Ухвала суду № 96638839, 26.04.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5264/21

Провадження №2/369/3882/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021 року м. Київ

суддя Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

за участю секретаря: Миголь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконними та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконними та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

20.04.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, а саме: заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( ЛІТ А, цегла), при ньому: гараж ( ЛІТ Б, цегла), навіс-барбекю ( ЛІТ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал, цегла). Загальна площа житлового будинку, який здається під заставу – 301.10 кв. м. житлова площа - 86.30 кв. м. на земельній ділянці, загальною площею 0.1076 га. кадастровий номер 3222486201:01:037:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)., заборонити ОСОБА_3 та уповноваженим нею особам, в тому числі членам її сім`ї здійснювати дії щодо примусового входження до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( ЛІТ А, цегла), при ньому: гараж (ЛІТ Б, цегла), навіс-барбекю ( ЛІТ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал, цегла). Загальна площа житлового будинку, який здається під заставу - 301,10 кв. м., житлова площа - 86.30 кв.м. на земельній ділянці, загальною площею 0.1076 га кадастровий номер 3222486201:01:037:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( ЛІТ А, цегла), при ньому: гараж ( ЛІТ Б, цегла), навіс-барбекю ( ЛІТ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал, цегла). Загальна площа житлового будинку, який здається під заставу - 301,10 кв. м., житлова площа - 86.30 кв. м. на земельній ділянці, загальною площею 0.1076 га, кадастровий номер 3222486201:01:037:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що сайту Автоматизована система виконавчого провадження він дізнався, що постановою від 14.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Корольовим Михайлом Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 62569061, Боржником за яким виступає ОСОБА_4 , а стягувачем -АТ КБ «ПриватБанк».

19 листопада 2020 року ОСОБА_1 з офіційного сайту СЕТАМ дізнався, що в рамках примусового виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні № 62569061 на електронних торгах, що відбулись 18.11.2019 року, було реалізовано нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ( ЛІТ А, цегла), при ньому: гараж ( ЛІТ Б, цегла), навіс-барбекю ( ЛІТ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал, цегла). Загальна площа житлового будинку, який здається під заставу - 301,10 кв.м., житлова площа - 86.30 кв.м на земельній ділянці, загальною площею 0.1076 га, кадастровий номер 3222486201:01:037:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), законним власником якого є ОСОБА_1 .

Крім того, в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа № 369/12277/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненими відносин за договором іпотеки.

17 листопада 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було винесено ухвалу по справі № 369/12277/20 відповідно до якої заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, накладено арешт на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ( літ. А, цегла), при ньому гараж ( літ Б цегла), навіс-барбекю (літ В, цегла), огорожа (№ 1-5, метал цегла).

В мотивувальній частині зазначеної ухвали Києво-Святошинським районним судом Київської області було зазначено, що основною метою накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , є забезпечення його перебування у власності Позивача на час розгляду справи в суді, з метою уникнення неможливості виконання рішення суду, в тому разі, якщо воно буде прийняте на користь Позивача.

Вказаний арешт було зареєстровано в реєстрі 23.11.2020 року ( рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55287454 від 23.11.2020 року вчиненеприватним « нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., номер обтяження № 39321948).

Однак. незважаючи на наявний арешт, що був накладений відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області, 21 грудня 2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим Іваном Сергійовичем, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 8829, виданий 21.12.2020 року, видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим Іваном Сергійовичем, право власності на нерухоме майно що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ( літ. А, цегла), при цьому гараж ( літ Б цегла), навіс-барбекю (літ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал цегла) було «зареєстроване за ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що зміна власника нерухомого майна під час дії ухвали Києво- Святошинського районного суду м. Києва являється незаконним, ОСОБА_1 був вимушений звернутись до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

При цьому представник позивача наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ( ЛІТ А, цегла), при ньому: гараж ( ЛІТ Б, цегла), навіс-барбекю ( ЛІТ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал, цегла). Загальна площа житлового будинку, який здається під заставу - 301,10 кв.м., житлова площа - 86.30 кв.м на земельній ділянці, загальною площею 0.1076 га, кадастровий номер 3222486201:01:037:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) викликані необхідністю нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду по справі та своєчасне невжиття цих заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав позивача, в зв`язку з тим, що вказане майно може бути безперешкодно відчужено на користь третіх осіб.

Вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення заборони на примусове входження до будинку за адресою: АДРЕСА_1 потрібно за для уникнення реальної загрози примусового входження в житловий об`єкт, який є єдиним житлом Позивача та його родини, в тому числі його неповнолітніх внуків та недопущення підання їх подальшому насильству ( психолочіному та фізичному), що вже відбулось 05 січня 2021 року та 16 квітня 2021 року.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майнота (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, а також є необхідними і для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів та безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, п. 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснення, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно положень Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на квартиру та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Проте у випадку, якщо до скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо об`єкта нерухомого майна буде проведена державна реєстрація прав на цей об`єкт за іншою особою, внесення запису про скасування державної реєстрації прав буде неможливим до моменту скасування цієї державної реєстрації прав у встановленому Законом № 1952-IV порядку.

Однак як вбачається із матеріалів справи, що 17 листопада 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було постановлено ухвалу по справі № 369/12277/20 відповідно до якої заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, накладено арешт на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ( літ. А, цегла), при ньому гараж ( літ Б цегла), навіс-барбекю (літ В, цегла), огорожа (№ 1-5, метал цегла). Вказана ухвала не оскаржувалась та діє до теперішнього часу.

Таким чином позивач при звернення з заявою не надав відомостей чи доказів того, що відповідач має намір вчинити дії по відчуженню майна, таким чином відсутнє підтвердження, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А забезпечення позову на майбутнє, у випадку можливого наміру продати діючим законодавством не передбачено.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку що, у заяві щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених представником заявника, не вказано на реальну небезпеку, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявником не надано доказів, з яких можливо було визначити співмірність заходів забезпечення позову, який просить застосувати заявник, із заявленими позивачем вимогами, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст.149 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див. рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивача, у вигляді заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( ЛІТ А, цегла), при ньому: гараж ( ЛІТ Б, цегла), навіс-барбекю ( ЛІТ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал, цегла). Загальна площа житлового будинку, який здається під заставу – 301.10 кв. м. житлова площа - 86.30 кв. м. на земельній ділянці, загальною площею 0.1076 га. кадастровий номер 3222486201:01:037:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)., та забороні ОСОБА_3 та уповноваженим нею особам, в тому числі членам її сім`ї здійснювати дії щодо примусового входження до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( ЛІТ А, цегла), при ньому: гараж (ЛІТ Б, цегла), навіс-барбекю ( ЛІТ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал, цегла). Загальна площа житлового будинку, який здається під заставу - 301,10 кв. м., житлова площа - 86.30 кв.м. на земельній ділянці, загальною площею 0.1076 га кадастровий номер 3222486201:01:037:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( ЛІТ А, цегла), при ньому: гараж ( ЛІТ Б, цегла), навіс-барбекю ( ЛІТ В, цегла), огорожа ( № 1-5, метал, цегла). Загальна площа житлового будинку, який здається під заставу - 301,10 кв. м., житлова площа - 86.30 кв. м. на земельній ділянці, загальною площею 0.1076 га, кадастровий номер 3222486201:01:037:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) будуть обмежувати права ОСОБА_3 як власника на володіння та користування своїм майном.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що забезпечення даного позову шляхом заборони та уповноваженим нею особам здійснювати дії щодо примусового входження в спірний будинок фактично унеможливлює право володіння та користування спірним будинком її власником, яким на даний час є ОСОБА_3 .

Враховуючи, що вищевказаний захід забезпечення позову буде обмежувати права ОСОБА_3 як власника на безперешкодне володіння та користування будинком, беручи до уваги, що на вказаний будинок вже було накладено арешт, як заход забезпечення позову, покликаного запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду в разі задоволення позову, приходжу до висновку про неспівмірність такого заходу, як який просив представник позивача та відповідно, відсутність підстав у вжитті такого заходу забезпечення позову.

За таких обставин, виклавши заяву про забезпечення позову, позивачем не мотивовано її належними та достатніми доказами. Зокрема, заява не містить достатнього обґрунтування доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, не наведено причин неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності додавати значні зусилля для відновлення прав позивача, та про неспівмірність такого заходу забезпечення позову як зазначив представник позивача.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-151,153 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконними та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: А.Я. Волчко