Рішення № 96627368, 12.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2021Справа № 910/11105/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної

системи України"

до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 36 576,82 грн.,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 354 897, 63 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача (за первісним позовом): Цулаія Г.З;

Від відповідача (за первісним позовом): Кириленко О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - відповідач) про стягнення 370 756, 01 грн., з яких: 354 897, 63 грн додаткова плата за недотримання параметрів якості природного газу, пеня у розмірі 11 971, 82 грн, 3 % річних у розмірі 1918,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 968, 54 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач за первісним позовом вказав на те, що за період дії Договору №1912000038 транспортування природного газу від 06.12.2019 відповідач подавав до газотранспортної системи природний газ, що не відповідає вимогам, наведеним в Кодексі ГТС, зокрема в п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, що підтверджується розрахунками (актами) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу. За період з січня 2020 по квітень 2020 позивачем було нараховано додаткову плату за недотримання параметрів якості газу на загальну суму 354 897, 63 грн., яку відповідач у добровільному порядку не сплатив, у зв`язку з чим позив звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2020.

26.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 354 897, 63 грн.

07.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача у підготовче судове засідання 07.09.2020 не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи та зобов`язання позивача надати суду копії документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання на 21.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відстрочення сплати судового збору; зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" про стягнення 354 897, 63 грн. залишено без руху.

Як свідчать матеріали справи, Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було усунуто недоліки зустрічного позову.

08.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відпредставника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

15.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.20 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" про стягнення 354 897, 63 грн. до спільного розгляду з первісним позовом.

У підготовчому засіданні 21.09.20 представник відповідача (за первісним позовом) заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу для підготовки відповіді на запитання, яке було задоволено судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.20, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/11105/20 на 05.10.20.

22.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 05.10.20 судом відкладено розгляд клопотання про витребування доказів, яке міститься в зустрічній позовній заяві, до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.20, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/11105/20 на 26.10.20 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

05.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "ДП "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

05.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "ДП "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

06.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор гозотранспортної системи України" надійшов відзив.

07.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "ДП "Чорноморнафтогаз" надійшла інформація по справі.

19.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "ДП "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про долучення електронних доказів.

20.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "ДП "Чорноморнафтогаз" надійшла відповідь на відзив.

26.10.2020 через офіційну електронну пошту Господрарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли заперечення.

26.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "ДП "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про заборону вчиняти дії.

26.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшла заява про збільшення позовних вимог.

26.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за зустрічним позовом) надійшла заява про забезпечення позову.

Представник відповідача (за первісним позовом) у підготовчому засіданні 26.10.20 Представник у підготовчому засіданні 26.10.20 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача (за первісним позовом) у підготовчому засіданні 26.10.2020 заявив усне клопотання про зобов`язання відповідача (за первісним позовом) надати до суду нотаріально засвідчену заяву свідка, у задоволенні якої було відмовлено судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.20, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/11105/20 на 16.11.2020.

27.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.20 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про забезпечення позову у справі № 910/11105/20.

13.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про призначення експертизи.

Підготовче засідання, призначене на 16.11.20, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/11105/20 на 14.12.20.

11.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду від представника Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

14.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача у підготовче засідання 14.12.2020 не з`явився.

У підготовчому засіданні 14.12.20 судом відкладено розгляд клопотання про призначення експертизи до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.20, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/11105/20 на 11.01.2021.

1.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника ТОВ "Оператор газотранспортної системи" надійшли заперечення проти залучення доказів.

11.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника ТОВ "Оператор газотранспортної системи" надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.

11.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про долучення доказів.

Підготовче засідання, призначене на 11.01.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.21 призначено підготовче засідання на 15.02.2021.

12.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 15.02.2021 судом розглянуто клопотання відповідача (за первісним позовом) про призначення експертизи та вирішено відмовити в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з нормами ГПК експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим, дослідивши наведені у клопотанні питання, суд зазначає, що вони є суто правовими, окрім того, поставлені питання не стосуються предмету дослідження у даній справі, у зв`язку з чим подане клопотання задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка подана 26.10.2020 представником ТОВ "Оператор Газотранспортної системи", приєднано до матеріалів справи клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, подане 12.02.21 представником АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.03.2021.

Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні 10.03.2021 підтримав первісні позовні вимоги, заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні 10.03.2021 заперечив проти заявлених первісних позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав зустрічні позовні вимоги.

У засіданні 24.03.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 05.04.2021.

11.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання по справі, в якому представник відповідача просить суд задати позивачу питання по справі та наводить перелік питань.

У засіданні 05.04.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 12.04.2021.

У судовому засіданні 12.04.2021 судом залишено без задоволення клопотання відповідача з переліком питань,яке подане 11.03.2021, як необґрунтоване та безпідставне.

Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні 12.04.2021 надав пояснення по справі.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні 12.04.2021 також надав пояснення по справі.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 12.04.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" (далі - оператор) та Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (замовник) укладено Договір №1912000038 транспортування природного газу, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Відповідно до п. 3.1 Договору оператор зобов`язаний своєчасно надавати послуги належної якості, здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 3.2 Договору оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему в порядку, визначеному цим договором.

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору замовник має право отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені договором строки; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором.

У п. 5.1 Договору зазначено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.

Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик, визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.

Розбіжності щодо якості природного газу та розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Кодексу або в суді. До прийняття рішення суду якість природного газу та/або розмір додаткової плати, яку відповідальна за порушення параметрів якості газу сторона зобов`язана сплатити в строк, визначений п. 10.7 договору, визначається за даними оператора.

Згідно з п. 11.1 Договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.

Відповідно до п. 11.2 оператор до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.

Замовник протягом 2-х днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора (п. 11.3 Договору).

Відповідно до п. 13.5 Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Згідно з п. 17.1 Договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та дії з дати, наступної за датою внесення рішення ліцензування про видачу оператору ліцензії на продовження діяльності з транспортування природного газу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, але не раніше 01.01.2020 до 31.12.2020, а в частині розрахунків до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У позовній заяві позивач за первісним позовом вказав на те, що відповідальним за якість газу у точках входу є Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", оскільки відповідач є суміжним газовидобувним підприємством.

Зокрема, позивач за первісним позовом зауважив, що за період дії Договору №1912000038 транспортування природного газу від 06.12.2019 відповідач подавав до газотранспортної системи природний газ, що не відповідає вимогам, наведеним в Кодексі ГТС, зокрема в п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, що підтверджується розрахунками (актами) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу.

За період з січня 2020 по квітень 2020 позивачем було нараховано додаткову плату за недотримання параметрів якості газу на загальну суму 354 897, 63 грн., про що позивачем були складені відповідні рахунки - фактури на оплату відповідачем такої додаткової плати.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 28 773, 55 грн, 3 % річних у розмірі 5 910, 50 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 892, 77 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Заперечуючи щодо задоволення первісного позову, відповідач вказує на те, що вимірювання фізико - хімічних показників природного газу видобутого із Стрілкового газового родовища визначається позивачем лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи Оператора ГТС, тобто після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною мережею довжиною 21 210, 00 метрів, яка не належним чином обслуговується, що на думку відповідача, є підтвердженням погіршення якості природного газу, що виникло саме з вини позивача, як оператора газотранспортної системи.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що частина газопроводу від пункту очищення і заміру до ГРС "Щасливцево" (точка виходу Оператор ГТС України) складає 22210,00 метрів та знаходиться на балансі відповідача за зустрічним позовом.

Вказана частина газопроводу, балансоутримувачем якої є Оператор ГТС, перебуває в неналежному стані, що безпосередньо впливає на якісні характеристики газу, який транспортується по ній.

Зокрема, позивач за зустрічним позовом зауважив, що він неодноразово порушував перед Оператор ГТС, як балансоутримувачем лінійної частини газопроводу - розгалуження питання щодо неналежного технічного стану інженерної споруди, а саме - знаходження значних надлишків вологи у цьому газопроводі, що обумовлені тривалим часом експлуатації, тривалим терміном будівництва об`єкту, у тому числі не спеціалізованою організацією, та звичайними фізичними процесами конденсації вологи під час проходження природного газу трубопроводами.

При цьому, позивач за зустрічним позовом звернув увагу на те, що фізична точка входу не обладнана вузлом обліку природного газу, не визначено його місце розташування на схемі, а також не визначено іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, вимірювання ФХП природного газу здійснюється лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи Оператор ГТС, тобто після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною системою, яка неналежним чином обслуговується.

Таким чином, оскільки фактично визначення фізико-хімічних показників природного газу здійснюється у точці виходу (а не у точці входу, як вказує позивач за первісним позовом), всі здійснені Оператором ГТС нарахування щодо розмірів неякісного газу на суму 354 897, 63 грн є підтвердженням розміру збитків за погіршення якості природного газу, яку повинен сплатити Оператор ГТС за надання неякісних послуг.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" збитки у розмірі 354 897, 63 грн.

Відповідно до п. 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природній газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.

Оскільки у позивача за зустрічним позовом відсутній комерційний ВОГ (а саме він передає природній газ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ сторони, яка приймає природний газ, тобто ТОВ Оператора ГТС України.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом зауважив, що відповідно до паспортів фізико-хімічних показників газу, які в свою чергу чітко підтверджують факт невідповідності поданого Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до газотранспортної системи газу параметрам якості, поміж невідповідності природного газу параметрам щодо температури точки роси та вуглеводням, такий природний газ також не відповідає параметрам якості теплоти згорання.

Більш того, жодних заперечень щодо паспортів фізико-хімічних показників природного газу, складених розрахунків (актів) за недотримання параметрів якості природного газу, а також сформованих на їх підставі рахунків-фактур на сплату додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, Звітів про недотримання параметрів якості природного газу, які були направлені позивачу за зустрічним позовом, Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" висловлено не було.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у зустрічному позові, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №1912000038 транспортування природного газу від 06.12.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортування природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" точка виходу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об`єкта, пов`язаного із видобутком природного газу; точка входу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій природний газ надходить до газотранспортної системи від об`єктів, пов`язаних із видобутком природного газу, газосховища, установки LNG, а також від інших газотранспортних або газорозподільних систем.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС відповідальним за якість газу є:

1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з`єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з`єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування;

2) у точках виходу - оператор газотранспортної системи.

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу.

Визначення ФХП природного газу у точках виходу газотранспортної системи проводиться оператором газотранспортної системи на умовах, визначених цим Кодексом та погоджених з операторами суміжних систем або прямими споживачами, з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій (п. 3 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).

Згідно з п. 4 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС точки визначення ФХП природного газу можуть знаходитись як на комерційних вузлах обліку газу (ВОГ) та пунктах вимірювання витрат газу (ПВВГ), так і на інших точках магістральних газопроводів, від яких подається газ через вищезазначені комерційні ВОГ та ПВВГ. Оператор газотранспортної системи повинен визначати точки визначення ФХП (місця відбору проб) таким чином, щоб гарантувати, що значення теплоти згоряння відібраної проби не відрізнялось більше ніж на +/- 5 % у ту саму добу від теплоти згоряння природного газу по будь-якому фізичному виходу комерційного обліку газу, на який ці значення ФХП розповсюджуються. У разі якщо до точки входу/виходу до/із газотранспортної системи природний газ надходить одночасно від різних джерел, визначення ФХП природного газу, що транспортується до точки входу/виходу ГТС, проводиться після точки змішування.

Згідно з п. 8 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС у разі виходу з ладу автоматичних потокових приладів за погодженням з оператором газотранспортної системи допускається на період усунення несправності використання для визначення теплоти згоряння, компонентного складу газу та температури точки роси за вологою хіміко-аналітичних лабораторій.

Відповідно до п. 9 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС періодичність визначення компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою при використанні вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій повинна бути не рідше, ніж один раз на тиждень.

Відповідно до п. 16 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, якщо природний газ, що не відповідає вимогам пункту 13 цієї глави, був завантажений в газотранспортну систему з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи одержує від суб`єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.

Згідно з п. 17 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС ФХП транспортованого природного газу у точках виходу повинні відповідати вимогам пункту 13 цієї глави, за винятком вимог щодо вмісту меркаптанової сірки.

Якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову оплату, визначену в договорі транспортування (п. 18 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).

Відповідно до п. 10.1 Договору сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.

Відповідальною стороною за якість газу є:

1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з`єднанні) - замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед оператором. У точках входу на міждержавному з`єднанні - Замовник - перед Оператором;

2) у точках виходу відповідальним є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з`єднанні - оператор - перед замовником.

Згідно з п. 10.2 Договору у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:

BGCV = Qi * 2 * БЦГ * (1-GCV/GCVmin), де

BGCV - плата за недотримання теплоти згорання у фізичній точці входу, грн;

Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням теплоти згорання, який було подано у фізичній точці входу, тис. м3;

БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;

GCV - значення вищої теплоти згорання природного газу, поданого у фізичній точці входу, кВт*год/м3;

GCVmin - мінімальне значення вищої теплоти згорання, визначене Кодексом, кВт*год/м3.

Значення теплоти згорання для розрахункових цілей (GCV) визначається відповідно до вимог Кодексу.

У п. 10.3 Договору зазначено, що у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:

Вм.д. = Qi * 0,1 * БЦГ * (1-1/Х), де

Вм.д. - плата за недотримання параметру якості, грн;

Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням цього параметра якості, поданого у фізичній точці входу, тис. м3;

БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;

X - дійсне значення вмісту домішок природного газу, поданого у фізичній точці входу, мг/м3.

Якщо вміст домішок складає до 2 мг на м3 (X < 2 мг/м3), тоді Вм.д. дорівнює 0.

Відповідно до п. 10.4 Договору у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:

Вт.роси.в = Qi * К * БЦГ * (Троси.в - Троси.в.max) / (Троси.в.max)

К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;

К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;

К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;

К = 0,1 - з 01 січня 2019 року;

де

Вт.роси.в - плата за недотримання параметра температури точки роси за вологою, грн;

Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вологою, тис. м3;

БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;

Троси.в.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вологою, К;

Троси.в - дійсне значення температури точки роси за вологою природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.

Згідно з п. 10.5 Договору у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вуглеводнями, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:

ВТ.роси.вв = Qi * К * БЦГ * (Троси.вв - Троси.вв.max) / (Троси.вв.max)

К = 0,01 - до 31 грудня 201 б року;

К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;

К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;

К = 0,1 - з 01 січня 2019 року,

де

ВТ.роси.вв - плата за недотримання параметра температури точки роси за вуглеводнями, грн;

Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вуглеводнями, тис. мЗ;

БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. мЗ;

Троси.вв.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вуглеводнями, К;

Троси.вв - дійсне значення температури точки роси за вуглеводнями природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.

Згідно з п. 10.6 Договору розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених оператором у звіті про недотримання параметрів якості природного газу, який він надає замовнику на його електронну адресу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Сторони мають право звернутися до уповноваженого органу на проведення робіт з визначення параметрів природного газу. У разі підтвердження відповідності природного газу параметрам, визначеними Кодексом, витрати на це дослідження покриває сторона, яка вимагала його проведення, в іншому разі витрати на дослідження покриває інша сторона.

Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра якості Qi визначається з моменту останнього визначення ФХП газу, що відповідав параметрам, визначеним Кодексом, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.

Згідно з п. 10.7 Договору сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов`язана сплатити додаткову плату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Як вбачається з рахунків та актів (розрахунків) додаткової плати, копії яких долучено позивачем за первісним позовом до позовної заяви, за січень 2020 позивачем за первісним позовом було нараховано відповідачу додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 122 543, 29 грн (недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 94 810, 52 грн, недотримання якості теплоти згорання - 27 732, 77 грн), 211, 87 (недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 211, 87 грн);

За лютий 2020 - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 137 104, 55 грн (недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 111 392, 40 грн, недотримання якості теплоти згорання - 25 712, 15 грн);

За березень 2020 - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 61 118, 49 грн (недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 52 942, 16 грн, недотримання якості теплоти згорання - 8 176, 33грн);

За квітень 2020- додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 33 919, 43 грн (недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 29 064, 40 грн, недотримання якості теплоти згорання - 4 855, 03 грн);

У зустрічному позові відповідач за первісним позовом пояснив, що він здійснює постачання природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, до газотранспортної системи через Пункт очистки і заміру газу (ПОЗ-3). Вказана інженерна споруда обладнана вузлами комерційного обліку газу Ду50 мм та Ду100ммз автоматичними потоковими приладами (автоматичним вологоміром).

Природний газ Стрілкового газового родовища після Пункту очистки і заміру газу (ПОЗ-3) передається до газопроводу Стрілкове-Джанкой DN350 з подальшим розгалуженням до різних газотранспортних мереж.

Технологічна схема постачання природного газу в межах балансової відповідальності Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" передбачає підключення до газопроводу Стрілкове-Джанкой DN350 лінійних частини:

- газопроводу (Д 100мм) довжиною 7900 м, який знаходяться на балансовому обліку АТ "Херсонгаз", що знаходиться після газорозподільної станції "Стрілкове" (ГРС "Стрілкове");

- газопроводу-відгалуження (Д 377 мм * 6 мм) довжиною 22210 м, разом із газорозподільною станцією "Щасливцево" (ГРС "Щасливцево"), які знаходяться на балансовому обліку Оператор ГТС.

Довжина ділянки газопроводу ДАТ "Чорноморнафтогаз" від Пункту очистки і заміру газу (ПОЗ-3) до точки входу до газопроводу (Д 100мм), що знаходиться після газорозподільної станції "Стрілкове" (ГРС "Стрілкове"), який знаходиться на балансовому обліку АТ "Херсонгаз", становить 800 - 850 метрів. При цьому, ГРС "Стрілкове" обладнане комерційним вузлом обліку газу та знаходиться на межі балансового розмежування відповідних газопроводів.

Водночас, як зазначив відповідач за первісним позовом, ГРС "Щасливцево" обладнане комерційним вузлом обліку газу та визначає ФХП природного газу після проходження природного газу всією ділянкою газопроводу-відгалуження (радгосп "Азовський") протяжність 22210,00 метрів, в межах балансової відповідальності Оператор ГТС.

Таким чином, із загальної довжини маршруту проходження природного газу від Пункту очистки і заміру газу (ПОЗ-3) до ГРС "Щасливцево" (точки виходу Оператор ГТС), який становить 27110,00 метрів, лінійна частина газопроводу балансової відповідальності Оператор ГТС становить 81, 92 відсотки - 22,21 км.

Відповідач за первісним позовом зауважив, що газопровід-відгалуження (Д 377 мм * 6 мм, радгосп "Азовський") від Стрілкового газового родовища ДАТ "Чорноморнафтогаз" до радгоспу "Азовський" є 1-ою чергою проекту будівництва, яка введена в експлуатацію ще у 1989 році.

Замовником вказаного будівництва виступало Газопромислове управління "Шебелинкагазпром".

Перша черга проекту будівництва включала: лінійну частину газопроводу-відгалуження (Д 377 мм * 6 мм, радгосп "Азовський") діаметром 377 х 6мм, довжиною 22,21 км; газопровід до ГРС "Стрілкове" (159x6 мм, 0.976 км), газопровід до ГРС "Щасливцеве" (219x6 мм, 0.369 км) та дві ГРС типу Енергія-1.

На підставі спільного наказу Держкомнафтогаз від 06.11.1998 за №234 і НАК "Нафтогаз України" від 06.11.1998 за № 68/234 від ГПУ "Шебелинкагазвидобування" було передане на баланс Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" газопровід-відгалуження від Стрілкового газового родовища ДАТ "Чорноморнафтогаз" до радгоспу "Азовський" (І черга) та в тому числі незавершене будівництво по газопроводу-відгалуженню до радгоспу "Азовський" Геніченського району (II черга).

26.07.1999 Херсонським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів (ЛВУМГ) передана підряднику БМУ-2 "Полтаванафтогазбуд" документація на будівництво, зокрема, газопроводу-відгалуження до радгоспу "Азовський" Херсонської (II черга), для коригування та передачі замовнику Генічеській райдержадміністрації.

06.01.2004 ТОВ "Армапром" та БМУ-2 "Полтаванафтогазбуд" укладено контракт на виконання робіт при будівництві газопроводу-відгалуження до м. Генічеськ (по робочій документації "Газопровід-відгалуження до радгоспу "Азовський Генічеського району Херсонської області II черга).

19.08.2004 на підставі акту зазначений об`єкт введено в експлуатацію в складі газопроводу "Газорозподільча станція с. Щасливцеві - головний газовий регуляторний пункт №1 м. Генічеськ" з показником тиску 6 кг/см.кв.

Рішенням виконкому Щасливцівської сільської ради від 10.11.2004 №117 оформлено право власності ТОВ "Армапром" на газорозподільну станцію та газопровід протяжністю 14700 м, яке посвідчено свідоцтвом на право власності на нерухоме майно.

Водночас, як зазначив відповідач за первісним позовом, упродовж 1989-2016 років газопровід-відведення до радгоспу "Азовський" Херсонської області (II черга) продовжувало перебувати на балансовому обліку УМГ Харківтрансгаз", яке є філією АТ "Укртрансгаз".

Таким чином, як вказав відповідач за первісним позовом, зважаючи на введення у 1989 році в експлуатацію об`єкта будівництва "Газопровід-відвід від Стрілкового газового родовища Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (1 черга) строк корисної експлуатації зазначеної інженерної споруди (газопроводу) сплив у 2014 році.

При цьому, як зазначив відповідач за первісним позовом, лише у 2020 році Оператором ГТС проведено регламентні роботи із усунення гідравлічних заторів (рідини у трубах), які утворюються через тривалий час експлуатації газопроводів внаслідок кондексації вологи.

Отже, за твердженням відповідача за первісним позовом, враховуючи фактичні обставини справи, вимірювання ФХП природного газу визначається лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", тобто після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною мережею довжиною 21210,00 метрів, яка обслуговується Оператором ГТС неналежним чином.

Суд зазначає, що позивачем за первісним позовом не було висловлено заперечень щодо наведених вище Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" обставин, в тому числі щодо порядку проходження природнім газом, який видобувається відповідачем за первісним позовом, шляхами газопровода, приналежності газопровода протяжністю 21210,00 метрів позивачу (позивач - балансоутримувач).

Позивач за первісним позовом зауважив, що відповідно до п. 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природній газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.

Таким чином, за твердженням позивача за первісним позовом, оскільки у позивача за зустрічним позовом відсутній комерційний ВОГ (а саме він передає природній газ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ сторони, яка приймає природний газ, тобто Оператором ГТС України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з січня 2020 по квітень 2020 позивачем було нараховано відповідачу додаткову плату за недотримання параметрів якості газу на загальну суму 354 897, 63 грн., про що позивачем були складені відповідні рахунки - фактури на оплату відповідачем такої додаткової плати.

Відповідачем на підставі платіжного доручення № 2229 від 06.10.2020 було сплачено суму у розмірі 402 419, 66 грн, з призначенням платежу: « 1250000 Додаткова плата за недотримання параметрів природного газу згідно договору № 1912000038 від 06.12.2019».

Судом прийнято суму у розмірі 402 419, 66 грн, як оплату за недотримання параметрів якості природного газу за період з січня 2020 по квітень 2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем жодних заперечень щодо паспортів фізико-хімічних показників природного газу, складених розрахунків (актів) за недотримання параметрів якості природного газу, а також сформованих на їх підставі рахунків-фактур на сплату додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, Звітів про недотримання параметрів якості природного газу, які були направлені позивачу за зустрічним позовом, Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" висловлено не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано більш вірогідні докази у розумінні ст.79 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі відповідачем до газотранспортної системи природнього газу, що не відповідав вимогам, наведеним в Кодексі ГТС, зокрема в п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 354 897, 63 грн підлягає закриттю.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 773, 55 грн, 3 % річних у розмірі 5 910, 50 грн та інфляційних втрати у розмірі 1 892, 77 грн, суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано пеню на суму 122 543, 29 грн за період з 31.01.2020 по 06.10.2020, 137 316, 42 грн за період з 31.03.2020 по 06.10.2020, 61 118, 49 грн за період з 16.04.2020 по 05.10.2020 та 33 919, 43 грн за період з 16.05.2020 по 05.10.2020.

Відповідно до п. 13.5 Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, позивачем не вірно визначено періоди прострочення нарахування пені, оскільки відповідно до п. 10.7 Договору сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов`язана сплатити додаткову плату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунку - фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до дванадцятого числа місяця, на наступного за газовим місяцем.

Суд приходить до висновку, що початком періоду прострочення суми - 122 543, 29 грн слід вважати з 16.02.2020, суми 137 316, 42 грн - з 16.03.2020, суми 61118, 49 грн - з 16.04.2020, суми 33 919, 43 грн - з 16.05.2020.

З огляду на визначення періодів та з урахуванням розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позивачем нараховуючи пеню на суми заборгованості 122 543, 29 грн та 137 316, 42 грн з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому розрахунок позивача не відповідає вимогам закону.

За перерахунком суду розмір пені, який має бути стягнутий з відповідача становить 25 740, 57 грн, а саме:

- 10 004, 35 грн за період з 16.02.2020 по 16.08.2020 на суму 122 543, 29 грн;

- 10 144, 91 грн за період з 16.03.2020 по 14.09.2020 на суму 137 316, 42 грн;

- 3 900, 90 грн за період з 16.04.2020 по 05.10.2020 на суму 61 118, 49 грн;

- 1 690, 41 грн за період з 16.05.2020 по 05.10.2020 на суму 33 919, 43 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем не вірно визначено періоди прострочення, а тому за перерахунком суду розмір 3 % річних становить 5 900, 75 грн.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 892, 77 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується зустрічного позову Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 354 897, 63 грн, суд також не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що частина газопроводу від пункту очищення і заміру до ГРС "Щасливцево" (точка виходу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») складає 22210,00 метрів, знаходиться на балансі відповідача за зустрічним позовом та перебуває в неналежному стані, що безпосередньо впливає на якісні характеристики газу, який транспортується по ній.

Таким чином, оскільки фактично визначення фізико-хімічних показників природного газу здійснюється у точці виходу (а не у точці входу), всі здійснені Оператором ГТС України нарахування щодо розмірів неякісного газу на суму 354 897, 63 грн є підтвердженням розміру збитків за погіршення якості природного газу, яку повинен сплатити Оператором ГТС України за надання неякісних послуг.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Суд виходить з того, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправна поведінка заподіювача; 2) наявність збитків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; 4) вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено розміру збитків у вказаному розмірі.

Окрім того, суд зазначає, що з 01.01.2020 розпочав роботу ТОВ «Оператор ГТС України», як новий оператор газотранспортної системи. З початку своєї діяльності у 2020 ТОВ «Оператор ГТС України» здійснював регламентні роботи по утриманню в належному стані газопроводів, в тому числі проведено роботи на ГРС «Щасливцево», про що позивачем за зустрічним позовом вказано у зустрічній позовній заяві.

Таким чином, суд відмовляє у позові Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 354 897, 63 грн.

Судом враховано, що приписами ст. 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, за змістом ч. 2 якої, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним пропорційному розміру задоволених позовних вимог, судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом (у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову).

Керуючись ст.ст. 74, 129, 231, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 354 897, 63 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, оф. 505; код ЄДРПОУ 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (01010, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7, поверх 16; код ЄДРПОУ 42795490) пеню у розмірі 25 740 (двадцять п`ять тисяч сімсот сорок) грн 57 грн, 3 % річних у розмірі 5 900 (п`ять тисяч дев`ятсот) грн 75 коп, інфляційні втрати у розмірі 1 892 (одну тисячу вісімсот дев`яносто дві) грн 77 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 927 (одну тисячу дев`ятсот двадцять сім) грн 14 коп.

4. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

5. В задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відмовити повністю.

6. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.04.2021.

Суддя М.Є.Літвінова