Рішення № 96626939, 29.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/31/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2021 Справа № 908/605/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом малого приватного підприємства Фірми «ЕРІДОН» (юридична адреса: 08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжиці, вул. Воздвиженська, буд. 46; поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50)

до відповідача фермерського господарства «Широкий ЛАН ЛТД» (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренко, буд. 83)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 09.03.2021 надійшла позовна заява малого приватного підприємства Фірми «ЕРІДОН» до відповідача фермерського господарства «Широкий ЛАН ЛТД» про стягнення 162.952,86 грн., з яких 49.855,10 грн. основний борг, 16.329,05 грн. пені, 3.811,49 грн. інфляційні втрати, 46.478,61 грн. 48% річних та 46.478,61 грн. проценти за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України. В тексті позову позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 30.000,00 грн. До позовних матеріалів додана заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у системі «Еasycon» поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару поставленого на підставі видаткової накладної №93864 від 01.11.2019 в рамках договору поставки №2127/19/439 від 29.10.2019. Позов обґрунтовано ст. ст. 9, 11, 16, 258, 509, 526, 530, 543, 549, 550, 551, 553, 554, 625, 655 ЦК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.03.2021 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/605/21 та визначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/605/21, присвоєно справі номер провадження 28/31/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. У зв`язку з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у системі «Еasycon» поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів судом не розглядалось. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 16.04.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження фермерського господарства «Широкий ЛАН ЛТД» є: 72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренко, буд. 83.

Ухвала суду від 12.03.2021 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Втім зазначена ухвала 28.04.2021 повернута на адресу суду з позначкою представників Укрпошти про причину не вручення «за закінченням строку зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 12.05.2021.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 29.04.2021, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон» (постачальник, позивач у справі) та фермерське господарство «Широкий ЛАН ЛТД» (покупець, відповідач у справі) 29.10.2019 уклали договір поставки №2127/19/439 (надалі – договір).

В порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару (п. 1.1договору).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Пунктами 2.2 – 2.3 договору встановлено, що ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору. Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Згідно з п. 3.1 договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору.

Умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунках на оплату, який містить істотні умови поставки (п. 5.1 договору).

Пунктом 9.2 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар – до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до Додатку до договору, який є невід`ємною його частиною, сторонами було погоджено асортимент, кількість, ціну та вартість товару, що підлягав поставці.

Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що загальна вартість товару за цим додатком, включаючи ПДВ, складає 91.141,32 грн.

Оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2,-3.3. Договору поставки не пізніше 29 (двадцять дев`ять) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Сторони визначили, що для Товару який постачається на умовах цього Додатку, термін дії рахунків-фактури складає 3 (три) банківських дні з моменту його оформлення (п. 3 Додатку до Договору).

Доказів визнання недійсним зазначеного договору в судовому порядку суду не надано.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору позивач на підставі видаткової накладної №93864 від 01.11.2019 передав відповідачу товар на загальну суму 89.855,10 грн.

Претензій щодо якості або кількості товару з боку відповідача не надходило.

Приймаючи до уваги п. 3 Додатку до Договору граничний строк оплати настає 30.11.2019.

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати отриманого товару, про що свідчать платіжні доручення №98 від 30.09.2019 на суму 20.000,00 грн. та №104 від 09.11.2019 на суму 20.000,00 грн. У зв`язку з зазначеним сума боргу склала 49.855,10 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №2127/19/439 від 29.10.2019 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару в рамках договору №2127/19/439. Також суду надані докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

За порушення відповідачем строків оплати товару позивач, враховуючи положення п. 6.2, п. 6.8 договору, просив стягнути суму пені в розмірі 16.329,05 грн. за період прострочення з 01.12.2019 по 25.02.2021.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що крім відповідальності, встановленої п. 6.1 цього договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.8 договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Приймаючи до уваги той факт, що поставка товару відбулася 01.11.2019, оплата повинна бути здійснена не пізніше 29 календарних днів (п. 3 Додатку до Договору) тобто 30.11.2019, прострочення виконання зобов`язання починається з 01.12.2019.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є неправильним, внаслідок невірного визначення позивачем кількості днів прострочення, а саме позивач день фактичної оплати відповідачем вартості товару включав у період нарахування санкцій.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума пені за вказаний позивачем період прострочення складає 16.285,29 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство»). В решті вимог щодо стягнення 43,76 грн. пені суд відмовляє, оскільки заявлені безпідставно.

Розрахунок пені

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ30.11.201929.09.202030489855,113663.442*Ставка НБУ01.10.202008.11.20203869855,1870.332*Ставка НБУ10.11.202025.02.202110749855,11751.52

За порушення виконання відповідачем зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 48% річних у розмірі 46478,61 грн. за період з 01.12.2019 по 25.02.2021 та 3.811,49 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2019 по 25.02.2021.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Пунктом 6.7 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж у розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим ст. 625 ЦК України та не відноситься до неустойки (штрафу та пені).

Отже сторони за власним бажанням узгодили інший розмір відсотків річних, що не суперечить приписам діючого законодавства.

Суд визнав наданий розрахунок 48% річних неправильним через допущені помилки, про які зазначав суд при оцінці розрахунку пені.

Згідно з перерахунком 48% річних, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума 48% річних за період з 01.12.2019 по 25.02.2021 складає 46.321,60 грн. В решті вимоги щодо стягнення 48% річних у розмірі 157,01 грн. слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Розрахунок 48% річних

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.48%30.11.201929.09.202030489855,135834.2148%01.10.202008.11.2020 3869855,1 3481.30 48% 10.11.202025.02.2021 107 49855,1 7006.09Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд також визнав виконаним неправильно через невірне визначення сукупного індексу інфляції за період прострочення з 10.11.2020 по 25.02.2021, замість застосування 1,032 сукупного індексу інфляції за вказаний позивачем період, ним помилко застосовано 1,035.

Згідно з перерахунком інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума інфляційних втрат за вказаний у позові період складає 3658,61 грн. В решті вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 152,88 грн. слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 48 процентів за користування кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, пунктів 4 та 5 Додатку до Договору у розмірі 46.478,61 грн. за період користування з 01.12.2019 по 25.02.2021.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України встановлено, що у разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Пунктами 4-5 Додаткової угоди до Договору сторонами узгоджено, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк зазначений в п. 3 цього Додатку, на строк понад 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Аналіз умов договору та Додаткової угоди до нього свідчить, що сторони на власний розсуд та за власним бажанням погодили застосування до порушника положень як ст. 536 ЦК України так і положень ст. 625 ЦК України, що в даному випадку не суперечить приписам діючого законодавства.

Наданий позивачем розрахунок 48% річних, суд визнав виконаними неправильно у зв`язку з аналогічними помилками, які описані судом при оцінці розрахунку суми пені та 48%, заявлених на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно з перерахунком 48% річних, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума 48% річних за період з 01.12.2019 по 25.02.2021 складає 46.321,60 грн. В решті вимоги щодо стягнення 48% річних у розмірі 157,01 грн. слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Розрахунок 48% річних

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.48%30.11.201929.09.202030489855,135834.2148%01.10.202008.11.20203869855,1 3481.30 48% 10.11.202025.02.2021 107 49855,1 7006.09

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати товару в рамках договору №2127/19/439 від 29.10.2019 суду не надав. Також доказів відсутності правових підстав для нарахування пені, 48% річних, інфляційних втрат, відсотків по ст. 536 ЦК України або невірного розрахунку суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2436,63 грн. (162.442,20 грн.(задоволено) х 1,5%).

Решта судового збору у розмірі 7,66 грн. залишається за позивачем.

Питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, станом на момент ухвалення судового рішення судом не розглядалося у зв`язку з відсутністю доказів понесення позивачем зазначених у позові витрат.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства Фірми «ЕРІДОН» до відповідача фермерського господарства «Широкий ЛАН ЛТД» про стягнення 162.952,86 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства «Широкий ЛАН ЛТД» (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренко, буд. 83, ідентифікаційний код 39355068) на користь малого приватного підприємства Фірми «ЕРІДОН» (юридична адреса: 08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжиці, вул. Воздвиженська, буд. 46; поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50, ідентифікаційний код 19420704) 49.855,10 грн. (сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять грн. 10 коп.) основного боргу, 16.285,29 грн. (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять грн. 29 коп.) пені, 3.658,61 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят вісім грн. 61 коп.) інфляційних втрат, 46.321,60 грн. (сорок шість тисяч триста двадцять одну грн. 60 коп.) 48% річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, 46.321,60 грн. (сорок шість тисяч триста двадцять одну грн. 60 коп.) 48% річних нарахованих на підставі ст. 536 ЦК України 2.436,63 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 63 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в частині стягнення 43,76грн. пені, 152,88 грн. інфляційних втрат, 157,01 грн. 48% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, та 157,01 грн. 48% річних нарахованих на підставі ст. 536 ЦК України.

4. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 7,66 грн. покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Федорова