Рішення № 96633283, 27.04.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/374/21

Провадження № 2/177/490/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2021 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Зборівської І. С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Васильківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.03.2021 звернувся до суду з указаним позовом і просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису про народження останнього № 79 від 24.06.2015 складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції у Запорізькій області, батьком дитини вказавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та видати свідоцтво про народження ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову позивач вказує, що з 2010 року мешкав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 .

Від сумісного життя з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина, ОСОБА_3 . Народження сина ОСОБА_4 зареєструвала самостійно, тому батько дитини зазначений на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Після її смерті ОСОБА_3 тимчасово влаштований до позивача, дитині надано статус дитини-сироти.

Малолітній ОСОБА_3 вважає позивача батьком. Позивач стверджує, що піклується про дитину, займається його вихованням, здоров`ям, забезпечує матеріально.

Вважаючи себе батьком дитини, позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати його батьківство відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести відповідні зміни до актового запису про народження останнього.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи до суду також не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували (а.с.39-41).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, що не суперечить закону та не порушує права і свободи інших осіб, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін з урахуванням поданих ними заяв, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, встановивши правовідносини, що виникли між сторонами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , про що 24.06.2015 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12). Батьками ОСОБА_3 вказано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька зазначені на підставі заяви матері, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.42).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла (а.с.15).

Як вказував позивач ОСОБА_1 , з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі вони не перебували, однак проживали однією сім`єю з 2010 року і до моменту смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Актом від 12.10.2020, складеним комісією у складі депутата Софіївської сільської ради Топко Г.В. та сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , також засвідчено факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 за вище вказаною адресою (а.с.13).

Вважаючи себе батьком дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернувся до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» із заявою про проведення дослідження для встановлення батьківства.

Висновком спеціаліста від 22.02.2021 № 180 встановлено, що вірогідність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (результатами даного дослідження складає не менше 99.9999 % (а.с.20-22).

Отже, даним висновком підтверджено батьківство ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_3 . Такі висновки перед судом не спростовано.

Як вказував позивач, не заперечувалося відповідачем та підтверджено матеріалами цивільної справи, на даний час ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23).

Дитина тимчасово влаштована до ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 18.12.2020 № Р-550/о/26-20 (а.с.17).

Позивач опікується ОСОБА_3 , його здоров`ям, хлопчик відвідує заняття логопеда (а.с.25) та дитячий садок (а.с.24). Характеристикою на ОСОБА_3 , наданою завідувачем КЗ «ДНЗ № 57 ФОН» КМР ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_3 відвідує дошкільний заклад з 18.02.2021, у вихованні бере участь батько, дитина завжди охайна, батько прислухається до вихователів, виконує рекомендації (а.с. 24).

Згідно зі ст. 52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 8 цієї ж Конвенції, передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК - тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації від 07.05.2009).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. ст. 206, 207 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з роз`ясненнями наданими у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства повинна містити в собі всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС (прізвище, ім`я по батькові матері й батька, число місяць і рік народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві та доказів, наданих позивачем, визнання позову відповідачем, зважаючи на те, позивач наполягає на своєму біологічному батьківстві, тобто стверджує про кровне споріднення між ним та дітьми, біологічне батьківство підтверджено відповідною експертизою, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з найкращих інтересів дитини, дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Криворізької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Васильківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Василівка Василівського району Запорізької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у м. Василівка Василівського району Запорізької області.

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 24.06.2015 № 79, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції у Запорізькій області, вказавши в графі батько « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України», змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Копію рішення направити до Васильківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: