Рішення № 96627396, 29.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2021Справа № 910/20705/20

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код 24175269)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6А; ідентифікаційний код 32404600)

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 134 155,74 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про здійснення страхового відшкодування в розмірі 134 155,74 грн., з яких 130 000 грн - сума виплаченого страхового відшкодування, 3 324,59 грн - пеня та 831,15 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/20705/20 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

19.01.2021 через загальний відділ діловодства від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо страхового полісу № ЕР/160622305.

01.02.2021 через загальний відділ діловодства відповідачем подано відзив на позову заяву, в якому просить винести рішення з урахуванням цього відзиву та зазначає, що заяву (претензію) позивача № 200000318565 від 05.08.2020, отримано - 12.08.2020, розглянуто та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн з урахуванням ліміту відповідальності. Відповідач вказує, що станом на дату подання відзиву він оплату не здійснив. Відповідач вважає, що граничний строк для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування становить 23.12.2020, оскільки позивач прострочив термін, передбачений п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на подання заяви про виплату страхового відшкодування, як наслідок, з урахуванням дати подання позовної заяви - 17.12.2020, позивачем неправильно розраховано пеню та 3 % річних.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 134 155,74 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

1) договірне зобов`язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;

2) деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) договірне зобов`язання між відповідачем і винною особою - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 18.09.2019 між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 укладений Договір № 06.02-40К-0106016 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) (далі - договір страхування), згідно якого застраховано автомобіль «LAND ROVER, Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 20.09.2019 до 24:00 год. 19.09.2020.

14.07.2020, о 08:30 год., в м. Харків, по вул. Білогорське шосе, 1, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Infiniti, FX35», державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції і скоїла зіткнення з автомобілем «LAND ROVER, Discovery Sport», державний номерний знак НОМЕР_1 , який зупинився попереду під керуванням ОСОБА_1 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, тобто вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.09.2020 у справі № 638/9961/20 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Факт скоєння правопорушення підтверджується даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №516833 від 14.07.2020; схеми місця ДТП; пояснень учасників ДТП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «LAND ROVER, Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», у зв`язку з чим 15.07.2020 останній склав акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість).

Вартість матеріалів та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «LAND ROVER, Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 відповідно до рахунку № НОМЕР_3 від 17.07.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Граф М» становить 255 062,60 грн.

Відповідно до Звіту № 021/06/20, складеного 23.07.2020 оцінювачем ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу «LAND ROVER, Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 , відповідно до звіту від складає 256 390,40 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акта № 200000318565 від 30.07.2020 по договору страхування та розрахунку страхового відшкодування до нього було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 255 062,60 грн, виплата якого підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № ЗР076702 від 31.07.2020.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В пунктах 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до полісу № № ЕР/160622305 транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130 000,00 грн., станом на дату спірної ДТП (14.07.2020) поліс був чинний.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керувала автомобілем «Infiniti, FX35», державний номерний знак НОМЕР_2 , на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № ЕР/160622305, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Підсумовуючи наведені вище обставини, суд констатує, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком № 0000000737 від 17.07.2020, звітом № 021/06/20 від 23.07.2020, страховим актом № 200000318565 від 30.07.2020 та розрахунком страхового відшкодування до нього, платіжним дорученням № ЗР076702 від 31.07.2020.

Положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № 06.02-40К-0106016 становить 0,0 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини та умови полісу № 160622305, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (130 000,00 грн), у межах суми, що перейшла до позивача.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Судом встановлено, що 05.08.2020 позивач направив на адресу відповідача заяву (претензію) № 200000318565, відповідно до якої просив відповідача сплатити страхове відшкодування у розмірі 255 062,06 грн. При цьому, вказана заява була отримана відповідачем, як він стверджує, 12.08.2020. Проте за твердженням позивача - 11.08.2020. Матеріали справи доказів направлення та отримання не містять.

У відповідь на названу заяву (претензію) відповідач листом №51-4866 від 13.08.2020 направив позивачу запит щодо надання інформації та документів за регресною вимогою, а саме постанову суду про адміністративне правопорушення та визнання ОСОБА_2 .

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.

Натомість, відповідач у відзиві на позову заяву вказує, що заяву (претензію) позивача № 200000318565 від 05.08.2020 розглянуто та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн з урахуванням ліміту відповідальності. Відповідач вказує, що станом на дату подання відзиву він оплату не здійснив. Відповідач вважає, що граничний строк для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування становить 23.12.2020, оскільки позивач прострочив термін, передбачений п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Таким чином, відповідач, посилаючись на положення абз. 5 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стверджує, що внаслідок подання позивачем заяви пізніше за термін, передбачений чинним законодавством України, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшуються на кількість днів такого прострочення.

Однак суд не може погодитись з вищенаведеними доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, враховуючи положення пунктів 36.1, 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За змістом підпункту 37.1.4 пункту 37.статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Закріплене в підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.

У будь-якому разі строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль «LAND ROVER, Discovery Sport», державний номерний знак НОМЕР_1 , сталась 14.07.2020, відтак позивач, як новий кредитор, який набув право вимоги до відповідача щодо виплати страхового відшкодування, повинен був у строк до 14.07.2021 звернутись до відповідача (страховика за полісом) із заявою про виплату страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.08.2020 засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування, тобто у межах однорічного строку.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відповідач був зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування позивачу не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідач та позивач одночасно вказують, що відповідач листом від 01.10.2020 51-6012 повідомив про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, яке не виконав.

Тому суд вважає неприйнятними доводи позивача, що з наданням позивачу відповіді від 01.10.2020 про готовність виплатити страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн відповідно до ліміту за полісом виникає прострочення зобов`язання, оскільки прострочення настає після закінчення 90-ти денного строку.

Судом також встановлено, що й у межах встановленого строку (90 днів) відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.

Заява (претензія) № 200000318565 від 05.08.2020 була отримана відповідачем за твердженням позивача - 11.08.2020, проте доказів на підтвердження викладеного позивач не надав, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне прийняти до уваги, в якості доказу отримання даної заяви, вхідний номер та дату отримання проставлені на заяві відповідачем - 12.08.2020 вхід. № 51-4121.

За таких обставин, відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн у строк до 10.11.2020 включно.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 130 000 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 324,59 грн пені та 831,15 грн три проценти річних за період з 01.10.2020 по 17.12.2020.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Судом встановлено, що відповідач мав здійснити страхове відшкодування у строк до 10.11.2020. Отже, починаючи з 11.11.2020 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, судом встановлено, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення.

З огляду на зазначене, суд здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 11.11.2020 по 17.12.2020 на суму заборгованості в розмірі 130 000 грн, дійшов висновку, що правильною сумою 3% річних є 394,26 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи встановлене судом, позовні вимоги в частині стягнення 831,15 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 394,26 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 324,59 грн, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що прострочення відповідача з виплати страхового відшкодування виникло з 11.11.2020.

Досліджений судом розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, також свідчить про неправильно визначену позивачем дату початку періоду нарахування пені - 01.10.2020.

Суд здійснивши власний розрахунок пені за період з 11.11.2020 по 17.12.2020 на суму заборгованості в розмірі 130 000 грн, дійшов висновку, що вірною сумою пені є 1 577,05 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 324,59 грн. пені підлягають частковому задоволенні в сумі 1 577,05 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми, проте приймаючи до уваги перерахунок суду заявлених до стягнення пені та 3% річних, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн, пені в розмірі 1 577,05 грн та 3% річних в сумі 394,26 грн.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про здійснення страхового відшкодування в розмірі 134 155,74 грн., з яких 130 000 грн - сума виплаченого страхового відшкодування, 3 324,59 грн - пеня та 831,15 грн - три проценти річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6А; ідентифікаційний код 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код 24175269) в розмірі 131 971,31 грн.(сто тридцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна гривня 31 копійка), з яких 130 000 (сто тридцять тисяч гривень) грн - сума виплаченого страхового відшкодування, 1 577,05 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесят сім гривень 05 копійок) - пеня та 394,26 грн (триста дев`яносто чотири гривні 26 копійок) - три проценти річних та 2 068,37 (дві тисячі шістдесят вісім гривень 37 копійок) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