Рішення № 96640657, 29.04.2021, Оболонський районний суд міста Києва

29.04.2021 Справа № 756/13341/17

Ун.№756/13341/17

Пр.№2/756/134/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.,

секретаря Одягайло Л.М.,

за участю

представника позивача Семенець Г.Л. ,

представник відповідача Мацкевич Д.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та за об`єднаним позовом ОСОБА_5 до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .

За час життя ОСОБА_6 19.01.1996 року було складено заповіт, яким останній на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана квартира була приватизована спадкодавцем під час життя згідно розпорядження органу приватизації від 16.02.1995 року за № 18.

Після смерті ОСОБА_6 позивачка звернулась до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого була відкрита спадкова справа № 22-2004.

05.08.2017 року позивачка звернулась до Центру надання адміністративних послуг Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про видачу дублікату правовстановлюючого документу.

15.08.2017 року у відповідь на подану заяву позивачка отримала письмову відмову у видачі дублікату, оскільки на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2017 року № 514, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 .

Зазначила, що від спадщини вона не відмовлялась та прийняла її в повному обсязі згідно заповіту, проте не оформила право власності свідоцтво про право на спадщину, що не позбавляє її права на нього.

Враховуючи викладене, позивачка просить визнати за собою право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та витребувати її з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 .

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні 11.10.2018 до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 , долучено до справи заяву про зміну заявлених у справі вимог, в якій позивач просить витребувати спірну квартиру у нової власниці ОСОБА_5 .

27.12.2018 року представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Мацкевичем Д.А. подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити у повному обсязі.

Зазначив, що у позивачки немає підстав для витребування майна від добросовісного набувача спірної квартири ОСОБА_5 , оскільки позивачка ніколи не була її власницею. Посилання позивачки на дублікат заповіту, виданого Київською державною нотаріальною конторою в 1996 році не може бути прийнято як доказ, оскільки реєстрація копії даного заповіту була здійснена лише 13.04.2011 року, тобто через 8 років після смерті заповідача.

Крім того зазначив, що позивачка ніколи не проживала за вказаною адресою, не була в ній зареєстрована та не проживала разом із заповідачем, а отже не має права на витребування даної квартири. Також вказує на те, що позивач звернулась до нотаріальної контори з пропуском строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.08.2019 року було об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним в одне провадження.

Об`єднані позовні вимоги ОСОБА_5 до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним обґрунтовуються тим, що 20.10.2017 року нею було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2018 року ОСОБА_5 дізналась про те, що на придбану квартиру заведена спадкова справа на підставі заповіту від 19.01.1996 року. Під час ознайомлення зі спадковою справою їй стало відомо, що заповідач - ОСОБА_6 , 1931 року народження помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від церебрального атеросклерозу.

Вважає, що під час укладення спірного заповіту заповідач не міг усвідомлювати значення своїх дій у зв`язку із хворобою, а отже укладення заповіту не відповідало внутрішній волі заповідача.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 вважає, що заповіт, складений ОСОБА_6 12.01.1996 року, посвідчений Двадцять першою Київською нотаріальною конторою є недійсним, про визнання чого просить суд.

05.09.2019 року представником ОСОБА_3 - авдокатом Семенець Г.Л. подано відзив на об`єднану позовну заяву, в якому проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, обґрунтовуючи це тим, що спадкові відносини мають обмежене коло осіб, на яких вони розповсюджуються, а саме спадкодавці та спадкоємці, а оскільки ОСОБА_5 не є такою стороною, вона також не є належним позивачем у даній справі.

Зазначила, що позивачкою не надано доказів того, що заповідач на момент укладення заповіту не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Крім того зазначила, що навіть у разі визнання заповіту недійсним, ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_6 за законом, а тому будь-які права ОСОБА_5 під час складання заповіту порушені не були, а визнання його недійсним не несе для неї жодних правових наслідків.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Семенець Г.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Проти об`єднаного позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Мацкевич Д.А. в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Об`єднаний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідачки ОСОБА_4 .

Треті особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись судом належним чином. Від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С.В. та представника Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори надійшли заяви про розгляд справ за їх відсутності.

Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності відповідачки ОСОБА_4 та третіх осіб.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .

За час життя ОСОБА_6 була приватизована квартира за адресою: АДРЕСА_1 згідно розпорядження органу приватизації від 16.02.1995 року за № 18.

За час життя ОСОБА_6 , 19.01.1996 року було складено заповіт, яким останній на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності вищевказану квартиру та речі домашнього вжитку та обіходу ().

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 23.06.2004 визначено ОСОБА_3 додатковий строк на подачу заяви для прийняття спадщини відповідно до заповіту ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

20.08.2004 ОСОБА_3 звернулась до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де було заведено спадкову справу №22/2004.

Постановою державного нотаріуса Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори від 20.11.2018 відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право нас спадщину у зв`язку з відсутністю спадкового майна, оскільки право власності на вищевказану квартиру 20.10.2017 зареєстровано за іншою особою.

Як вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.08.2015право власності на спірну квартиру було зареєстроване за Іноземною компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД» на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04.12.2000 в справі №2 2662 2900.

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 27.08.2018 року встановлено, що в провадженні Дарницького районного суду м.Києва знаходилась цивільна справа №2-2662/2000 за позовом ОСОБА_7 до Компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД», треті особи: ОСОБА_8 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та за зустрічним позовом Компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 про визнання права власності на нерухоме майно. Рішенням суду від 04.12.2000 року у задоволенні позову ОСОБА_7 до Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» реєстраційний номер з реєстру міжнародних компанії 317 731, третя особа ОСОБА_8 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном відмовлено.

Зустрічний позов Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» реєстраційний номер з реєстру міжнародних компаній 317 731 до ОСОБА_7 .. третя особа ОСОБА_8 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено повністю.

Визнано за Іноземною компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД» реєстраційний номер з реєстру міжнародних компаній 317 731 право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 , квартиру АДРЕСА_5 , квартиру АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_7 , квартиру АДРЕСА_8 .

За наслідками апеляційного перегляду цього рішення, його скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні основного та зустрічного позову в даній справі.

При цьому, апеляційним судом зазначено, що задовольняючи зустрічні позовні вимоги Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» до ОСОБА_7 , третя особа ОСОБА_8 та визнаючи право власності за Іноземною компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД» на квартири АДРЕСА_5 , № НОМЕР_1 по АДРЕСА_9 , та АДРЕСА_3 суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в цій частині та відсутності правових підстав до задоволення основного позову ОСОБА_9 . При цьому не було з`ясовано те, чи належали дані квартири на праві власності ОСОБА_8 та на підставі яких правовстановлюючих документів. Також зазначено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.02.1995 ОСОБА_6 приватизував квартиру АДРЕСА_3 . 19 січня 1996 року ОСОБА_6 склав заповіт на ОСОБА_3 , якій заповідав належну йому квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Після смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_3 подала заяву до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини, але отримати відповідний документ не змогла по незалежним від неї причинам. Апеляційним судом також встановлено, що на час ухвалення рішення Дарницьким районним судом м. Києва 04 грудня 2000 року власниками, зокрема, квартири АДРЕСА_3 був відповідно ОСОБА_6 . Проте, що він, як власник відчужував спірну квартири до ухвалення рішення суду 04 грудня 2000 року, матеріали справи не містять. А окрім того, письмовими доказами - бюро технічної інвентаризації, підтверджується його право власності.

Після набуття права власності на квартиру Іноземною компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД», неодноразово змінено її власника і на момент вирішення справи дана квартира належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2017, що укладений між нею та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голій Л.І. за реєстровим №1612.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 .

Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у випадках, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що «згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена від імені особи поза її волею, то вона мала право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру».

У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17 зроблено висновок, що «право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача».

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірна квартира вибула із володіння спадкодавця ОСОБА_6 на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04.12.200 року, яке в подальшому було скасовано.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

З урахуванням всіх зібраних у справі доказів, а також положень ст..388 ЦК України, вищевказаних висновків судів касаційної інстанції, суд вважає що спірна квартира вибула з володіння позивача не з її волі, а тому має бути витребувана від ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним суд зазначає наступне.

Оспорюваний заповіт складений ОСОБА_6 19.01.1996 року. Зазначеним заповітом він заповів ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

При зверненні до суду позивачка посилається на ч. 3 ст. 215 ЦК України, згідно якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

З аналізу вищевказаних положень цивільного законодавства вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа. Як вбачається з заповіту, ОСОБА_5 не є стороною даного правочину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Тобто судова практика зміст ч. 3 ст. 215 ЦК України тлумачить таким чином, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Суд вважає, що на момент складання заповіту та відкриття спадщини права ОСОБА_5 порушені не були, оскільки вона не є спадкоємицею за померлим ОСОБА_6 а ні за заповітом, а ні за законом.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 не є стороною заповіту, складеного ОСОБА_6 та не є особою, яка має право на спадкування за останнім за законом, суд приходить до висновку про те, що позивачка ОСОБА_5 є неналежним позивачем у даній справі, оскільки оспорюваний нею заповіт не відновлюватиме її порушені права, оскільки право власності на квартиру набуте нею задовго після вибуття її із володіння спадкодавця ОСОБА_6 та складання заповіту.

З цих підстав суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні об`єднаних позовних вимог ОСОБА_5 .

Судовий збір у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягає розподілу між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 10 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_10 .

Відповідач: ОСОБА_4 , дата народження не відома, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_11 .

Відповідач: ОСОБА_5 , дата народження не відома, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_12 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.04.2021.

Суддя А.М.Майбоженко