Рішення № 96628325, 28.04.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/202/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Закопайло О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м.Харків до Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків про стягнення 6981,70грн. за участю представників:

від позивача: Єршов Р.В, ордер ХВ №1936000032 від 14.01.2021

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Волкова Олександра Сергійовича (надалі - відповідач) про стягнення 6981,70грн., з яких: 5512,68грн. заборгованості, 117,30грн. пені, 1102,54грн. штрафу, 58,64грн. 3% річних, 190,54грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного відшкодування витрат згідно з умовами договору №6ВЕ від 01.02.2018 на відшкодування витрат по комунальним та іншим послугам за період липень-вересень 2020 року.

Ухвалою від 01.02.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2021.

У підготовчому засіданні 16.02.2021 судом постановлено ухвалу про задоволення заяви позивача про уточнення позовних вимог, в якій він зазначив, що у зв`язку із припиненням статусу відповідача як фізичної особи-підприємця, він просить стягнути з нього заборгованість саме як з фізичної особи. Враховуючи викладене, відповідачем у даній справі слід вважати Фізичну особу ОСОБА_1 . Також, даною ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а також відкладено підготовче засідання на 16.03.2021.

У підготовчому засіданні 16.03.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 21.04.2021.

Ухвалою від 26.03.2021 підготовче засідання призначено на 28.04.2021.

23 квітня 2021 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він остаточно визначив розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00грн., які просить стягнути з відповідача.

У призначеному на 28.04.2021 судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач представника в судове засідання не направив, відзиву не надав.

Слід зазначити, що відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно частини 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, згідно частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи зміну правового статусу відповідача з фізичної особи-підприємця на фізичну особу, судом 18.02.2021, на виконання приписів частини 6 статті 176 ГПК України, було направлено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Проте, 03.03.2021 судом отримано відповідь про недостатність даних щодо відповідача для формування довідки про місцепроживання.

Оскільки додаткові дані, крім тих, що були наведені судом у запиті від 18.02.2021, в матеріалах справи відсутні, судом також було отримано Інформаційну довідку з Реєстру територіальної громади м.Харкова від 04.03.2021, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Ця ж сама адреса була вказана в позовній заяві, а також зазначалася як адреса місця проживання відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, за відсутності у суду відомостей про іншу адресу місця проживання відповідача його повідомлення про розгляд даної справи здійснювався саме за вищевказаною адресою.

Однак, ухвали суду у даній справі від 01.02.2021, 16.02.2021, 16.03.2021, 26.03.2021 були повернуті з довідками поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою, у тому числі ухвала від 26.03.2021, якою було повідомлено про дату призначеного на 28.04.2021 судового засідання, повернута до суду з відповідною довідкою від 03.04.2021.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце засідань у даній справі, у тому числі засідання, призначеного на 28.04.2021.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

Частиною 9 статті 165 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

01 лютого 2018 року між позивачем та відповідачем укладено Договір на відшкодування витрат по комунальним та іншим послугам №6ВЕ (надалі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався відшкодовувати витрати, понесені позивачем в частині споживання відповідачем комунальних, інших послуг, згідно з Додатком №1 до цього Договору, а також штрафних санкцій, накладених на позивача органами державної влади та місцевого самоврядування за порушення екологічного законодавства, а також за перевищення лімітів забруднення стічних вод, що стало наслідком діяльності (в т.ч. господарської) відповідача.

Відповідно до пункту 1.2 Договору місце надання позивачем відповідачу послуг за цим Договором - комплекс нерухомого майна (адміністративних та виробничих приміщень) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271 - частина будівлі гаражу (транспортна ділянка, бокси), загальною площею 108,04 кв.м.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору споживання комунальних та інших послуг щомісячно оформлюється двостороннім Актом. Відшкодування витрат позивача відповідач проводить щомісячно згідно наданого позивачем рахунку, на реквізити банку, вказані у відповідному рахунку.

Згідно з пунктом 2.3 Договору щомісячно відшкодування витрат позивача перераховується відповідачем не пізніше 05 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди №4) він вступає в силу з 01.02.2018 по 30.09.2020.

З наявних у справі копій підписаних обома сторонами актів №7 від 31.07.2020, №8 від 31.08.2020 та №9 від 30.09.2020 вбачається, що відповідач мав здійснити на користь позивача відшкодування витрат по комунальним та іншим послугам на загальну суму 5512,68грн.

Однак, відповідач свій обов`язок не виконав, у встановлений пунктом 2.3 Договору строк грошові кошти позивачу не сплатив.

08 грудня 2020 року позивач направив відповідачу претензію №05/952 від 08.12.2020, в якій просив сплатити заборгованість.

Відповідь відповідача на дану претензію в матеріалах справи відсутня, а також відсутні докази сплати заборгованості за Договором.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 5512,68грн. заборгованості, 117,30грн. пені, 1102,54грн. штрафу, 58,64грн. 3% річних, 190,54грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач мав здійснити відшкодування витрат по комунальним та іншим послугам за період липень-вересень 2020 року на загальну суму 5512,68грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем відшкодування витрат по комунальним та іншим послугам згідно з умовами Договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 5512,68грн. заборгованості законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 2.5 Договору у разі, якщо на встановлену у п.2.3 дату розрахунку від відповідача на розрахунковий рахунок позивача не надійшло коштів на відшкодування витрат згідно Додатку № 1, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Також, згідно з пунктом 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Так, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу 117,30грн. пені, 1102,54грн. штрафу, 58,64грн. 3% річних, 190,54грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки вказаних сум суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00грн.

Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00грн. підтверджується Договором про надання правничої (юридичної) допомоги №11/01/21 від 11.01.2021, актом здачі-приймання наданих послуг від 20.04.2021 на суму 1000,00грн., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ№002315 від 08.02.2019, ордером серії ХВ№1936000032 від 14.01.2021.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного здійснення позивачем оплати вищевказаних послуг адвоката.

Разом із тим, пунктом 1 абзацу 2 частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що:

- сплачена

- або підлягає сплаті стороною.

Отже, для вирішення питання щодо розподілу судових витрат судом може бути враховано не лише фактично сплачену вартість професійної правничої допомоги адвоката, а й вартість, що підлягає сплаті стороною згідно умов відповідного договору про надання правничої допомоги.

Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, якою було частково задоволено заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без встановлення факту оплати таких послуг.

Частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, на відповідача слід покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00грн.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (61054, м.Харків, вул.Академіка Павлова, буд.271, код 14309534) 5512,68грн. заборгованості, 117,30грн. пені, 1102,54грн. штрафу, 58,64грн. 3% річних, 190,54грн. інфляційних втрат, а також 2270,00грн. судового збору та 1000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "29" квітня 2021 р.

Суддя М.В. Калантай