Ухвала суду № 96638635, 28.04.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2380/21

1-кп/357/970/21

У Х В А Л А

"28" квітня 2021 р. м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Клепи Т.В.,

секретар судового засідання Макійчук К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110030002918 від 10.08.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Монастирище Черкаської області, громадянина України, із вищою освітою, непрацюючого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Бурлака П.О., потерпіла ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_1 , захисник обвинуваченого – адвокат Радюк С.А.,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строк дії якого продовжено по 02.05.2021 включно, однак до вказаного терміну прийняти остаточне рішення по справі не представляється можливим.

Під час виконання вимог, передбачених ч. 3 ст. 331 КПК України, судом поставлено на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку.

Так, прокурором заявлене клопотання про продовження строків запобіжного заходу терміном на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки встановлені в ході досудового слідства ризики не зменшились та продовжують існувати, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, а більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, при цьому закінчити розгляд справи до закінчення дії строків запобіжних заходів, а саме до 02.05.2021 не представляється можливим.

Захисник Радюк С.А. просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, змінити запобіжний захід ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт та зменшити розмір застави до 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про що подав письмове клопотання, оскільки заявлені прокурором ризики є припущенням, подане прокурором клопотання є формальним, без надання будь-яких доводів і без посилання на докази, які свідчать про наявність ризиків та про те, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам. Зазначає, що ОСОБА_1 є досить молодою людиною, однак має певні серйозні захворювання, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, де мешкають і перебувають на утриманні його літні батьки-пенсіонери ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи, окрім того на утриманні обвинуваченого перебуває його неповнолітній син ОСОБА_2 , 2007 р.н.; обвинувачений має вищу освіту, по місцю реєстрації та проживання характеризується позитивно, тривалий час неофіційно працював у СФГ «Долинка», трудовий колектив якого позитивно характеризує та просить суд обрати останньому запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі та ручається за його належну поведінку.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

Потерпіла ОСОБА_3 підтримала думку прокурора.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частина 2 статті 331 КПК України передбачає вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Враховуючи главу 18 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, керується саме вимогами, зазначеними в статті 183 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З матеріалів судового провадження вбачається, під час судового розгляду, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2021 ОСОБА_1 було продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 02.05.2021.

Зважаючи, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 02.05.2021, тому за вимогами ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 , суд, у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, враховує ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином та передбачає покарання, зокрема у виді позбавлення волі, рівень його суспільної небезпеки, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, його вік та спосіб життя, те, що він не має захворювань, які б виключали утримання його під вартою, а також, відсутність стійких соціальних зв`язків, а ті, що є не є стримуючим фактором його поведінки.

Разом з цим, оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд приходить до висновку, що ризики та обставини, які були враховані при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та ст. 178 КПК України, надають підстави вважати, що останній може переховуватися від суду, вчиняти незаконний вплив на потерпілих у кримінальному провадженні та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Отже ризики на сьогодні не зменшилися, таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого.

В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Твердження захисника про те, що прокурор не довів існування ризиків щодо ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки, як убачається з наявних у суді матеріалів, питання щодо продовження строків тримання під вартою неодноразово розглядалось слідчим суддею та судом та з матеріалів провадження убачається, що при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строків тримання під вартою, суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину, а й існування ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання його під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому клопотання захисника, яке підтримане обвинуваченим, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, не підлягає задоволенню.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Враховуючи зазначене, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, в даному випадку, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_1 .

Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_1 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні можливо визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600.00 грн. Підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.

За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою із визначеням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 131-132, 176,178, 183, 193, 194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 26.06.2021 включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот).

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:

Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор №13».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор №13» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) з`являтись до суду за першою вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) уникати спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні, а також з іншими особами, які брали участь у якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій;

6) носити електронний засіб контролю

У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський СІЗО № 13» Міністерства юстиції України та начальнику ІТТ №1 ГУ НП в Київській області.

Клопотання захисника обвинуваченого – адвоката Радюка С.А. про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді домашнього арешту залишити без задоволення.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 29.04.2021 о 14-00 год.

Суддя Т.В. Клепа