Рішення № 96642865, 29.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2168/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне приватне підприємство «Агропромтехцентр» (далі - ВКПП «Агропромтехцентр») звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2020 №0000014 та №0000015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ВКПП «Агропромтехцентр» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні транспортного засобу марки «VOLVO FH-440» (VIN: НОМЕР_1 ) за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281, складений акт про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 09.09.2020 №0007/7.3-19/20133772. Вказаним актом встановлено порушення: абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частини 4 та частини 5 статті 280 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями); частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями); в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на загальну суму 25 141,35 грн.; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на загальну суму 5 028,27 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.09.2020 №0000014 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 31 426,69 грн., №0000015 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 6 285,34 грн.

Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що згідно із пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами), відповідно до наказу Волинської митниці Держмитслужби від 12.08.2020 №265 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» розпочато проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ВКПП «Агропромтехцентр» вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні транспортного засобу «Сідельний тягач для напівпричепів двоосний, бувший у використанні призначений для використання по дорогах загального користування - марка - VOLVO - модель - FH - 440; -календарний рік випуску - 2007; - модельний рік випуску - 2008; - шасі № НОМЕР_1 ; - об`єм 12777см3; - потужність 324 kw; - тип двигуна - D13; - колісна формула - 4x2 - тип палива - дизель - кількість місць для сидіння враховуючи місце водія згідно документів виробника - 2; - маса в разі максимального навантаження - 18000 кг; - вантажопідйомність 10300 кг; - торговельна марка - VOLVO; - колір - червоний; Країна походження: Швеція» за митною декларацією від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування.

Вказана перевірка була розпочата у зв`язку з отриманням листа Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України від 08.11.2019 №30817/7/99-99-19-04-01-17 щодо отриманої відповіді уповноваженого органу Німеччини від 30.08.2019 №Z4215F-369/19-l про результати перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274, за МД типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/004281 від 20.02.2018.

Представник відповідача вказав, що у повідомленні «Про призначення документальної невиїзної перевірки» зазначалось про можливість надання, у разі наявності у ВКПП «Агропромтехцентр» додаткових документів, що стосуються предмету перевірки. Проте, платником податків додаткових документів (пояснень, довідок), а також інших документів, що свідчать про його діяльність, у ході перевірки не надавалось.

Зазначив, що ввезення товару на митну територію України проводилось згідно зовнішньоекономічного контракту від 13.12.2017 №13/12/17, укладеного з Компанією «Klaus Dold» Europastrase, 4, D-77933 Lahr (Німеччина). Згідно контракту від l3.12.2017 №13/12/17) Продавець - (Компанія «Klaus Dold») продає Покупцю - (ВКПП «Агропромтехцентр») товар транспортні засоби в кількості: А. VOLVO -FH-440 4х2Т. 2008р. - 8000 євро за од. - 2 шт.; В. VOLVO -FH-440 4х2Т. 2007р. - 10000 євро за од. - 2 шт.

Продавець зобов`язується передати товар, а Покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити узгоджену суму згідно умов контракту. Поставка здійснюється по 100 відсотковій передоплаті в терміни узгоджені між продавцем та покупцем з використанням телефонного або електронного зв`язку на умовах: DAP - Україна м. Ковель. Валюта договору та валюта платежу - євро. Контракт діє з моменту підписання до 13.06.2018.

При митному оформленні за ЕМД типу ІМ40ДЕ сплачені митні платежі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (далі - мито, код платежу - 020, спосіб сплати 01) - 8 380,45 грн.; податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (далі - ПДВ, код платежу - 028, спосіб сплати 01) - 68 719,68 грн.

Відповідно до документів, поданих декларантом Трофимович Наталія Володимирівна (agropromtechcentr@gmail.com) в інтересах ВКПП «Агропромтехцентр», та даних АСМО «Інспектор» митне оформлення товарів здійснено за електронною МД типу ІМ40ДЕ та доданих декларантом документів, згідно яких ввезено на митну територію України товар: «Сідельний тягач, що був у використанні - марка згідно з довідником -VOLVO - модель згідно з довідником - FH-440 - кузов № НОМЕР_2 », з використанням пільги - 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)» загальною митною вартістю 335 217,95 грн. Умовно нараховано мито (код платежу - 020, спосіб сплати 06) - 25 141,35 грн.

Під час митного оформлення до товару застосовано преференційний режим на умовах Угоди про вільну торгівлю з ЄС. Для підтвердження преференційного походження товару декларантом надано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274. Сума наданих пільг зі сплати ввізного мита склала 25 141,35 грн.

У сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274 експортером зазначено «Klaus Dold» (Німеччина).

Представник відповідача вказав, що пред`явлений до митного оформлення «Сідельний тягач для напівпричепів двоосний, марка - VOLVO - модель - FH - 440; шасі № НОМЕР_1 » є бувшим у вжитку, а його експортер не є його виробником, митницею вирішено провести перевірку достовірності преференційного походження вказаного вище товару.

Листом від 25.05.2018 №616/8/03-70-19-04 митницею направлено звернення до ДФС України щодо перевірки поданого ВКПП «Агропромтехцентр» сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274 уповноваженими органами країнами експорту.

Листом Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України від 08.11.2019 №30817/7/99-99-19-04-01-17) надіслано відповідь уповноваженого органу Німеччини від 30.08.2019 №Z4215F-369/19-l про результати перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274.

Результати перевірки свідчать, що сертифікат є автентичним, однак товари, зазначені в сертифікаті не відповідають вимогам преференційного походження відповідно до положень про вільну торгівлю між Україною та ЄС відповідно до вимог Протоколу 1 «Щодо визначення концепції товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про вільну торгівлю між Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони та Україною.

При цьому, уповноваженим органом Німеччини за результатами проведеної перевірки надіслано копію самого сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274 з відміткою «не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності» у графі 14 сертифіката. Вказана відмітка належним чином засвідчена уповноваженим органом Німечинни.

Представник відповідача вважає, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274 не може бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 імпортером ВКПП «Агропромтехцентр».

Зазначив, що товар, митне оформлення яких здійснено за ЕМД що підлягає перевірці від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281, не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на пільгу (код пільги 410). Виходячи з інформації наданої уповноваженим органом іноземної держави (відповідь від 30.08.2019 №Z4215F-369/19-l) підстави для звільнення від оподаткування вказаного товару, відсутні.

Заявлення недостовірних відомостей про характеристики товару (професійне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (компетентний орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційного режиму на товар походженням з Європейського Союзу, що ввезені на територію України ВКПП «Агропромтехцентр», замість застосування повної ставки мита згідно розділів VII, XI, XV Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.09.2013 №584-VIІ «Про Митний тариф України» та, як наслідок - до несвоєчасного та неповного нарахування та сплати митних платежів, чим порушено вимоги частини 4 та частини 5 статті 280, частини 1 статті 281 кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням інформації та копій документів, отриманих від уповноваженого органу іноземної держави (відповідь від 30.08.2019 №Z4215F-369/19-l, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України під час перевірки правильності визначення країни походження, підстав для звільнення від оподаткування, не підтверджено заявлену країну походження товарів встановлено їх походження, як невідоме.

Встановлені порушення призвели до заниження ВКПП «Агропромтехцентр» податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 30 169,62 грн., в тому числі: мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, на суму 25 141,35 грн. та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на суму 5 028,27 грн.

Представник відповідача вказав, що документальною невиїзною перевіркою ВКПП «Агропромтехцентр» встановлено порушення вимог абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частини 4 та частини 5 статті 280 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями); частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями); в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на загальну суму 25 141,35 грн. та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на загальну суму 5 028,27 грн.

У відповідності до статті 354 МК України, 09.09.2020 за №0007/7.3-19/20133772 складено акт документальної невиїзної перевірки ВКПП «Агропромтехцентр», який направлено останньому листом Волинської митниці Держмитслужби від 09.09.2020 №7986-7.3-19 (рекомендоване повідомлення №4430102611666). Вказане повідомлення вручене представнику ВКПП «Агропромтехцентр» 14.09.2020 про що свідчить підпис.

Представник відповідача зазначив, що зважаючи на відсутність будь-яких заперечень зі сторони ВКПП «Агропромтехцентр», 24.09.2020 Волинською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення №0000014 та №0000015.

З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію за словами відповідача базуються виключно на листі уповноваженого органу Німеччини від 30.08.2019 №Z4215F-369/19-1, в якому зазначено, що сертифікат є автентичним, однак товари, зазначені в сертифікаті не відповідають вимогам преференційного походження відповідно до положень про вільну торгівлю між Україною та ЄС відповідно до вимог Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про вільну торгівлю між Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони та Україною».

Представник позивача вказав, що лист уповноваженого органу Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Крім того, в ході проведення перевірки відповідачем не було здобуто прямих доказів того, що товар не має преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Для митного оформлення товару за ЕМД від 20.02.2018 UA205040/2018/004281 ВКПП «Агропромтехцентр» було надано всі необхідні супровідні документи, в тому числі сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274, в якому зазначено експортером компанію компанією «Klaus Dold» (Europastrase, 4, D-77933 Lahr (Німеччина).

Вважає, що оскільки сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 від 15.12.2017 №222274 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Представник позивача наголошує на тому, що у вказаному листі уповноваженого органу Німеччини не стверджується, що наданий позивачем під час митного оформлення сертифікат EUR.1 був підроблений чи не чинним на час здійснення імпорту товару з Європейського Союзу в Україну, а навпаки, у відповіді митного органу Німеччина, засвідчено автентичність (справжність) сертифікату. Тому, відсутні підстави вважати неналежним підтвердження преференційного походження товару, який ввозився ВКПП «Агропромтехцентр».

Також зазначив, що зміст вищезазначеного листа уповноваженого органу Німеччини наведений без офіційного перекладу на українську мову, тобто матеріали податкової перевірки не містять автентичних текстів даних матеріалів, що у свою чергу, обґрунтовано виключає можливість використання змісту зазначених документів під час перевірки. Крім того, відповідачем не надано до матеріалів справи копії листа-запиту до уповноважених органів Німеччини, на який йде посилання у відзиві.

Зазначив, що у імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікату. Відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві). Сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Вважає, що такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності.

Представник позивача вважає, що ВКПП «Агропромтехцентр» дотримано умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, виданим уповноваженим органом Німеччини, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України. Позивачем було сплачено в повному обсязі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сам сертифікат про походження товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274 є чинним та не скасованим. Натомість, відповідачем не надано будь-яких доказів, щодо подання недостовірних документів позивачем посадовим особам Волинської митниці Дермитслужби під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Тому, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Представник відповідача вважає, що твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву, що уповноваженим органом Німеччини за результатами проведеної перевірки надіслано копію самого сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2017 №222274 з відміткою «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності» у графі 14 сертифікату, оскільки надану представником відповідача копію зворотного боку сертифікату не можна однозначно ідентифікувати, що вона стосується саме сертифікату EUR.1 від 15.12.2017 №222274. Вказав, що в акті перевірки від 09.09.2020 такі твердження відсутні, а тому подальше посилання відповідача на вищевказані обставини після проведення перевірки є незаконним.

Зазначив, що товар, митне оформлення якого здійснено за ЕМД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на підставі сертифікату EUR.1 від 15.12.2017 №222274 є таким, що походить з ЄЄ та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди, тому вважає податкові повідомлення-рішення Волинської митниці Держмитслужби від 24.09.2020 №0000014 та № 0000015 такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи зазначене, представник позивача просив адміністративний позов задовольнити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що за ЕМД від 20.02.2018 UA205040/2018/004281 ВКПП «Агропромтехцентр» здійснено митне оформлення товару: «Сідельний тягач для напівпричепів двоосний, бувший у використанні призначений для використання по дорогах загального користування - марка - VOLVO - модель - FH - 440; -календарний рік випуску - 2007; - модельний рік випуску - 2008; - шасі № НОМЕР_1 ; - об`єм 12777 см3; - потужність 324 kw; - тип двигуна - D13; - колісна формула - 4x2 - тип палива - дизель - кількість місць для сидіння враховуючи місце водія згідно документів виробника - 2; - маса в разі максимального навантаження - 18000 кг; - вантажопідйомність 10300 кг; - торговельна марка - VOLVO; - колір -червоний; Країна походження: Швеція».

Ввезення товару на митну територію України проводилось згідно зовнішньоекономічного контракту від 13.12.2017 №13/12/17, укладеного з Компанією «Klaus Dold» Europastrase, 4, D-77933 Lahr (Німеччина).

Під час митного оформлення до товарів було застосовано преференційний режим вільної торгівлі на підставі сертифіката з перевезення EUR.1 від 15.12.2017 №222274 (а.с.26-27). Сума наданих пільг зі сплати ввізного мита склала 25 141,35 грн., код преференції 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. У сертифікаті з перевезення EUR.1 від 15.12.2017 №222274 експортером зазначено «Klaus Dold» (Німеччина).

За результатами митного оформлення ВКПП «Агропромтехцентр» сплатило усі митні платежі та митним органом було завершено усі митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.

До вищезазначеної митної декларації додавалися, зокрема, сертифікат з перевезення товару форми EUR.l від 15.12.2017 №222274, в якому зазначено експортером компанію «Klaus Dold» (Німеччина), а країна походження товару - Європейський Союз.

З листа ДФС України від 08.11.2019 №30817/7/99-99-19-04-01-17 (а.с.54), адресованого Волинській митниці Держмитслужби вбачається, що листом уповноваженого органу Німеччини від 30.08.2019 №Z4215F-369/19-1 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у вказаному сертифікаті (а.с.55). Враховуючи отриману інформацію ДФС України просила провести заходи згідно з чинним законодавством України та повідомити про їх результати.

На підставі наказу від 12.08.2020 №265 було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування при митному оформленні транспортного засобу марки «VOLVO FH-440» (VIN: НОМЕР_1 ) за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281, одержувач: ВКПП «Агропромтехцентр» (ЄДРПОУ 20133772, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Автобусна, 8, Україна), тривалістю 10 робочих днів з 20.08.2020 (а.с.50), про яку відповідачем було повідомлено позивача листом від 14.08.2020 №7325-7.3-19 та запропоновано у разі наявності надати додаткові документи, що стосуються предмету перевірки (а.с.51).

За результатами перевірки складений акт про результати документальної невиїзної перевірки ВКПП «Агропромтехцентр» з питань дотримання вимог митного законодавства України в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування при оформленні товарів за окремою митною декларацією від 09.09.2020 №0007/7.3-19/20133772 (а.с.69-74), яким зафіксоване порушення позивачем абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частини 4 та частини 5 статті 280 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями); частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями); в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на загальну суму 25 141,35 грн.; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на загальну суму 5 028,27 грн.

На підставі акту перевірки Волинської митниці Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.09.2020 №0000014 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 31 426,69 грн., №0000015 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 6 285,34 грн. (а.с.78).

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною шостою статті 265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Відповідно до частини першої статті 266 МК України декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пункт 5).

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

З листа ДФС від 08.11.2019 №30817/7/99-99-19-04-01-17 вбачається, що у відповідь на звернення Волинської митниці ДФС від 25.05.2018 №616/8/03-70-19-04 в частині перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 №А222274, направлено лист уповноваженого органу Німеччини від 30.08.2019 №Z4215F-369/19-1, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у вказаному сертифікаті, для опрацювання та вжиття заходів згідно з чинним законодавством України.

Враховуючи отриману інформацію ДФС України просила провести контрольно-перевірочні заходи та повідомити про їх результати.

Матеріали справи свідчать, що Волинською митницею Держмитслужби на підставі статей 345, 351, 352, 354 МК України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, наказу Волинської митниці Держмитслужби від 12.08.2020 №265 проведено документальну невиїзну перевірку ВКПП «Агропромтехцентр» з питань дотримання вимог законодавства України в частині обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товару, що імпортований за митною декларацією №UA205040/2018/004281 від 20.02.2018.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2020 №0007/7.3-19/20133772, відповідно до висновків якого виявлено порушення вимог абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частини 4 та частини 5 статті 280 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями); частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями); в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на загальну суму 25 141,35 грн.; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 20.02.2018 №UA205040/2018/004281 на загальну суму 5 028,27 грн.

24.09.2020 Волинською митницею Держмитслужби винесено податкові повідомлення-рішення №0000014 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 31 426,69 грн., №0000015 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 6 285,34 грн.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною першою статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.6. пункту 54.3, пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд обумовлює ту обставину, що у даній справі спір між сторонами не виник щодо виду товару, який переміщувався підприємством через митний кордон та підлягав митному контролю, і кількості такого, а стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права позивача на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Згідно з частинами 1-3, 6 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння, з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 7 цієї статті, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 01.01.2016 для митного оформлення в України товарів вироблених на території ЄС застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), а саме розділ IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» яким встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26, 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»); «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Частинами 1-3 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що одним з документів, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Німеччини від 30.08.2019 №Z4215F-369/19-1, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у вказаному сертифікаті.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Німеччини до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Як зазначалось вище, для митного оформлення товару за МД №UA205040/2018/004281 від 20.02.2018 декларантом було надано всі необхідні супровідні документи, в тому числі сертифікат з перевезення товару форми EUR.l від 15.12.2017 №А222274, в якому зазначено експортером компанію «Klaus Dold» Europastrase, 4, D-77933 Lahr (Німеччина).

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

В матеріалах справи також відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.l від 15.12.2017 №А222274 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Відповідно до частини першої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною першою статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Суд також враховує, що сертифікат про походження EUR.1 від 15.12.2017 №А222274 не скасований, недійсним не визнаний, тобто є чинним, а відтак є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при митному оформленні поставленого товару позивач не порушив вимог статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції» Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення товару за преференційною ставкою ввізного мита.

Отже, поставлений ВКПП «Агропромтехцентр» товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано відповідачем, а відтак прийняті митним органом спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 4 540,00 грн., сплачений платіжним дорученням від 16.02.2021 №327 (а.с.11).

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці Держмитслужби від 24 вересня 2020 року №0000014 та №0000015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43350888) на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Театральна, будинок 15, код ЄДРПОУ 20133772) судовий збір у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук