Рішення № 96642954, 20.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Справа № 160/2257/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови йому в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, листом 29.09.2020 року № 19141-19258/С-03/8-0400/20 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило його про те, що оскільки деякі заклади, в яких позивач працював згідно з трудовою книжкою не відповідають вимогам Постанови КМУ № 909 від 04.11.1993 року (зі змінами), призначити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, не має можливості. Позивач вважає, що така невиплата грошової допомоги порушує його права, а тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 16.03.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у період з 1992 року по 2017 рік позивач займався підприємницькою діяльністю, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Деякі заклади, в яких працював позивач згідно з його трудовою книжкою та інших підтверджуючих документів, не є державними або комунальними. У зв`язку із вищевикладеним, позивач не має необхідного спеціального стажу, необхідного для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Тому, призначити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, пенсійний орган не має законних підстав. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

До суду 19.03.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що твердження відповідача про те, що у період з 1992 року по 2017 рік позивач займався підприємницькою діяльністю ніяким чином не стосується питання щодо призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Ним при зверненні до пенсійного органу за призначенням пенсії було надано копію трудової книжки, яка за приписами законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи, та відповідно містить всі дані, що підтверджують наявність стажу роботи позивача, який дає право на отримання вищезазначеної грошової допомоги. Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначає, що деякі заклади, в яких працював позивач, не є державними або комунальними. Проте, в листі від 29.09.2020 року №19141-19258/С-03/8-0400/20 «Про розгляд звернення», відповідач не наводить вмотивованих підстав щодо відмови в призначенні та виплаті вищезазначеної грошової допомоги, а лише вказує на те, що деякі заклади не відповідають вимогам постанови КМУ № 909 від 04.11.1993 року. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач також не зазначає чіткої підстави для відмови в призначенні грошової допомоги, а лише зазначає, що «деякі заклади» не є державними або комунальними, навіть не вказуючи які саме заклади, на думку відповідача, не є державними або комунальними, та відповідно доказів відповідач також не надає. Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням пенсійного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплати грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду вказаної заяви пенсію позивачу призначено.

Своїм листом Управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення пенсій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 29.09.2020 року № 19141-19258/С-03/8-0400/20 «Про розгляд звернення» позивача повідомлено про те, що оскільки деякі заклади, в яких позивач він згідно з трудовою книжкою не відповідають вимогам постанови КМУ № 909 від 04.11.1993 року (зі змінами), а тому призначити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, не має можливості.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 р. затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, яким визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 (909-93-п) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно з п.5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту 2 якого посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санаторно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах віднесені до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).

Аналіз наведених норм права надає можливість дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у нього необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Вказана правова позиція також відображена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року в справі № 458/452/17.

Як встановлено судом з матеріалів справи, згідно з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 08.09.1983 року, ОСОБА_1 працював:

- з 01.09.1983 року по 01.09.1985 року - клінічний ординатор кафедри акушерства та гінекології № 1 Дніпропетровського ордена трудового красного знамені медичного інституту;

- з 01.09.1985 року по 22.09.1987 року - старший лаборант кафедри акушерства та гінекології № 1 Дніпропетровського ордена трудового красного знамені медичного інституту;

- з 23.09.1987 року по 09.03.1989 року – переведений на 0,5 ставки асистента кафедри акушерства та гінекології № 1 цього ж інституту;

- з 10.03.1989 року по 12.03.1991 року - асистент кафедри акушерства та гінекології № 1 цього ж інституту;

- з 15.04.1991 року по 30.09.1991 року - лікар акушер-гінеколог відділення гінекологічної лапароскопії Дніпропетровського філіалу Радянської асоціації «Сім`я і здоров`я»;

- з 01.08.1991 року по 01.09.1991 року - лікар акушер-гінеколог лапароскопії Дніпропетровського філіалу Радянської асоціації «Сім`я і здоров`я»;

- з 02.09.1991 року по 29.04.1997 року - керівник відділу ендоскопічної гінекології Дніпропетровського філіалу Радянської асоціації «Сім`я і здоров`я»;

- з 30.04.1997 року по 13.01.1998 року - лікар акушер-гінеколог ТОВ «Центр репродукції «Сім`я та здоров`я»;

-з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року - лікар акушер-гінеколог кабінету УЗД Дорожньої клінічної лікарні на ст. Дніпропетровськ Придніпровської залізниці;

- з 01.01.2002 року по 22.09.2004 року - лікар акушер-гінеколог відділення ендоскопічної хірургії УЗД Дорожньої клінічної лікарні на ст.Дніпропетровськ Придніпровської залізниці;

- з 23.09.2004 року по 01.01.2019 року завідуючий центру здоров`я жінки УЗД Дорожньої клінічної лікарні на ст.Дніпропетровськ Придніпровської залізниці;

- з 02.01.2019 року - завідувач, лікар акушер-гінеколог центру здоров`я жінки підрозділу медичні центри.

Так, на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії, останній працював завідувачем, лікарем акушер-гінеколог центру здоров`я жінки підрозділу медичні центри УЗД Дорожньої клінічної лікарні на ст.Дніпропетровськ Придніпровської залізниці.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, робота на посаді вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому відповідно до примітки вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Таким чином, позивач має понад 35 років спеціального трудового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на день досягнення пенсійного віку та звернення із заявою про призначення пенсії за віком працював на посаді завідувач, лікар акушер-гінеколог центру здоров`я жінки підрозділу медичні центри УЗД Дорожньої клінічної лікарні на ст.Дніпропетровськ Придніпровської залізниці та не отримував будь-яку пенсію, а тому суд доходить висновку, що він має право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, є протиправними.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу вимог ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність його дій щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин встановлених судом, які відповідачем не спростовані.

При цьому, є безпідставними та відхиляються судом викладені відповідачем доводи на підтвердження правомірності оспорюваних дій, які викладені як у листі пенсійного органу від 29.09.2020 року № 19141-19258/С-03/8-0400/20, так і у відзиві на позов, оскільки такі твердження пенсійного органу спростовуються встановленими судом вищенаведеними обставинами та наданими доказами у даній справі.

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеними оспорюваними діями відповідача прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також і, задовольняючи позов у наведеній частині, судом враховується і те, що Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у п.52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити дану позовну заяву повністю з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, слід повернути позивачу сплачені судові витрати по справі в розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 245, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма