Рішення № 96639582, 12.04.2021, Рокитнівський районний суд Рівненської області

571/177/21

2/571/156/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі: судді Верзун О.П., за участю секретаря судових засідань Колодич Ю.В., сторін, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , (проживає АДРЕСА_1 ) до Рівненського обласного центру зайнятості, (місцезнаходження вул. Кавказька, 9А, м. Рівне) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, до відповідача Рівненського обласного центру зайнятості, в якій просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Рівненського обласного центру зайнятості «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29.12.2020 р. № 158-к, поновити її на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Рокитнівської філії Рівненського обласного центру зайнятості з 30.12.2020 року та стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30 грудня 2020 року по дату прийняття судом рішення в розмірі 56000грн.

В обґрунтування позову вказує, що 29.12.2020 року наказом директора Рівненського обласного центру зайнятості «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29.12.2020 р. № 158-к її було звільнено з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Рокитнівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості у зв`язку з скороченням штатів працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З посиланням на вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України вказує, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2,6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Однак, на іншу роботу у межах усієї юридичної особи та усіх її філій впродовж двохмісячного періоду з дня попередження про можливе вивільнення та які були вакантними на день звільнення її переведено не було. Вказує, що перед попередженням її про вивільнення існували вакансії у Рокитнівській районній філії Рівненського обласного центру зайнятості, однак ці вакансії були заповнені іншими особами, зокрема тимчасовим працівником, після чого було створено формальну видимість відсутності вакансій. Вважає, що таке швидке заповнення вакансій перед попередженням її про вивільнення є недобросовісними діями відповідача. Посилаючись на положення ст.42 КЗпП України стверджує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Оскільки потреба у її трудовій функції не відпала, її функції були покладені на іншу особу, а тому виникла потреба у врахуванні переваг у залишенні на роботі між нею та особою, яка стала виконувати її трудову функцію, чого відповідач не виконав. Тому, просить скасувати наказ про її звільнення як незаконний та поновити на раніше займаній посаді.

У судовому засіданні позивач та її представник, адвокат Осика Ю.П., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 28.01.2021 року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 28.01.2021року та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю підтримали заявлені вимоги та надали пояснення, згідно позовної заяви. Представник позивача зазначив, що наказом про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України було порушено її права, а тому вона підлягає поновленню з таких підставі, а саме у відповідності до ч.2 ст.40 КЗпП України відповідачем не було запропоновано усіх вакантних посад на момент звільнення, що суперечить судовій практиці розгляду трудових спорів, якою визначено, що власник є таким, що виконав ці вимоги, якщо запропонував усі вакансії, в той час як ОСОБА_1 не було запропоновано жодної. Така вакансія була у Рокитнівській філії і по області в цілому, однак в Рокитному була заповнена тимчасовим працівником, що доводиться наказом про прийняття № 107-к від 23.10.2020, згідно з яким ОСОБА_2 було переведено на посаду провідного фахівця з питань зайнятості на постійно з 26.10.2020 року.

Представники відповідача: Бессольніков П.В. , діючий за довіреністю Рівненського обласного центру зайнятості № 01-319 від 31.01.2018 року (безстроково) та Семенюк К.П., яка діє на підставі довіреності Рівненського обласного центру зайнятості за № 10-642 від 03.03.2021 року позовні вимоги заперечили, про що подали відзив, у визначений законом строк - 19.02.2021р.

05.03.2021 р. позивачем направлено відповідь на відзив, а 12.03.2021 року відповідач надіслав свої заперечення на відповідь на відзив.

Представниками відповідача у судовому засіданні доводи, викладені у позовній заяві заперечувались. ОСОБА_4 пояснила, що у випадку спору, який має місце між ними, як , відповідачем та ОСОБА_1 , як позивачем мають пропонуватися не усі вакансії, а лише ті, які підходять для певного працівника, виходячи із наявної у неї освіти, кваліфікації та з врахуванням посади, досвіду роботи, продуктивності праці та інших вимог, а тому не погоджується з тим, що роботодавець має пропонувати усі без виключення посади для працівника, який вивільнюється. Крім того, таких вакансій, які могли б бути запропоновані на момент попередження позивача про її наступне вивільнення та під час звільнення не було. В дійсності мало місце скорочення, яким було охоплено всі структурні підрозділи державного центру зайнятості, в тому числі мало місце скорочення, яке торкнулося і Рівненського центру зайнятості. Так, в цілому під скорочення потрапили 37 працівників, а їх посади були ліквідовані. Відповідно вакансій не могло бути. Крім того, у кожному відділі і філії були працівники, які працювали з вищою кваліфікацією та мали переваги в залишенні на роботі. Відповідач таких переваг не мала. Підтвердила, що позивача дійсно не повідомляли про вакансії, оскільки вона не відповідала тим кваліфікаційним вимогам, які висувались до осіб, на зайняття таких вакантних посад. На той момент їх було дві - юрисконсульт та фахівець із зв`язків з громадськістю. Обидві вакансії позивачці не підходили, тому що вона не має ні юридичної освіти, ні журналістської, оскільки за освітою є бухгалтером. В Рокитнівській районній філії ОСОБА_1 не запропонували посаду провідного фахівця з питань зайнятості тому, що вона була скорочена у новому штатному розписі. Інші дві посади також були скорочені 29.12.2020 року. Заперечила, що позивача можна було перевести на вакантні посади у Дубенську, Костопільську, Рівненську філії, оскільки вона не відповідала кваліфікаційним вимогам. Крім того, в деяких філіях мала місце фактично реорганізація, як, наприклад, у Дубенській. У таких філіях всі працівники були попереджені про вивільнення, а тому ці посади не могли бути запропоновані, і також вони не були вакансіями, а фактично на місцях мало місце переіменування посад. Пояснила, що ОСОБА_5 , яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26 жовтня 2020 року виявила намір вийти на роботу, таким чином вона скористалась своїм правом на працю. Вона працювала на посаді начальника відділу організації працевлаштування населення. У зв`язку з цим, ОСОБА_6 переведено на посаду провідного фахівця з питань зайнятості цього ж відділу. ОСОБА_2 , яка тимчасово виконувала обов`язки ОСОБА_6 - на посаду провідного фахівця з питань зайнятості. Це були переміщення в межах філії, однак вакансій, як стверджує позивач, у філії не було. Посада ОСОБА_1 була скорочена 29.12.2020 року, а попереджена вона була 29 жовтня 2020 року. Вважає, що у позивача відсутні докази того, що дії Рівненського обласного центру зайнятості були спрямовані на те, щоб спеціально звільнити позивача, навпаки, під час скорочення всі дії були спрямовані на те, щоб таке скорочення торкнулося меншої кількості осіб.

Представник відповідача Бессольніков П.В. вважає твердження сторони позивача голослівними та припущеннями, що не можуть бути доказами у спорі.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши докази дійшов до наступного.

Між сторонами існує спір, що виник із трудових правовідносин. Вказані правовідносини, в даному випадку, урегульовані нормами КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у п.1,2 і 6 вказаної статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його, згодою, на іншу роботу.

Так, обома сторонами не заперечувалось, що підставою для скорочення чисельності та штату працівників обласної служби зайнятості був ухвалений проект бюджету Фонду на 2020 рік, в якому видатки на утримання державної служби зайнятості передбачались з урахуванням оптимізації чисельності, що потягло за собою скорочення штату та чисельності працівників, про що було доведено до відома листом Державного центру зайнятості від 03.02.2020 року. У зв`язку з чим, 23 вересня 2020 року про можливе майбутнє скорочення чисельності та штату повідомлено первинні профспілкові організації базових центрів зайнятості на філій на місцях. Гранична чисельність обласної служби зайнятості доведена наказом державного центру зайнятості № 69 від 21.10.2020 року. Чисельність штатних працівників зменшилась на 37 одиниць. Відповідно, наказом обласного центру зайнятості № 457 від 23.10.2020 року на місцях було доведено граничну чисельність працівників. В подальшому, 28.10.2020 року у службі зайнятості введено в дію зміни до штатних розписів (наказ обласного центру зайнятості № 465 від 28.10.2020 року).

Згідно вказаного наказу у Рокитнівській філії скорочено 2 посади - провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення та провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних. Працівники, які підлягали вивільненню попереджались про це наказом обласного центру зайнятості № 466 від 29.10.2020року і ознайомлювались під підпис. Посада позивача також підпадала під скорочення, тому їй було надіслано відповідне повідомлення, з яким вона ознайомилась під підпис 29.10.2020 року.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з інформації Додаток 4 ( а.с. 86) відповідач не відмовився від виконання трудової функції, яку виконувала позивач до її звільнення, оскільки ця функція була частково розподілена між заступником начальника відділу активної підтримки безробітних Артимовець Н.М. та провідним фахівцем з питань профорієнтації цього ж відділу Богданець І.І.. Однак, на думку суду, вказану обставину слід розглядати не окремо, а у сукупності з іншими обставинами, зокрема тим, що сама посада була дійсно скорочена, а вказані функції не є основними функціями кожного окремого працівника, а були розподіленими між ними та стали додатковим навантаженням на цих працівників у зв`язку з скороченням працівника, який раніше виконував цю функцію, а тому суд не може розцінювати цю обставину, як таку, що вказує на штучне скорочення посади позивача або відсутність підстав для скорочення чисельності та штату працівників.

Натомість, судом встановлено, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників. Вказані обставини підтверджуються Наказом Рівненського обласного центру зайнятості №465 від 28.10.2020 року, за яким було введено в дію зміни до штатного розпису апарату Рівненського обласного центру зайнятості та які були затверджені Державним центром зайнятості. Крім того, введено в дію зміни до штатних розписів і структур Рівненського міського та Сарненського районних центрів зайнятості та районних філій, в тому числі Рокитнівської (а.с.39-53). Однак, вказані штатні розписи, затверджені 28.10.2020 року були введені в дію у зв`язку з скороченнями посад і стосувалися окремого періоду часу, тобто вони діяли на період скорочення працівників та посад і до моменту введення в дію нових штатних розписів (а.с. 53-73).

А тому суд погоджується із запереченнями сторони відповідача з тим, що розцінювати ті штатні одиниці, які виводились з одного відділу та вводились за рахунок цього в інший, як вакантні посади в межах тієї чи іншої філії є безпідставним, оскільки такі одиниці не були вакансіями, що доводиться штатними розписами на 2021 рік, затвердженими 31.12.2020 року. Так, в жодному із досліджених судом штатному розписі на 2021 рік і які введені в дію 01.01.2021 року не вбачається збільшення штатних посад, навпаки, їх кількість в порівнянні з кількістю, яка існувала до моменту введення в дію, а також на період дії змін до штатних розписів, затверджених 28.10.2020року зменшувалась по кожній з філій.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість заперечень відповідача щодо відсутності тих вакансій, які могли би бути запропоновані позивачу при її вивільненні.

Вказані обставини підтверджуються також і наданою відповідачем інформацією про вакансії обласної служби зайнятості за період з 29.08.2020 року по 29.12.2020 року ( а.с.74). На наданні інформації саме за такий період часу наполягала сторона позивача.

У вказаний період в обласну службу зайнятості було прийнято три особи - провідний фахівець з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Дубенської міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості; вказана посада не пропонувалась позивачу через відсутність у неї кваліфікаційних вимог, начальник відділу бухгалтерського обліку - головний бухгалтер Рівненського міського центру зайнятості - з тих же підстав та провідний юрисконсульт юридичного відділу обласного центру зайнятості - не пропонувалась за відсутності необхідної освіти у позивача.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Тобто, із змісту вказаної норми слідує, що вакантна посада чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо має бути в наявності, проте, під час судового засідання не було доведено, що в межах Рівненського обласного центру зайнятості на момент попередження про можливе вивільнення позивача чи на момент такого звільнення існувала вакантна робота чи посада, яку могли би виконувати позивач виходячи із наявної в неї освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.? ?

Отже, як зазначено про це у Постанові Верховного суду від 17 березня 2021 року у справі справа № 338/259/20 (провадження № 61-16736св20) при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва? ? і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи сторони відповідача, про те, що позивачем не доведено, що вона має більші кваліфікацію та продуктивність праці в порівнянні з провідним фахівцем з питань профорієнтації ОСОБА_7 , заступника начальника відділу активної підтримки безробітних ОСОБА_8 і мала право на переважне залишення на роботі ( а.с. 33). Трудову функцію провідного фахівця з профорієнтації (посада якого вводилась) позивач не могла виконувати в силу відсутності психолого - педагогічної вищої освіти. Відповідно, посади з вказаними вимогами їх також не пропонувались.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. З наданого протоколу № 3 загальних зборів Рокитнівської районної організації профспілки працівників Рокитнівської філії Рівненського обласного центру зайнятості від 14.12.2021 року вбачається, що профспілковим органом надано згоду на звільнення провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штатів відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.(а.с. 83)

Таким чином, судом розглянуто справу у межах заявлених позовних вимог. Встановивши, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників, позивач попереджалася про наступне вивільнення за два місяці з дати її попередження, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено вимоги ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. Позивачем не надано доказів про наявність на час її звільнення інших вакантних посад, які б вона могла зайняти, відповідно до своєї освіти чи кваліфікації, а також не надано доказів про свою згоду зайняти будь-яку іншу посаду в межах Рівненського обласного центру зайнятості.

Керуючись, ст.81,258-259,264-265 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

У задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Рівненський обласний центр зайнятості місцезнаходження м. Рівне, вул. Кавказька, 9А Рівненської області, ЄДРПОУ - 05430879.

Повне рішення виготовлено 19.04.2021р .

Суддя: