Рішення № 96639812, 29.04.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/9715/18

Провадження №2/712/43/21

21 квітня 2021 року м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання - Тітової О.І.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Вовк А.І.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Шаповал О.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та зобов`язання вчинити дії та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

16 серпня 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог вказують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.04.1999 р. та є батьками ОСОБА_3 . Шлюб розірваний рішенням суду від 17.11.2015 року. 02.06.1997 року відповідачу було подаровано 11/20 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 . Під час шлюбу вказану частину будинку було істотно покращено, що мало наслідком збільшення ідеальної частки до 41/50, з приводу спору про поділ спільного майна подружжя розглядається справа № 712/2378/16-ц. Відповідач створює позивачам перешкоди у користуванні вказаним житлом, тому просять усунути перешкоди відповідача у користуванні будинку шляхом вселення позивачів, зобов`язати відповідача передати позивачам ключі від дверей та вхідної хвіртки та не перешкоджати у реалізації права користування вказаним будинком.

05 жовтня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 поданий до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказує, що остання не проживає у спірному будинку без поважних причини з лютого 2015 року, участі у комунальних витратах не бере, самостійно обрала собі інше житло, не є співвласником будинку.

05 жовтня 2018 року відповідачем скерований відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що порушують принципи справедливості і положення закону. Позивачка ОСОБА_1 після розлучення не є членом сім`ї відповідача, має у власності інше житло, в якому постійно проживає. Зміна власника на спірне житло може бути тільки в судовому порядку.

09 січня 2019 року позивач ОСОБА_3 скерувала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, який обґрунтувала тим, що ОСОБА_2 чинив перешкоди у користуванні житловим приміщенням. В ході спроб потрапити до будинку наніс удари ОСОБА_1 по даному факту порушено кримінальне провадження, отже, сам ОСОБА_2 навмисно перешкоджає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 потрапити до будинку АДРЕСА_1 . Також факт перешкод підтверджується зверненням до поліції, у зв`язку з цим факт не проживання відбувся у зв`язку з поважними причинами, а саме створення штучних перешкод ОСОБА_2 , а саме заміна замків в будинку та на вхідній хвіртці до подвір`я, постійні погрози та насильство.

21 січня 2019 року відповідач ОСОБА_2 скерував відповідь на відзив, який обґрунтував тим, що ОСОБА_1 у відзиві посилається на нанесення тілесних ушкоджень, однак на даний час вироку суду немає, а повідомлення оскаржується, оскільки ґрунтується на фальшивих медичних висновках. Відповідач виїхала на постійне місце проживання до будинку по АДРЕСА_2 . Відносно їх спроби потрапити до його будинку з застосуванням насильства та нанесення йому тілесних ушкоджень порушене кримінальне провадження. 16 травня 2015 року ОСОБА_1 знялася з реєстрації в будинку по АДРЕСА_1 та зареєструвала за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , представник позивачів адвокат Вовк А.І. позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. В задоволенні зустрічних позовних вимог по зустрічному позову просили відмовити. Пояснили, що у вересні 2014 року позивачки виселились з спірного будинку в зв`язку з погіршенням стосунків з відповідачем. З вересня 2017 року по даний час ОСОБА_3 навчається на стаціонарі у вищому навчальному закладі в м. Вінниця. В подальшому відповідач не допускав у будинок, у липні 2018 року конфлікт з даного приводу став приводом для кримінального провадження. Після набрання законної сили 15 травня 2019 року судовим рішенням у справі про поділ майна подружжя відповідач їм надав ключі від будинку «Ж-2», однак у даному будинку кімнату № НОМЕР_1 зачинив і вони не мають до неї доступ. В іншій частині будинку відповідачем відключені всі комунікації, сам відповідач проживає у будинку «А-1». Аналогічні пояснення надала допитана в якості свідка в ході судового розгляду позивачка ОСОБА_3 .

Відповідач, представник відповідача адвокат Шаповал О.В. в судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні первісного позову. Заперечив перешкоди позивачці ОСОБА_1 у користуванні спірним будинком, після набрання законної сили 15 травня 2019 року судовим рішенням у справі про поділ майна подружжя відповідач їм надав ключі від будинку «Ж-2», однак у даному будинку одну кімнату АДРЕСА_3 зачинив для свого користування, інший співвласник зачинила кімнату № НОМЕР_2 і її здавала в оренду. Вказували, що дійсно в даний час склався фактичний порядок користування будинком Ж-2, за яким відповідач у користуванні має кімнату 9, позивачка ОСОБА_1 - кімнату 7, а решта приміщень перебуває у спільному користуванні. У разі незгоди з таким порядком користування позивачка ОСОБА_1 , вправі звернутись до суду, однак з метою примушування відповідача виплатити компенсацію за належну їй частку здійснює доступ до кімнати 9 без згоди відповідача, в тому числі у нічний час та у супроводі третіх осіб, чим порушує його право на житло та особистий простір, гарантовані ст.8 Європейько Конвенції з прав людини. Зустрічний позов просили задовольнити. Вказували, що відповідачка ОСОБА_3 у спірному житлі не проживає з лютого 2015 року, участі в комунальних послугах не бере, її речі у будинку відсутні, має у власності іншу квартиру.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд вислухавши в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Хід розгляду справи

20 серпня 2018 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси позовну заяву залишено без руху.

11 вересня 2018 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено дану підготовче засідання.

30 жовтня 2018 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси справу прийнято до провадження новим складу суду згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із закінченням повноважень головуючого.

20 грудня 2018 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси клопотання позивача про долучення доказів та виклик свідка ОСОБА_4 та допит в якості свідка позивача ОСОБА_5 задоволено. Клопотання відповідача про долучення доказів та витребування доказів задоволено. Прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та зобов`язання вчинити дії.

01 березня 2019 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси клопотання позивачів про виклик свідків задоволено. Клопотання відповідача про заборону ОСОБА_1 , ОСОБА_3 наближатись та вчиняти будь-які дії з метою проникнення до будинку повернуто. Провадження по справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі № 712/2378/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

11 листопада 2019 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

11 листопада 2019 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження у справі № 712/2378/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

13 січня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси заяву ОСОБА_2 про зменшення судового збору за подачу заяви про забезпечення позову задоволено. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

12 березня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси заяву ОСОБА_2 про зменшення судового збору за подачу заяви про забезпечення позову задоволено. Відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 на час судового розгляду до набрання законною силою рішення укладати будь-які цивільно-правові, господарські угоди, направлені на відчуження, знищення, пошкодження спірного майна, а також договори оренди (тимчасового відчуження управління майном, позики) спільного подружжя і заборонити внесення в статутний капітал юридичної особи спірного майна та реалізувати такі договори, в тому числі (але не виключно) шляхом вселення до житлового будинку «Ж2» будь-яких осіб без письмової нотаріальної згоди ОСОБА_2

21 липня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси заяву ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог по зустрічному позову від 22 січня 2020 року - повернуто, роз`яснено право звернутись до суду у самостійному провадженні з позовною заявою для вирішення цивільно-правового спору про порядок користування житловими будинками та надвірними спорудами по АДРЕСА_4 та заборону здійснення спільної часткової власності без згоди іншого співвласника.

03 вересня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси заяву ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог по зустрічному позову від 16 липня 2020 року повернуто, роз`яснено право звернутись до суду у самостійному провадженні з позовною заявою для вирішення цивільно-правового спору про порядок користування житловим будинком, надвірними спорудами, земельною ділянкою по АДРЕСА_4 та заборону здійснення спільної часткової власності без згоди іншого співвласника. Задоволено клопотання ОСОБА_2 про приєднання доказів від 12 березня 2020 року, 17 березня 2020 року, 14 травня 2020 року, 20 липня 2020 року. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів від 12 березня 2020 року. Відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Шаповал Олени Володимирівни про проведення процедури врегулювання спору за участю судді у даній цивільній справі. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

20 квітня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відмовлено у задоволенні клопотань сторін про приєднання письмових доказів.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що на підставі договору дарування частини житлового будинку від 02.06.1997 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_2 11/20 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_4 і розташований на земельній ділянці площею 585 кв.м.. Житловий будинок, «В», «Г» - вбиральні, «Д» - сарай, «Е» - сарай, № 1-4, 6 - огорожа, № 5 водоколонка, І, П - замощення (а.с. 21 1 том.)

24 квітня 1999 року сторони уклали шлюб, щоб підтверджується свідоцтвом про одруження виданого Черкаським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 104. (а.с. 11 1 том.)

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом на про народження НОМЕР_3 від 14.12.1999 р. (а.с. 12 1 том.), свідоцтвом про зміну імені від 03.12.2015 року. (а.с. 14 1 том.)

На підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2012 р. ОСОБА_3 набула у власність квартиру АДРЕСА_5 . (а.с. 120 1 том)

На підставі договору дарування від 25.12.2014 р. ОСОБА_1 набула у власність домоволодіння по АДРЕСА_2 . (а.с. 112 1 том)

На підставі свідоцтва про право власності від 05 листопада 2015 року зареєстроване право власності ОСОБА_2 на 41/50 домоволодіння по АДРЕСА_4 . (а.с. 28 1 том.) Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_4 видано ОСОБА_2 22.08.2012 року. (а.с. 29-32 1 том.)

17 листопада 2015 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.04.1999 року у Черкаському міському відділі реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 404, розірвано. (а.с. 13 1 том.)

Відповідно до Акту про встановлення фактичного проживання від 23.02.2016 р., ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з 21.02.2015 року і по теперішній час. (а.с. 110 1 том)

Відповідно до довідки з місця проживання та про склад сім`ї від 23.02.2016 р. № 450 ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою - АДРЕСА_2 . Разом з ОСОБА_1 проживає її донька ОСОБА_3 без реєстрації. (а.с. 109 1 том)

Згідно з даними паспорту ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 16 травня 2015 року по даний час. (а.с. 37 1 том.)

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.03.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої АДРЕСА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 грн. щомісячно починаючи з 12.02.2016 року по день повноліття дитини. (а.с.111 1 том)

Згідно з даними паспорту ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 14.09.2001 р. по даний час. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 досягла повноліття.

Відповідно до довідки з місця проживання та про склад сім`ї від 11.09.2018 р. № 133 ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за адресою - АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстрована його донька ОСОБА_3 , 1999 р.н. (а.с. 108 1 том)

Згідно з довідкою Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова 04.10.2017 № 2191/1870 ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу медичного факультету № 1 (спеціальність - «медицина (магістр») Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова денної форми навчання. Зарахована наказом від 05.08.2017 № 455. Форма фінансування - за кошти державного замовлення. Термін навчання 6 років, рік закінчення - 2023 р.

Відповідно до Акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 27.09.2018 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 22.02.2015 року і по теперішній час не проживає. (а.с. 122 1 том)

Згідно з Довідкою з місця проживання та про склад сім`ї від 27.09.2018 р. № 142 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та з 22.02.2015 року за вказаною адресою не проживає. (а.с. 121 1 том)

Згідно з Довідкою з місця проживання та про склад сім`ї від 27.09.2018 р. № 143 ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою - АДРЕСА_2 . Разом з ОСОБА_1 проживає її донька ОСОБА_3 без реєстрації. (а.с. 92 1 том)

Оплата відповідачем комунальних послуг за адресою по АДРЕСА_1 підтверджена квитанціями за липнеь-серпень 2018 року (а.с.149 - 154 т.1)

Згідно з довідкою ДП Укрпошта від 05.10.2018 № 23-13-С-33837 в період з 06.01.2018 по 13.08.2018 року поштові перекази (аліменти) від ОСОБА_2 вручені адресату ОСОБА_3

