Ухвала суду № 96639969, 29.04.2021, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/790/20

Провадження № 1-кп/710/8/21

УХВАЛА

29.04.2021 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Симоненко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Бараненко А.В.,

прокурора Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Плетінь О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

адвоката – Чирви О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250300000476 від 12.09.2017, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

встановив:

У проваджені Шполянського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» УДПтС України та надала клопотання у письмовому вигляді.

У клопотанні зазначено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.03.2021 закінчується 10.05.2021року, однак ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Мотивуючи клопотання прокурор наголошувала, що на даний час залишається ризик переховування обвинуваченого від суду. Так, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та, знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі встановлення винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності, ОСОБА_1 може здійснити спроби переховуватися від суду. Наявність такого ризику підтверджується поведінкою ОСОБА_1 , який здійснював спроби уникнути кримінальної відповідальності та ухилитися від органу досудового розслідування, про що свідчить оголошення його у міжнародний розшук та відповідно його екстрадицію Російською Федерацією на запит Генеральної прокуратури України.

Прокурор зауважила, що вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема показів допитаних у судовому засіданні свідків, тяжкість покарання, молодий вік обвинуваченого, а також відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого за місцем проживання, що підтверджується його тривалою відсутністю за місцем проживання, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Адвокат Білоглазенко Г.П. у судове засідання не з`явилась, надала заяву про проведення судового засідання без її участі.

Захисник обвинуваченого, адвокат Чирва О.В., з думкою якої погоджувався і обвинувачений ОСОБА_1 , заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та зазначила, що прокурором не наведено обґрунтованих даних, що ОСОБА_1 може ухилятися від суду, а також не підтверджена можливість його незаконного впливу на свідків. Вкотре зазначила, що ОСОБА_1 поїхав до іншої держави на роботу, на яку вже їздив багато років поспіль. Просила застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначаючи, що останній отримав у спадок будинок, після померлої матері, а тому може проживати у ньому. Крім того, у нього хворий батько, який потребує допомоги. Зауважувала, що утримання обвинуваченого у слідчому ізоляторі ставить під загрозу його здоров`я у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом Covid-19. Крім того, зазначила, що у обвинуваченого відсутні кошти на внесення застави, однак можливо йому зберуть кошти його родичі.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Шполянського районного суду Черкаської області від 21.05.2020 року підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.07.2020р. з утриманням в Черкаському слідчому ізоляторі УДПтС України, який у подальшому за судовими рішеннями продовжувався.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 10.03.2021 року ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.05.2021 року.

Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Нормами ст.178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію та майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010року у справі «Хайредінов проти України» вказано, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001).

Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

У справі, яка розглядається, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Розглянувши питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, оцінивши доводи всіх учасників судового засідання, з урахуванням наведеної усталеної практики Європейського суду з прав людини ,суд дійшов висновку, що оскільки наявні ризики, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу і які передбачені у ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, враховуючи попередні дії обвинуваченого, які полягали у тому, що після події злочину, у якому його обвинувачують, залишив постійне місце проживання, тривалий час перебував за межами України (понад два роки), був оголошений у міжнародний розшук, немає саме міцних соціальних зав`язків, молодий вік обвинуваченого, відсутність відомостей про негативний стан здоров`я, який унеможливлює його перебування в умовах тимчасової ізоляції, міру покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а тому є об`єктивні підстави вважати про можливість ухилення обвинуваченого від суду, інші більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановлених ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Посилання захисника Чирви О.В. щодо наявності спадкового майна, після смерті матері ОСОБА_1 , у вигляді будинку, де обвинувачений міг би проживати у випадку обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту, не спростовує наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, описаних вище та не є достатньою підставою, для застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.

Судом не встановлено дані, які б свідчили про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_1 про які вказує захисник, оскільки стороною захисту не було надано будь-яких об`єктивних доказів на спростування обставин, які суд досліджував при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо застави, суд зазначає, що ураховуючи те, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, з урахуванням положень п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, продовжуючи йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час здійснення судового провадження, суд не визначає розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 177, п.2 ч.4 ст.183, 331КПК України, суд,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» УДПтС України.

Строк дії ухвали до 24.06.2021 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 29.04.2021 року

Суддя О.В. Симоненко