Рішення № 96628611, 29.04.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2021 року м. Чернігівсправа №927/108/21

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави,

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000;

e-mail: sekretariat@chrg.gp.gov.ua;

в особі позивача: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017;

e-mail: chernigiv@dei.gov.ua;

до відповідача: Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Новгород-Сіверськрайагролісгосп”,

вул. Залінійна, 47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000;

предмет спору: про відшкодування шкоди в сумі 150620,37грн, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев

за участю представників сторін:

від прокуратури: Шиленко М.В. - прокурор відділу Чернігівської обласної прокуратури, посвідчення №058680 від 16.12.2020;

від позивача: Городник Т.М. – представник, діє в порядку самопредставництва;

від відповідача: не прибули.

У судовому засіданні 29.04.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

02.02.2021, заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області подано позов до Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Новгород-Сіверськрайагролісгосп” про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу в сумі 150620,37грн.

Обґрунтовуючи позов прокурор вказав, що позивачем, при обстеженні лісових масивів, виявлено самовільну вирубку дерев у кварталі 127 виділах 5 та 6 в кількості 22 дерев породи сосна звичайна та кварталі 128 виділі 9 в кількості 28 дерев породи сосна звичайна, за відсутності лісорубного квитка, в межах території Смячської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області. За результатами перевірки складено акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 26.05.2020 №39/06 та польові перелікові відомості пнів незаконно зрубаних дерев. Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, розраховано розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев у розмірі 150620,37грн.

Наведене стало підставою для звернення з позовом до відповідача, як постійного лісокористувача, під охороною якого знаходиться земельна ділянка (де проведено незаконну порубку дерев) (державний акт на право постійного користування землею І-ЧН №002374) в силу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.1 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України.

Ухвалою суду від 15.02.2021, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/108/21 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 10.03.2021, учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.

За відсутністю знаків поштової оплати відправлення кореспонденції суду тимчасово припинено, в зв`язку з чим позивач та прокурор були повідомлені про призначення розгляду справи по суті на 10.03.2021 засобами електронного зв`язку за офіційними адресами для листування. Для відповідача на офіційному веб-порталі судової влади за адресою: http://cn.arbitr.gov.ua, розміщено повідомлення про відкриття провадження в справі №927/108/21 та призначення її до розгляду по суті на 10.03.2021 об 11:00.

10.03.2021, у судове засідання прибули представник позивача та прокурор; відповідач до суду не прибув, повноважного представника не направив. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про відкриття провадження в справі та призначення судового засідання на 10.03.2021.

Суд, у порядку п.1 частини 2 статті 202 та частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), постановив відкласти судове засідання на 31.03.2021, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України засобами поштового зв`язку.

31.03.2021, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін та прокурор.

За усним клопотанням представника відповідача, судом, у судовому засіданні, в порядку частини 2 статті 216 ГПК України, з метою забезпечення права відповідача на подачу мотивованого відзиву на позов (граничний строк на вчинення відповідних дій спливав 31.03.2021) оголошено перерву до 07.04.2021, про що сторони та прокурор повідомлені під розписки.

01.04.2021, від відповідача, на поштову адресу суду надійшов письмовий відзив на позов (направлено до суду та іншим учасникам справи 31.03.2021), в якому проти заявлених вимог заперечив у повному обсязі. Вважає, що акт №39/06 про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням природоохоронного законодавства, датований 26.05.2020, разом з польовими переліковими відомостями пнів, складено з численними порушеннями чинного законодавства, зокрема Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (зокрема без дотримання вимог до уніфікованої форми такого документа), відтак він не може братись судом до уваги як належний та допустимий доказ у справі. Зауважив, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області не повідомила відповідача про будь-які заходи нагляду (контролю), що вчинялись на території, підзвітній відповідачу як постійному лісокористувачу. Обліковий запис у журналі реєстрації заходів державного нагляду (контролю), що ведеться ДП «Новгород-Сіверськрайагролісгосп», відсутній. Наведене позбавило відповідача можливості забезпечити, під час перевірки, участь своїх повноважних представників. Особа, яка вказана в польових перелікових відомостях пнів, а саме лісник обходу №6 ДП «Новгород-Сіверськрайагролісгосп» (прізвище ОСОБА_1 ), не є представником відповідача, уповноваженим від його імені брати участь у заходах державного нагляду (контролю) та відповідно підписувати будь-які документи, складені за результатами вчинення таких дій. Просив урахувати, що в акті №39/06 від 26.05.2020, всупереч доводам прокурора, не встановлено порушення відповідачем приписів статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України; факту вчинення відповідачем правопорушення в установленому законом порядку не зафіксовано, жодних приписів щодо нього не винесено. Вважає, що прокурором не доведено наявність складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування заявленого до стягнення розміру збитків. Звертав увагу, що в розрахунку розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в результаті незаконної порубки дерев, допущено помилку, а саме всупереч вимогам п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області безпідставно проведено індексацію за 2008 рік. Додатково зазначав про відсутність у прокурора законних повноважень на звернення до суду з даним позовом, оскільки саме Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повноважна на вчинення відповідних дій.

07.04.2021, у судове засідання прибули повноважні представники відповідача та прокурор; позивач до суду не прибув, участь повноважного представника не забезпечив. Натомість від позивача, через канцелярію суду, надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на намір подати в порядку статей 166, 184 ГПК України відповідь на відзив, граничний строк на вчинення відповідних дій спливає 09.04.2021. Прокурор, у судовому засіданні, також повідомив про намір подати письмову відповідь на відзив в установлений судом строк (спливає 14.04.2021); представники відповідача, в свою чергу, повідомили про намір подати заперечення на відповідь на відзив позивача та прокурора.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

З метою недопущення порушення основоположних принципів господарського судочинства, рівності та змагальності сторін, суд, з огляду на встановлені ухвалою від 15.02.2021 строки для подачі, в порядку статей 166, 167, 184 ГПК України, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив (тривалістю 7 календарних днів для кожного з учасників судового процесу), вирішив вийти за межі строку розгляду спору (закінчувався 15.04.2021) та відкласти розгляд справи на 21.04.2021.

08.04.2021, у межах установленого судом строку, позивачем подано до суду відповідь на відзив (разом з доказами її направлення на адреси інших учасників справи), в якій повідомлено, що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області (надалі – Інспекцією) проводились заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження водних та земельних ресурсів, надр, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, об`єктів природно-заповідного фонду, водних живих ресурсів та поводження з відходами на території Чернігівської області. Вказані заходи здійснювались згідно наказу від 25.05.2020 №335 на підставі статті 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області №249 від 22.11.2018 (надалі – Положення) та Плану роботи на 2020 рік (затвердженого наказом №74 від 20.12.2019).

Згідно з направленням №335 та наказом №335 від 25.05.2020, старшим державним інспектором Феськовцем О.О. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Юрковим А.С., 26.05.2020, в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Смячської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області виявлено три незаконні (безбілетні) рубки дерев породи сосна звичайна різних категорій (квартал 127, виділи 5 та 6; квартал 128, виділ 9). Безпосередньо виявлення незаконної вирубки та проведення замірів діаметрів пнів зрубаних дерев відбувалося спільно з працівником відповідача, лісником обходу 6 ДП «Новгород-Сіверськрайагролісгосп» Пискуном А.М., про що свідчать польові перелікові відомості пнів до акту №39/06 від 26.05.2020. За поясненнями позивача, він не здійснював контроль у сфері господарської діяльності відповідача, але в ході здійснення заходів контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на території Чернігівської області, в законний спосіб, встановив факт порушення вимог природоохоронного законодавства (акт від 26.05.2020 №39/06) та визначив суму збитків відповідно до постанови КМУ від 24.07.2008 №665 “Про затвердження такс для обчислення шкоди, завданої лісу”. Просив урахувати, що обов`язок постійних лісокористувачів, до яких належить відповідач, щодо охорони від будь-яких рубок і збереження наданих у постійне користування територій в їх природньому стані передбачено частиною 2 статті 19, статтею 63, п.5 частини 1 статті 64, статтею 86, абзацом 3 частини 1 статті 89 Лісового кодексу України.

З огляду на заперечення відповідача, позивач просив взяти до уваги, що при розрахунку розміру шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, ним, з урахуванням п.2 постанови КМУ від 24.07.2008 №665, проведено індексацію затверджених цією постановою такс за формулою: Ні = Нп х І/100, де Ні – проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу в поточному році; Нп – проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу в попередньому році; І – індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік. Тобто, ним правомірно розраховано суму шкоди, заподіяної лісу, виходячи з наступних коефіцієнтів індексації: 2008 рік - 1,223; 2009 рік – 1,123; 2010 рік – 1,091; 2011 рік – 1,046; 2013 рік – 1,005; 2014 рік – 1,249; 2015 рік – 1,433; 2016 рік – 1,124; 2017 рік – 1,137; 2018 рік – 1,098; 2019 рік – 1,041. Враховуючи, що в 2012 році індекс інфляції не перевищував 100% (мала місце дефляція), тому відповідно до п.2 Порядку індексація такс у вказаний період не проводилась.

Вважає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що підтверджується матеріалами даної справи зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу як постійного лісокористувача; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства. Вважає, що вина відповідача полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень, що підтверджується наявними матеріалами справи.

14.04.2020, прокурором, в установлений строк, на електронну адресу суду, направлено відповідь на відзив. Аналогічний за змістом документ також направлений 14.04.2021 на поштову адресу суду та сторін у справі. У відповіді на відзив, спростовуючи доводи відповідача, просив суд при вирішенні наявного спору врахувати правові висновки Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, за якою цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічні за змістом висновки наведені Верховним Судом у постановах у справах №909/976/17, №927/1096/16, №909/1111/16, №920/1293/16, №917/1261/17, №925/382/17.

21.04.2021, судом, за усним клопотання відповідача, з метою недопущення порушення основоположних принципів господарського судочинства, рівності та змагальності сторін, оголошено перерву в судовому засіданні до 28.04.2021, для подачі ним заперечень на відповіді на відзив, враховуючи, що процесуальний строк на вчинення таких дій ще не сплинув.

Відповідач, у межах установленого судом строку, скористався правом на подачу, в порядку статей 167, 184 ГПК України, заперечення на відповідь позивача, яке залучене судом до матеріалів справи. У запереченні на відповідь на відзив відповідач підтримав правову позицію, наведену ним у відзиві на позов.

28.04.2021, у судове засідання прибули повноважні представники сторін та прокурор.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Прокурор та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Відповідач проти задоволення позову заперечував, з огляду на його правову позицію в відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

У судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про огляд речових доказів (пнів зрубаних дерев за місцем виявленого правопорушення, зафіксованого актом №39/06 від 26.05.2020) за місцем знаходження, яке залишено судом без розгляду як таке, що подане з порушенням установленого статтею 80 ГПК України строку, із внесенням відповідного запису до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 28.04.2021 відмовлено в задоволені заяви представника відповідача про відвід судді в справі №927/108/21.

У судовому засіданні, в порядку частини 2 статті 216 ГПК України, судом оголошено перерву до 29.04.2021 о 10:00.

29.04.2021, після закінчення перерви, в судове засідання прибули повноважний представник позивача та прокурор; відповідач до суду не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Натомість, через канцелярію суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з неможливістю прибуття повноважного представника в дане судове засідання, який приймає участь в іншій судовій справі.

Судом відхилено дане клопотання відповідача як необґрунтоване. Юридична особа, в разі неможливості забезпечити участь одного з повноважних представників у судове засідання, не позбавлена можливості приймати участь у судовому засіданні в порядку самопредставництва через керівника або члена виконавчого органу. При цьому, судом взято до уваги, що явка повноважного представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, у той час як матеріали справи містять письмову позицію відповідача відносно заявлених до нього вимог. Представник відповідача був заслуханий судом у минулому судовому засіданні (28.04.2021), в якому оголошувалась перерва.

За приписами частини 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 частини 3 вказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом, наведені відповідачем причини неприбуття повноважного представника в судове засідання (а саме його участь в іншій судовій справі), не визнані поважними.

29.04.2021, суд продовжив судовий розгляд справи по суті. Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши прокурора та повноважного представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (надалі - КМУ) через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє в складі Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується; згідно з Положенням забезпечує реалізацію державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища, в тому числі проводить заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження рослинного та тваринного світу на території Чернігівської області.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в особі старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Феськовець О.О. та державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Юркова А.С. на підставі статті 20-2 Закону України “Про охоронну навколишнього природного середовища”, Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівської області від 22.11.2018 №249, згідно з Планом роботи на 2020 рік, наказом та направленням Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 25.05.2020 №335, 26.05.2020, проведено заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в кварталі 127 виділах 5, 6 та кварталі 128 виділі 9, які розташовані на території Смячської сільської ради Новгород-Сіверського району, виявлено незаконну вирубку дерев породи сосна, про що складено акт №39/06 від 26.05.2020 про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Зафіксовано факт незаконної порубки дерев у кількості 22 одиниці в кварталі 127 та 28 одиниці в кварталі 128, про що спільно з слідчо-оперативною групою Новгород-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області та лісником обходу №6 ДП «Новгород-Сіверськрайагролісгосп» (Пискун А.) проведено заміри діаметрів зрубаних дерев та складено польові перелікові відомості пнів.

Заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проведено комісійно металевою стрічкою Р5УЗК ДСТУ 4179-2003 (ГОСТ 7502-98) і встановлено, що вони мають середній діаметр, зокрема в кварталі 127: №1 – 27,0см, №2 – 37,5см, №3 – 28,5см, №4 – 28,0см, №5 – 24,0см, №6 – 28,5см, №7 – 24,0см, №8 – 18,5см, №9 – 20,0см, №10 – 36,0см, №11 – 33,0см, №12 – 32,0см, №13 – 25,0см, №14 – 19,0см, №15 – 30,0см, №16 – 26,0см, №17 – 30,0см, №18 – 29,0см, №19 – 29,0см, №20 – 32,0см, №21 – 28,5см, №22 – 20,0см та в кварталі №128: №1 – 38,0см, №2 – 47,0см, №3 – 35,0см, №4 – 38,0см, №5 – 26,0см, №6 – 28,0см, №7 – 26,0см, №8 – 28,5см, №9 – 31,0см, №10 – 36,0см, №11 – 33,0см, №12 – 31,0см, №13 – 31,0см, №14 – 32,0см, №15 – 18,0см, №16 – 29,0см, №17 – 29,0см, №18 – 29,0см, №19 – 30,0см, №20 – 32,0см, №21 – 32,0см, №22 – 29,0см, №23 – 32,0см, №24 – 30,0см, №25 – 20,0см, №26 – 25,0см, №27 – 31,0см, №28 – 32,5см, що відображено в польових перелікових відомостях.

Доказів невідповідності вимірювальних засобів (металевої стрічки Р5УЗК ДСТУ 4179-2003 (ГОСТ 7502-98) встановленим регламентам суду не надано.

На підставі акту №39/06 від 26.05.2020 проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної вирубки дерев породи сосна в кварталі 127 виділах 5 та 6 на суму 45418,59грн та кварталі 128 виділу 9 на суму 105201,78грн ДП «Новгород-Сіверськрайагролісгосп», що розташовані на землях Смячської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665.

З метою добровільного відшкодування завданої шкоди Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, 12.06.2020, направлено до ДП «Новгород-Сіверськрайагролісгосп» претензію, що отримана ним 16.06.2020, натомість залишена без розгляду та задоволення.

Загальна сума шкоди, відповідно до проведених розрахунків, становить 150620,37грн, що стало підставою для звернення прокурора до суду.

Відповідач у відзиві на позов поставив під сумнів підставність звернення до суду з даним позовом прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області вжито лише заходи досудового врегулювання спору (претензія №15/1767 від 12.06.2020), що виявились безрезультатними; будь-які інші заходи реагування даним органом на протязі 2020 року не вживались. На підтвердження повідомлення позивача в порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” про звернення до суду прокурором до позовної заяви додано лист-повідомлення №15/3/1-54вих-21 від 18.01.2021.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63, п.5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За частинами 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Стаття 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Новгород-Сіверське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Новгород-Сіверськрайагролісгосп» відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. Статуту, затвердженого наказом генерального директора КП “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради від 19.02.2018 №9, створене на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Засновником Підприємства є Комунальне підприємство “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради. Скорочене найменування ДП “Новгород-Сіверськрайагролісгосп”. Підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання та отримання прибутку. Предметом діяльності підприємства є зокрема охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу.

Відповідно до п.3.8. Статуту Підприємство є лісокористувачем згідно з рішенням обласної ради від 27.03.2001 “Про надання у постійне користування земель лісового фонду” та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.

Земельна ділянка, на якій здійснена незаконна порубка дерев, знаходиться на території Смяцької сільської ради Новгород-Сіверського району і виділена на праві постійного користування ДП «Новгород-Сіверськрайагролісгосп», про що свідчить державний акт на право постійного користування землею І-ЧН №002374 від 03.09.2002, виданого на підставі розпорядження Новгород-Сіверської районної державної адміністрації №249 від 15.08.2002.

Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.1 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій їм території.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

За відсутності спеціального дозвільного документу на вчинення вирубки на території Смячської сільської ради Новгород-Сіверського району (квартал 127 виділи 5, 6 та квартал 128 виділ 9), така вирубка дерев є незаконною.

Відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, що в свою чергу спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, що є підставою для стягнення з нього відповідної шкоди.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана природному навколишньому середовищу шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев, виконано згідно з Таксами, затвердженими постановою КМУ від 23.07.2008 №665.

Постановою КМУ від 23.07.2008 №665 затверджено Порядок проведення індексації Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, за яким індексація Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 року за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу в поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І – індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація Такс не проводиться. Під час проведення індексації базовим вважається значення Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 року, а для нововведених Такс - на 31 грудня року їх введення (п. 2 та 3 Порядку).

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру заподіяної шкоди, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок виконано у відповідності до Постанови №665, виходячи з базового значення Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31.12.2008 (тобто з урахуванням його індексації на коефіцієнт 1,223) і він є арифметично вірним.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що акт №39/06 від 26.05.2020 про результати заходів державного нагляну (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства є неналежним доказом у справі та не доводить наявності в діях відповідача складу правопорушення, оскільки такі доводи не спростовують факту порушення відповідачем вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної вирубки.

Акт №39/06 від 26.05.2020 є чинним, дії Державної екологічної інспекції у Чернігівській області щодо проведення на території ДП “Новгород-Сіверськрайагролісгосп” на землях Смячської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства вчинені в межах компетенції даного органу з урахуванням вимог чинного законодавства та відповідачем у судовому порядку не оскаржувались. При цьому, посилання відповідача на недотримання Державною екологічної інспекцією у Чернігівській області приписів Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 №877-V судом відхилено, оскільки виходячи з наданих позивачем до відповіді на відзив документів, ним не здійснювались заходи державного нагляду (контролю) відносно господарської діяльності конкретного суб`єкта господарювання (відповідача в справі), як це передбачено зазначеним нормативно-правовим актом. Натомість, у рамках Плану роботи на 2020 рік у межах визначених законом повноважень Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області проводились заходи контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на території Чернігівської області, в ході проведення яких, у законний спосіб, виявлено порубку дерев на підвідомчій відповідачу території, що зафіксовано чинним актом №39/06 від 26.05.2020.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та не перешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень третіми особами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 150620,37 грн.

При ухваленні рішення в даній справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, що були понесені при зверненні прокурором до суду, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача в повному обсязі в сумі 2270,00грн.

Керуючись статтями 42, 46, 53, 55, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 202, 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) в особі позивача Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846) до Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Новгород-Сіверськрайагролісгосп” (вул. Залінійна, 47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 31188244) про відшкодування шкоди в сумі 150620,37грн, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Новгород-Сіверськрайагролісгосп” (вул. Залінійна, 47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 31188244) 150620,37грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом перерахування коштів одержувачам: 45186,11грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 30124,07грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 75310,19грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Смяцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (вул. Дружби, 4, с. Смяч, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область).

3. Стягнути з Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Новгород-Сіверськрайагролісгосп” (вул. Залінійна, 47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 31188244) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 2270,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 29.04.2021.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко