Ухвала суду № 96627071, 27.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.04.2021Справа № 910/6633/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

справі № 910/6633/21

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Аверс"

про визнання недійсним рішення Спостережної ради № 26/2019 від 23.04.2019 та договору іпотеки від 24.04.2019, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

Без виклику представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Аверс" (далі - відповідач, Товариство) про визнання недійсним рішення Спостережної ради № 26/2019 від 23.04.2019 та договору іпотеки від 24.04.2019, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- накласти арешт на нежилі приміщення за №1 по №44 (група приміщень № 300) (літ.А) загальною площею 350,6 м2, що знаходяться по АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження нерухомого майна;

- заборони усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежилі приміщення за № 1 по № 44 (група приміщень №300) (літ.А) загальною площею 350,6 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127597180000, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд вирішив відмовити у задоволенні означеної заяви, з огляду на наступне.

Так, положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник вказав на наступне:

- позивачу належить 6, 3% акцій відповідача;

- в період квітня 2019 року позивач не приймав участі в загальних зборах, жодних повідомлень про скликання зборів акціонерів не отримував, проте незважаючи на зазначене, позивачу стало відомо, що 23.04.2019 спостережною радою відповідача було прийнято рішення оформлене протоколом за №26/2019 від 23.04.2019.

У подальшому позивачу стало відомо про укладення між відповідачем та ОСОБА_2 договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А. 24.04.2019 та зареєстрованого в реєстрі за №3364.

За вищевказаним Договором в іпотеку передано нежилі приміщення за №1 по № 44 (група приміщень № 300) (літ. А) загальною площею 350,6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належне відповідачу на праві власності.

Як зазначає заявник, враховуючи відсутність рішення Загальних зборів акціонерів відповідача про надання згоди на укладення правочину, спірним рішенням спостережної ради товариства під час укладення Договору іпотеки, перевищено повноваження визначені Статутом Товариства та чинним законодавством України.

За доводами позивача, відповідачем після прийняття оскаржуваного Рішення Наглядової раді не було вжито будь-яких дій направлених на визнання недійсним спірного Договору, тобто, відповідач ухиляється від свого обов`язку здійснювати захист прав акціонерів товариства через відповідні органи управління.

За твердженнями заявника у нього є всі підстави вважати, що вищевказаний об`єкт нерухомості може бути відчужений на користь третіх осіб, що в свою чергу унеможливить виконання рішення по даній справі.

Проте, на переконання суду, наведені позивачем обставини самі по собі не є достатньою підставою в розумінні статті 136 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення позову.

За висновком суду, позивач лише формально посилається на те, що в ході розгляду справи може бути незаконно відчужено нерухоме майно і не наводить жодного обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони будь - яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь - які реєстраційні дії з приводу майна.

Окрім цього, суд зазначає, що заявником зазначено, що нежилі приміщення №1 по №44 (група приміщень № 300) (літ.А) загальною площею 350, 6 квадратних метрів, що знаходяться по АДРЕСА_1 належать відповідачу на праві власності, а не заявнику.

Беручи до уваги те, що в матеріалах заяви відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись статями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову справі № 910/6633/21 - відмовити повністю.

2. Ухвала набирає законної сили 27.04.2021 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