Рішення № 96626864, 22.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/20/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 Справа № 908/404/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ПІЛОН-09”, 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Уборевича, буд. 25

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ”, 69084, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Радистів, буд. 58

про стягнення 75 385,11 грн.

без повідомлення (без виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

16.02.21 до господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ПІЛОН-09” (надалі ТОВ “ПІЛОН-09”, або позивач) з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ” (далі ТОВ “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ”, або відповідач) про стягнення з відповідача 75 385,11 грн. заборгованості за договором поставки товару від 21.10.19 № 35.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ” зобов`язань за договором поставки товару від 21.10.19 № 35 в частині здійснення розрахунків за поставлений йому позивачем у період з 21.10.19 по 20.11.19 товар на загальну суму 48 430,40 грн. З підстав прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 48 430,40 грн. основного боргу, 9 703,81 грн. пені, 3 080,15 грн. інфляційних збитків, 14 170,75 грн. 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, а також витрати на правову допомогу у сумі 7 945,00 грн. та 2 270 грн. судового збору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/404/21 між суддями, 17.02.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 22.02.21 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/404/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

23.02.21 на адресу суду від позивача надійшов лист про надання документів у паперовій формі, якою позивачем надана у письмовій формі позовна заява разом з додатками до неї.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, представником позивача копію ухвали суду від 22.02.21 про відкриття провадження у справі № 908/404/21 отримано 02.03.21.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ” є: 69084, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Радистів, буд. 58.

Копія ухвали від 22.02.21 про відкриття провадження у цій справі, яка була надіслана за адресою місцезнаходження ТОВ “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ” (69084, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Радистів, буд. 58) повернута підприємством поштового зв`язку на адресу суду 25.03.21 із зазначенням наступної причини повернення: “за закінченням терміну зберігання”.

Частиною. 5 ст. 176 ГПК України закріплено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 270), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у т.ч. рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

З огляду на викладене, враховуючи, що:

- господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/404/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та про необхідність вчинення відповідних процесуальних дій,

- строк розгляду справи в порядку спрощеного провадження визначений ст. 248 ГПК України здійснюється протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі,

- провадження у цій справі відкрито ухвалою від 22.02.21,

- факт не отримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення,

суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.19 між товариством з обмеженою відповідальністю “ПІЛОН-09” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ” (Покупець) укладено договір поставки товару № 35 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується проводи поставку (продаж) Покупцю у власність (надалі Товар), окремими партіями, відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах Постачальника рахунку-фактурі, видаткових накладних, які підписані Сторонами мають юридичну силу Специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що товар вважається поставленим Постачальником та переданим у власність Покупця з моменту підписання Покупцем накладних, які свідчать про факт отримання Товару, і не потребує підписання між сторонами цього Договору будь-яких актів приймання-передачі товару у власність.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата Покупцем здійснюється на підставі відповідних документів зазначених у п. 1.2. цього договору, які Постачальник виписує на кожну партію товару та передає Покупцю у момент отримання товару Покупцем.

Згідно із п. 10.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

У п.10.2 договору закріплено, що строк дії договору закінчується 31 грудня 2019 р, але до повного виконання зобов`язань сторонами відповідно до цього Договору.

З матеріалів цієї справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки товару від 21.10.19 № 35 поставлено відповідачу товар на загальну суму 48430,40 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: від 21.10.19 № 12873 на суму 3 473,44 грн., від 21.10.19 № 12875 на суму 781,34 грн., від 24.10.19 № 13079 на суму 398,08 грн., від 24.10.19 № 13081 на суму 9899,22 грн., від 25.10.19 № 13089 на суму 343,31 грн., від 30.10.19 № 1327 на суму 9 926,89 грн., від 01.11.19 № 13322 на суму 10 282,63 грн., від 01.11.19 № 13428 на суму 7 584,40 грн., від 20.11.19 № 14131 на суму 1 801,18 грн., від 20.11.19 № 14223 на суму 3 939,91 грн., які підписані позивачем та відповідачем без заперечень та засвідчені печатками сторін за договором.

Також позивачем були оформлені та передані під особистий підпис директора ТОВ “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ” відповідні рахунки-фактури на оплату товару поставленого за вказаними вище видатковими накладними та здійснено реєстрацію в ЄРПН відповідних податкових накладних.

Враховуючи, що відповідач розрахунок з позивачем за поставлений товару на суму 48 430,40 грн. у строк визначений договором від 21.10.19 № 35 не здійснив, ТОВ “ПІЛОН-09” звернулось до суду з вимогами про стягнення з ТОВ “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ”48430,40 грн. основного боргу, 9703,81 грн. пені, 3080,15 грн. інфляційних збитків, 14 170,75 грн. 24 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін та висновок суду.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) закріплено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, ін. законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплено у статтях 525, 526 ЦК України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки товару від 21.10.19 № 35.

Доказів визнання недійсним вказаного договору суду не надано та учасниками справи не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчать матеріали цієї справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки товару від 21.10.19 № 35, а саме передав покупцю товар на загальну суму 48430,40 грн. згідно наступних видаткових накладних: від 21.10.19 № 12873 на суму 3 473,44 грн., від 21.10.19 № 12875 на суму 781,34 грн., від 24.10.19 № 13079 на суму 398,08 грн., від 24.10.19 № 13081 на суму 9899,22 грн., від 25.10.19 № 13089 на суму 343,31 грн., від 30.10.19 № 1327 на суму 9 926,89 грн., від 01.11.19 № 13322 на суму 10 282,63 грн., від 01.11.19 № 13428 на суму 7 584,40 грн., від 20.11.19 № 14131 на суму 1 801,18 грн., від 20.11.19 № 14223 на суму 3 939,91 грн.

Умовами п. 6.2. договору закріплено, що оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, або шляхом передачі готівкових коштів до каси Постачальника протягом 14 календарних днів з дати виписки видаткової накладної Постачальником.

Отже, виходячи зі змісту п. 6.2. договору та положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, покупець (відповідач) мав здійснити розрахунок за товар поставлений позивачем за видатковими накладними:

- від 21.10.19 № 12873 на суму 3 473,44 грн. та від 21.10.19 № 12875 на суму 781,34 грн. по 04.11.19 включно;

- від 24.10.19 № 13079 на суму 398,08 грн. та від 24.10.19 № 13081 на суму 9899,22 грн. по 07.11.19 включно;

- від 25.10.19 № 13089 на суму 343,31 грн. по 08.11.19 включно;

- від 30.10.19 № 1327 на суму 9 926,89 грн. по 13.11.19 включно;

- від 01.11.19 № 13322 на суму 10 282,63 грн. та від 01.11.19 № 13428 на суму 7 584,40 грн. по 15.11.19 включно;

- від 20.11.19 № 14131 на суму 1 801,18 грн. та від 20.11.19 № 14223 на суму 3 939,91 грн. по 04.12.19 включно.

Разом з тим, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, за поставлений товар у строк встановлений п. 6.2. договору не розрахувався.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять та учасники справи суду не повідомлено та не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем поданими до суду доказами доведено, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав ТОВ “ПІЛОН-09” на отримання оплати за поставлений товар у загальній сумі 48 430,40 грн. у строк визначений п. 6.2 договору від 21.10.19 № 35.

Як наслідок, вимога позивача про стягнення з ТОВ “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ” 48 430,40 грн. основної заборгованості за договором поставки товару від 21.10.19 № 35 судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв`язку із чим задовольняється судом.

При цьому, судом визнаються такими, що не відповідають обставинам справи доводи позивача, що покупець взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за придбані товари протягом 7 днів, оскільки строк оплати товару сторонами погоджено у п. 6.2. договору, а саме: протягом 14 календарних днів з дати виписки видаткової накладної Постачальником.

При цьому, ані в рахунках-фактурі, а ні у видаткових накладних, які надані до суду разом з позовною заявою сторонами не визначено іншій строк оплати товару ніж встановлено умовами договору. А примітка у рахунках-фактурі що вони є дійсними до оплати протягом 7-ми днів не свідчить про установлення сторонами іншого строку оплати товару.

Також судом враховано, що додаткової угоди, якою сторонами зміни строк оплати товару визначений у п. 6.2. договору до матеріалів позовної заяви позивачем не надано та у матеріалах справи № 908/404/21 така відсутня.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9703,81 грн. пені, 3080,15 грн. інфляційних збитків, 14 170,75 грн. 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, докладний розрахунок яких викладено у позовній заяві.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання по здійсненню розрахунків за видатковими накладними від 21.10.19 № 12873 на суму 3 473,44 грн., від 21.10.19 № 12875 на суму 781,34 грн., від 24.10.19 № 13079 на суму 398,08 грн., від 24.10.19 № 13081 на суму 9899,22 грн., від 25.10.19 № 13089 на суму 343,31 грн., від 30.10.19 № 1327 на суму 9 926,89 грн., від 01.11.19 № 13322 на суму 10 282,63 грн., від 01.11.19 № 13428 на суму 7 584,40 грн., від 20.11.19 № 14131 на суму 1 801,18 грн., від 20.11.19 № 14223 на суму 3 939,91 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

З огляду на викладене, враховуючи простроченням відповідачем оплати товару, періоди початку виникнення прострочення оплати товару за накладними в межах заявлених позовних вимог, здійснивши перевірку розрахунку позивача по інфляційним нарахуванням за період з січня 2020 п по січень 221 р. (за допомогою ІПС «Законодавство»), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 080,15 грн. інфляційних збитків нарахованих за період з січня по 2020 р. по січень 2021 р. на суму простроченого грошового зобов`язання - 48 430,00 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми пені у розмірі 9 703,81 грн.

Відповідно до п. 7.4. договору, у разі прострочення оплати вартості партії Товару, понад строк вказаний у рахунку-фактурі, або додатковій угоді до цього договору, постачальник має право вимагати сплати Покупцем пені в розмірі 1 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, яка нараховуєься до фактичного виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, у разі якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений нормами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як свідчать умови п. 7.4. договору, сторонами встановлено інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк, за який нараховується пеня, а саме до фактичного виконання зобов`язання.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 9 703,81 грн. за загальний період з 07.07.20 по 26.10.20, а також враховуючи дату початку виникнення прострочення оплати товару за кожною видатковою накладною окремо, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 9 662,71 грн. пені, з якої:

- 8547,34 грн. пені нарахованої за період з 28.11.19 по 15.02.21 за прострочення оплати товару у загальній сумі 42688,91 грн. (за видатковими накладними від 21.10.19 № 12873 на суму 3 473,44 грн., від 21.10.19 № 12875 на суму 781,34 грн., від 24.10.19 № 13079 на суму 398,08 грн., від 24.10.19 № 13081 на суму 9899,22 грн., від 25.10.19 № 13089 на суму 343,31 грн., від 30.10.19 № 1327 на суму 9 926,89 грн., від 01.11.19 № 13322 на суму 10 282,63 грн., від 01.11.19 № 13428 на суму 7 584,40 грн.).

- 1115,37 грн. пені нарахованої за період з 05.12.19 по 15.02.21 за прострочення оплати товару у загальній сумі 5741,09 грн. (за видатковими накладними від 20.11.19 № 14131 на суму 1 801,18 грн. та від 20.11.19 № 14223 на суму 3 939,91 грн.).

Як наслідок судом задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 9 662,71 грн. пені. В іншій частині вимога позивача про стягнення з відповідача пені судом визнається безпідставною.

Щодо заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими коштами у розмірі 14 170,75 грн.

Відповідно до п. 7.5. договору, у разі прострочення виконання зобов`язання про оплату вартості твору, Постачальник має право вимагати сплати Покупцем за користування чужими грошовими коштами 24 % річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, в порядку передбаченому ст. 536, ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, що застосовується до договорів поставки на підставі ч. 2 ст. 712 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, згідно із ч. 2 ст. 536 ЦК України, встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, за змістом цієї статті у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатись у договорі. Підставами для застосування до сторін правовідносин ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

З огляду на викладене, враховуючи, що в укладеному сторонами договорі (п. 7.5.) передбачено наступний розмір процентів за користування чужими коштами - 24 % річних, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14 144,32 грн. 24 %річних від простроченої суми, а саме:

- 12490,89 грн. 24 % річних за користування чужими коштами за загальний період з 28.11.19 по 15.02.21, які нараховані на загальну суму 42688,91 грн. (за видатковими накладними від 21.10.19 № 12873 на суму 3 473,44 грн., від 21.10.19 № 12875 на суму 781,34 грн., від 24.10.19 № 13079 на суму 398,08 грн., від 24.10.19 № 13081 на суму 9899,22 грн., від 25.10.19 № 13089 на суму 343,31 грн., від 30.10.19 № 1327 на суму 9 926,89 грн., від 01.11.19 № 13322 на суму 10 282,63 грн., від 01.11.19 № 13428 на суму 7 584,40 грн.);

- 1653,43 грн. 24 % річних за користування чужими коштами за загальний період з 05.12.19 по 15.02.21, які нараховані на загальну суму 5741,09 грн. (за видатковими накладними від 20.11.19 № 14131 на суму 1 801,18 грн. та від 20.11.19 № 14223 на суму 3 939,91 грн.).

У зв`язку із чим, судом задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 14 144,32 грн. 24 % річних за користування чужими грошовими коштами. В іншій частині вимогу позивача про стягнення 24 % річних за користування чужими грошовими коштами судом залишено без задоволення через необґрунтованість.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору пропорційної до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2267,97 грн. покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7945,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат у сумі 7945,00 грн. на професійну правничу допомогу позивачем до суду разом з позовною надано: копію договору від 01.02.21 про надання правничої (правової) допомоги № 3 укладеного між позивачем та адвокатом Біличенко В.О.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Біличенко В.О. та копію ордеру від 01.02.21 серії АН № 1025185 на представництво Біличенко В.О. позивача – ТОВ «Пілон-09»; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору від 01.02.21 про надання правничої (правової) допомоги № 3 на суму 7945,00 грн., який підписано позивачем та адвокатом Біличенко В.О.; копію рахунку-фактури виставленого адвокатом Біличенко В.О. від 11.02.21 на суму 7945,00 грн.; виписку по рахунку ОСОБА_1 від 12.02.21, зміст якої свідчить про зарахування на рахунок Біличенко В.О. від позивача коштів у сумі 7945,00 грн. в якості оплати рахунку від 11.02.21 на суму 7945,00 грн.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують фактичне здійснення позивачем витрат у сумі 7945,00 грн. на професійну правничу допомогу, враховуючу часткове задоволення позову, а також відсутність з боку відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу у сумі прийнятого судового рішення у цій справі покладаються на відповідача 7 937,88 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТИЖ БУД ТОРГ” (69084, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Радистів, буд. 58, код ЄДРПОУ 40255954) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ПІЛОН-09” (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уборевича, буд. 25, код ЄДРПОУ 35936063) – 48 430,40 грн. основного боргу, 3 080,15 грн. інфляційних збитків, 9 662,71 грн. пені, 14 144,32 грн. 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, 2 267,97 грн. судового збору та 7 937,88 грн. витрат на правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 27.04.21.

Суддя В.Л. Корсун