Ухвала суду № 96642247, 28.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

28 квітня 2021 р. Справа № 120/906/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036) про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у здійснені перерахунку пенсії позивача з 03.08.2014 у відповідності до вимог ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла до 28.12.2007, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році першої категорії, особі з інвалідністю другої групи внаслідок захворювань отриманих під час виконання службових обов`язків по ліквідації Чорнобильської катастрофи.

В обґрунтування позовних вимог позивач, покликаючись на судові рішення вказав, що йому як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліду 2-ої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із аварією на ЧАЕС, має виплачуватись гарантована державою мінімальна державна пенсія у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, згідно статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції до 28 грудня 2007 року) та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно частини 1 статті 50 зазначеного Закону у названій редакції.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду від 04.06.2014 по справі №127/9587/14-а зобов`язано пенсійний фонд перерахувати та привести у відповідність розмір державної та щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 28.12.2007 року, починаючи з 01.01.2014 року, здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат.

Проте, вказує позивач, що боржником рішення по справі №127/9587/14-а виконано лише частково, а саме за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, тоді як зазначено судовим рішенням було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01.01.2014 без зазначення кінцевої дати такого перерахунку.

На неодноразові звернення позивача до пенсійного органу щодо проведення виплати та нарахування пенсії відповідно до постанови Вінницького міського суду, йому було відмовлено у задоволені його заяви.

На думку позивача, рішення суду містить імперативний припис, а тому неспростовно засвідчує не лише набуття ним права на отримання пенсійної виплати у визначеному судом розмірі з 01.01.2014 без обмеження будь-яким терміном, але і наявність обов`язку у Пенсійного Фонду України належним чином виконати зазначене судове рішення шляхом здійснення перерахунку та виплатити належні позивачу суми пенсійних виплат як за минулий період, так і на майбутнє.

Відтак, позивач звертається до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 03.08.2014 у відповідності до ст. 50 та ч. 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції від 28 грудня 2007 року) як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та особі з інвалідністю 2-ої групи внаслідок захворювання, отриманих під час виконання службових обов`язків на ліквідації Чорнобильської катастрофи.

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 03.08.2014 у відповідності до ст. 50 та ч. 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 28 грудня 2007 року) як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та особі з інвалідністю 2-ої групи у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до ст. 50 вказаного Закону у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком в редакції вказаного Закону, яка діяла до 28 грудня 2007 року та у відповідності до ст. 67 цього Закону.

Ухвалою суду від 10.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

11.03.2021 представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі №120/906/21 з підстав того, що є судове рішення з аналогічним предметом.

Також відповідачем до матеріалів справи долучено пенсійну справу ОСОБА_1

11.03.2021 представник відповідача подав також до суду відзив, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, та зокрема зазначає, дії відповідача не можуть бути визнані протиправними, оскільки виплату позивачу здійснено на підставі діючого законодавства.

Окремо звернуто увагу, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Вирішуючи подані клопотання, суд керується наступним.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, є інвалідом ІІ групи із захворюванням повязаним з виконанням службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 14.12.2010 року позивач перебуває на пенсійному обліку. Пенсію позивачу пенсійний фонд виплачує відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по справі №2-а-1485/2011 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії задоволено. Дана постанова залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі №2-а-1485/11/0206.

На виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по справі №2-а-1485/2011 управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно ст. 50 цього Закону в розмірі 75% мінімальної пенсії, починаючи з 14.12.2010 року по листопад 2011 року.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 року по адміністративній справі №127/9587/14-а зобовязано УПФУ у Вінницькому районі Вінницької області перерахувати та привести у відповідність розмір державної та щомісячної додаткової пенсії позивачу відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка діяла до 28.12.2007 року, починаючи з 01.01.2014 року, здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії ОСОБА_1 не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір його щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, становить 75% мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та приведення у відповідність пенсії ОСОБА_1 до УПФУ у Вінницькому районі за період з 13.11.2013 року по 31.12.2013 року та в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог. В решті постанову суду залишено без змін.

В подальшому відбулися зміни в законодавчому регулюванні порядку та строків нарахування пенсій відповідно до Закону України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 3 серпня 2014 року.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 8 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 3 серпня 2014 року, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою ВАСУ від 01 липня 2015 року по справі № К/800/29475/15 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 8 квітня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року.

Суд касаційної інстанції відмовляючи у відкритті касаційного провадження вказав, що відповідно до Закону України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 3 серпня 2014 року, відбулися зміни в законодавчому регулюванні порядку та строків нарахування пенсій, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за період з 3 серпня 2014 року.

Відповідно до пенсійної справи позивача, судом установлено, що обставини на які покликався позивач у справі № 127/3439/15-а є аналогічними, обставинам, наведеним у даному позові.

Так, відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 8 квітня 2015 року по справі № 127/3439/15-а зазначено, що позивач як підставу для задоволення своїх вимог вказує Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 р., яка змінена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 р. Відповідачем зроблено перерахунок пенсії лише з 01.01.2014 р. по 02.08.2014, тобто до 03.08.2014 р., хоча рішення не обмежене кінцевою датою.

Отже, вимоги щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 03.08.2014 у відповідності до ст. 50 та ч. 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 28 грудня 2007 року) як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та особі з інвалідністю 2-ої групи у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до ст. 50 вказаного Закону у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком в редакції вказаного Закону, яка діяла до 28 грудня 2007 року та у відповідності до ст. 67 цього Закону, вирішенні відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 8 квітня 2015 року по справі №127/3439/15-а.

Відповідно до ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аналіз наведеної вище норми вказує на те, що має бути три складових одночасно, а саме: одні і тіж сторони, той самий предмет і з тих самих підстав.

Досліджуючи питання щодо сторін, то судом установлено, що відповідачем у справі №120/906/21-а є ГУ ПФУ у Вінницькій області, натомість у справі №127/3439/15-а - Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі.

Щодо предмету та підстав, то суд виходить з такого.

Так, у позові по справі №120/906/21-а, позивачем заявлено дві вимоги, зокрема основна та похідна. Зокрема, похідна вимога є аналогічною, яка розглядалась у справі №127/3439/15-а, що досліджено судом вище.

Основна вимога полягає в протиправності дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 03.08.2014 у відповідності до ст. 50 та ч. 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції від 28 грудня 2007 року) як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та особі з інвалідністю 2-ої групи внаслідок захворювання, отриманих під час виконання службових обов`язків на ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Як на протиправність дій відповідача позивач покликається на лист пенсійного органу від 15.01.2020 (а.с. 19-20), у якому вказано про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача з 03.08.2014. Цей лист направлено позивачу на його звернення від 23.12.2019.

Наступним листом від 30.03.2020 (а.с. 21-22) відповідач на звернення позивача від 17.03.2020 повторно вказує на відсутність підстав для перерахунку пенсії з 03.08.2014. В своїх доводах відповідно до листа пенсійний орган посилається на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 8 квітня 2015 року по справі №127/3439/15-а.

Відповідач втретє відповідно до листа від 04.01.2021 вказує на відсутність підстав для перерахунку пенсії з 03.08.2014 (а.с. 23).

Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, оскільки відповідачами є різні пенсійні управління; позивач посилається на інші листи, хоча вимога щодо перерахунку його пенсії з 03.08.2014 є подібною, яка розглянута Вінницьким міським судом у справі №127/3439/15-а.

Натомість, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті, пенсійну справу, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 646/6250/17 про не обмеження будь-яким строком позовних вимог пов`язаних з виплатами сум пенсії за минулий час, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Крім того, суд не враховує лист відповідача від 04.01.2021, як підставу для відліку строку звернення до суду з даним позовом, оскільки попередніми листами пенсійного органу від 15.01.2020 (а.с. 19-20), від 30.03.2020 (а.с. 21-22), що вказує на початок перебігу строків в частині спірних дій відповідача, останній неодноразово вказує на відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача з 03.08.2014. В своїх доводах відповідно до листа пенсійних фонд посилається на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 8 квітня 2015 року по справі №127/3439/15-а.

Судом також установлено, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 8 квітня 2015 року по справі №127/3439/15-а міститься в матеріалах пенсійної справи (а.с. 96-97), та рішення другої та третьої інстанцій по цій справі.

При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, які полягають у такому:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відповідно до матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки беззаперечними доказами доводиться, що позивачу з 03.08.2014 року виплачується пенсія відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011, і позивачу про це відомо оскільки такий висновок зроблено у постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 8 квітня 2015 року по справі №127/3439/15-а, яку позивач отримав, та більш того, оскаржував її в апеляційному та касаційному порядку.

Суд звертає увагу, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, а з тексту позовної заяви та доданих матеріалів не вбачається, що підстави пропуску цього строку є поважними.

Так, відповідно до матеріалів пенсійної справи містяться наступні судові рішення.

Постанова Вінницького міського суду від 12.05.2016 по справі № 127/5448/16-а, якою відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо протиправності дій пенсійного органу у відмові у перерахунку йому пенсії відповідно до статей 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач заявляв вимоги про зобов`язання УПФУ в Вінницькому районі Вінницької області здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І-категорії, інваліду 2-групи у розмірі державної пенсії не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоровю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком в розмірі, мінімальної пенсії за віком, передбаченої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.01.2016 року (а. пенсійної справи 103-106).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07.06.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову від 12.05.2016 по справі № 127/5448/16-а.

Також матеріалами пенсійної справи доводиться, що позивач в 2018 року звертався до органів пенсійного фонду щодо перерахунку його пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а в травні 2018 звернувся з спірним питанням щодо перерахунку його пенсії до Вінницького окружного адміністративного суду, що вказує на те, що позивачу відомо про розмір його пенсійних виплат та порядку їх нарахування.

Постановою ВОАС від 23.06.2018 по справі №802/1252/18-а, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2018, в задоволені позову відмовлено.

До того ж, відповідно до Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 по справі № 120/4643/18-а в позові ОСОБА_1 заявленого до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року оскаржив його до апеляційного суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасовано. Позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2019 по справі №120/4643/18-а відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки колегія суддів Касаційного адміністративного суду вказала на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо строку звернення до суду.

18.12.2019 позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у перерахунку пенсії починаючи з 17.11.2008 року державної пенсії з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням ВОАС від 22.01.2020 по справі № 120/4267/19-а відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 .

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - без змін.

Рішенням ВОАС від 12 серпня 2020 р по справі № 120/2576/20-а відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку його пенсії з 01.10.2017 року по 25.04.2019 року у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням формули, використаній у постанові Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851.

Всі вказані вище рішення вказують на те, що позивачем неодноразово заявлялись вимоги подібні за змістом за різний період, що доводить про обізнаність останнього про його пенсійні виплати, розміри, порядок їх нарахування та строки виплати.

При цьому, суд бере до уваги, що позивачем заявлено вимоги з 03.08.2014 без кінцевої дати та без обмеження кінцевим строком.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вказав, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

До того ж, як вказав Верховний Суд за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Щодо визначення кінцевої дати до спірних правовідносин суд бере до уваги, що відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі №802/1252/18-а, перерахунок пенсії позивача проведено з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з 25.04.2019 року.

Дане рішення ВОАС прийнято за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами. Відповідно до цього рішення вказано, що позивач ще 11. 04. 2018 року звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.11.2017 року.

У рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2019 у справі № 120/1925/19-а суд зазначив, що з огляду на встановлені обставини, а також зважаючи на те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано орган Пенсійного фонду здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з 25.04.2019, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 25.04.2019. Вказане рішення також набрало законної сили.

Отже, з 25.04.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що на думку суду є кінцевим строком у спірному питанні, оскільки порядок нарахування пенсії позивача змінився.

Більш того, згідно з матеріалами пенсійної справи 14.01.2020 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою щодо проведення перерахунку своєї пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, завданих здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 5-ти кратного розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 також вказав, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини 3, 4 статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Керуючись ст.ст. 122-123, 166-167, 240 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна