Рішення № 96642934, 29.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/11106/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 13.03.2020р. №UA110000/2020/000136/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Листом № 118 від 13.03.2020р., позивач додатково надав митниці: прайс-лист та комерційну пропозицію виробника, додаткову угоду від 20.01.2020 №4 до договору №ТМ/13 (щодо продовження терміну оплати за товар), додаткову угоду від 10.02.2020 №2 до договору №337/К (щодо продовження терміну оплати за послуги ТЕО). Проте, на переконання ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UА110000/2020/000136/2 від 13.03.2020 року, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів: № № 1, 3, 5, 8, 9, 12, 17 - 21 була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України - до 3 333,74 дол. США., а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товару у повній мірі співпадає з митною вартістю товару, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем зауважується, що відповідач у спірному рішенні крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11106/20, призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 20 жовтня 2020 року о 13:00 год., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

20 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив Дніпровської митниці Держмитслужби на позовну заяву ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією №UA110150/2020/003729 від 05.03.2020р., було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до специфікації до 19.08.2019 № 2019-2z, оплата здійснюється протягом 90 днів від дати поставки, враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, а відповідно до відомостей коносаменту № 599802053 товар було завантажено на судно 26.11.2019р., отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були; 2) надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару; 3) заявленими умовами поставки FOB передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем, а умовами контракту (п.3.1.1) передбачено, що ціна товару включає ціну експортного митного оформлення товару, однак, митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення; 4) надані до митного оформлення рахунок від 02.01.2020 №001/5, акт виконаних робіт від 02.01.2020 №1/4 містять відомості про перевантаження контейнерів під час транспортування, наявність якого свідчить про наявність транспортного документу, що в порушення вимог ст.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару; 5) в наданому рахунку про надання послуг перевезення від 25.02.2020 №2020/057 зазначена вартість морського фрахту контейнерів №МRКU5783113, ТСNU9364400, з урахуванням перевантаження, на загальну суму - 10700 дол. США, вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт від 02.01.2020 та в довідці про транспортні витрати від 02.01.2020, при цьому, у наданій до митного оформлення Заявці № 9 від 19.11.2019 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 12 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 10700 дол. США; 6) враховуючи відмітки на коносаменті №599802053 (за яким було здійснено поставку оцінюваної партії товару) Одеської митниці - 20.01.2020, акт виконаних робіт від 02.01.2020 складено до моменту фактичної поставки товару, що не дає можливості перевірити наявність додаткових витрат та включення їх до загальної вартості наданих послуг; крім того, відомість про вагони та накладна на вагони №41676693 до митного оформлення не надано; 7) відповідно до п.4.7 договору транспортно-експедиційного обслуговування від 01.10.2019р. №337-К сторони щомісяця складають та підписують акт виконаних робіт; експедитор не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за звітним, направляє на адресу клієнта акт виконаних робіт за попередній місяць; наданий декларантом Акт виконаних робіт від 02.01.2020 №1/4 містить відомості про вартість наданих послуг з ТЕО в січні та не відповідає вимогам п.4.7 Договору від 01.10.2019 №337-К; 8) відповідно до п.4.2 договору від 01.10.2019р. №337-К оплата послуг та винагороди експедитора здійснюється протягом 45 днів з дати виставлення рахунку, при цьому, враховуючи дату складання рахунку від 02.01.2020 №0001/5, оплата за надані послуги повинна вже бути здійснена, однак, банківські платіжні доручення щодо оплати вказаних послуг до митного контролю не надано; 9) наданий до митного контролю сертифікат походження товару містить посилання на інвойс від 19.11.2019 р. № JM2019-2 JM20_19-22, відомості про який до митного контролю не заявлено. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, в рамках проведення консультацій з обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта, враховуючи виявлення вищевказаних розбіжностей у поданих документах, обґрунтовано зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. У складі електронного повідомлення декларанта від 13.03.2020 надіслано наступні додаткові документи: прайс-лист та комерційна пропозиція виробника, додаткова угода від 20.01.2020 №4 до договору ОДМ/13, додаткова угода від 10.02.2020 №2 до договору №337/К, а також листом ТОВ «ПК «ДТЗ» від 13.03.2020 №118 надіслано пояснення щодо виявлених невідповідностей та зазначено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД від 05.03.2020 №UA110150/2020/003729 у 10-денний термін надаватись не будуть. В подальшому, за результатами перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, а також з урахуванням відсутності підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, повноти включення до заявленого рівня вартості транспортної складової, відповідач прийшов до висновку, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно ч, 2. ст. 58 МК України, ч. 6 ст. 54 МК України. Отже, оскільки позивачем не усунуто вищеозначені обґрунтовані сумніви митного органу щодо правильності визначення заявленої митної вартості, останній цілком обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості та шляхом послідовного застосування методів визначення митної вартості визначив її за резервним методом. За таких обставин, на думку митного органу, підстави для скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів та задоволення позовних вимог відсутні.

Представник позивача в підготовче судове засідання 20.10.2020р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 20.10.2020р. також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 16.10.2020 року до канцелярії суду від нього надійшла заява, в якій останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Підготовче судове засідання відкладено на 11 листопада 2020 року на 15:00 год.

30.10.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представником позивача викладено доводи, аналогічні висловленим у позовній заяві.

Представник позивача в підготовче судове засідання 11.11.2020р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте 11.11.2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив провести підготовче судове засідання 11.11.2020 року в порядку письмового провадження та розпочати розгляд справи по суті у наступному судовому засіданні.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 11.11.2020р. також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 10.11.2020 року на електронну пошту суду, з наступним наданням 12.11.2020 року оригіналу до канцелярії суду, від нього надійшла заява, в якій останній просив суд розглянути можливість закриття підготовчого засідання та розгляд справи призначити на іншу дату.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/11106/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на « 02» грудня 2020 року об 11:00год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 02 грудня 2020 р. №586, справа №160/11106/20 знята з розгляду 02 грудня 2020 року у зв`язку перебуванням судді Турової Олени Михайлівни з 01.12.2020 року по 04.12.2020 року, включно, у щорічній відпустці.

При цьому, відповідно до довідок начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року №236 та від 08 грудня 2020 року №240 суддя ОСОБА_1 з 01.12.2020 року по 04.12.2020 року, включно, та з 07.12.2020 року по 11.12.2020 року, включно, перебувала у щорічній відпустці.

Наступне судове засідання у справі призначено на 29 грудня 2020 року о 15:30год.

Представник позивача в судове засідання 29.12.2020р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 29.12.2020р. також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому, 21.12.2020 року до канцелярії суду від нього надійшла заява, в якій останній просив розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.193 КАС України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.08.2019р. між ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ», як Покупцем, і «JIANGSU YUEDA INTELLIGENT AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD» (Китай), як Продавцем, укладено Контракт №JМ/13, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту. (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п. 2.1 контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.

Поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставка партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди (п.3.1 Контракту).

Згідно з п. 4.1 п.4.2 Контракту ціна на товар визначається покупцем і продавцем шляхом переговорів і вказується в специфікаціях (додатках) до цього контракту. За домовленістю Сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватися після здійснення поставки. Зміні ціни оформляється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючи Специфікацію та інвойс. У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.

Відповідно до п. 5.2 Контракту умови оплати кожної партії товару зазначається у відповідних специфікаціях (додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.

До вказаного договору сторонами погоджено специфікацію № 2019-2z від 19.08.2019 року, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно з вказаною специфікацією, зокрема, визначалось строк поставки – грудень 2019 року - січень 2020 року; умови поставки: FOB Шанхай, Китай, на умовах згідно з правилами Інкотермс 2010 року; оплата товару: протягом 90 днів з моменту поставки.

