Ухвала суду № 96635601, 29.04.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №263/5527/20

Провадження№ 1-кп/266/218/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Д`яченко Д.О., суддів - Пантелєєва Д.Г., Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання – Сологуб Т.В., прокурора Одуденка А.В., захисників Богатченко В.М., Комарова І.О., Нетреби В.С, під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050000000371 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоазовськ Донецької області, громадянина України, не одруженого, не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.317, ч.3 ст. 311, ч.1 ст.306, ч.3 ст.369 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новоазовськ, Донецької області, громадянина України, не одруженого, не судимого, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою АДРЕСА_4

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Київ, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , мешкає за АДРЕСА_6 , раніше судимого 11.11.2015 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1, ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 313 КК України до 5 років з конфіскацією майна.

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст.307, ч.2 ст.317, ч.3 ст. 311, ч.1 ст.306, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України.

Обвинувачені утримується під вартою на підставі ухвали Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18.03.2021р. строком до 16.05.2021 р.

Відповідно до абз.2 ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно усіх обвинувачених, строком на 60 діб оскільки ризики встановлені ст.177 КПК України не відпали.

Захисник Богатченко В.М. у судовому засіданні просила відмовити у продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , просила змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Мотивувала своє клопотання тим, що відпали будь які ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме у ОСОБА_1 є постійне місце мешкання у м. Маріуполі, де мешкає його батько, він позбавлений можливості знищити будь яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі данні зібрані та зберігаються у сторони обвинувачення, доказів незаконного тиску на свідків у сторони обвинувачення не мається. Крім того, ОСОБА_1 не має наміру переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника Богатченко В.М.

Захисник Комаров І.О. заперечував проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , посилався на відсутність ризиків та тривалість знаходження ОСОБА_2 , під вартою. Просив змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт

Обвинувачений ОСОБА_2 просив відмовити прокурору в продовженні строку тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, який забезпечить його належну процесуальну поведінку. Обвинувачений вважає, що ризики передбачені ст.177 КПК України, прокурором не доведені та є всі підстави для зміни запобіжного заходу.

Захисник Нетреба В.С. та обвинувачений ОСОБА_3 просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт посилаючись на відсутність ризиків передбачених ст.. 1?? КПК України.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників судового засідання, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ухвалами суду неодноразово продовжувався строк тримання під вартою, останній раз ухвалою суду від 18.03.2021 року і строк її дії спливає 16.05.2021 року, однак до даної дати завершити розгляд кримінального провадження не є можливим, оскільки ще не допитано свідків сторони обвинувачення, не дослідженні письмові докази, не вирішені інші процесуальні питання.

Неодноразово продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд врахував, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які санкцією закону про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку від 9 до 12 років з конфіскацією майна, що дає суду достатні підстави для продовження застосування до обвинувачених такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у вигляді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перебуваючи не в умовах попереднього ув`язнення, можуть здійснити спробу переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Суд, зазначає, що продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Судді колегії суддів не виключають ризику продовження обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 злочинної діяльності, оскільки вони, не працюють, не мають офіційних джерел доходів.

Крім того, судом враховується наявність відносно ОСОБА_1 кримінального провадження за ч. 3 ст. 369 КК України, за дії пов`язані з намаганням вплинути на слідчого у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, з метою запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків у кримінальному провадженні, оцінюючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, враховуючи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які санкцією закону про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку від 9 до 12 років з конфіскацією майна, не працюють, не мають офіційних джерел доходу, стійких соціальних зв`язків, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того, по кримінальному провадженню не допитані свідки, місця проживання яких відомі обвинуваченим, що не виключає можливості незаконного впливу на них з боку обвинувачених.

Крім того, суд зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинувачених, суд бере до уваги п.5 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, обвинуваченим інкриміновані умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже обвинувачені усвідомлюють неминучість покарання. Також вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора є те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та території яка тимчасово непідконтрольна державі Україна, тем більше ОСОБА_2 , має малолітню дитину, яка мешкає у м. Донецьк, яке також знаходиться на території тимчасово непідконтрольна державі Україна, що може спонукати їх переховуватись від суду, впливати на недопитаних свідків і таким чином перешкоджати кримінальному провадженню. За таких обставин суд приходить до переконання, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ним процесуальних рішень суду.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у разі визнання їх винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, спростовують доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України

Окрім того, будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я обвинувачених та неможливості їх подальшого утримування під вартою, на теперішній час суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на більш м`який, а тому клопотання обвинувачених та їх захисників з цього приводу не підлягають задоволенню. При цьому, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 16 травня 2021 року включно.

Відповідно до ч. п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України (в ред. від 16.12.2020 року) слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для визначення розміру застави відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 16.05.2021 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 16.05.2021 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 16.05.2021 року включно

На ухвалу, може бути подана апеляція безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 29 квітня 2021 року о 17 год 00 хвил.

Головуючий Д.О. Д`яченко

Судді: В.М. Федотова

Д.Г. Пантелєєв