Ухвала суду № 96636273, 23.04.2021, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1117/21

Провадження № 2/626/436/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м.Красноград

Суддя Красноградського суду Харківської області Рибальченко І.Г., отримавши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 року до Красноградського районного суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "АЛАНД", треті особи- приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу м.Київ Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09.03.2021 року приватним нотаріусом ОРНО Київської області Головкіною Я.В. № 5826 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "АЛАНД" заборгованості в сумі 82171,17 грн.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви представник ОСОБА_2 адвокат Пілігрім П.О., з метою забезпечення позову, подав заяву, в якій просив зупинити виконавче провадження № 65006446, відкрите приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Малковою М.В. на підставі виконавчого напису № 5826 від 09.03.2021 приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "АЛАНД" заборгованості в сумі 82171,17 грн. та 8217,12 грн. як винагороди приватного виконавця.

В обґрунтування заяви зазначено, що проведення стягнення за виконавчим написом, який оскаржується, вплине на матеріальний стан позивача, оскільки приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивача.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.

У відповідності до положень частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснює п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Метою забезпечення позову є нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 03 квітня 2019 року по справі №211/129/18-ц, зазначено, що за змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначений виконавчим написом.

Заборона приватному виконавцю виконувати виконавчі дії з виконання виконавчого напису по суті є зупиненням виконання виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із змісту заяви та додатків до неї вбачається, що предметом спору є виконавчий напис № 5826 від 09.03.2021 року вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "АЛАНД", заборгованості.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. в межах виконання прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивача. . Однак, заявником не надано доказів, що підтверджують проведення стягнення згідно оспорюваного виконавчого напису.

Щодо зупинення виконавчого провадження № 65006446 суд зазначає наступне. При встановленні відповідності заходів слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Заборона державному/приватному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії прямо обмежить права та обов`язки виконавця, які визначені у Закону України "Про виконавче провадження", а саме те, що виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Саме такий висновок викладено в постанові ВС №211/129/18-ц.

Отже, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що в задоволені заяви представника позивача адвоката Пілігрім П.О. про забезпечення позову слід відмовити, оскільки способи забезпечення позову повинні бути співмірними та не порушувати права інших осіб, а також узгоджуватися з предметом позову та вимогами чинного законодавства.

Враховуючи з наведеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Пілігрім П.О. про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя