Рішення № 96627427, 21.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2021Справа № 910/5445/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

про стягнення 645 012, 64 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Серьожкін М.П.;

Від відповідача: Деревецький В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (далі - відповідач) про стягнення 645012,64 грн, з яких: 623 428, 60 грн заборгованість з виплати страхового відшкодування, інфляційне збільшення у розмірі 571, 08 грн , 3 % річних у розмірі 9 479, 53 грн та сума пені у розмірі 11 533, 43 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 50а9е від 20.03.2019 в частині відшкодування суми за страховим випадком, що стався 24.04.2019 та порушено вимоги пунктів 2 та 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» та частини 1 статті 988 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

12.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подачу відзиву, в якому відповідач просить суд продовжити процесуальний строк на подачу відзиву. В обґрунтування поданого клопотання посилається на запровадження на усій території України карантину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

07.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли наступні документи:

1. Письмові пояснення;

2. Відзив на позовну заяву;

3. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін;

4. Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/5445/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2020.

У підготовчому засіданні 14.09.2020 представник позивача заявив усне клопотання про витребування документів та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання у справі № 910/5445/20 на 30.09.2020.

29.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 представник позивача підтримав подане клопотання про витребування.

Судом у підготовчому засіданні 30.09.2020 розглянуто клопотання позивача про витребування доказів та вирішено залишити його без розгляду, з огляду на не дотримання позивачем вимог, передбачених приписами статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом у підготовчому засіданні 30.09.2020 розглянуто заяву відповідача в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, яке долучено до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.20 залишено без розгляду клопотання про витребування доказів, задоволено заяву відповідача про письмове опитування позивача в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ" надати відповідь на питання відповідача в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України та відкладено підготовче засідання у справі № 910/5445/20 на 21.10.2020.

21.10.21 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява свідка.

Підготовче засідання, призначене на 21.10.2020, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/5445/20 на 11.11.20.

09.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Підготовче засідання, призначене на 11.11.20, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/5445/20 на 19.11.2020.

У підготовчому засіданні 09.12.20 представник позивача повідомив, що має намір подати відповідь на відзив та заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/5445/20 на 21.12.2020.

У підготовчому засіданні 21.12.2020 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено судом та відкладено підготовче засідання по справі № 910/5445/20 на 13.01.21.

Підготовче засідання, призначене на 13.01.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової на лікарняному.

24.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

11.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення.

13.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення.

14.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 призначено підготовче засідання по справі № 910/5445/20 на 15.02.2021.

Представник у підготовчому засіданні 15.02.21 подав письмові заперечення та клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке було задоволено судом та відкладено підготовче засідання по справі № 910/5445/20 на 03.03.2021.

26.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.03.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2021 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.03.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи по суті на 21.04.2021.

Представник позивача надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.04.2021 надав пояснення по справі.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 21.04.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

20.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» (далі - страхувальник) та Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - страховик) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 50а9е.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами (далі - ТЗ) та іншим майном, які вказані в розділі 5 цього договору (п. 4 договору).

Інформація про застраховані ТЗ: згідно з додатком № 2 до договору (п. 5 договору).

Загальна страхова сума становить 32 670 100, 00 грн (п. 10 договору).

Як встановлено п. 16 договору визначено порядок сплати страхового платежу:

- 1- платіж - 155 182, 97 грн строк оплати до 29.03.2019;

- 2- платіж - 155 182, 97 грн строк оплати до 27.06.2019;

- 3- платіж - 155 182, 97 грн строк оплати до 27.09.2019;

- 4 - платіж - 155 182, 97 грн строк оплати до 27.12.2019.

Дата початку дії договору 28.03.2019 (п. 17.1 договору).

За умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 23.2 договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати, згідно з п. 32.1 та п. 32.2 договору, в результаті настання страхового випадку (п. 23.1 договору).

До страхових ризиків відносяться (п. 23.2 договору):

Викрадення - незаконне заволодіння ТЗ під час його знаходження в будь - якому місці в будь - який час, з урахуванням умов, вказаних в додатку № 2 до договору, шляхом:

збитки внаслідок інших подій - викрадення окремих складових частин ТЗ чи додаткового обладнання, вказаного у розділі 5 договору, а також пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання, вказаного в розділі 5 договору, внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України (п. 23.2.3 договору).

Страховик зобов`язаний:

- протягом 2 (двох) робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 24.1.2 договору);

- про відмові у виплаті страхового відшкодування протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня складання Страхового акту письмово повідомити Страхувальники про причини відмови (п. 24.1.4 договору).

Страхувальник зобов`язаний:

- своєчасно і в повному обсязі вносити страхові платежі (п. 24.2.1 договору);

Страховик має право:

- перевіряти достовірність повідомленої Страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання Страхувальником умов договору та правил (п. 24.3.1 договору);

- як тільки стане відомо про настання страхового випадку, провести огляд пошкодженого ТЗ та скласти Акт огляду ТЗ (п. 24.3.2 договору);

- визнати подію не страховим випадком та/або відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі статті 28 (п.24.3.4 договору).

- у разі настання страхової події рекомендувати станцію технічного обслуговування (СТО) для усунення пошкоджень, завданих ТЗ та складати розрахунок страхового відшкодування на підставі даних СТО (п.24.3.9 договору).

Страхувальник має право:

- при настанні страхового випадку одержати від страховика страхове відшкодування

згідно з умовами договору (п. 24.4.1 договору);

- у разі відмови Страховика сплатити страхове відшкодування, вимагати від

Страховика письмового обґрунтування підстав відмови (п. 24.4.3 договору);

В разі настання страхового випадку Страхувальник зобов`язаний:

- негайно повідомити про настання події відповідні компетентні органи (п. 25.1.2 договору);

- протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання страхової події сповістити про це Страховика шляхом надання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку (п. 25.1.3 договору).

- без письмової згоди не давати та не приймати пропозицій щодо відшкодування завданих збитків (п. 25.1.7 договору);

- надати представнику Страховика можливість провести огляд пошкодженого ТЗ у світлий час доби та скласти Акт огляду ТЗ (п.25.1.8 договору);

- без дозволу Страховика не проводити ніяких робіт щодо відновлення та зміни стану ТЗ, крім заходів, необхідних для транспортування, рятування ( в тому числі людей і тварин) чи запобігання надзвичайних ситуацій (п. 25.1.9 договору);

- надати Страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію що стосується цього питання (п.25.1.10 договору);

У випадку ненадходження або надходження не в повному обсязі на розрахунковий рахунок чи до каси Страховика страхового платежу (першого страхового платежу) в сумі відповідно до п. 16.2 договору в строк до 29.03.2019 включно договір припиняє свою дію з 00-00 годин 30 березня 2019 (п. 29.2 договору).

Не вважаються та не визнаються страховими випадками будь - які події, які стались в період припинення відповідальності страховика (п. 29.6 договору).

Додатком № 2 до договору визначено перелік ТЗ , які приймаються на страхування, серед яких вказано транспортний засіб - MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , умови виплати страхового відшкодування згідно з п. 27.13 договору - п. 27.13.1 «на базі СТО за вибором Страховика».

24.04.2019 із застрахованим транспортним засобом стався страховий випадок, а саме:

крадіжка окремих складових частин забезпеченого транспортного засобу, що підтверджується заявою про подію від 24.04.2019.

Листом № 4074/12цв від 13.05.2019 Акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» в якому просило останнього забезпечити протягом 7 (семи) робочих днів явку водія, який закріплений за транспортним засобом та механіка, який паркував застрахований автомобіль напередодні пошкодження для надання пояснення щодо вказаної події.

Листом № 4199/12 цв від 15.05.2019 Акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» із запитом для надання наступних документів:

- документів щодо діагностики несправностей щеплення (з пояснень механіка, автомобіль 17- 18 квітня 2019 заганяли в бокс та робили дефектовку) в яких повинно бути вказано характер технічних несправностей;

- графік чергувань охоронців на момент страхового випадку;

- записи камер спостереження на момент стразового випадку;

- показники даних автомобіля MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 з GPS трекера за період з 17 по 24 квітня 2019 року;

- документи підтверджуючі заміну електронного блоку по страховому випадку, що мав місце 08.03.2017.

В подальшому, листом № 4796/12 цв від 03.06.2019 Акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» із запитом про надання інформації:

- повідомити реквізити відповідальних осіб корпорації Богдан - Авто Холдинг, відповідальних за забезпечення охорони на території автопарку, де зберігається техніка ТОВ «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ»;

- надати копію договору, який укладений між ТОВ «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» та корпорацією «Богдан - Авто Холдинг», щодо забезпечення охорони території де зберігається техніка ТОВ «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ».

04.06.2019 відповідач повідомив позивача про те, що з метою перевірки достовірності повідомленої інформації та керуючись пп. 24.3.1, 27.2, 27.15 Договору страхування страховиком було направлено запит до Васильківського ВП ГУНП у Київській області для отримання додаткової інформації щодо заявленого випадку.

Далі, 23.07.2019 Акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» надіслало до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» лист № 6401/12 в якому просило відповідача надати відновлений MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 для огляду на авторизованій СТО ТОВ «Атлант М».

Акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» з листом №9181/12 цв від 22.10.2019 в якому зазначило:

- відповідно до повідомлення про подію, 24.04.2019 було виявлено розбите ліве бокове скло автомобіля MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зникнення блоків управління, які знаходяться в салоні автомобіля;

- в ході проведення Страховиком з`ясування обставин події, яка мала місце 24.04.2019 до Страхової компанії надійшов лист датований 15.07.2019 від Страхувальника, в якому було зазначено, що транспортний засіб MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 15.07.2019 відремонтовано. Для підтвердження факту проведення відновлювального ремонту Страхувальником надано акт виконаних робіт від 02.07.2019;

- замість нібито нових запасних частин, встановлено запасні частини, зокрема блоки управління, які вже були у використанні та були встановлені в іншому транспортному засобі;

- частина деталей, які були заявлені як нібито викрадені, були наявні на ТЗ під час огляду після несанкціонованого відновлення ТЗ, що спростовує версію Страхувальника про нібито викрадення запасних частин ТЗ.

У зв`язку з вищевикладеним, в даному листі відповідач з посиланням на п. п. 28.5.3, 28.5.4, 28.5.6, 28.5.7 Договору відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу, щодо випадку, який стався 24.04.2019.

Як зазначає позивач, внаслідок безпідставної відмови у виплаті страхового відшкодування позивач змушений був за власні кошти здійснити відновлювальний ремонт транспортного засобу, вартість якого склала 629 877, 29 грн, що підтверджується актом виконаних робіт.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 50а9е від 20.03.2019 в частині відшкодування суми за страховим випадком, що стався 24.04.2019 та порушено вимоги пунктів 2 та 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» та частини 1 статті 988 ЦК України.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 645 012, 64 грн, з яких: 623 428, 60 грн заборгованість з виплати страхового відшкодування, інфляційне збільшення у розмірі 571, 08 грн , 3 % річних у розмірі 9 479, 53 грн та сума пені у розмірі 11 533, 43 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог, з огляду на наступні обставини:

- Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 50а9е від 20.03.2019 припинив свою дію, оскільки позивачем невчасно сплачено страховий платіж;

- подія, яка трапилась 24.04.2019 не може кваліфікуватись як страховий випадок, оскільки Васильківським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області встановлено, що в діяннях, які спричинили пошкодження автомобіля MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого Кримінальним кодексом;

- Страхувальником без згоди Страховика проведено відновлювальний ремонт автомобіля MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 та не погоджено СТО для проведення ремонтно - відновлювальних робіт;

- Страхувальником не надано повторно для огляду транспортний засіб MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 50а9е від 20.03.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 354 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1, ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

За змістом ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Щодо тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву про припинення дії договору страхування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 29.2 договору у випадку ненадходження або надходження не в повному обсязі на розрахунковий рахунок чи до каси Страховика страхового платежу (першого страхового платежу) в сумі відповідно до п. 16.2 договору в строк до 29.03.2019 включно договір припиняє свою дію з 00-00 годин 30 березня 2019.

Як встановлено п. 16 договору визначено порядок сплати страхового платежу:

- 1- платіж - 155 182, 97 грн строк оплати до 29.03.2019;

- 2- платіж - 155 182, 97 грн строк оплати до 27.06.2019;

- 3- платіж - 155 182, 97 грн строк оплати до 27.09.2019;

- 4 - платіж - 155 182, 97 грн строк оплати до 27.12.2019.

Відповідач зазначає, що оскільки позивачем було сплачено перший страховий платіж у розмірі 155 182, 97 грн 10.04.2019, тобто з порушення строків визначених у договорі, то договір припинив свою дію на підставі п. 29.2 договору.

Суд критично оцінює доводи відповідача про припинення дії договору, оскільки, як вбачається з довідки № 934/16 від 28.05.2020 позивач 25.06.2019 сплатив другий страховий платіж у розмірі 155 182, 97 грн, який відповідачем був прийнятий.

Як вбачається з матеріалів справи, після настання страхового випадку відповідачем було направлено запити, листи, проведено розслідування, отримано документи від позивача з метою прийняття рішення про виплату відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем жодним чином не порушувалось питання щодо припинення дії договору

Ні вимогами, листами чи діями, з боку відповідача не заявлялось про припинення договірних відносин; після отримання другого платежу 25.06.2019, не порушувалось питання щодо безпідставність сплати другого платежу та останній не повертався платнику як помилкова/неналежна оплату

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що станом на 24.04.2019 договірні відносини сторін, враховуючи їх поведінку та обставини, не припинились, а зобов`язання підлягають виконанню відповідно до умов цього договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 23.2 Договору до страхових ризиків відносяться:

Викрадення - незаконне заволодіння ТЗ під час його знаходження в будь - якому місці в будь - який час, з урахуванням умов, вказаних в додатку № 2 до договору, шляхом:

збитки внаслідок інших подій - викрадення окремих складових частин ТЗ чи додаткового обладнання, вказаного у розділі 5 договору, а також пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання, вказаного в розділі 5 договору, внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України (п. 23.2.3 договору).

Страховик зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 24.1.2 договору);

Страховик має право:

- перевіряти достовірність повідомленої Страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання Страхувальником умов договору та правил (п. 24.3.1 договору);

- як тільки стане відомо про настання страхового випадку, провести огляд пошкодженого ТЗ та скласти Акт огляду ТЗ (п. 24.3.2 договору);

- визнати подію не страховим випадком та/або відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі статті 28 (п.24.3.4 договору).

- у разі настання страхової події рекомендувати станцію технічного обслуговування (СТО) для усунення пошкоджень, завданих ТЗ та складати розрахунок страхового відшкодування на підставі даних СТО (п.24.3.9 договору).

В разі настання страхового випадку Страхувальник зобов`язаний:

- негайно повідомити про настання події відповідні компетентні органи (п. 25.1.2 договору);

- без письмової згоди не давати та не приймати пропозицій щодо відшкодування завданих збитків (п. 25.1.7 договору);

- надати представнику Страховика можливість провести огляд пошкодженого ТЗ у світлий час доби та скласти Акт огляду ТЗ (п.25.1.8 договору);

- без дозволу Страховика не проводити ніяких робіт щодо відновлення та зміни стану ТЗ, крім заходів, необхідних для транспортування, рятування ( в тому числі людей і тварин) чи запобігання надзвичайних ситуацій (п. 25.1.9 договору);

- надати Страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію що стосується цього питання (п.25.1.10 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхової події.

22.10.2019 Акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» листом № 9181/12 цв від 22.10.2019 відмовило у виплаті страхового відшкодування позивачу, щодо випадку, який стався 24.04.2019 у зв`язку з тим, що: в ході проведення Страховиком з`ясування обставин події, яка мала місце 24.04.2019 до Страхової компанії надійшов лист датований 15.07.2019 від Страхувальника, в якому було зазначено, що транспортний засіб MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 15.07.2019 відремонтовано. Для підтвердження факту проведення відновлювального ремонту Страхувальником надано акт виконаних робіт від 02.07.2019; замість нібито нових запасних частин, встановлено запасні частини, зокрема блоки управління, які вже були у використанні та були встановлені в іншому транспортному засобі; частина деталей, які були заявлені як нібито викрадені, були наявні на ТЗ під час огляду після несанкціонованого відновлення ТЗ, що спростовує версію Страхувальника про нібито викрадення запасних частин ТЗ.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до акту виконаних робіт від 02.07.2019 транспортний засіб MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 був відремонтований на СТО, на якому раніше були відремонтовані інші транспортні засоби, а тому вважає заперечення відповідача про неузгодженість відповідно до умов договору СТО безпідставними та необґрунтованими.

Проте, суд з даними висновками не може погодитись, оскільки відповідно до п. 25.1.9 договору зазначено, що в разі настання страхової події, передбаченої п. 23.2 договору страхувальник зобов`язаний без дозволу Страховика не проводити ніяких робіт щодо відновлення та зміни стану ТЗ, крім заходів, необхідних для транспортування, рятування ( в тому числі людей і тварин) чи запобігання надзвичайних ситуацій та надати Страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію що стосується цього питання.

В матеріалах справи наявні службові записки відповідача від 07.05.2020, 08.05.2020 та 11.05.2020 з яких вбачається, що в період з 24.04.2019 по 05.05.2020 страховиком не надавався дозвіл на проведення ремонтних робіт щодо відновлення транспортного засобу MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; та/або погодження станції технічного обслуговування СТО.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 159 від 12.06.2020 ПрАТ «АТП «Атлант» повідомило, що рахунок № 005457 від 13.05.2019 був проведений без огляду транспортного засобу MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 на СТО ПрАТ «АТП «Атлант» та в попередньому рахунку № 005457 від 13.05.2019 вказана вартість нових запасних частин.

Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем надано акт огляду транспортного засобу від 06.09.2019 та аварійний сертифікат від 08.05.2020, з яких вбачається, що чотири блоки управління відповідають VIN коду (номеру кузова) автомобіля MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який входить до переліку транспортних засобів застрахованих в додатку № 2 до договору страхування від 20.03.2019, тобто було встановлено запчастини з іншого транспортного засобу.

Суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що внаслідок безпідставної затримки із виплатою страхового відшкодування страхувальник був змушений за власні кошти здійснити відновлювальний ремонт на СТО, яке визначив самостійно, оскільки укладаючи договір страхування сторони в п. 25.1.9 договору чітко передбачили, що страхувальник без дозволу Страховика зобов`язаний не проводити ніяких робіт щодо відновлення та зміни стану ТЗ, крім заходів, необхідних для транспортування, рятування ( в тому числі людей і тварин) чи запобігання надзвичайних ситуацій.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження страхувальника із страховиком СТО на якому мав би бути проведений ремонт транспортного засобу MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 та не доведено позивачем розміру страхового відшкодування у сумі 623 428, 60 грн, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 623 428, 60 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та пені є похідними вимогами від суми зі сплати страхового відшкодування, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо кримінального провадження № 12019110140000532 від 24.04.2019 суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна постанова про закриття кримінального провадження від 31.05.2019, якою кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст.185 КК України відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12019110140000532 від 24.04.2019 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2020 постанову слідчого Васильківського ВП ГУ НП України в Київській області лейтенанта поліції О.С. Міхеєва від 31.05.2020 про закриття кримінального провадження №12019110140000532 від 24.04.2019 скасовано. Матеріали кримінального провадження 12019110140000532 від 24.04.2019 повернуто до Васильківського ВП ГУ НП України в Київській області для продовження досудового розслідування.

Доводи позивача про підроблення постанови про закриття кримінального провадження відповідачем від 31.05.2020 судом не досліджуються.

Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 є фігурантом інших кримінальних проваджень щодо викрадення автомобілів та інших запасних частин не є предметом розгляду у справі № 910/5445/20, а тому також судом не приймається до уваги.

При цьому, суд не приймає як доказ надану переписку ОСОБА_1 із Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» у додатку Viber на 17 аркушах, яка додана позивачем до клопотання про приєднання документів від 14.01.2021, оскільки роздруківка переписки з мобільного додатку Viber не є належним доказом щодо підтвердження обставин, необхідних для розслідування страхової події, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Роздруківка електронного листування без ЕЦП не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення та зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Стосовно заяв свідків суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

З долученої заяви свідка ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 в усній формі надав дозвіл на проведення ТОВ «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Однак з заяви свідка ОСОБА_4 вбачається, що останній не надавав ані ОСОБА_1 , ані будь - якій особі ТОВ «АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ» жодних дозволів ані усних ані письмових щодо проведення ремонту транспортного засобу MERCEDES BENZ Actros 4140 К, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З огляду на суперечливі обставини, які викладені у заявах свідків, суд не приймає їх до уваги.

Суд враховує, що приписами ст. 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, за змістом ч. 2 якої, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В свою чергу, жодних доказів в спростування тверджень позивача, до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМТРАНСМЕХАНІЗАЦІЯ" відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.04.2021.

Суддя М.Є.Літвінова