Рішення № 96628561, 21.04.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21 квітня 2021 року Справа № 926/2518/20

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК”

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ АГРО 2007”

відповідача 2 ОСОБА_1

про солідарне стягнення заборгованості у сумі 130000,00 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дроздек А.Я.

Представники:

від позивача – Бацей Т.М.

від відповідача 1 – не з`явився

від відповідача 2 – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ АГРО 2007” та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у сумі 130000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач згідно договору від 05 листопада 2014 року № б/н, здійснив кредитування відповідача 1 шляхом проведення відповідних платежів за рахунок кредитних коштів у межах встановлених для відповідача 1 лімітів. Відповідач 2 забезпечив виконання відповідачем 1 вимог за договором кредиту, про що 20 квітня 2015 року укладено договір поруки. Відповідач 1 умови договору щодо терміну повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав. Тому позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 листопада 2014 року в розмірі 130000,00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2020 року позовну заяву передано судді Тинку О.С.

Судом було встановлено, що одним з відповідачів є фізична особа, а тому ухвалою суду від 30 жовтня 2020 року зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Шептицького, 25, cv_zmi@dmsu.gov.ua) протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання даної ухвали надіслати на поштову адресу Господарського суду Чернівецької області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 (60014, Чернівецька обл., Хотинський р-н, с. Клішківці, ІПН НОМЕР_1 ).

12 листопада 2020 року на адресу суду надійшов лист Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13 листопада 2020 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, яке призначив на 14 грудня 2020 року.

14 грудня 2020 року сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили у зв`язку з чим розгляд справи по суті відкладено на 28 грудня 2020 року.

28 грудня 2020 року в судовому засіданні представник відповідача 2 заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання доказів по справі у зв`язку з чим розгляд справи по суті відкладено на 04 січня 2021 року.

04 січня 2021 року представник відповідача 2 подала до суду відзив на позов, в якому зазначає, що відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з обох відповідачів. В обґрунтування вказаного відзиву зазначено, що банком не надано доказів того, що саме з цими Умовами та правилами ознайомився і погодився відповідач, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Розрахунок складений на підставі Умов та правил надання банківських послуг є неналежним доказом наявності заборгованості. У відзиві також вказано, що відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів від банку двома траншами по 130000,00 грн, що дорівнює 260000,00 грн. Однак на погашення заборгованості відповідач перерахував на користь позивача 183122,60 грн, а тому на його думку, залишок боргу по тілу кредиту становить 53122,60 грн (260000 - 183122,60 = 53122,60). Також відповідач 2 вважає, що порука припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення заборгованості виникло 21 серпня 2015 року, а банк звернувся до суду з даним позовом більше ніж через один рік. Таким чином відповідач 2 вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача 1 на користь Банку заборгованості в розмірі 53122,60 грн.

Відповідач 1 не подав відзив на позовну заяву.

04 січня 2021 року сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. При цьому, представник відповідача 2 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи в межах процесуального строку встановленого Господарсько процесуальним кодексом України, оскільки відповідач 2 врегульовує з позивачем спір в позасудовому порядку.

Ухвалою суду розгляд справи по суті відкладено на 11 січня 2021 року та запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

11 січня 2021 року сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. При цьому відповідач 2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору в позасудовому порядку та просив продовжити строки розгляду справи в підготовчому засіданні на 15 днів.

11 січня 2021 року суд ухвалою постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначив на 01 лютого 2021 року.

21 січня 2021 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

01 лютого 2021 року, до початку судового засідання, представником відповідача 2 було подано відзив, в якому представник просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме зі стягнення з ТОВ “Союз Агро 2007” на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованості за договором від 05.11.2014 року у розмірі 53122,60 грн та підготовче засідання провести без участі представника відповідача.

Представники сторін у судове засідання 01 лютого 2021 року не з`явилися, позивач та відповідач 1 не виконали вимоги ухвали від 11 січня 2021 року.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року відкладено підготовче засідання на 17 лютого 2021 року. Зобов`язано позивача у строк до 17 лютого 2021 року надати суду додаткові докази. Запропоновано відповідачу 1 у строк до 17 лютого 2021 року надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Зобов`язано відповідачів, у строк до 17 лютого 2021 року, надати суду належні докази погашення кредитного боргу за кредитним договором від 05 листопада 2014 року та обґрунтоване заперечення (обґрунтований розрахунок) на розрахунок позивача із зазначенням суми погашення, дати погашення та номеру і дати договору, за яким відбувалось погашення боргу.

17 лютого 2021 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 01 лютого 2021 року надіслав на адресу суду заяву з додатками.

17 лютого 2021 року в ході судового засідання відповідач 2 ОСОБА_1 уточнив, що він є директором ТОВ «СОЮЗ АГРО 2007», а тому в даній справі він також представляє інтереси відповідача 1.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання на 02 березня 2021 року.

24 лютого 2021 року позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив.

01 березня 2021 року позивач надіслав на адресу суду позовну заяву (уточнену), згідно якої просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ АГРО 2007” та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 листопада 2014 року в розмірі 130000,00 грн.

Ухвалою суду від 02 березня 2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та за клопотанням представника позивача та представника відповідача 2 відкладено підготовче засідання на 22 березня 2021 року.

22 березня 2021 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 02 березня 2021 року надав суду письмові пояснення з додатками.

Ухвало суду від 22 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 квітня 2021 року.

05 квітня 2021 року відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причину неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року відкладено розгляд справи ро суті на 21 квітня 2021 року та попереджено відповідачів, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

21 квітня 2021 року, до початку судового засідання, представником відповідача 2 подано суду клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності та просить відмовити у задоволенні позову. Справу розглянути у відсутність відповідача 2 та його представника.

Суд долучив дане клопотання до матеріалів справи.

В поданому клопотанні представник відповідача 2 зазначає, що позивачем не надано доказів того, що саме відподач 1 підписав заяви на гарантований платіж від 22 квітня 2015 року та 01 липня 2015 року та відповідно не доведено факт укладення між сторонами договору банківського ослуговування, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення кредиту, сплати процентів, черговість погашення заборгованості, відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань. Також представник відповідача 2 вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання саме відповідачем 1 коштів, що на думку представника, є окремою підставою для відмови у позові. Представник відповідача 2 стверджує, що позивач звернувся до суду після закінчення трирічного строку позовної давності (строк повернення кредиту настав 31.07.2015 року), а тому просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в у задовленні позову в частині стягнення боргу в розмірі 53122,60 грн. Представник відповідача 2 зазначає, що відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості, оскільки вважає, що порука припинена так як позивач не звернувся з позовом протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобовязання (31.07.2015).

21 квітня 2021 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Так, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

05 листопада 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ АГРО 2007» (відповідач 1) підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї Заяви Відповідач приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг”, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Тобто, укладений 05 листопада 2014 року між Відповідачем 1 та АТ КБ “ПРИВАТБАНК” кредитний договір № б/н, за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Заяви та Умов.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України унормовано, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналізуючи укладений 05 листопада 2014 року Кредитний договір № б/н між позивачем і відповідачем1, суд встановив що за своєю природою цей договір є договором приєднання, який укладений у письмовій формі та складається з вищевказаних Заяви і Умов та правил надання банківських послуг.

Частинами 1-2 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, сторони погодили істотні умови кредитного договору, а саме:

п. 3.1.1.74. Умов банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком. Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка »), згідно якої клієнт- платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами. Дата виконання гарантованого платежу може бути змінена відправником при отриманні згоди на її зміну від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет- клієнт- банк "Приват24"). Гарантований платіж може бути відкликаний (відмінений) платником виключно при отриманні згоди на її відгук (скасування) від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет- клієнт-банк "Приват24").

У разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет- клієнт- банк “Приват24” подає в банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов`язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в ГІриват24 заявки в обов`язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників (п. 3.1.1.75. Умов).

Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, банк розглядає його на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів га/або не кредитоспроможності платника (п. 3.1.1.76. Умов).

Пунктом 3.1.1.77.2. Умов передбачено, що якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно и. 3.2.2 Умов.

Відповідно до п. 3.2.2.1. Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання коштів, в обмін на зобов`язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювана кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк “Приват24”), шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці. Після видачі кредиту, подані позичальником банку заявки можуть бути відкликані позичальником виключно при отриманні згоди на її відкликання від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк “Приват24”).

Пунктом 3.2.2.2. Умов визначено, що термін повернення кредиту зазначений в заявці. Згідно із ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь- якого із зобов`язань, має право змінити умови цих умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту. У разі не погашення клієнтом заборгованості за цими умовами у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці про платіж.

Під датою виконання платежу сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці, у термін до 30 днів з дати виконання заявки.

За користування кредитом в період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки.

У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30 червня 2014 року клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01 липня 2014 року - відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості, та 24% річних від суми заборгованості починаючи з 01 листопада 2017 року (незалежно від дати ініціювання заявки).

У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів, сторони на дату укладання цього договору узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті.

Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом банк розміщує для клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта — системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк “Приват24”, смс-повідомлення на останні відомі банку номери телефонів, наданих банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про клієнта, або іншими засобами. Узгоджений сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів.

Вказаний у пункті 3.2.2.2. строк може бути змінений згідно умов Договору.

У разі, якщо в дату виконання заявки або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів — клієнт доручає банку в односторонньому порядку проводити списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів клієнта, що надходять на всі поточні рахунки, відкриті в банку, так і за рахунок невикористаних коштів по “кредитному ліміту на поточному рахунку”, правовідносини за яким регулюються розділом 3.2.1. Умов.

Відповідно до п. 3.2.2.5.2. Умов банк зобов`язується надати шляхом перерахування кредитних коштів па підставі виставлених клієнтом заявок, на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах сум, обумовленої в заяві, а також за умови виконання клієнтом зобов`язань передбачених пунктами З.2.2.6.1., 3.2.2.6.12. цього договору.

Зобов`язання з видачі кредиту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банка з дня надання клієнтом заявок в межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 3.2.2.8.2. та з урахуванням п. 3.2.2.1. цього договору.

На підставі поданих до банку заявок на гарантований платіж (платіжних доручень), які були надані банку через систему інтернет-банкінгу Приват24 та підписані позичальником із використанням електронного цифрового підпису, банк здійснив кредитування Відповідача-! шляхом проведення відповідних платежів за рахунок кредитних коштів у межах встановлених для Відповідача-1 лімітів.

Цей Договір в частині п. 3.2.2.9.4. цього Договору вступає в силу з моменту підписання цього договору, в інших частинах – з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в рамках зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором (п. 3.2.2.11.2 Умов).

Проаналізувавши порядок укладення і зміст Кредитного договору від 05 листопада 2014 року, суд встановив, що Договір укладений у відповідності до чинного законодавства і містить усі істотні умови, необхідні для договорів даного виду.

Також судом встановлено, що 20 квітня 2015 року між відповідачем 2 (Поручитель) і Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (Кредитор) укладено договір поруки № РОR1429509321265.

Згідно умов Договору поруки відповідач 2 поручився перед АТ КБ "Приватбанк" за виконання ТОВ «СОЮЗ-АГРО 2007» зобов`язань за угодами-приєднанням до:

1.1.1. розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі - Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.2 «Угоди 1» - 30 % річних;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3 «Угоди -1» 60% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 «Угоди 1» - в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. «Угоди1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувала на кінець банківського дня за попередній місяць.

г) кредиту в розмірі 130000,00 грн.

Якщо під час виконання «Угоди 1» зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладені цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 1» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

1.1.2 до розділу 3.2.2. «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг «Угода 2» по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. «Угоди 2» - 36 % річних;

- за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2. «Угоди 2» - 56 % річних;

б) винагород, штрафів, мені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності порядку та строки, зазначені у «Угоді 2»;

в) кредиту в розмірі 130000,00 грн.

Якщо під час виконання «Угоди 2» зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 2» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

У пункті 1.2 Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» та «Угодою 2» в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1» і/або «Угодою 2», Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 Договору поруки).

Пунктом 2.1.2 Договору поруки обумовлено, що у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого пунктом 1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1» і/або «Угодою 2», незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Згідно з пунктом 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання Боржником та/або Поручителем всіх зобов`язань за «Угодою 1» і/або «Угодою 2» цей Договір припиняє свою дію.

Матеріалами справи, а саме копією виписки Банку та копіями меморіальних ордерів підтверджується, що на виконання умов Кредитного договору від 05 листопада 2014 року позивач надав відповідачу 1 два транші кредиту, а саме 22 квітня 2015 року на суму 130000,00 грн та 01 липня 2015 року на суму 130000,00 грн.

З наявної у справі виписки банку та розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05 листопада 2014 року вбачається, що відповідач 1 повернув у визначений умовами договору строк, перший транш кредиту у розмірі 130000,00 грн згідно заявки від 22 квітня 2015 року, і по даній заявці відсутні будь-які нарахування.

Також дану обставину сторони визнали в судовому засіданні, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу України, вона не підлягає доказуванню.

Пунктом 3.2.2.2. Умов визначено, що термін повернення кредиту зазначений в заявці. За умовами Заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання) від 01 липня 2015 року, термін повернення кредиту, по цій заявці 31 липня 2015 року. Платність, умови повернення, забезпечення – згідно розділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно 3.2.2.9.9. Умов, зобов`язання за цим Договором, при реалізації Банком права на стягнення неустойки, виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів / осіб, для погашення заборгованості за цим Договором , перш направляються для відшкодування витрат / збитків Банку згідно п. п. 3.2.2.6.15, 3.2.2.7.13 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі - простроченої винагороди , далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим Договором здійснюється не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.2.2 цього Договору. У разі несплати винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. При розрахунку витрат Банку згідно п.п. 3.2.2.6.15, 3.2.2.7.13 цього Договору, за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.

З наявної у справі виписки Банку та розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05 листопада 2014 року вбачається, що відповідач 1 по другому траншу в розмірі 130000,00 грн (заявка від 01 липня 2015 року) прострочив строк повернення кредиту, та відповідно до вимог п. 3.2.2.9.9. Умов та правил, сплачені відповідачем 1 кошти зараховувались Банком відповідно до черговості погашення заборгованості, при цьому тіло кредиту не зменшилось і становить 130000,00 грн.

У зв`язку з порушенням строку повернення кредиту позивач згідно вимог п. 3.2.2.2. Умов та правил з серпня 2015 року нараховував відповідачу 1 відсотки в розмірі 56 % річних.

Пунктом 3.2.2.10.7 Умов та правил надання банківських послуг строки позовної давності за цим договором встановлено сторонами тривалістю у 15 років.

Як зазначалося, статтею 1054 Цивільного кодексу України (параграф 2 глави 71 Цивільного кодексу України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини позики (статтей 1046-1052 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок позичальника повернути позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статтей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України)

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів встановлено невиконання відповідачем 1 зобов`язання з повернення коштів кредиту у визначені Кредитним договором від 05 листопада 2014 року строки та у встановленому порядку.

Судом становлено, що залишок тіла кредиту складає 130000,00 грн.

За приписами статей 546 та 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За змістом частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач стверджує, що відповідач 2 як поручитель не виконав за відповідача 1 зобов`язання по сплаті заявленої до стягнення заборгованості за Кредитним договором від 05 листопада 2014 року. Дані доводи позивача узгоджуються з матеріалами справи та не спростовані відповідачами.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання умов договору у межах визначеного сторонами п`ятнадцятирічного строку у будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а отже, наявні правові підстави для стягнення у солідарному порядку з боржників суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 130000,00 грн, оскільки відповідачами не заперечувалось отримання кредиту та не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 130000,00 грн.

Посилання представника відповідача 2 на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач 2 розумів саме ці Умови та правила надання банківських послуг та погодився з ними, є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки позивачем не ставиться вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штрафів.

Дані висновки суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Твердження представника відповідача 2, у клопотанні від 21 квітня 2021 року, про відсутність належних та допустимих доказів отримання відповідачем 1 кредитних коштів, спростовуються матеріалами справи, а саме випискою банку та меморіальними ордерами. Крім того, в ході розгляду справи відповідач 2, який є також керівником ТОВ «Союз Агро 2007» та відповідно представляє інтереси вказаної сторони, визнав факт отримання від позивача кредиту двома траншами по 130000,00 грн, а тому в силу частини 1 статті 75 Господарського кодексу України дана обставина не підлягає доказуванню.

Посилання представника відповідача 2 на те, що умовами договору поруки не визначено строк дії поруки, спростовується матеріалами справи, а саме у п. 4.1. договору поруки позивач та відповідач 2 взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через п`ятнадцять років після укладення цього договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань цей договір припиняє свою дію.

А тому, посилання представника відповідача 2 на припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Щодо клопотання представника відповідача 2 про застосування строків позовної давності до позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно статей 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач 1 на виконання вимог ст. 259 Цивільного кодексу України, дійшли домовленості про збільшення строку позовної давності до 15 років, про що зазначено у п. 3.2.2.10.7 Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно із частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Так, згідно заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання) від 01 липня 2015 року, термін повернення кредиту по цій заявці 31 липня 2015 року.

Тобто, строк виконання зобов`язання настав 31 липня 2015 року та саме з цієї дати у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання та з цієї дати починається відлік визначеної сторонами п`ятнадцятирічний строк позовної давності.

Крім того, у п. 4.1 Договру поруки від 20 квітня 2015 року, позивач та відповідач 2 взаємно домовились, що прорука за цим Договром припиняється через 15 років після укладення цього договру.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права у жовтні 2020 року, а отже позовні вимоги заявлені в межах узгодженого між сторонами строку позовної давності.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частитни 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

У судовому засіданні на підставі належних, допустимих і достатніх доказів, які оцінені судом за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, доведено невиконання відповідачами солідарного зобов`язання з повернення позивачеві в установлений Кредитним договором від 05 листопада 2014 року строк коштів кредиту у сумі 130000,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ АГРО 2007” (60340, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Котелеве, код 35453692) та ОСОБА_1 (60014, Чернівецька обл., Хотинський р-н, с. Клішківці, ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 листопада 2014 року в розмірі 130000,00 грн, задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ АГРО 2007” (60340, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Котелеве, код 35453692) та ОСОБА_1 (60014, Чернівецька обл., Хотинський р-н, с. Клішківці, ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 листопада 2014 року в розмірі 130000,00 грн, а також 2102,00 грн судового збору.

У судовому засіданні 21 квітня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 29 квітня 2021 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок