Судовий наказ № 96628072, 29.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

СУДОВИЙ НАКАЗ

"29" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1177/21

Господарський суд Одеської області у складі судді – Петрова В.С., розглянувши матеріали заяви Концерну “Техвоєнсервіс” про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Контакт” заборгованості в загальному розмірі 17550,00 грн. у порядку ст. 147-156 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2021 року до господарського суду Одеської області надійшла заява Концерну “Техвоєнсервіс” про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Контакт” (боржника) заборгованості за договором зберігання № 6 від 27.04.2018 р. в загальному розмірі 17550,00 грн., у т.ч.: плати за зберігання товару в сумі 13500,00 грн., штрафу в сумі 4050,00 грн., судового збору в сумі 227,00 грн. Заяву обґрунтовано невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Контакт” умов договору зберігання № 6 від 27.04.2018 р. в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги зі зберігання майна.

Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Серед документів, які додаються заявником відповідно до ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу, зокрема, визначено копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З наданої до заяви копії договору зберігання № 6 від 27.04.2018 р., укладеного між Філією Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” (зберігач) і ТОВ “Контакт” (поклажодавець), вбачається, що поклажодавець передає в порядку та на умовах, визначених цим договором, а зберігач приймає на зберігання партії товарів (надалі - майно) згідно акту приймання-передачі (додаток 1 до договору), що є його невід`ємною частиною. За умовами договору зберігач зберігає майно в приміщенні будівлі дільниці ремонту коліс філії Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод”, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська 152.

В п. 2.1 договору від 27.04.2018 р. передбачено, що плата за зберігання майна за домовленістю сторін з 27 квітня 2018 року складає 2004,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 2.2 договору від 27.04.2018 р. оплата послуг зі зберігання майна здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесення коштів в касу зберігача 27.04.2018 р. на підставі наданого зберігачем рахунку шляхом направлення електронною поштою, факсом або під розписку.

Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 договору від 27.04.2018 р. зберігач має право вимагати своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги зберігання.

У випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 5.1 договору від 27.04.2018 р.).

За умовами п. 7.1 договору від 27.04.2018 р. останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє з 27 квітня 2018 року до 3 травня 2019 року. Договір може бути продовженим за взаємною згодою сторін до закінчення строку його дії шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору.

Положеннями п. 8.2 договору від 27.04.2018 р. передбачено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Також із матеріалів поданої заяви вбачається, що 03 травня 2018 року між Філією Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” (зберігач) і ТОВ “Контакт” (поклажодавець) була укладена додаткова угода № 1 до договору зберігання № 6 від 27.04.2018 р., в п. 1 якої сторони домовились пункт 2.1 договору зберігання № 6 від 27 квітня 2018 року доповнити реченням в такій редакції: “2.1.1. Плата за зберігання майна за домовленістю сторін з 04 травня по 30 травня 2018 року складає 13500 ( тринадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп. з ПДВ.

При цьому згідно п. 2 вказаної додаткової угоди № 1 сторони домовились пункт 7.1 договору зберігання № 6 від 27 квітня 2018 року викласти в такій редакції: “7.1. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє з 27 квітня 2018 року до 30 травня 2018 року. Договір може бути продовженим за взаємною згодою сторін до закінчення строку його дії, шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору”.

Крім того, на підтвердження наведених в заяві обставин щодо надання заявником послуг Товариству з обмеженою відповідальністю “Контакт” за договором зберігання № 6 від 27.04.2018 р. заявником надано засвідчені копії акту прийому-передачі від 27.04.2018 р. до договору зберігання № 6 від 27.04.2018 р., претензії № 01 від 19.04.2021 р. щодо невиконання умов договору зберігання № 6 від 27.04.2018 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в т.ч. електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Розглянувши заяву Концерну “Техвоєнсервіс” про видачу судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Контакт” плати за зберігання товару в сумі 13550,00 грн., суд не встановив передбачених ст. 152 ГПК України підстав для відмови у видачі судового наказу.

Щодо вимог заявника про стягнення штрафу за прострочення оплати за надані послуги зі зберігання в розмірі 4050,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 5.5 договору від 27.04.2018 р. сторони передбачили, що за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків відповідно до п. 2.1 та п. 2.2, 2.5 цього договору, поклажодавець зобов`язаний сплатити зберігачу штраф у розмірі 30 відсотків вартості від суми боргу за кожен факт порушення умов договору.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Контакт” штрафу є грошовим зобов`язанням, що виник внаслідок невиконання останнім договору зберігання № 6 від 27.04.2018 р. в частині сплати за надані послуги зі зберігання майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2018 року по справі № 903/125/18.

Так, господарський суд зазначає, що нарахований заявником штраф є грошовою заборгованістю, можливість нарахування якого прямо визначено умовами договору, а відтак останній нараховано за порушення грошового зобов`язання, яке мало місце в період дії договору, в межах строку його дії та в межах строку позовної давності, його розмір не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, а також положення ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 936 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 6, 7, 20, 175, 193, 198, 283 Господарського кодексу України, а також правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2019 року по справі № 903/125/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми заборгованості за надані послуги зі зберігання майна за договором зберігання № 6 від 27.04.2018 р. в загальній сумі 17550,00 грн., у т.ч.: основного боргу в сумі 13500,00 грн., штрафу у розмірі 4050,00 грн.

Керуючись ст.ст. 147-148,154,155 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Н А К А З А В:

1. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Контакт” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35; код ЄДРПОУ 30390413) на користь Концерну “Техвоєнсервіс” (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 33689867) заборгованість за надані послуги в сумі 13500/тринадцять тисяч п`ятсот/грн. 00 коп., штраф у розмірі 4050/чотири тисячі п`ятдесят/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 227/двісті двадцять сім/грн. 00 коп.

Стягувач: Концерн “Техвоєнсервіс” (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 33689867).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Контакт” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35; код ЄДРПОУ 30390413).

2. Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу.

3. Повідомити заявника та боржника про те, що у відповідності до п.7 ч.1 ст.155 ГПК України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

4. Повідомити боржника, що:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.157 ГПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.159 ГПК України, у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

Дата набрання судовим наказом законної сили: _____.

Наказ дійсний для пред`явлення до виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р.

Дата видачі судового наказу стягувачу: _______.

Суддя Петров Володимир Степанович