11.07.2018 року до ЧВП ГУНП в Черкаській області звернулася із заявою гр.. ОСОБА_1 , яка повідомила, що 10.07.2018 року близько 19 год. 50 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 з метою залякування та примусу до відмови від позову, а також з метою отримання спільного та особистого майна заявниці, колишній чоловік останньої громадянин ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження, які відповідно до висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 11.07.2018 № 02-01/797 на підставі самозвернення відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. За даним фактом згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення внесені відомості до ЄРДР, вирок по кримінальному провадженню № 12018251010005027 на час вирішення справи не набрав чинності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав покази про те, що є спеціалістом у галузі відеоспостереження та 10.07.2018р. у його присутності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався конфлікт по АДРЕСА_1 з викликом поліції, факт конфлікту підтверджений також витребуваним судом за клопотанням відповідача в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції відеозаписом події, яка мала місце 10.07.2018 року близько 20 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 .

14.07.2018 року до ЄРДР внесені відомості по кримінальному провадженню № 12018251010005070 від 14.07.2018 р. за ч.1 ст.125 КК України по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , відомості про результати завершення досудового розслідування до справи не долучені.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 16 серпня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. (а.с. 107-108 том 2)

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року, залишеною без зміни постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.02.2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочинів удаваними, поділ майна подружжя - відмовлено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 29/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 53/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 119,4 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 194,8 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по 1/2 ідеальній частці майно, а саме: котел «Фореллі», посудомийну машину «BOSH SPV 53М10EU», пральну машину LG 12А8НDS, плазмовий телевізор LD55LA662V, плазмовий телевізор LD32LA660V, електрична духовка Hotpoint-Ariston FK 1039Е20, 2 письмових столи, гідромасажний бокс, залишивши майно у їх спільній частковій власності. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. (а.с. 24-32 т. 2)

У судових рішеннях у справі № 712/2378/16-ц встановлено, що законних підстав для визнання жилого будинку «А-1» спільним майном подружжя суд не находить, оскільки збільшення вартості майна в період шлюбу не є істотними у розумінні статті 62 СК України. Під час шлюбу сторони побудували жилий будинок «Ж-2», тому кожна із сторін має право власності по 1/2 частці на жилий будинок «Ж-2». Відповідно до розрахунку часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_4 , проведеного Черкаським обласним бюро технічної інвентаризації від 19 листопада 2015 року, яке сторонами не оспорюється 50% жилого будинку «Ж-2» становить 29/100, частка ОСОБА_2 становить 53/100 часток від всього домоволодіння. Тому за ОСОБА_1 визнано право власності на 29/100 часток, а за ОСОБА_2 на 53/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_4 .

У відповідності до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

22.05.2019 року на підставі постанови Апеляційного суду Черкаської області № 22ц/793/598/19 15.05.2019 зареєстроване право власності ОСОБА_10 на 29/100 частину домоволодіння по АДРЕСА_4 , складові частини житловий будинок з прибудовами А-1, а, а(1), а (2), загальна площа, 81.9, житлова 37.4, вбиральна В, огорожа 1-4, 6-9 водоколонка 5, замощення І-ІІ. Житловий будинок Ж-2, загальна площа 95,4 кв.м., житлова площа 34,8 кв.м., сарай Е., житловий будинок з прибудовою Б-1, б, загальна площа 25.1 кв.м., житлова площа 13,1 кв.м. (а.с. 32-33 т. 2)

11 березня 2020 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 повідомлення про продаж частини будинку по АДРЕСА_4 , яке посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., зареєстровано в реєстрі за номером 372.

01 липня 2020 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_11 довіреність на представлення її інтересів з питань, пов`язаних укладанням договору оренди (найму) та управлінням належною їй частиною житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд за АДРЕСА_4 , 29/100 частками в праві власності на яких вона володіє.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст.. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

Формулювання «згідно з законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (п. 43 у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, вона має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній темі. (п. 56 у справі «Зехентнер проти Австрії»).

При вирішенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» втрати членом сім`ї власника житла права на його користування, слід керуватися принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної су3псільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й з урахуванням виду спірних правовідносин, іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Власникові належить право володіння, користування, та розпоряджання своїм майном частина 1 статті 317 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення свої прав.

В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можу бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи право користування житлом члена сім`ї власника у розумінні ст. 1 Протоколу першого Конвенції як право на майно, слід виходити з того, що воно не є абсолютним і законом встановлені умови його чинності.

Таким законом, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин є ч. 2 ст. 405 ЦК України, приписами якої визначено підстави втрати права користування житлом члена сім`ї власника у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Гарантією дотримання справедливого балансу між майновими правами власника житла та правом користування житлом члена сім`ї є позбавлення члена сім`ї - користувача такого права лише за рішенням суду про визнання його таким, що втратив право на користування житлом.

Із аналізу наведених вище норм слідує, що з вимогою про вирішення у судовому порядку спору про визнання члена сім`ї - користувача житла таким, що втратив право користування ним має право власник або співвласник житла, членом сім`ї якого є користувач житла. А при вирішенні спору встановленню підлягає доведеність на підставі ст.. 12, 81 ЦПК України відсутності користування членом сім`ї власника житлом протягом визначеного законом строку без поважних причин, у тому числі нездійснення витрат на утримання житла, відсутність у житлі майна користувача, що означає втрату інтересу у особи як до житла.

З огляду на викладене, позбавлення особи згідно із законом права користування житлом, до якого вона втратила інтерес відповідатиме легітимній меті здійснення власником своїх прав, не буде непропорційним втручанням у право на житло, що змусить її нести надмірний тягар, забезпечить справедливий баланс між правами власника у розумінні ст. 1 Протоколу 1 та правом особи на повагу до житла за змістом ст. 8 Конвенції.

Як роз`яснено у постанові Верховного суду України від 16.01.2012 року, вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавча. (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, ст.. 406 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичною особи померлою. Право на реєстрацію у житловому приміщенні є похідним від наявності права на користування житлом.

Відповідно до норм ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду 05 жовтня 2018 року із зустрічним позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , відповідач мав довести що ОСОБА_3 більше одного року перед зверненням до суду із зустрічним позовом не користувалась спірним житлом без поважних причин, чим порушила право чи законний інтерес відповідача.

Правовідносини, які склались між сторонами зустрічного позову регулюються нормами ст. 405 ЦК України, відповідно до частини другої якої член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 з вересня 2017 року навчається на денній формі навчання у іншому населеному пункті, а тому відсутність її у спірному житловому помешканні упродовж року, що передував зверненню до суду з зустрічним позовом обумовлений поважною причиною.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 була відсутньою ще з 2015 року суд вважає такими, що не обґрунтовують зустрічні позовні вимоги, оскільки ОСОБА_3 досягла повноліття тільки ІНФОРМАЦІЯ_4 . До досягнення повноліття дитина, якій виповнилось 14 років, має неповну цивільну дієздатність, а тому факт її не проживання до досягнення повноліття у спірному жилому приміщенні та неоплата нею комунальних послуг не є безумовною підставою про визнання такою, що втратила право користування житлом.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у поставі від 09.09.2020 р. у справі № 755/16152/16-ц.

Після досягнення повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 у липні 2018 року намагалась вселитись до спірного житлового приміщення, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами конфлікту між сторонами 10.07.2018р., з приводу якого позивачка ОСОБА_1 зверталась до правохоронних органів.

Суд також враховує, що в порядку поділу майна подружжя визнана часткова власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_4 і остання не погоджується з вимогою про зняття з реєстрації доньки у спільному будинку.

Крім того, відповідачем не обгрунтовано, в чому полягає порушення його прав внаслідок того, що ОСОБА_3 не бере участі в оплаті комунальних послуг. Зокрема, відповідачем не підтверджено, що нарахування оплати за вказані житлово-комунальні послуги з водопостачання, водовідведення та електроенергії по житловому будинку за наданими ним квитанціями за липень, серпень 2018 року здійснювалось у збільшеному розмірі з урахуванням факту реєстрації ОСОБА_3 у житловому будинку.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що зустрічний позов не підлягає до задоволення в зв`язку з недоведеністю відповідачем суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та зобов`язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ключі від дверей та вхідної хвіртки та не перешкоджати у реалізації права користування вказаним будинком не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивачів, після набрання законної сили 15 травня 2019 року судовим рішення у справі № 712/2378/16-ц про поділ майна подружжя відповідач їм надав ключі від воріт та будинку «Ж2» площею 95,4 кв.м.

Позивачі не заперечували, що мають доступ до всього будинку «Ж2» загальною площею 95,4 кв.м. за виключенням кімнати № 9 площею 20,2 кв.м., яку зачинив відповідач для особистого користування і вони не мають до неї доступу. Відповідач вказав, що дійсно кімната 9 перебуває в його користуванні, кімнату 7 площею 14,6 кв.м. зачинила позивачка ОСОБА_3 для свого користування, решта приміщень перебуває у спільному користуванні співвласників.

Таким чином, оскільки на даний час позивачі мають ключі від воріт та доступ до приміщень будинку «Ж2» площею 95,4 - 20,2 = 75,2 кв.м, відсутні підстави для існування на даний час їм перешкод у вселенні та створення відповідачем перешкод позивачам у користуванні належною позивачці ОСОБА_1 згідно з постановою апеляційного суду Черкаської області 15 травня 2019 року 1/2 частиною житлового будинку «Ж2» площею 95,4 кв/м (95,4/2 = 47,7 кв.м).

Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з відсутністю встановленого судом порядку користування будинком «Ж2» між співвласниками вона як співвласник вправі користуватись усім будинком без виключення, суд вважає такими, що не узгоджується з приписами частини 3 статті 358 ЦК України, згідно з якими кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування не усього спільного майна, а тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Встановлено, що на даний час між сторонами склався фактичний порядок користування житловим будинком «Ж2», при якому у користуванні відповідача ОСОБА_2 перебуває житлова кімната № 9 площею 20,2 кв.м., у користуванні позивачки ОСОБА_3 перебуває кімната № 7 площею 14,6 кв.м., решта площі 60,6 кв.м. перебуває у спільному користуванні сторін. У разі виникнення спору між сторонами з приводу порядку користування житловим приміщенням сторони вправі вирішувати в судовому порядку.

Що стосується посилання позивачів на відключення відповідачем комунікацій, а також доводи відповідача про пошкодження позивачкою ОСОБА_1 воріт, вказані обставини не зазначались сторонами у поданих по суті заявах (позові, відзиві на позов, відповіді на відзив) як обставини, якими сторони обґрунтували позовні вимоги у 2018 році. Разом з тим, відповідно до ст. 265 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання виключно щодо тих обставин (фактів), якими сторонами обґрунтовувалися вимоги та заперечення у встановленому законом процесуальному порядку. У випадку виникнення спору з приводу участі співвласників в утриманні спільного майна, сторони вправі вирішувати даний спір в судовому порядку.

Таким чином оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що первісний позов не підлягає до задоволення, оскільки зібраними у справі доказами не підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 на час постановлення рішення створює перешкоди позивачам у користуванні належною позивачці ОСОБА_1 частиною будинку.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні первісного позову, відсутні підстави для покладання на відповідача обов`язку з відшкодування позивачам понесених судових витрат по оплаті судового збору.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, відсутні підстави для покладання на позивачку ОСОБА_3 обов`язку з відшкодування відповідачу понесених судових витрат по оплаті судового збору.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 3, 4, 7, 10, 12, 13, 15, 80, 81, 82, 141, 263-268, 273, 354-356 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов`язання вчинити дії.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий

Повний текст судового рішення виготовлено 29 квітня 2021 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_6

Позивачка: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_7

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_7