Рішення № 96639784, 26.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8577/20

Номер провадження2-а/711/16/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_1.,

відповідача Романенко Є.С.

представника відповідача Котуха М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Черкаській області Романенка Євгена Святославовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Черкаській області Романенка Євгена Святославовича, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свій позов обгрунтовує тим, що інспектором 1 батальйону, 2 роти УПП в Черкаській області капралом поліції Романенко Є.М. винесено постанову серії ЕАН №3520719 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою відносно нього накладено штраф в розмірі 255 грн. В постанові зазначено, що 05.12.2020 року близько 17.53 год. він керував автомобілем TOYOTA LAND CRUISER днз. НОМЕР_1 та рухався по вул. Симоненка в м. Черкаси, не виконав вимоги знаку 4.1. рух прямо та здійснив поворот ліворуч. Чим порушив п.8.4.г. ПДР України, в результаті чого його було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Вказану постанову вважає необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки інспектором поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не доведена його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а виклад обставин справи не відповідають дійсності.

Так, відеозапису вчиненого ним правопорушення для огляду надано не було. Фіксації того, що він повертав ліворуч не може бути взагалі, оскільки він не повертав ліворуч. Жодних доказів на підтвердження його винуватості відповідач не дослідив і йому не надав.

Таким чином оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, у порушення ст.251,283,284 КУпАП винесена за відсутності жодних доказів допущення ним порушення Правил дорожнього руху, як наслідок, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

На підставі наведеного просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3520719 від 05.12.2020 року про накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., провадження у справі закрити та стягнути на його користь судові витрати по сплаті судового збору та витрат за правову допомогу.

Провадження у справі відкрито на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.12.2020 року. Розгляд адміністративної справи проводився в позовному провадженні з особливостями, встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання до участі в справі як співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції.

01.02.2021 року на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов відзив інспектора Романенко Є.С. в якому він зазначив, що притягнення відповідача до адміністративної відповідальності відбувалося відповідно до вимог чинного законодавства. Під час розгляду справи позивач не заперечував факту вчинення адміністративного правопорушення та повідомив що не помітив дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо». Вказане зафіксовано на нагрудні відео реєстратори. Ним під час розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови по справі доведено наявність події та складу адміністративного правопорушення і вини особи у його вчиненні. Під час розгляду справи позивач повідомив, що хоче скористатися правовою допомогою, йому надала можливість скористатися послугами адвоката, але позивач відмовився телефонувати своєму адвокату. Вважає, що викладені позивачем доводи не є належним обґрунтуванням адміністративного позову, щодо порушення відповідачем норм матеріального або процесуального права та не спростовують наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП. Вважає, що він діяв виключно на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України і постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування.

17 лютого 2021 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив інспектора Романенко Є.С., в якій він заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві, вважає їх необґрунтованими та такими, що складені з метою введення суду в оману. Так. відповідач інспектор Романенко Є.С. надав диск з неповним відеозаписом події, які відбулися за його участі 05.12.2020 року. На відеозапису відсутнє зображення звідки і на якому транспортному засобі він рухається. Ним не заперечуються факти викладені в позовній заяві, дійсно в той день він керував автомобілем TOYOTA LAND CRUISER днз. НОМЕР_1 і був незаконно зупинений, а потім незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності. Притягнення його до адміністративної відповідальності сталося через низький рівень знань інспектором патрульної поліції вимого Конституції України, законодавством яким регулюється діяльність Національної поліції та ПДР, що ще раз продемонстровано у складеному ним та поданим до суду відзиві.

26 лютого 2021 року на адресу суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, в якій його представник зазначив що позивач під час руху не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не вибрав безпечної швидкості, щоб завчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки, помітити дорожній знак 4.1 «Рух прямо» та виконати його вимоги. Також зазначив, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови по справі відносно позивача, доведено наявність події та складу адміністративного правопорушення і вини особи у його вчиненні.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив задовольнити їх повністю. Також надав суду квитанцію про сплату ним адвокату Ярмолінському Ю.В. 10000 грн. витрат, пов`язаних з правовою допомогою.

Відповідач Романенко Є.С. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представники Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Черкаській області Романенка Є.С. серії ЕАН № 3520719 від 05.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 225 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови, ОСОБА_1 , 05.12.2020 року близько 17.53 год. керував автомобілем TOYOTA LAND CRUISER днз. НОМЕР_1 та рухався по вул. Симоненка в м. Черкаси, не виконав вимоги знаку 4.1. рух прямо та здійснив поворот ліворуч. Чим порушив п.8.4.г. ПДР України.

В судовому засіданні позивач пояснив, що 05.12.2020 року близько 17. 53 год., він керуючи автомобілем TOYOTA LAND CRUISER днз. НОМЕР_1 рухався по бул. Шевченка м. Черкаси від вул. О. Дашкевича в напрямку вул. Смілянська. Рухався по лівій смузі, оскільки здійснив об`їзд зупинки громадського транспорту на якій знаходився тролейбус. Після чого здійснив поворот праворуч на вул. Симоненка. Коли рухався по вул. Симоненка то здійснив зупинку біля патрульного автомобіля. Знак «Рух прямо», який розташований по бульвару Шевченка перед поворотом на вул. Симоненка він фізично не міг бачити, але визнав що такий знак дійсно був.

Так, Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як було зазначено вище, відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, ОСОБА_1 , 05.12.2020 року близько 17.53 год. керував автомобілем TOYOTA LAND CRUISER днз. НОМЕР_1 та рухався по вул. Симоненка в м. Черкаси, не виконав вимоги знаку 4.1. рух прямо та здійснив поворот ліворуч. Чим порушив п.8.4.г. ПДР України.

Згідно п. 2.3.б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що дорожня обстановка - це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Цим же пунктом визначено, що дорожні умови - це сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан.

Згідно п. 12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п.8.4.г) ПДР, наказові дорожні знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Відповідно до Розділу 33 «Дорожні знаки» частини 4 «Наказові знаки», дорожній знак 4.1 «Рух прямо» - застосовується для дозволу руху транспортних засобів на найближчому перехрещенні проїзних частин або ділянці дороги тільки прямо. Дія знаку 4.1 поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений.

Згідно з пунктом 8.2-1. ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти і керувати автомобілем, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватися вимог ПДР України.

Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 13.09.2017 по справі № 285/345/17 року зазначив, що сам по собі факт візуального несприйняття дорожнього знаку позивачем у певний момент часу не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПДР, оскільки є наслідком взаємодії як об`єктивних явищ природи (погодні умови, освітлення, тощо) так і суб`єктивних процесів (швидкість сприйняття та аналізу дорожньої обстановки, здатність уважно спостерігати за нею).

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі № 1395 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Так, в судовому засіданні позивач зазначив, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення яке він не вчиняв, оскільки не здійснював поворот ліворуч на вул. Симоненка в м. Черкаси.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, позивач, керуючи автомобілем рухався по бул. Шевченка в м. Черкаси, і не помітивши дорожній знак «Рух прямо», який був встановлений з правої сторони по напрямку його руху, здійснив поворот праворуч на вул. Симоненко в м. Черкаси де зупинив свій автомобіль. Після чого до нього підійшли працівники поліції і розглянули справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з цим, суд вважає вказати на наступне.

Так, дійсно в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3520719 від 05.12.2020 у фабулі зазначено: «05.12.2020 о 17:53 в м. Черкаси, вул. Симоненка, 5 водій не виконав вимогу знаку 4.1 «Рух прямо» та здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4.г ПДР України».

Дана помилка ніяк не впливає на суть вчиненого правопорушення та не спростовує його, оскільки дорожній знак 4.1 «Рух прямо» забороняє поворот праворуч або ліворуч на перехрестях і дозволяє лише рух прямо. В даному випадку, де вул. Симоненка перехрещується з бульв. Шевченка, напрям руху по бульвару Шевченка дозволено лише в одному напрямку з якого можливий поворот на вул. Симоненка лише праворуч.

Верховний Суд у Постанові від 22.05.2020 по справі № 825/2328/16 зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Отже, зроблена в оскаржуваній постанові помилка напрямку повороту, враховуючи, що на даному перехресті можливий лише один такий напрямок - праворуч - не є таким дефектом адміністративного акта, який впливає на зміст прийнятого рішення.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 826/11623/16 та від 14.08.2018 року по справі № 826/15341/15.

Верховний Суд зазначає, що посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги, колегія суддів не бере до уваги та погоджується з судами апеляційної інстанції, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийнято органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Правові позиції щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності, була висловлені Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18) та у постанові від 24.12.2019 у справі №459/1801/17 (провадження №К/9901/21710/18), де колегія суддів не знаходить підстав для відступу від вказаної правової позиції.

Також, на обґрунтування неправомірності прийнятої відповідачем постанови, позивач посилається на те, що відповідач не надав йому можливості скористатися правовою допомогою та не надав докази вчинення адміністративного правопорушення.

Однак суд не може погодитись із такою позицією позивача, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Так, у п.3.2 рішення КС України від 30.09.2009 №23-рп/2009 сказано, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб`єктами права.

Також КС зазначив і те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Статтею 251 КпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і необхідними доказами, одним з яких є відеозапис.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису (2_20201205194738000131) вбачається, що перед складанням постанови позивач повідомив відповідача про те, що він не помітив дорожнього знаку. Йому були роз`ясненні права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП, після чого позивач вказав на те, що вважає дії відповідача законними та заявив клопотання про надання правової допомоги. При цьому поліцейським були вжиті певні дії для надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги - поліцейський повідомив позивача про те, що він може зателефонувати адвокату або іншому фахівцю в галузі права. Разом з тим, позивач не вчинив будь-яких дій, направлених на реалізацію свого права на правову допомогу, після чого поліцейським було складено оскаржувану постанову.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський, який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, встановив порушення позивачем вимог п.8.4.г. ПДР України. У відповідача були достатні підстави, а саме фактичні дані, які свідчили про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а прийняте відповідачем рішення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 225 гривень, відповідає санкції частини першої статті 122 КУпАП. Наслідком встановлених обставин є винесення відповідачем обґрунтованої постанови у справі про адміністративне правопорушення. Адміністративне стягнення застосовано без порушень, в межах статті КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач не зробив посилань на обставини та не надав відповідних доказів, які б свідчили про відсутність в його діях порушень Правил дорожнього руху України, що давало б змогу для суду зробити висновок про те, що постанову у справі про адміністративне правопорушення було складено з порушенням діючих норм законодавства. Доказів, які б спростувати факт вчинення адміністративного правопорушення та обставин, які б вказували на відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності у межах розгляду даної справи наведено не було.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, то не може бути задоволена й вимога про стягнення на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

На підставі наведеного, Законів України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію» статтей 33, 122, 222, 251, 252, 258, 268, 278, 283, 284 КУпАП, керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-255, 286 КАС України,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Черкаській області Романенка Євгена Святославовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого адміністративного апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Головуючий: Р. В. Демчик