Також 20.01.2020 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту №JМ/13 від 01.08.2019 р., відповідно до умов якої погоджено продовжити строк оплати товару за специфікацією №2019-2z від 19.08.2019 року у розмірі 2808,45 дол. США до 30.06.2020 р.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів (запчастини для сільськогосподарської техніки в асортименті) представником позивача до Дніпровської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД): №UA110150/2020/003729 від 05.03.2020р., в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №JМ/13 від 01.08.2019р. та специфікацію до нього №2019-2z від 19.08.2019 року; заявка на перевезення №9 від 19.11.2019 р., пакувальний лист (Packing list) №б/н від 15.11.2019; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №JM2019-2z від 15.11.2019; коносамент (Bill of lading) №599802053 від 26.11.2019; 4. Сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) №G196829546600016 від 10.12.2019; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №001/5 від 02.01.2020; акт виконаних робіт №1/4 від 02.01.2020; довідка про транспортні витрати від 02.01.2020; заявка на перевезення №9 від 19.11.2019; розрахунок транспортних витрат від 05.03.2020; Договір (контракт) про перевезення №337-К від 01.10.2019 р.; технічний опис від 15.11.2019; Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №UA110150/2020/001 від 04.02.2020; Договір про надання послуг митного брокера №29/11ДМС від 29.11.2019 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах (повідомлення №1 по ЕМД від 05.03.2020 р. №UA110150/2020/003729): 1) відповідно до специфікації до 19.08.2019 № 2019-2z, оплата здійснюється протягом 90 днів від дати поставки, враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, а відповідно до відомостей коносаменту № 599802053 товар було завантажено на судно 26.11.2019р., отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були; 2) надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару; 3) заявленими умовами поставки FOB передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем, а умовами контракту (п.3.1.1) передбачено, що ціна товару включає ціну експортного митного оформлення товару, однак, митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення; 4) надані до митного оформлення рахунок від 02.01.2020 №001/5, акт виконаних робіт від 02.01.2020 №1/4 містять відомості про перевантаження контейнерів під час транспортування, наявність якого свідчить про наявність транспортного документу, що в порушення вимог ст.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару; 5) в наданому рахунку про надання послуг перевезення від 25.02.2020 №2020/057 зазначена вартість морського фрахту контейнерів №МRКU5783113, ТСNU9364400, з урахуванням перевантаження, на загальну суму - 10700 дол. США, вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт від 02.01.2020 та в довідці про транспортні витрати від 02.01.2020, при цьому, у наданій до митного оформлення Заявці № 9 від 19.11.2019 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 12 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 10700 дол. США; 6) враховуючи відмітки на коносаменті №599802053 (за яким було здійснено поставку оцінюваної партії товару) Одеської митниці - 20.01.2020, акт виконаних робіт від 02.01.2020 складено до моменту фактичної поставки товару, що не дає можливості перевірити наявність додаткових витрат та включення їх до загальної вартості наданих послуг; крім того, відомість про вагони та накладна на вагони №41676693 до митного оформлення не надано; 7) відповідно до п.4.7 договору транспортно-експедиційного обслуговування від 01.10.2019р. №337-К сторони щомісяця складають та підписують акт виконаних робіт; експедитор не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за звітним, направляє на адресу клієнта акт виконаних робіт за попередній місяць; наданий декларантом Акт виконаних робіт від 02.01.2020 №1/4 містить відомості про вартість наданих послуг з ТЕО в січні та не відповідає вимогам п.4.7 Договору від 01.10.2019 №337-К; 8) відповідно до п.4.2 договору від 01.10.2019р. №337-К оплата послуг та винагороди експедитора здійснюється протягом 45 днів з дати виставлення рахунку, при цьому, враховуючи дату складання рахунку від 02.01.2020 №0001/5, оплата за надані послуги повинна вже бути здійснена, однак, банківські платіжні доручення щодо оплати вказаних послуг до митного контролю не надано; 9) наданий до митного контролю сертифікат походження товару містить посилання на інвойс від 19.11.2019 р. № JM2019-2 JM20_19-22, відомості про який до митного контролю не заявлено.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, щомістять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 7) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 13.03.2020р. №118 «Щодо надання додаткових документів за ЕМД№UA110150/2020/003729 від 05.03.2020 р.» позивачем додатково було надано прайс-лист та комерційну пропозицію виробника, додаткову угоду від 20.01.2020 №4 до договору № JМ /13, додаткову угоду від 10.02.2020 №2 до договору №337/К.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 13.03.2020р. №UA110000/2020/000136/2, згідно з яким митна вартість задекларованих товарів (товар №№ 1, 3, 5, 8, 9, 12, 17, 18, 19, 20, 21) скоригована відповідно до ст.64 МК України за резервним методом визначення митної вартості та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №UA110150/2020/004239 від 16.03.2020р. зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Водночас, не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Стосовно висновків відповідача про не надання банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, які ґрунтуються на тому, що відповідно до специфікації від 19.08.2019 №2019-2z оплата здійснюється протягом 90 днів від дати поставки, а враховуючи умови поставки FOB та відомості коносаменту № 599802053, товар було завантажено на судно саме 26.11.2019.

Суд зазначає, що як для митного оформлення, так і до суду, позивачем було надано Додаткову угоду № 1 до Контракту №JМ/13 від 01.08.2019 р., укладену Сторонами 20.01.2020 року, відповідно до умов якої було погоджено продовжити строк оплати товару за специфікацією №2019-2z від 19.08.2019 року у розмірі 2808,45 дол. США до 30.06.2020р.

Таким чином, суд доходить висновку, що станом на час митного оформлення спірної партії товару - 05.03.2020 року – термін оплати за товар, узгоджений суб`єктами господарювання, не сплинув, а отже суд погоджується з твердженнями позивача про обґрунтовану відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оплати спірної партії товарів, яка була поставлена на його адресу, станом на час митного оформлення.

Водночас, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018р. у справі №804/4680/16.

З огляду на вищенаведене, суд знаходить необґрунтованими доводи митниці щодо ненадання декларантом банківських платіжних документів, оскільки на момент митного оформлення товару не настав строк сплати вартості поставленого товару.

Щодо доводів відповідача про відсутність інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару, суд зазначає про таке.

Згідно з п.3.1.1 контракту №JМ/13 від 01.08.2019р., у разі використання правил Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.

Згідно з базисом поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі.

Отже, термін FOB за Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна і ці витрати включаються в контрактну ціну товару.

Таким чином, зважаючи на умови контракту №JМ/13 від 01.08.2019р., а також умови поставки FOB за Інкотермс 2010, суд доходить висновку, що до ціни товару було включено вартість послуг з завантаження товару на борт судна, а, отже доводи митниці про відсутність інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару є безпідставними.

Твердження митниці щодо того, що Міжнародні торговельні правила Інкотермс 2010 носять інформативний характер відповідно до Коментарю до них, є безпідставними, оскільки відповідно до коментарю до Міжнародних торговельних правил Інкотермс 2010, Інкотермс не є міжнародним договором, але в разі посилання на базис поставки Інкотермс в договорі, різні органи держави, перш за все митні, а також державні суди, які розглядають зовнішньоекономічні спори, зобов`язані враховувати положення Інкотермс.

Таким чином, оскільки в даному випадку в Контракті та Специфікації до нього зазначено конкретний базис поставки Інкотермс (FОВ - Шанхай (КНР)), а жодна з умов Контрату та Специфікації до нього не суперечить умовам цієї поставки, то зауваження митниці в цій частині є безпідставними.

Щодо вимог відповідача надати копії декларації країни відправлення, то суд погоджується з твердженням позивача стосовно того, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ч.5 ст.53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контрактом №JМ/13 від 01.08.2019р. (п.3.5, п.3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином, підприємство в рамках контракту не має права вимагати від іншої сторони документи, які не передбачені контрактом.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ані України, ані КНР не передбачено зобов`язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення.

При цьому, в процесі такого контролю відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.

Отже, не надання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та не підтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.

Щодо надання документів, за якими здійснено перевезення оцінюваної партії товару, а також повноти включення транспортної складової до митної вартості оцінюваної партії товару, суд вказує, що ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» (клієнт) укладено з «OU GEOSERVICE» (Естонія) договір транспортно-експедиторського обслуговування № 337-К від 01.10.2019 р., предметом якого є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 337-К від 01.10.2019 р., у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт.

Сторони щомісяця складають та підписують Акт виконаних робіт. Експедитор, не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, що слідує за звітним, направляє на адресу Клієнта Акт виконаних робіт за попередній місяць (абз. 1 п. 4.7 Договору № 337-К від 01.10.2019 р.)

19 листопада 2019 року Сторонами було погоджено заявку №9 на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору №337-К від 01.10.2019 р., в якій зокрема зазначалось, що вартість послуги (включаючи додаткові витрати): ТЕО за межами території України: Шанхай – Південний 70,00 дол. США; фрахт за маршрутом: Шанхай – Південний 1000,00 дол. США (перевалка входить в загальну вартість).

На виконання зобов`язань за договором №337-К Експедитором для підтвердження факту транспортування товарів за заявкою на перевезення №9 надано підприємству Коносамент №5998025053 від 26.11.2019р., за яким здійснювалось перевезення контейнерів в Україну, який також надавався до митного оформлення.

Інформація, що міститься в зазначеному коносаменті (найменування відправника, одержувача, найменування товару, кількість пакувань, загальна вага товару, номери контейнерів, відповідає інформації, що мітиться в інших наданих до митного оформлення документах (Специфікації, інвойсі, пакувальному листі, акті виконаних робіт, рахунку про сплату ТЕО).

Надання будь-яких інших транспортних документів про перевантаження контейнеру з товарами з судна на судно умовами Договору ТЕО № 337-К від 01.10.2019р. не передбачено і, за твердженням позивача, Експедитором вони не надавались.

За таких обставин, твердження митниці відносно того, що наявність відомостей про перевантаження контейнерів під час транспортування свідчить про наявність транспортного документу, що в порушення вимог ст.335 МК України до митного оформлення не надавався, є безпідставними, позаяк умовами Договору ТЕО № 337-К від 01.10.2019р. надання іншого, окрім наданих, документа щодо перевантаження товару не передбачено, а сам відповідач навіть не зазначає, що саме за документ, на його думку, має бути наданий у такому випадку, а також не вказує які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) такий документ, водночас, надані на підтвердження транспортної складової митної вартості документи містять відомості про те, що перевалка входить в загальну вартість.

Щодо зауваження митниці відносно того, що в наданому рахунку про надання послуг перевезення від 25.02.2020 №2020/057 зазначена вартість морського фрахту контейнерів №МRКU5783113, ТСNU9364400, з урахуванням перевантаження, на загальну суму - 10700 дол.США, вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт від 02.01.2020 та в довідці про транспортні витрати від 02.01.2020, при цьому, у наданій до митного оформлення Заявці № 9 від 19.11.2019 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 12 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 10700 дол.США, суд зазначає наступне.

В графі 12 Заявки №9 від 19.11.2019 зазначено, що загальна вартість ТЕО за межами України складає 10700 дол. США з урахуванням перевалки, яка входить у загальну вартість.

В інвойсі №001/5 від 02/01/2020 р., довідці Експедитора про транспортні витати від 02.01.2020 № 0201/П720120 та акті виконаних робіт №1/4 від 02.01.20 також зазначено, що загальна вартість ТЕО складає 10700 дол. США і вона зазначена з урахуванням перевалки по маршруту.

Таким чином, надані первісні документи підтверджують факт включення перевантаження (перевалки) у загальну вартість ТЕО (фрахту) та відсутність у підприємства додаткових витрат.

Оскільки суми вартості наданої послуги з перевезення вантажу, зазначені у заявці, рахунку на оплату послуг ТЕО, довідці про транспортні витрати та акті виконаних робіт, є повністю ідентичними, а форма документів та їх зміст, регулювалися в даному випадку надавачем послуги з перевезення вантажу відповідно до національного законодавства (Естонія), то розбіжності щодо англійської та української версії змісту п.12 заявки № 9 носить суто технічний характер, оскільки відповідають зазначеній нижче підсумковий вартості перевезення.

Надані документи, що підтверджують транспортні витрати, як складову митної вартості, підтверджують, що ТОВ «ПК ДТЗ» не були понесені ніякі додаткові витрати, крім витрат зазначених у первинних документах. У заявці перевантаження контейнерів у проміжному порту зазначено як одну з основних умов фрахту, а не додаткові умови здійснення перевезення. Таким чином, жодних протиріч з іншими документами Заявка не містить.

Крім того, відповідно до електронного листа OU GEOSERVICE від 02.01.2020 №0201/1Т/20120, копія якого міститься в матеріалах справи, також підтверджується, що сума транспортних витрат на перевезення вантажу в контейнерах, які прямують з порту Шанхай, Китай на адресу ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» до кордону України склала 10700,00 дол. США, в тому числі ТЕО за межами кордону України 700,00 дол. США і морське перевезення 10000,00 дол. США, з урахуванням перевалки.

Отже, вартість послуг з розвантаження та навантаження товару у разі перевантаження товару (перевалка) також входить до загальної вартості послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, які були надані експедитором OU GEOSERVICE на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування № 337-К від 01.10.2019 р. та заявки № 9 на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору №№337-К від 01.10.2019р.

Таким чином, факт перевантаження контейнерів під час транспортування, в даному випадку, не може вказувати на понесення додаткових витрат з транспортування товару.

Щодо доводів відповідача про те, що наданий декларантом Акт виконаних робіт від 02.01.2020 №1/4 містить відомості про вартість наданих послуг з ТЕО в січні та не відповідає вимогам п.4.7 Договору від 01.10.2019 №337-К, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 4.7 Договору ТЕО передбачена загальна умова щодо надання акта виконаних робіт за минулий місяць на усі послуги ТЕО, що здійснював Експедитор.

При цьому, за умовами, зазначеними в п.4.7 Договору ТЕО, визначений граничний термін направлення Замовнику Експедитором акта виконаних робіт за попередній місяць - не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Акт виконаних робіт №1/4 від 02.01.2019р. узгоджено та підписано сторонами Договору ТЕО на підтвердження конкретної поставки товарів за грудень 2019 року, частина яких декларувалися в даному випадку.

З урахуванням положень п.4.7 Договору ТЕО граничний термін направлення акта виконаних робіт за грудень 2019 року - 05 січня 2020 року.

Оскільки вказаний акт виконаних робіт датовано та підписано сторонами 02.01.2019р., а граничний термін його направлення - 05.01.2020року, то жодної розбіжності з умовами Договору ТЕО, визначеними в п.4.7, не існує, оскільки акт направлено Експедитором Замовнику до закінчення перебігу граничного терміну, отже, зауваження митниці з цього приводу є безпідставними та необґрунтованими.

Відносно доводів відповідача про те, що відповідно до п.4.2 договору ТЕО від 01.10.2019р. №337-К оплата послуг та винагороди Експедитора здійснюється протягом 45 днів з дати виставлення рахунку, при цьому, враховуючи дату складання рахунку від 02.01.2020 №0001/5, оплата за надані послуги повинна вже бути здійснена, однак, банківські платіжні доручення щодо оплати вказаних послуг до митного контролю не надано, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування № 337-К від 01.10.2019 р. та заявки №9 на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору №337-К від 01.10.2019 р., від OU GEOSERVICE на адресу позивача було виставлено інвойс №001/5 від 02.01.2020р. з призначенням платежу, зокрема, «оплата за ТЕО в січні 2020 р.; загальна вартість 10700,00 USD».

Згідно з п.4.2 Договору №337-К від 01.10.2019р. оплата послуг за даним Договором та винагороди Експедитора здійснюється клієнтом протягом 45 (сорока п`яти) днів з моменту виставлення рахунка-фактури. Рахунок-фактура повинен бути виставлений протягом двох робочих днів з моменту судозаходу, якщо інше не узгоджено сторонами в заявці.

При цьому, 10.02.2020 року сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору № 337-К від 01.10.2019 р., відповідно до умов якої було погоджено продовжити строк оплати за транспортування за рахунком №001/5 від 02.01.2020 р. у розмірі 10700,00 дол. США до 31.04.2020р.

Таким чином, суд доходить висновку, що станом на час митного оформлення спірної партії товару - 05.03.2020 року - термін оплати за транспортування за рахунком №001/5 від 02.01.2020 р. у розмірі 10700,00 дол. США не сплинув, а, отже, вимоги митниці надати банківські платіжні документи, що стосуються оплати послуг з перевезення оцінюваної партії товару, станом на час митного оформлення є необґрунтованими.

Стосовно твердження митниці про те, що, з урахуванням відмітки на коносаменті №599802053 (за яким було здійснено поставку оцінюваної партії товару) Одеської митниці - 20.01.2020, наданий декларантом акт виконаних робіт від 02.01.2020 №1/4 складено до моменту фактичної поставки товару, що не дає можливості перевірити наявність додаткових витрат та включення їх до загальної вартості наданих послуг, суд зазначає таке.

Відмітка штампу «Під митним контролем» на коносаменті №599802053 Одеською митницею проставлена 26.01.2020р., а не 20.01.2020р., як зазначає митниця, тобто в день вивезення контейнерів з порту для перевезення у кінцевий пункт призначення, про що свідчать надані відомості на вагони та накладна на вагони № 41676693 від 27.01.2020р., на підставі яких здійснювалось перевезення контейнеру з порту «Південний» до м. Дніпро, вибуття контейнеру з порту відбулось 27.01.2020р.

Після прибуття до кінцевого пункту призначення - м. Дніпро на зазначених документах було також проставлено штамп «Під митним контролем» посадовою особою Дніпровської митниці - 28.01.2020р.

Зазначене свідчить про те, що штамп Одеської митниці «Під митним контролем» від 26.01.2020р. проставлено її посадовою особою не в день надходження контейнеру в порт, а перед вивезенням вагону з контейнером з порту до кінцевого місця призначення.

Відповідно до пунктів 5, 14, 15 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевірників і товарів, що перемішуються ними, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 21.05.2012 року №451, особи, транспортні засоби і товари пропускаються через державний кордон після здійснення відповідно до вимог нормативно-правових актів щодо прикордонного, митного контролю (п.5).

Контроль осіб, транспортних засобів і товарів вважається закінченим, якщо в товаросупровідних (товаротранспортних) документах на транспортний засіб і товари проставлено відповідні відмітки посадових осіб митного органу (п.14).

Пропуск осіб, транспортних засобів і товарів через державний кордон здійснюється уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону за наявності відміток про перетинання державного кордону та відміток посадових осіб митного органу (пункт 15 Технологічної схеми).

У зазначених пунктах Технологічної схеми мова йде про закінчення контролю транспортних засобів і товарів, що повинно підтверджуватись відповідними відмітками посадових осіб митного органу.

Про закінчення контролю в морському порту і вивезення контейнера з порту саме свідчить той факт, що відмітка штампу «Під митним контролем» проставлена на накладній, на підставі якої контейнери перевозились з порту «Південний» до м. Дніпро.

Таким чином, акт виконаних робіт складено після прибуття товару в порт «Південний», тобто після здійснення фактичної поставки товару.

Окрім того, невідповідність в датах, зазначених в документах ніяким чином не впливає на числові значення складових митної вартості, що дозволяло митниці здійснити контроль шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, тим паче, що така невідповідність утворилася внаслідок дій саме посадових осіб митного органу, які проставляли відповідні штампи.

З приводу доводів відповідача про те, що наданий до митного контролю сертифікат походження товару містить посилання на інвойс від 19.11.2019 р. № JM2019-2, JM20_19-22, відомості про який до митного контролю не заявлено, судом встановлено таке.

Поставлена товарна партія складалась з двох частин - трактори (Специфікація 2019-2 від 19.08.2019р., інвойс JМ2019-2 від 15.11.2019р.) та запасні частини (Специфікація 2019-2z від 19.08.2019р., інвойс JM2019-2z від 15.11.2019р.).

При цьому, митне оформлення партії тракторів було здійснено раніше за ЕМД №UA110150/2020/1864 від 06.02.2020р., разом з якою (гр 44 ЕМД) декларантом митниці надавались Специфікація 2019-2 від 19.08.2019р., інвойс JМ2019-2 від 15.11.2019р., тобто на момент митного оформлення запасних частин у даному випадку вони мались у розпорядженні митного органу, про що його додатково було повідомлено листом підприємства №118 від 13.03.2020р. в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованих товарів, що спростовує доводи відповідача з приводу наявності у наданому сертифікаті посилання на інший інвойс, що не надавався митному органу.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведеній поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2102,00грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, місцезнаходження: вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 13.03.2020р. №UA110000/2020/000136/2.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, місцезнаходження: вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29.12.2020р.

Суддя: О.М. Турова