Рішення № 96642938, 02.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Справа № 160/15095/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії «В-Плюс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії «В-Плюс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08 жовтня 2020 року № 9771-13 на суму податкового боргу з податку на додану вартість 246381,62 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника Соборного відділу по роботі з податковим боргом ГУ ДПС У Дніпропетровській області Дмитренко О.В. № 9771-13 про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що виразилась у не здійсненні перерахунку суми штрафу, передбаченого податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22.05.2019 року в сумі 246 755,63 грн щодо ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" та зобов`язати Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, здійснити перерахунок суми штрафу 246 755,63 грн щодо позивача ТОВ ТПК «В-ПЛЮС», передбаченого податковим повідомленням-рішенням №0023435241 від 22.05.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22.05.2019р. за порушення позивачем граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених по 767 податковим накладним у 2017 - 2019 роках на загальну суму ПДВ 1862876,68грн. відносно ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» застосовано штрафні санкції в сумі 246 755,63грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2019р. та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 року у справі № 160/8628/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Відповідачем прийнята вимога від 08 жовтня 2020 року № 9771-13 на суму податкового боргу з ПДВ 246381,62 грн. та рішення № 9771-13 про опис майна у податкову заставу. Позивач зазначає, що грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір. Отже, через те, що грошове зобов`язання в сумі 246 755,63 грн., що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22.05.2019 року не є виконаним позивачем, а питання законності вказаного податкового повідомлення-рішення як на день складання податкової вимоги, так і на даний час, вирішується Верховним судом на стадії касаційного провадження № К/9901/663 5/20, таке грошове зобов`язання є неузгодженим, а тому правових підстав для формування оскаржуваних податкової вимоги та рішення у відповідача не було.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені ПК України строки суму узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Таким чином, податкова вимога може бути складена та надіслана платнику податків виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання. Відповідно до ст.59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу Соборний відділ по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу №9771-13 від 08.10.2020 на суму податкового боргу 246381,62 грн. Станом на 22.12.2020 ТОВ «ТПК «В-ПЛЮС» має податковий борг по податку на додану вартість у сумі 246 391,04 грн. З цих підстав відповідач вказує на необґрунтованість позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 29.03.2019р. проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених у січні лютому, березні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2017 року; січні- грудні 2018 року; січні та лютому 2019 року, за результатами якої складено Акт від 29.03.2019 року № 17561/04-36-52-41/23630947 за умовами якого в порушення пункту 201.10 статті 201 Розділу V Податкового кодексу України суб`єктом господарювання порушено граничні строки реєстрації по 767 податковим накладним в Єдиному реєстрі податкових накладених у січні лютому, березні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2017 року; січні- грудні 2018 року; січні та лютому 2019 року на загальну суму податку на додану вартість 1 862 876,68 грн.

На підставі висновків акта перевірки №17561/04-36-52-41/23630947 від 29.03.2019 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0023435241 від 22.05.2019 року, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 246 755,63 грн.

Вказані обставини встановлені в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 160/8628/19. За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

05.09.2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019 року.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 року у справі № 160/8628/19 у задоволенні позовних вимог ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» відмовлено в повному обсязі. Ухвалою від 07 травня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрите касаційне провадження у справі № 160/8628/19, за касаційною скаргою ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

15.10.2020 року позивач звернувся до Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою вих. № 10 «Про виконання вимог ст. 58 Конституції України та застосування закону, який пом`якшує відповідальність платника податків, в якій просив відповідача «застосувати до ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» вимоги ст. 58 Конституції України та пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в порядку ст. 60 Податкового кодексу України сформувати нове податкове повідомлення-рішення, відкликавши податкове повідомлення-рішення №0023435241 від 22.05.2019 року за фактом порушення ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» строків реєстрації податкових накладних.

У вказаній заяві також зазначено, що 15.10.2020 року ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» в особі представника, адвоката Бутенка О.О. звернувся до Верховного суду із заявою про забезпечення позову у спосіб зупинення дії податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 року № 0023435241, виданого Головного Управління ДФС України в Дніпропетровській області, підписаного заступником начальника управління-начальником відділу ПДВ Соборного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2020р. у справі №160/8628/19, відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ПЛЮС" - адвоката Бутенка О.О. про забезпечення позову у справі №160/8628/19.

В інтегрованих картках платника податків ТОВ «ТПК В-ПЛЮС» обліковується податковий борг, який виник 02.10.2020, у зв`язку з несплатою у встановлені терміни суми грошових зобов`язань нарахованих контролюючими органом на підставі: - акту №17561/04-36-52-41 від 29.03.2019, податкове повідомлення - рішення від 22.05.2019 №0023435241 у сумі 246 755,63 грн. (сума грошового зобов`язання зменшена за рахунок переплати на особову рахунку підприємства у сумі 449,87 грн.); - акту №39729/04-36-51-30-23650947 від 23.06.2020, податкове повідомлення - рішення від 12.08.2020 року №0099715130 у сумі 75,86 грн.

Відповідно до ст.59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу Соборний відділ по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу №9771-13 від 08.10.2020 на суму податкового боргу 246 381,62 грн. та винесено рішення про опис майна у податкову заставу №9771-13 від 08.10.2020р. Податкова вимога та рішення про опис майна направлені засобами поштового зв`язку за юридичною адресою підприємства та отримані останнім 02.11.2020р., про що зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За нормами п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Суд зазначає, що 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженосте у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року №466-ІХ, яким підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 73.

08 серпня 2020 року набули чинності положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців» від 14 липня 2020 року №786-ІХ, яким внесено окремі зміни до пункту 73 підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 73 підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у поточній редакції, штрафи, застосовані через порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19 вказав, що право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак, не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

Суд акцентує увагу, що предметом розгляду спірних правовідносин у цій справі є правомірність прийняття відповідачем 08 жовтня 2020 року податкової вимоги від № 9771-13 та рішення № 9771-13 про опис майна у податкову заставу, прийнятих на підставі податкового повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019р. за порушення позивачем граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених, яке оскаржується в касаційному порядку.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Аналізуючи зазначені норми, у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання така сума грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків. При цьому опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.

За змістом підпунктів 1, 2 розділу II «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Таким чином, податкова вимога може бути складена та надіслана платнику податків виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин, наявністю узгодженого податкового зобов`язання (рішення суду набрало законної сили), відповідачем правомірно, відповідно до ст.59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу сформовано 08 жовтня 2020 року податкову вимогу від № 9771-13 та рішення № 9771-13 про опис майна у податкову заставу.

З приводу посилання позивача на положення п.73 Підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, як підстави скасування оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, законодавцем не передбачена.

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.

У відповіді на відзив, позивач зазначає, що відповідачем не доведено, що оплата в сумі 449,87грн. є наслідком дій позивача, оскільки відсутні докази вчинення позивачем вказаних дій щодо оплати з відповідним цільовим призначенням (погашення боргу).

Підпунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Здійснивши аналіз положень пунктів 87.1, 87.9, статті 87, статті 200 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що кошти, спрямовані позивачем на сплату платежів до бюджету правомірно зараховані податковим органом у погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що відповідачем не надано будь-яких доказів про здійснення заходів позивачем на погашення податкової заборгованості, оскільки в матеріалах справи наявна інтегрована картка платника податків ТОВ «ТПК В-ПЛЮС», згідно якої податковий борг виник 02.10.2020, у зв`язку з несплатою у встановлені терміни суми грошових зобов`язань нарахованих контролюючими органом на підставі:

- акту №17561/04-36-52-41 від 29.03.2019, податкове повідомлення - рішення від 22.05.2019 №0023435241 у сумі 246 755,63 грн. (сума грошового зобов`язання зменшена за рахунок переплати на особову рахунку підприємства у сумі 449,87 грн.);

- акту №39729/04-36-51-30-23650947 від 23.06.2020, податкове повідомлення - рішення від 12.08.2020 року №0099715130 у сумі 75,86 грн.

Крім того, відповідачем надано до матеріалів справи Розрахунок податкового боргу ТОВ «ПВК «В-Плюс» станом на 22.12.2020 по податку на додану вартість:

449,87 (переплата станом на 02.10.2020) 246755,63 (Податкове повідомлення-рішення №0023435241) 75,80 (Податкове повідомлення-рішення №0099715130) – 2660,00 (Платіжне доручення №136305968 від 23.10.2020) 2660,00 (декларація №9268340488) – 9,42 (Нараховано пені (п.п. 129.1.2 ст.129 ПКУ) - 240 391.04 грн.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

Щодо посилання позивача на процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019 року в адміністративній справі №160/8628/19 суд зазначає наступне.

05.09.2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 року у справі № 160/8628/19 у задоволенні позовних вимог ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» відмовлено в повному обсязі. Ухвалою від 07 травня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрите касаційне провадження у справі № 160/8628/19, за касаційною скаргою ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2020р. у справі №160/8628/19, відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ПЛЮС" - адвоката Бутенка О.О. про забезпечення позову у справі №160/8628/19.

За приписами пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на зазначене, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

У відповідності до приписів ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Наведене дає підстави для висновку про те, що грошове зобов`язання позивача, нараховане податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22.05.2019р. наразі є узгодженим.

Таким чином, позивачем не надано документів та належних доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Вказане пов`язується з обґрунтованістю та вмотивованістю рішення, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття та з можливістю надання платником податків документів.

Суд звертає увагу, що подання до суду наявних в учасника справи доказів є його прямим обов`язком. Суд же за результатами розгляду спору має зробити у відповідних судових актах свій висновок про те, що стверджуване однією стороною на підтримку своєї позиції є більше ймовірним, аніж заперечення іншої сторони проти цього. Фактично кожне судове рішення ґрунтується на доказах, поданих учасниками справи. Лише за їхньої наявності можна встановити факт порушення матеріального права та правильність застосування відповідних норм процесуальних кодексів. Якщо ж докази відсутні, то не можна говорити й про порушення права. В свою чергу відсутність порушеного права свідчить про відсутність спору як такого. Тому, незалежно від юрисдикції суду, саме докази у судовій справі – це основа будь-якого судового процесу, і вони мають ґрунтуватися виключно на принципах законності, належності та допустимості.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі “Краска проти Швейцарії” визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути “почуті”, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, підстави для вчинення інших дій у відповідача були відсутні.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії «В-Плюс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування вимоги та рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії «В-Плюс» (49000, м.Дніпро, вул.Набережна перемоги, 44, кв.(офіс) 712, ЄДРПОУ 23650947) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування вимоги та рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова