушення, у відповідності із законом України “Про звернення громадян” та статтею 40 Конституції України;

4) гарантії права на вільний розвиток особистості кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 23 Конституції України;

5) гарантії права на рівність конституційних прав і свобод та рівності перед законом кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у відповідності із статтею 24 Конституції України;

6) гарантії права на захист життя і здоров`я співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 та життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань посадових осіб державних органів влади, у відповідності із статтею 27 Конституції України;

7) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” брати участь в управлінні державними справам, у відповідності із статтею 38 Конституції України;

8) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, у відповідності із статтею 41 Конституції України;

9) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, у відповідності із статтею 42 Конституції України;

10) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає у відповідності із статтею 43 Конституції України;

11) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, у відповідності із статтею 46 Конституції України;

12) гарантії права кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, у відповідності із статтею 48 Конституції України;

13) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування, у відповідності із статтею 49 Конституції України;

14) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, у відповідності із статтею 56 Конституції України, шляхом запровадження у виробництво технології ІНФОРМАЦІЯ_1

- та зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області на підставі пункту 10-1 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка є гарантією захисту прав фізичних та юридичних осіб від протиправних дій посадових осіб державних органів влади, за порушення Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Отже, вимога про зобов`язання Державу Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на підставі частини 1 статті 276 ЦК України, негайно вчинити дії спрямовані на поновлення є позовом про захист особистих майнових та немайнових прав, та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

При цьому, вищевказані вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлені позивачем без заявлення відповідних позовних вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів – суб`єктів владних повноважень, що були вчинені (прийняті) відносно тих обставин, що призвели до зазначених позивачем моральних переживань чи душевних страждань, та без вимог про зобов`язання вчинити цих суб`єктів будь-які дії чи утриматися від їх вчинення.

Позивачем не оскаржуються жодні рішення (дії чи бездіяльність) Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, і до цього відповідача заявляються виключно вимоги про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди за порушення Державою Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації прав позивача, а також про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Таким чином, вищевказані вимоги про відшкодування шкоди (моральної та матеріальної), а також упущеної вигоди, заподіяної протиправними діями суб`єкта владних повноважень, заявлені ОСОБА_2 без вимоги вирішити публічно-правовий спір з таких підстав.

Натомість, оскаржуючи дії Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо неналежного, на думку позивача, розгляду його звернень, а саме скарги за № БЛ-12339698 від 06.04.2021, ОСОБА_2 окремо, крім вищенаведених вимог про відшкодування моральної шкоди цим відповідачем, заявляє позовні вимоги про відшкодування Кабінетом Міністрів України моральної шкоди, завданої неналежним розглядом вищевказаної скарги позивача, тобто заявляє такі вимоги про відшкодування шкоди в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зважаючи на те, що позовні вимоги про зобов`язання Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на підставі частини 1 статті 276 ЦК України, негайно вчинити дії спрямовані на поновлення прав позивача визначені ОСОБА_2 без заявлення в одному провадженні з ними вимог про вирішення публічно-правового спору (без заявлення позовних вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів – суб`єктів владних повноважень та без вимог про зобов`язання вчинити цих суб`єктів будь-які дії чи утриматися від їх вчинення), а також стосуються в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди, що само по собі в контексті приписів п.1 ч.1 ст.19 ЦПК України є справою цивільної юрисдикції, а тому цей спір у вказаній частині не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Як зазначалося вище, відповідно до ч.4 ст.172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, ч.4 ст.172 КАС України встановлено заборону на об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що є загальним правилом, яке застосовується до інституту об`єднання в одне провадження кількох вимог.

Аналогічне правило визначено ч.6 ст.21 КАС України, згідно з якою не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку позивачем порушено встановлене ч.6 ст.21 та ч.4 ст.172 КАС України правило об`єднання в одне провадження кількох вимог, через одночасне об`єднання вимог, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з вимогами, що мають розглядатися за правилами цивільного судочинства, що є неприпустимим, оскільки не належить до встановленого законом (ч.5 ст.21 КАС України) виключення, за яким такі вимоги можливо б було поєднати.

Відтак зважаючи на викладене, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, суд дійшов висновку, що у позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у даному випадку позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог внаслідок об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 його позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.

Також суд звертає увагу, що статтею 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог, або залишення позовної заяви без руху з наданням строку на усунення недоліків.

Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 167, 169, 172, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд «Екологія-Геос» про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова