Рішення № 96627251, 28.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2021Справа № 910/52/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.»

про стягнення 19599,37 грн

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення 19599,37 грн.

Суд відкрив провадження у справі № 910/52/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов, стосуються неправомірності визначення позивачем розміру страхового відшкодування (на його думку вартість відновлювального ремонту, з якої розраховується страхове відшкодування, не повинна включати податок на додану вартість), та ненастання на час звернення позивача з позовом до суду строку прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування.

Також відповідач заперечив проти визначеного позивачем розміру витрат на надання професійної правничої допомоги (4500 грн).

Позивач у відповіді на відзив заначив, що страхове відшкодування не включає в себе податок на додану вартість. Звернення позивача з заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою, яка не виключає права позивача безпосередньо звернутися з позовом до суду.

16.02.2021 (дата надсилання) позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог до 23579,42 грн.

Право позивача збільшити розмір позовних вимог при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження обмежено початком першого судового засідання (п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України). За приписами ч. 3 ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засіданні не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Отже, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, провадження у якій відкрито 11.01.2021, станом на час подачі зави про збільшення розміру позовних вимог позивач відповідне право втратив. З огляду на викладене, суд не розглядає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.07.2020 товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування транспортного засобу № 208.20.2546666 (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля «FORD FIESTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 9.7.2.1 Договору-1 першу частину страхового відшкодування страховик сплачує у розмірі 60% суми страхового відшкодування, визначеного у страховому акті.

Решта страхового відшкодування сплачується страховиком лише за умови документального підтвердження страхувальником оплати вартості ремонтних робіт ТЗ та надання акту виконаних робіт (п. 9.7.2.2 Договору-1).

22.09.2020 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29.10.2020 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_2 .

Згідно з рахунком-фактурою №СЧ-0020367 від 17.10.2020 ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» вартість ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин автомобіля «FORD FIESTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 39698,95 грн, в тому числі ПДВ 6616,49 грн.

Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу № 3.20.3015 коефіцієнт фізичного зносу становить 0,43%, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 26179,42 грн.

Зазначена вище подія була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт. При визначенні розміру страхової виплати позивач застосував положення п. 9.7.2.1 Договору-1 щодо виплати першої частини страхового відшкодування у розмірі 60% суми страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування склав 22199,37 грн, який був вирахуваний таким чином: 39698,95 (вартість ремонту) - 2700,00 (франшиза за Договром-1) - 14799,58 грн (40 % відповідно до п. 9.7.2.1 Договору-1).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 позивач зараховував 21539,25 грн як страховий платіж по договору № 208.20.2546666 від 28.07.2020, а 660,12 грн виплатив на особистий рахунок (платіжне доручення від 29.10.2020 №2066).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» за полісом № АО/1772883 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Договір-2) (ліміт відповідальності становить 130000,00 грн., франшиза 2600,00 грн.

Згідно зі ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивач звернувся з відповідача з вимогою від 20.11.2020 про виплату страхового відшкодування (відповідач отримав цю вимогу 25.11.2020).

До вказаної вимоги були додані копії договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.20.2546666 від 28.07.2020, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія; схеми ДТП; довідки поліції № 3020286495741672; акту огляду та фото; рахунку-фактури СЧ-0020367 від 17.10.2020 ТДВ «Автомобільний центр Голосіївський» та калькуляції; заяви на виплату страхового відшкодування; страхового акта № 3.20.3015-1; платіжних доручень від 29.10.2020 № 2066 та від 29.10.2020 № ЦОО; довіреності № 03/07-ЮР/1.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 19599,37 грн страхового відшкодування (22199,37 грн. - 2600 грн (франшиза за Договором-2)) .

Велика Палата Верховного Суду у справі 465/4621/16-к (постанова від 19 червня 2019 року) зазначила, що підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами господарського провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист.

Вищевикладену позицію Велика Палата Верховного Суду підтримала у своїй постанові № 465/4287/15 від 11.12.2019 та зазначила, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до висновку по справі № 3.20.2015 про вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичної зносу, коефіцієнт фізичного зносу становить 0,43, розмір матеріальної шкоди (знос 0,43%) становить 26179,43 грн.

Виплачена позивачем сума не перевищує оцінену шкоду. Таким чином відповідач повинен виплатити позивачеві 19599,37 грн страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Вирішуючи питання покладення на відповідача 4500 грн витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Позивачем не подано доказів реальності понесення адвокатських витрат, не наданого детального опису послуг в рамках професійної правничої допомоги.

Отже, ці витрати до розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.».

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (пр. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6А, м. Київ, 04211, код 32404600) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (вул. Велика Васильківська, 15/2, м. Київ, 01024, код 36086124) 19599,37 грн боргу, 2102,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана через Господарський суд міста Києва.

Суддя С. А. Ковтун