Рішення № 96627226, 21.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2021Справа № 910/19036/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"

до Акціонерного товариства "Київський завод "Радар"

про стягнення 2 321 904,66 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу №4000/06/19-В у розмірі 2 321 904,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2021.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на юридичні адреси, зазначені в ЄДРПОУ та вручена представникам, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Протокольною ухвалою суду від 27.01.2021 відкладено підготовче засідання на 24.02.2021.

11.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 24.02.2021 прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 30.03.2021.

30.03.2021 у підготовчому засіданні представник позивача подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 30.03.2021 прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2021.

У судовому засіданні 21.04.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 21.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ- ФІНАНС" (лізингодавець) та Акціонерним товариством "Київський завод "Радар" (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу №4000/06/19-В, відповідно до умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (предмет лізингу - обладнання Leadwell V-42iF, детальний опис згідно додатку №1 "Специфікація"), вартістю 4 950 000,00 грн (може змінюватися до підписання акту прийому-передачі внаслідок зміни вартості постачальником, в тому числі в разі збільшення ціни виробником, митних зборів, курсів валют) на 36 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

Умовами договору передбачено, що загальна вартість лізингових платежів складає 5 652 359,10 грн (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору, лізингові платежі сплачуються в гривні згідно з графіком внесення лізингових платежів з корегуванням курсу валют шляхом використання офіційного курсу долару США до української гривні за офіційним курсом гривні до іноземних валют за формулою:

Поточний платіж = (поточний платіж * курс української гривні збільшений на 1%) / курс української гривні зменшений на 1% на дату укладення договору.

На дату укладення договору 100 доларів США = 2613,7874.

Пунктом 10 договору сторонами погоджено графік лізингових платежів.

Відповідно до п. 15 договору, цей договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту підписання сторонами (в тому числі обов`язковим до виконання стає додаток №2 "Загальні умови до договору фінансового лізингу", згоду на погодження та дотримання умов якого лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором фінансового лізингу.

У специфікації до договору сторони погодили вимоги до предмету лізингу - обладнання Вертикальний фрезерний обробний центр Leadwell V42iF, 2019 року випуску.

Додатковою угодою №1 від 13.01.2020 сторонами внесені зміни до графіку погашення лізингових платежів та порядку сплати лізингових платежів.

Згідно з п. 3.4 загальних умов до договору фінансового лізингу (додаток №2 до договору) приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі предмета лізингу, що підтверджує належну якість, стан предмета лізингу, ознайомлення та прийняття до виконання лізингоодержувачем гарантійних умов, технічних умов та інших регламентів експлуатації обладнання, отримання всієї належної документації та страхування предмета лізингу.

На виконання умов договору, між сторонами підписано акт (видаткова накладна) прийому-передачі предмета лізингу до договору від 14.01.2020, за яким позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 20.08.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу №УФ-29835, щодо сплати заборгованості за договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач припинив сплату лізингових платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.1 договору загальна сума лізингових платежів становить 5 652 359,10 грн.

Згідно з п. 2 загальних умов до договору фінансового лізингу, всі платежі за користування відповідним предметом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка внесення лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу, комісію лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, які передбачені договором.

У п. 9.3 договору зазначено, що порядок проведення оплат здійснюється у відповідності з графіком внесення лізингових платежів.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті лізингових платежів з квітня 2020 року виконував з порушенням строку та не в повному обсязі, а з травня 2020 року - припинив виконувати.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав свої зобов`язання по сплаті чергових лізингових платежів (винагороди) у період з квітня 2020 року - по березень 2021 року, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в загальному розмірі 1 961 646,97 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 2 частини 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Таким чином, доказів сплати лізингових платежів за договором відповідачем не надано, доводи позивача не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 961 646,97 грн боргу по лізинговим платежам (винагороди) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору лізингу, у визначений строк сплату лізингових платежів (винагороди) не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1.1, 7.1.2 загальних умов до договору фінансового лізингу передбачено, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення; у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за договором понад 30 календарних днів, крім пені, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні генерального договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо внесення лізингових платежів (винагороди).

У зв`язку із невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, позивачем нараховано пеню та штраф.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, контррозрахунок відповідачем не надавався, заперечень щодо розрахунків не надходило, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості суми пені у розмірі 129 389,80 та штрафу у розмірі 199 627,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 31 170,43 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних у зв`язку з чим приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 31 157,21 грн.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35, код ЄДРПОУ - 14307274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 35-А, офіс 300, код ЄДРПОУ - 41110750) 1 961 646 (один мільйон дев`ятсот шістдесят одна тисяча шістсот сорок шість) грн 97 коп. - суми основного боргу, 129 389 (сто двадцять дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн 80 коп. - пені, 31 157 (тридцять одна тисяча сто п`ятдесят сім) грн 21 коп. - 3% річних, 199 627 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот двадцять сім) грн - штрафу та 34 827 (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн 31 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.04.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна