Рішення № 96642188, 27.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 квітня 2021 р. Справа № 120/692/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036) про: визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 29.01.1993 по 31.03.2005 та протиправністю рішення відповідача №2520002261 від 14.08.2020, яким відмовлено у призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, а тому, з метою зарахування такого періоду, вона звернулась до суду.

Ухвалою суду від 04.02.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

22.02.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначено, що згідно наданих документів позивач фактично працювала (проживала) в зоні посиленого радіологічного контролю з 14.01.1987 по теперішній час, а тому має право на зниження пенсійного віку на 5 років за наявності 22 роки страхового стажу. Однак згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача становить 16 років 7 місяців 19 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком.

До загального стажу не зараховано періоди роботи здійснення підприємницької діяльності з 29.01.1993 по 31.03.2005 року з підстав того, що законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058, а саме ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 № 1788-XII, визначено періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу. Ними, зокрема є будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Інше не передбачено чинним законодавством.

При подачі документів для призначення пенсії позивачем було надано довідку №16673/С/02-32-5605 від 09.07.2020 про перебування на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області з 29.09.1992.

Правова позиція Головного управління грунтується на тому, що було порушено порядок оформлення документів, які підтверджують стаж роботи позивача. Відтак, позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутності необхідного страхового стажу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

07 серпня 2020 року позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-Х11 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", надавши документи для призначення пенсії.

Рішенням №025250002261 від 14.08.2020 позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з підстав того, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача становить 16 років 7 місяців 19 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком.

03.11.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою (вх. №4917/С-0200-20), у відповідь на яку ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом № 4862-4917/С-02/8-0200/20 від 13 листопада 2020 року повідомило, що ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку на 5 років за наявності 22 роки страхового стажу. Однак відповідно до поданих документів страховий стаж позивача становить 16 років 7 місяців 19 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком. Зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2005 по 31.12.2019 згідно даних персоніфікованого обліку. Щодо періоду з 29.01.1993 по 31.03.2005 відповідач відмовив зараховувати до страхового стажу, оскільки в наданих документах відсутня довідка про сплату страхових внесків, а також відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб щодо сплати страхових внесків до 01.04.2005.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 29.01.1993 по 31.03.2005 позивач звернулась до суду з позовною заявою в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду україни у Вінницькій області та скасувати його рішення № 2520002261 від 14 серпня 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивачу період здійснення підприємницької діяльності з 29.01.1993року по 31.03.2005 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступним.

Спірні правовідносини, в межах даної справи, регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 № 22-1, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі Порядок №637).

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Змістом частини першої статті 56 Закону 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до матеріалів справи спірним періодом, який до страхового стажу не зарахований це є період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 29.01.1993 по 31.03.2005.

Відповідно до відомостей у трудовій книжці позивача останнім записом про трудову діяльність є запис про звільнення її з роботи за власним бажанням 28.01.1993 року.

Разом з тим, відповідно до довідки податкового органу №16673/С/02-32-5605 від 09.07.2020, яку позивач подавала при подачі документів для призначення пенсії, що не заперечується пенсійним органом, надано відомості про перебування позивача на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області з 29.09.1992. За змістом цієї довідки позивач з 29.09.1992 по 30.09.2010 перебувала на загальній системі оподаткування, що не заперечується відповідачем.

Як зазначено відповідачем у листі від 27.11.2020 обов`язковою умовою для зарахування страхового стажу є сплата внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску та подання звітів до Державної фіскальної служби України.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, суд погоджується з позицією позивача, що в силу п. 4.2 Порядку № 22-1, орган з метою перевірки інформації щодо сплати єдиного податку має право звернутися до податкового органу із запитом.

Таким чином висновок відповідача про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 29.01.1993 по 31.03.2005 за умови відсутності довідки про сплату страхових внесків, на думку суду є передчасним, тому спірне рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, тобто є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а відтак є протиправним та пілягає скасуванню.

На противагу наведеним вище висновкам, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування страхового стажу за умови того, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення. Відтак, окремого окреслення протиправності дій судовим рішенням не потребує.

Також суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 29.01.1993 року по 31.03.2005 року.

До такого висновку суд приходить з огляду на те, що відповідно до довідки ДПС (а.с. 7) за №16673/С/02-32-5605 від 09.07.2020 у період з 29.09.1992 по 30.09.2010 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, а не на спрощеній системі.

Тому, суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача, що до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців зараховується періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків, оскільки позивач перебувала на загальній системі оподаткування. А період, коли позивач перебувала на спрощеній системі відповідачем зарахований.

До того ж, докази на які покликається позивач, а саме відомості про включення позивача як фізичну особу-підприємця до ЄДР, то згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В00 № 757980, то воно видано 24.12.1997, а не з 29.01.1993, тобто не з дати який позивач просить зарахувати.

Відповідно до позиції відповідача, яка вказана у листі від 27.11.2020 обов`язковою умовою для зарахування страхового стажу є сплата внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску та подання звітів до Державної фіскальної служби України.

Також, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 4862-4917/С-02/8-0200/20 від 13 листопада 2020 року позивача повідомлено про те, що оскільки в наданих документах відсутня довідка про сплату страхових внесків, а також відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб щодо сплати страхових внесків до 01.04.2005 відсутні правові підстави для зрахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 29.01.1993 по 31.03.2005.

В силу пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідно до п.1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з п. 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює ПФУ та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постанова правління ПФУ від 18 червня 2014 року № 10-1, дані до реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться на підставі звітності, що подається страхувальниками до органів доходів і зборів та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією.

Отже, з урахуванням вищевказаних положень пенсійний орган з метою перевірки сплати позивачем страхових внесків в межах своєї компетенції може це питання з`ясувати в порядку міжвідомчого обміну інформацією, а також має право звернутися із запитом щодо подання звітів до податкового органу.

Відтак, з метою ефективного судового захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги шляхом зобов`язання пенсійного органу розглянути повторно заяву позивача про призначення їй пенсії за віком, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, що правова позиція останнього грунтується на тому, що позивачем було порушено порядок оформлення документів, оскільки порушення порядку не може обмежувати право позивача на призначення та отримання пенсії так як таке право гарантоване Конституцією України, в силу статті 46 якої передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

До того ж право позивача на зниження пенсійного віку на 5 років відповідачем не заперечується.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

При вирішенні питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд керується ч. 3 ст. 139 КАС України, в силу якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, частина сплаченого позивачем судового збору у сумі 454,00 грн. підлягає стягненню в її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2520002261 від 14.08.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судового збору у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна