Рішення № 96626876, 14.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/50/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021 Справа № 908/320/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/320/21

за позовом: Фізичної особи-підприємця Александрова Сергія Борисовича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелектроторг ЛТД" (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 2)

про стягнення 82 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Гриценко Ю.В., ордер ЗП № 111059 від 18.02.2021, адвокат

від відповідача: не з`явився

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 30.03.2021, 14.04.2021 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Фізична особа-підприємець Александров Сергій Борисович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 03.02.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелоектроторг ЛТД" про стягненн ябезпідставно набутих коштів в сумі 82 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.

26.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява від 25.02.2021, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 03.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 30.03.2021 о 10 год. 00 хв.

25.03.2021 на адресу суду від представника позивача – адвоката Гриценко Ю.В. надійшла заява про забезпечення позову в порядку ст. ст. 136-140 ГПК України, відповідно до якої просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти – Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектроторг ЛТД».

Ухвалою суду від 29.03.21 узадоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Александрова Сергія Борисовича про забезпечення позову у справі № 908/320/21 – відмовлено.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.2021 не з`явився.

На адресу суду від відповідача надійшло повідомлення пошти з позначками “за закінченням терміну зберігання”.

Частиною 2 ст. 27 ГПК України визначено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи – підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” № 755-IV від 15.05.2003).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеної на офіційному сайті Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search, вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69063, м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 26.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 242 ГПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Частиною 6 (пунктами 4, 5) ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи № 908/30/21, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання 14.04.2021 представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 10.11.2020 Фізичною особою підприємцем Александровим С.Б. відповідно до платіжного доручення № 5118324 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТОРГ ЛТД» було перераховано грошові кошти у розмірі 82 000,00 грн. із призначенням платежу: оплата за техніку згідно рахунку № 2202 від 09.11.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист від 25.01.2021 про повернення помилково сплачених грошових коштів у сумі 82000, 00 грн. Однак, відповідач на вказаний лист не відреагував, грошові кошти не повернув.

Відтак позивач просить суд, з огляду на приписи ст. 1212 ЦК України, стягнути з відповідача кошти в сумі 82000, 00 грн., оскільки перерахування вказаних коштів на користь відповідача відбулося помилково, а між сторонами відсутні договірні правовідносини, а рахунок № 2202 від 09.11.2020 року, який зазначений у платіжному дорученні відсутній взагалі і його зазначення в графі «призначення платежу» є помилковим.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто положення вказаної статті допускають укладення господарських договорів у спрощений спосіб. А саме, за допомогою обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми й порядку укладення такого виду договорів. Водночас закон не забороняє укладати договір поставки товару постачальником — суб`єктом підприємницької діяльності у спрощений спосіб: підтверджуючи прийняття замовлень до виконання замовлень. Отже, законодавство передбачає можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку — шляхом обміну документами, в тому числі, електронними, у вигляді прийняття замовлення до виконання. При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Матеріали справи містять копію платіжного доручення № 5118324 від 10.11.2020 відповідно до якого Фізична особа підприємець Александров С.Б. перерахував на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТОРГ ЛТД» грошові кошти у розмірі 82 000,00 грн. із призначенням платежу: оплата за техніку згідно рахунку № 2202 від 09.11.2020 року.

Так, ухвалою суду від 15.02.2021 року залишено позовну заяву якого ФОП Александрова С.Б. без руху та зобов`язано подати до суду відповідні докази, а саме: рахунок №2202 від 09.11.2020 (у належним чином засвідченій копії). Однак, вимоги суду не виконано, вказаного рахунку не надано. Проте, на виконання ухвали суду позивач зазначив, що рахунок № 2202 від 09.11.2020 року надати не має можливості, оскільки такого рахунку не має не тільки у позивача але він відсутній взагалі.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази обміну листами між ФОП Александровим С.Б. та ТОВ «ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТОРГ ЛТД», факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також докази підтвердження прийняття до виконання замовлень, докази отримання позивачем відповідної техніки, як то акт прийому-передачі тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутні договірні відносини, в розумінні приписів ч. 1 ст. 181 ГК України.

Згідно з вимогами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1)набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2)відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19)).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов`язаннями з безпідставного збагачення.

Згідно з вимогами ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовуєтьс яйого вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з`ясування чи набула особа відповідного зобов`язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, якийв ідповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як цепередбачено у п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Поняття «за рахунок іншої особи» означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов`язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав. Факт набуття абоз береження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб`єктом правовідносин за рахунок іншого суб`єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов`язань особливого виду, які мають назву кондикційних. Кондикційні зобов`язання відносяться до позадоговірних зобов`язань. Головною метою кондикційних зобов`язань є відновлення майнового положення того суб`єкта, за рахунок котрого інший суб`єкт без підставно збагатився.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини а також інші юридичні факти.

Оскільки позивач перерахував відповідачеві кошти у сумі 82000, 00 грн., а між ними не укладалося будь-яких господарських договорів та інших правочинів, тому відсутня правова підстава для набуттяв казаних коштів. Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, він зобов`язаний повернути їх позивачеві.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено отримання відповідачем майна (грошових коштів) в сумі 82000, 00 грн. без достатньої правової підстави. Відповідач доказів повернення спірних грошових коштів не надав, заявлених до нього вимог не спростував. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з останнього грошових коштів в сумі 82000, 00 грн. обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. покладаються на відповідача у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелектроторг ЛТД" відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.04.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Александрова Сергія Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелектроторг ЛТД" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелектроторг ЛТД" (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 2, код ЄДРПОУ 39064339) на користь:

- Фізичної особи-підприємця Александрова Сергія Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 82000 (вісімдесят дві тисячі) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено – 26.04.2021 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.