Рішення № 96626765, 16.04.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1262/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Русецька Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Якубук М.В. - ордер серія АЕ 1047329 від 11.02.2020 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Скаржинський М.В. - ордер серія АІ 1080298 від 15.01.2021 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетмал"

про стягнення 1914763,47 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Брикетмал" 1914763,47 грн., з яких: 1632331,26грн. боргу, 30589,44 грн. 3% річних, 232254,79 грн. пені та 19587,98 грн. інфляційних.

Ухвалою від 23.11.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.12.2020.

Ухвалою суду від 22.12.2020р. відкладено підготовче засідання на 21.01.2021р.

21.01.2021 суд постановив ухвалу про перерву в судовому засіданні до 18.02.2021.

02.02.2021р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с.159-168).

У зв`язку з перебуванням судді Сікорської Н.А. у відпустці справа №906/1262/20, призначена на 18.02.2021 о 10 год. 00 хв., в судове засідання не вносилась.

Ухвалою суду від 22.02.2021р. розгляд справи призначено на 16.03.2021р.

04.03.2021р.від позивача надійшли письмові пояснення (а.с.189-190).

Ухвалою від 16.03.2021р. суд відклав підготовче засідання на 30.03.2021р.

Ухвалою суду від 30.03.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021 р.

06.04.2021р. від відповідача надійшло клопотання про долучення копій електронних доказів до матеріалів справи (а.с.210-210-216).

12.04.2021р. від позивача надійшли письмові пояснення (а.с.230-231).

В судовому засіданні 14.04.2021р. оголошено перерву до 16.04.2021р.

У судовому засіданні 16.04.2021р., відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами було укладено договір поставки №09/11/2019 від 09.11.2019р., за умовами якого відповідач мав виготовити і передати у власність позивачу 1050 штук дерев`яних контейнерів у строк до 19.12.2019р.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що поставка товару є завершеною після того, як постачальник виконав роботи по зборці (монтажу) товару.

Відповідач почав поставляти товар, однак зовсім в інші строки, ніж це було погоджено, не в повному обсязі, та неналежної якості.

Позивач зазначив, що частину товару відповідач зібрав (у кількості 143 штук), однак акт виконаних робіт сторони не підписували, оскільки товар мав істотні недоліки, які не були усунуті.

Відповідачем на територію покупця було доставлено дерев`яних виробів для подальшої зборки 819 контейнерів.

Враховуючи те, що відповідачем не було виконано зобов`язання за договором, позивач звертався до нього з претензією від 30.04.2020 року.

27.05.2020 року за результатами спільної зустрічі керівників сторін було укладено протокол спільної зустрічі сторін договору, відповідно до якого досягнуто домовленостей, що у строк до 31.06.2020р. ТОВ "Брикетмал" передає дерев`яні контейнери у користування ТОВ "ВПК-Агро" у зібраному вигляді у кількості 819 шт, а сплачена позивачем сума у розмірі 1632331,26 грн. є такою, яка повністю виконує умови Договору в частині поставки Товару у кількості 819 шт.

Відповідач не виконав свої зобов`язання з урахуванням досягнутих домовленостей, у зв`язку з чим позивач направив вимогу від 11.08.2020 про повернення коштів, сплачених за товар, та звільнення території від залишків дерев`яних виробів.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, товар у повному обсязі не поставив, роботи по зборці (монтажу) не виконав, жодного платежу на повернення отриманих коштів, сплачених позивачем за товар, не здійснив, що стало підставою звернення з позовом до суду про стягнення 1632331,26грн. боргу, 30589,44 грн. 3% річних, 232254,79 грн. пені та 19587,98 грн. інфляційних.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує, посилаючись на норми ст.ст. 549, 611, 612, 625, 693 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що на виконання умов договору відповідач з 05.12.2019 року по 08.04.2020 року поставив товар в кількості 659 штук.

Зазначена партія була прийнята позивачем і жодної рекламації, щодо якості і кількості поставленого в зазначений період товару, не надходило.

Основною метою укладення протоколу спільної зустрічі сторін договору поставки №09/11/2019 від 09.11.2019р., було зменшення партії товару з 1050 штук до 819, зменшення ціни договору до суми, що була сплачена авансом та істотна зміна специфікації в частині кріплення контейнерів, що поставляються, які значно збільшили собівартість товару по договору.

27.08.2020р. відповідач направив лист вих. №25, яким повідомив позивача про готовність відвантажити останню партію товару (з урахуванням протоколу спільної зустрічі) в кількості 160 штук. В тому ж листі, вимагав допустити працівників відповідача до території позивача, з метою збирання контейнерів (товару).

Всупереч вимогам пункту 2.3 договору, позивач не здійснив вивозу товару зі складу відповідача та жодним чином не відреагував на прохання, щодо допуску працівників для зборки товару.

Тільки 24.07.2020 року за сприянням відповідача, в частині пошуку перевізника та навантаження останньої партії товару, позивач отримав останню партію товару в кількості 160 штук.

Усвідомлюючи, що позивач уникає прийняти належне виконання, запропоноване відповідачем, ТОВ "Брикетмал" листом №6 від 10.09.2020 року повторно направило лист з вимогою допуску працівників відповідача для збирання останньої партії контейнерів.

Позивач даний лист проігнорував та як наслідок не допустив працівників відповідача до виконання договірних зобов`язань. Крім того, разом з зазначеним листом (в тому ж поштовому відправлені) відповідач повторно надіслав оригінали актів виконаних робіт по зборці готового виробу.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ТОВ "ВПК-Агро", як кредитор, допустив прострочення, вчинення якого позбавило відповідача можливості виконати свої договірні зобов`язання.

Позивач у письмових поясненнях вказав, що партія товару у кількості 659 штук містила істотні недоліки, оскільки відповідач поставив її у розібраному вигляді, чим не завершив поставку в порушення умов п.2.2 договору поставки №09/11/2019 від 09.11.2019.

Підтвердженням даного факту є відсутність підписаного Позивачем акту виконаних робіт.

Щодо листів відповідача №25 від 27.08.2020р. та №6 від 10.09.2020р., останні надсилалися за адресою м. Дніпро, вул. Гоголя, 15, офіс 314, проте, місцезнаходженням позивача: Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, Вишневе, вул. Гагаріна, 4/1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог позовної заяви.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брикетмал" (постачальник) було укладено договір поставки №09\11\2019 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язаний виготовити та передати у власність Покупця дерев`яні контейнери (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його на умовах визначених цим договором (а.с.16-19).

У п. 2.1 договору зазначено, що поставка товару здійснюється у відповідності до специфікації та графіку поставки товару, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.2.2 договору, поставка товару за цим договором здійснюється партіями. Під партією товару в цьому договорі розуміється кількість товару, що вказана в рахунках-фактурах/рахунках та видаткових накладних, які оформляються на кожну поставку у відповідності до графіку поставки товару. Поставка товару є завершеною після того, як постачальник виконав роботи по зборці (монтажу) товару.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, якщо інше не зазначено у додатках або додаткових угодах до цього договору, поставка товару здійснюється зі складу постачальника на умовах FCA ІНКОТЕРМС 2010 - хутір Браво, корпус 2, с.Українка, Малинський район, Житомирської області, Україна (застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору та є необхідними при тлумаченні договору, якщо інші умови не зазначені в договорі, додатках або додаткових угодах до нього).

Відповідно до п.2.4 договору перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару покупцеві за адресою, зазначеною в п.2.3 цього договору (пункт поставки).

Згідно п.2.6 договору транспортування товару (вивіз товару) з пункту поставки здійснюється покупцем за власний рахунок, з розрахунку 150 одиниць товару в одну вантажівку.

Відповідно до п.6.1 договору загальна сума договору визначається як загальна вартість товару, поставленого у зібраному вигляді протягом дії цього договору, у відповідності до підписаних специфікацій.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:

п. 6.2.1. - 70% від суми всього замовлення товару згідно специфікації - попередня оплата за товар протягом двох днів з дня підписання договору.

п. 6.2.2. - 30% від суми поставки кожної партії товару згідно графіку поставки, покупець сплачує протягом двох днів з дня (дати) поставки та зборки. Датою поставки вважається дата на видатковій накладній на кожну партію поставленого товару. Датою зборки вважається дата якою фактично зібраний товар передано покупцеві.

п.6.2.3. Зборка (монтаж) товару оплачується покупцем за фактично зібрану кількість одночасно з виконанням п.6.2.2 цього договору.

Згідно п. п. 7.1, 7.2 договору сторони несуть відповідальність за даним договором та у відповідності з чинним законодавством України.

У випадку невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язань щодо постачання товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, що не був поставлений належним чином та в встановлений строк за кожен день прострочення.

Пунктом 10.4 договору встановлено, що всі зміни і додатки до даного договору є дійсними у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін, і являються його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.10.14 договору для виконання обов`язків постачальника в частині зборки (монтажу) готового товару, покупець організовує надання приміщення та організовує розміщення (проживання, харчування) персоналу постачальника.

Пунктом 10.15 договору встановлено, що зборка (монтаж) готового товару проводиться (при умовах виконання п.10.14 договору) у кількості не менше 50 штук на день.

В специфікації №1 до договору (а.с.20) сторони погодили, що вартість одного контейнера без ПДВ становить 1733,33 грн., вартість збирання одного виробу без ПДВ - 83,33 грн.; всього вартість 1050 контейнерів без ПДВ - 1820000,00 грн.; вартість збирання 1050 штук без ПДВ - 87500,00 грн.

