Ухвала суду № 96627466, 29.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

29.04.2021Справа № 910/6454/21За заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР"

про забезпечення позову

у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРУЗЕР ТОРГ"

про стягнення 424 889,73 грн.

Суддя Приходько І.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРУЗЕР ТОРГ" про стягнення заборгованості за договором №2203/21-1 від 22.03.2021 у розмірі 424 889,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 31.05.2021.

28.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 424 889,43 грн., що належать відповідачу та знаходяться на будь-яких рахунках у будь-яких банківських установах (банках), а також на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу та знаходяться у нього або в інших осіб;

- накласти арешт на ноутбуки «HP ProBook 455 G7 (7JN01AV_V8)» в кількості 20 штук, серійні номери яких:5CD1035YP6,5CD1035YP9,5CD1035YPC,5CD1035YPL, 5CD1035YPY,5CD1035YP8,5CD1035YPB,5CD1035YPF,5CD1035YPG,5CD1035YPH,5CD1035YPJ,5CD1035YPK,5CD1035YPN,5CD1035YPP,5CD1035YPQ,5CD1035YPR,5CD1035YPS,5CD1035YPW,5CD1035YPX,5CD1035YPZ;

- накласти арешт на комп`ютерні миші «LOGITECH WIRELESS MOUSE Ml 70» в кількості 20 штук.

Подана заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язання за Договором з оплати товару, поставленого позивачем, хоча, за доводами заявника, борг визнає, що підтверджується гарантійними листами від 12.04.2021р. № 140 та №139. Разом з цим, позивач зазначає, що відповідач не перебуває за місцезнаходженням та за адресою, яка була місцем доставки товару, а саме: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, а також вказує, що посадові особи відповідача здійснюють можливу неправомірну діяльність.

Зважаючи на вказані обставини, позивач зазначає, що вищенаведене свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання за договором після подання позову до суду.

Таким чином, позивач звертає увагу суду на тому, що з метою вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, необхідно вжити заходи для забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 424 889,43 грн., що належать відповідачу та знаходяться на будь-яких рахунках у будь-яких банківських установах (банках), а також на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу та знаходяться у нього або в інших осіб, суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, посилання заявника на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором, не є достатньою підставою для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться у банківських установах на рахунках, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, що відноситься до предмета спору за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна.

Зважаючи на викладене, накладення арешту можливе лише на індивідуальне визначене майно, яке заявник просить витребувати або на яке просить визнати право власності. Однак в даному випадку, предметом позову заявник визначає стягнення грошових коштів за договором №2203/21-1 від 22.03.2021.

Таким чином, заходи забезпечення позову, обрані заявником, а саме: накладення арешту на ноутбуки та комп`ютерні миші, не є співмірними та адекватними, тобто не відповідають позовним вимогам, які позивач заявив та на забезпечення яких він вживається.

Разом з тим, заявником не обґрунтовано яким саме чином захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно боржника сприятиме виконанню рішення у справі за вимогою про стягнення грошових коштів.

Також суд зауважує, що позивач виключно у мотивувальній частині заяви про забезпечення позову зазначає заходи до забезпечення позову шляхом заборони всім суб`єктам державної реєстрації проводити будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача з метою недопущення відчуження корпоративних прав відповідача будь-яким третім особам та з метою недопущення зменшення статутного капіталу відповідача, не погоджуються з одним із основних принципів господарського судочинства - змагальності сторін, закріпленого у пункті 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що заявник просить суд заборонити вчиняти вищезазначені дії фактично всім суб`єктам реєстраційних дій.

Крім того, заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, всупереч наведених вимог закону, позивач в обґрунтування поданої ним заяви не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову саме в такий спосіб, який було визначено позивачем, порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Приходько