Ухвала суду № 96639872, 29.04.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

712/768/20

2/712/174/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у закритті провадження у справі

29 квітня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Юр`євої К.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Якушенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» та Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» звернулось до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

В обґрунтування заявлених в клопотанні вимог зазначають, що позивач в своїй позовній заяві просить визнати незаконним наказ про звільнення № 423-н/тз від 19 грудня 2019 року та поновити його на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут». Вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» звернулось до Соснівського районного суду з клопотанням про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Оскаржений наказ № 423-н/тз від 19 грудня 2019 року є похідним від рішення загальних зборів учасників ПАТ «Черкасиобленерго» від 18 грудня 2019 року, тобто рішення уповноваженого органу управління, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» - Бодашко О.О. заявлені в клопотанні вимоги підтримав, зазначив, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, просив при розгляді заявленого клопотання врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 року у справі № 753/17776/19.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» - Якушенко В.А. заявлені в клопотанні вимоги підтримав, зазначив, що вказаний спір виник з корпоративних відносин, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Зазначив, що звільнення позивача на підставі ст. 36.8 КЗпП України, згідно п.7.4 Контракту, здійснено відповідно до ч.3 ст. 99 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат Севастьянова А.В. проти закриття провадження у справі заперечили.

Представник позивача зазначила, що згідно п.7.7 Контракту від 12.11.2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем, якщо розірвання контракту проводиться на підставах,встановлених у цьому контракті, але передбачених чинним законодавством, запис про звільнення у трудовій книжці формулюється з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Позивач не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут». Вказаний спір виник не з корпоративних відносин, і справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Посилання представника третьої особи на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 є необгрунтованим і безпідставним, оскільки у вказаній справі особу звільнено на підставі пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наказу № 1 від 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 призначений на посаду Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут».

12 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» та ОСОБА_1 укладений контракт з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут».

Наказом № 423-н/тз від 19 грудня 2019 року «Про припинення повноважень ОСОБА_1 » припинено з 18 грудня 2019 року повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» ОСОБА_1 та розірвано з ним контракт від 12 листопада 2019 року згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, за рішенням Загальних зборів учасників.

Відповідно до ч.4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, який міститься в постанові Великої Палати Верховного від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), «за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України)».

З огляду на те, що позивач оскаржує його звільнення з посади директора за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а не за пунктом 5 частини першої статті 41 цього кодексу, спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц.

Згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, «Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тобто пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України кореспондується з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України.

Зміни до статті 41 КЗпП України, а саме доповнення цієї статті пунктом 5, внесено Законом України від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набрав чинності з 01 червня 2014 року. Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачається, що така підстава розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а в якості компенсації для захисту інтересів останніх гарантує мінімальний розмір вихідної допомоги в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом, і як підстава такого звільнення має бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України…

Такі висновки послідовно висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) та від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20)».

Таким чином, в постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, Велика Палата Верховного Суду не відступила від правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19).

Згідно правового висновку, який міститься в постанові Великої Палати Верховного від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), «за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України)».

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи категорично заперечили, що позивач був звільнений фактично на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України та ст. 99 ЦК України, наполягали, що формулювання підстав звільнення позивача саме за ч.6 ст. 36 КЗпП України є правильним і відповідає фактичним обставинам справи. Зазначили, що позивач не був попереджений про наступне вивільнення, вихідна допомога в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців позивачу не виплачувалась і її виплата не передбачена і здійснюватись не буде. Підтвердили, що позивача було звільнено за рішенням загальних зборів власника, які відбулись 18 грудня 2019 року. Позивач був звільнений наказом від 19 грудня 2019 року з 18 грудня 2019 року.

Матеріали справи не містять і учасниками справи не надано рішення загальних зборів власника від 19 грудня 2019 року, а також наказу від 18 грудня 2019 року про звільнення позивача з 18 грудня 2019 року.

Відповідно до ст.ст. 47,116 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати належним чином оформлену трудову книжку, видати копію наказу про звільнення та провести розрахунок.

Виконання вказаних вимог закону неможливе в разі звільнення особи на підставі наказу, в якому зазначена дата фактичного звільнення раніше дати видачі самого наказу.

Крім того, в судовому засіданні позивач зазначив, що про звільнення дізнався лише о 10 годині 19 грудня 2019 року під час ознайомлення його з наказом про звільнення.

Позивач не оскаржує законність загальних зборів власника, порушення процедури їх скликання тощо.

Зазначає, що наказ власника або уповноваженого ним органу від 18 грудня 2019 року про звільнення позивача, який повинен бути виданий в день звільнення, – відсутній.

Запис в трудовій книжці внесено 18 грудня 2019 року, тобто в день, коли самого наказу від 19 грудня 2019 року ще не існувало.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 1 ст.167 Господарського Кодексу України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

ОСОБА_1 не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут».

Позивач оскаржує його звільнення з посади директора, яке здійснено власником на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Предметом спору не є дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 99 Цивільного кодексу України, згідно п. 8 ч.1 ст.36, п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України та керуючись ст.ст. 13, 43, 76 - 81, 83, 89, 95, 260, 261, 263, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 20, 167 ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Суддя О.М. Борєйко