Рішення № 96627355, 20.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2021Справа № 910/18896/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"

про стягнення 55 455 001,97 грн.

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Верхацький І.В. - представник за довіреністю №14-335 від 22.12.2020;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення 55 455 001,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 18-570-Н від 06.11.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 55 455 001,97 грн. за зобов`язаннями грудня 2018р., січня-грудня 2019р., січня-липня 2020р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2021.

16.01.2021 та 18.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання

Ухвалою Господарського суду від 18.01.2021 відкладено підготовче судове засідання у справі на 09.02.2021.

Протокольною ухвалою Господарського суду від 09.02.2021 суд задовольнив усне клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.02.2021 та про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

09.02.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив.

15.02.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшло два клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 23.02.2021 з`явився позивач, відповідач не з`явився, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду від 23.02.2021 відкладено підготовче судове засідання у справі на 09.03.2021.

09.03.2021 на електронну адресу суду відповідач подав клопотання про зобов`язання позивача вчинити дії та про відкладення підготовчого засідання

В судове засідання 09.03.2021 позивач не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання, просив суд задовольнити.

Ухвалою Господарського суду від 09.03.2021 відкладено підготовче судове засідання у справі на 06.04.2021.

11.03.2021 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

02.04.2021 та 05.04.2021 на адресу суду від відповідача надійшли клопотання про визнання поважними причин неявки та про відкладення підготовчого судового засідання.

В судове засідання 06.04.2021 відповідач не з`явився, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач повідомив суд, що на адресу позивача від відповідача надійшов акт звірки, який ще не підписаний, а також не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про визнання поважними причин неявки та про відкладення підготовчого судового засідання за необґрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду від 06.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 20.04.2021.

В судове засідання 20.04.2021 представник відповідача не з`явився, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивач підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

06.11.2018 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №18-570-Н.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що передається за цим договором, використається покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п.1.2 договору).

До договору було укладено додаткові угоди №1 від 26.11.2018, №2 від 26.12.2018, №3 від 31.01.2019, №4 від 26.02.2019, №5 від 20.03.2019, №6 від 29.03.2019, №7 від 19.04.2019, №8 від 17.05.2019, №9 від 27.06.2019, №10 від 27.06.2019, №11 від 19.07.2019, №12 від 31.07.2019, №13 від 20.08.2019, №14 від 30.09.2019, №15 від 18.10.2019, №16 від 14.11.2019, №17 від 20.12.2019, №18 від 30.01.2020, №19 від 27.02.2020, №20 від 23.03.2020, №21 від 23.04.2020, №22 від 27.04.2020, №24 від 25.06.2020, №25 від 03.07.2020, №26 від 27.07.2020, якими змінювалися періоди передачі природного газу, обсяги газу, порядок та умови передачі природного газу, ціна газу, пролонгувався строк дії договору відповідно до періодів передачі газу, змінювалася назва позивача, тощо.

Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі (п.3.2 договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.3 договору).

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 69 213 929,32 грн., що підтверджується актами-приймання передачі природного газу, а саме:

- від 30.11.2018 року на суму 6 905 350,93 грн.,

- від 30.12.2018 року на суму 8 854 451,64 грн.,

- від 31.01.2019 року на суму 9 617 565,82 грн.,

- від 28.02.2019 року на суму 7 503 091,91 грн.,

- від 31.03.2019 року на суму 6 195 692,53 грн.,

- від 30.04.2019 року на суму 3 271 405,45 грн.,

- від 31.05.2019 року на суму 1 447 418,81 грн.,

- від 30.06.2019 року на суму 869 825,82 грн.,

- від 31.07.2019 року на суму 859 597,88 грн.,

- від 31.08.2019 року на суму 777 311,23 грн.,

- від 30.09.2019 року на суму 787 754,22 грн.,

- від 31.10.2019 року на суму 1 537 634,87 грн.,

- від 30.11.2019 року на суму 3 347 583,84 грн.,

- від 31.12.2019 року на суму 4 302 741,64 грн.,

- від 31.01.2020 року на суму 4 818 263,04 грн.,

- від 29.02.2020 року на суму 3 508 852,70 грн.,

- від 31.03.2020 року на суму 2 540 932,92 грн.,

- від 30.04.2020 року на суму 1 132 853,11 грн.,

- від 31.05.2020 року на суму 427 352,17 грн.,

- від 30.06.2020 року на суму 324 172,58 грн.,

- від 30.07.2020 року на суму 184 076,21 грн.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затверджених постановою КМУ від 04.03.2002р. №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі- продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбаченого в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

Відповідачем було сплачено частково вартість природного газу, а саме 13 758 927,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалами справи банківськими виписками.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку позовних вимог станом на 31.08.2020р. заборгованість відповідача перед позивачем за переданий газ становить 55 455 001,97 грн. за зобов`язання грудня 2018р., січня-грудня 2019р., січня-липня 2020р.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №18-570-Н купівлі-продажу природного газу від 06.11.2018 року у відповідача перед позивачем в сумі 55 455 001,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 4Б, офіс 5, код ЄДРПОУ 32736800) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у сумі 55 455 001 (п`ятдесят п`ять мільйонів чотириста п`ятдесят п`ять тисяч одна) грн. 97 коп. та судовий збір в розмірі 735 700 (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 29.04.2021 року.

Суддя С. М. Мудрий