Згідно п.4 специфікації збирання продукції виконується на території замовника при створенні належних умов.

Відповідно до додатку №1 до договору поставки №09\11\2019 від 09.11.2019 сторонами погоджено наступний графік поставки товару (а.с.21):

1. 7 грудня 2019р. - 450 шт.

2. 12 грудня 150 шт.

3. 16 грудня - 150 шт.

4. 19 грудня 300 шт.

Всього - 1050 шт.

11.11.2019р. позивач, на виконання п.6.2.1 договору, здійснив попередню оплату за товар в сумі 1528800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1263 (а.с.22).

з 05.12.2019 по 08.04.2020 відповідач передав позивачу дерев`яні контейнери згідно наступних накладних (а.с.24-28):

- видаткова накладна РН-0000110 від 05.12.2019 року - 125 шт. на суму 259999,50 грн.;

- видаткова накладна РН-0000112 від 18.12.2019 року - 99 шт. на суму 205919,60грн.;

- видаткова накладна РН-0000113 від 20.12.2019 року - 115 шт. на суму 239199,54грн.;

- видаткова накладна РН-0000115 від 24.12.2019 року - 160 шт. на суму 332799,36 грн.;

- видаткова накладна РН-0000009 від 08.04.2020 року - 160 шт. на суму 332799,36грн.

21.02.2020р. позивач сплатив відповідачу, згідно платіжного доручення №1535, 103531,26 грн. (а.с.23).

Таким чином, загальна сума коштів, яка була перерахована відповідачу, становить 1632331,26 грн.

07.05.2020р. позивач направив відповідачу претензію №30_20 (а.с.30-35), в якій зазначив, що ним було сплачено 70% попередньої оплати в розмірі 1528800,00 грн., а також 30% від ціни договору за 143 контейнери та за їх збирання в розмірі 103531,26 грн.

Вказано, що відповідачем поставлено лише 659 контейнерів, замість 1050 шт., а зібрано лише 143 штуки.

За вказаних обставин, позивач просив повернути сплачені за товар кошти, компенсувати транспортні витрати, сплатити штрафні санкції, звільнити територію покупця від товару, розірвати договір поставки.

27.05.2020р. сторони підписали протокол спільної зустрічі сторін договору поставки №09/11/2019 від 09.11.2019р. (а.с.36).

Пунком 1 протоколу сторони обумовили, що у строк до 31.06.2020р. ТОВ "Брикетмал" передає дерев`яні контейнери у користування ТОВ "ВПК-Агро" у зібраному вигляді у кількості 819 шт.

Умовами п.2 протоколу передбачено, що при виконанні п.1, 1.1 протоколу сторони домовились про те, що умови договору в частині фінансових розрахунків виконані у повному обсязі, тобто сплачена сума у розмірі 1632331,26 грн. є такою, яка повністю виконує умови договору в частині поставки товару у кількості 819 шт.

Виконання домовленості п.1 протоколу супроводжується підписанням акту поставки та угоди про розірвання договору. Угода про розірвання договору повинна передбачати відсутність будь-яких фінансових зобов`язань та виконання умов договору з урахуванням відповідного протоколу (п.3 протоколу).

24.07.2020р., тобто після підписання протоколу, відповідач передав позивачу на підставі видаткової накладної РН-0000018 160 шт. контейнерів на суму 332799,36грн. (а.с.29).

Таким чином, загальна кількість контейнерів, яка була передана позивачу, склала 819 шт.

21.08.2020р. позивач направив відповідачу вимогу №42_20 від 11.08.2020р., в якій вказав, що домовленості відповідачем не виконані у повному обсязі, оскільки товар у розібраному вигляді та не придатний до використання знаходиться у складських приміщеннях позивача. Просить терміново звільнити зайняті приміщення від товару (а.с.37-39).

Позивач, посилаючись на норми ст. 693, ч. 3 ст. 612 ЦК України, звернувся до суду про стягнення з ТОВ "Брикетмал" 1632331,26 грн. сплачених за товар, оскільки ТОВ "Брикетмал" товар у повному обсязі та належної якості не поставив, роботи по зборці (монтажу) товару не виконав, повернення оплати за товар не здійсни.

Крім того, позивач, відповідно до п. 7.2 договору, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 232254,79 грн., нарахованої за період з 08.12.2019р. по 20.06.2020р за невиконання зобов`язання щодо постачання товару.

За невиконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів в сумі 1632331,26 грн. позивач просить стягнути з відповідача 19587,98 грн. інфляційних за період січень-серпень 2020 року та 30589,44 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.12.2019р. по 05.10.2020р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно приписів ст.ст. 651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що сторонами укладено договір №09\11\2019 від 09.11.2019р. на поставку дерев`яних контейнерів та їх монтаж (зібрання).

Вказаним договором сторони погодили предмет договору, строк та умови поставки товару і виконання робіт зі монтажу товару, вартість товару та робіт.

Протоколом спільної зустрічі від 27.05.2020р. сторони змінили умови договору №09\11\2019 від 09.11.2019р. в частині строку виконання робіт з монтажу (зборки) товару, кількості товару та ціни договору.

За умовами протоколу, до 31.06.2020 ТОВ "Брикетмал" зобов`язався передати 819 шт. контейнерів у користування ТОВ ВПК Агро" у зібраному вигляді.

Крім того, сторони домовились, що сума 1632331,26 грн., яка сплачена покупцем, повністю виконує умови договору в частині поставки 819 контейнерів.

Виходячи зі змісту умов, що включені до договору сторонами, з урахуванням змін, внесених протоколом спільної зустрічі від 27.05.2020р., суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір, який містить в собі елементи договорів різного виду, а саме - договору поставки товару (дерев`яні контейнери) та договору підряду (в частині виконання робіт зі зборки (монтажу) контейнерів).

За таких обставин, до застосування належать положення закону, якими врегульовано відносини як з поставки, так і з виконання підрядних робіт.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Правовою підставою звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 1632331,26 грн. позивач вказує ч.2 ст.693 ЦК України, умовою застосування якої є невиконання продавцем свого зобов`язання щодо передачі товару покупцю.

Відповідно до частини другої статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.11.2019р. позивач на виконання пп. 6.2.1 договору згідно платіжного доручення № 1263 здійснив попередню оплату за товар (дерев`яні контейнери) в сумі 1528800,00 грн., що становить 70% від суми замовленого товару згідно специфікації (а.с.22).

У специфікації №1 до договору сторонами окремо визначена вартість контейнера і вартість збирання готового виробу (монтаж).

Так, вартість одного контейнера без ПДВ становить 1733,33 грн. (2080,00 з ПДВ); вартість 1050 шт. контейнерів без ПДВ становить 1820000,00 грн. Вартість контейнерів з ПДВ становить 2184000,00 грн.

Попередня оплата в сумі 15280000,00 грн. відповідала 70% вартості 1050 шт. контейнерів з ПДВ (2184000,00 грн. х 70%). Отже,

Платіжним дорученням №1535 від 21.02.2020р. позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 103531,26 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказана сума була сплачена відповідачу за анкерні кріплення, у зв`язку зі зміною способу кріплення за умовами протоколу спільної зустрічі.

Однак, доказів на підтвердження таких доводів до суду не подано.

Разом з тим, з огляду на пояснення сторін щодо виконання з боку відповідача робіт по монтажу 143 контейнерів, а також беручи до уваги обставини, які викладені позивачем у претензії №30_20 від 30.04.2020 (а.с.30-35), з якою позивач звертався до відповідача, здійснивши власні обчислення складових вищевказаної суми, судом встановлено, що сума 103531,26 грн. була сплачена позивачем на виконання п. 6.2.2 та п. 6.2.3 договору та включає 30 % вартості 143 шт. контейнерів (89231,83 грн.) та вартість їх монтажу (збирання) (14299,43 грн.).

Суд вважає, що вимога позивача про повернення йому коштів в сумі 1632331,26 грн. є безпідставною і не відповідає приписам ст.693 ЦК України, оскільки зобов`язання, обумовлені договором із врахуванням змін згідно протоколу спільної зустрічі щодо передачі товару позивачу, відповідачем виконані.

Так, сторони п. 2.3 договору узгодили, що поставка товару здійснюється зі складу постачальника на умовах FCA ("Free Carrier" ("Франко перевізник") ІНКОТЕРМС 2010 - хутір Браво, корпус 2, с.Українка, Малинський район.

Відповідно до п.2.4 договору перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару покупцеві за адресою, зазначеною в п.2.3 цього договору (пункт поставки).

Видаткові накладні РН-0000110 від 05.12.2019 року; РН-0000112 від 18.12.2019 року; РН-0000113 від 20.12.2019 року; РН-0000115 від 24.12.2019 року; РН-0000009 від 08.04.2020 року та РН-0000018 від 24.07.2020р. є доказом передачі та отримання позивачем за адресою хутір Браво, корпус 2, с.Українка, Малинський район контейнерів в загальній кількості 819 шт., а також переходу до ТОВ "ВПК-Агро" права власності на контейнери.

Тобто, з урахуванням норм ст.664 Цивільного кодексу України, положень розділу 2 укладеного сторонами договору, специфікації №1 та протоколу спільної зустрічі, обов`язок щодо передачі дерев`яних контейнерів в кількості 819 шт. відповідачем виконаний в повному обсязі.

Відносно посилань позивача на приписи ч.3 ст.612 ЦК України суд вказує наступне.

Згідно ч.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відмова від прийняття простроченого виконання, передбачена ч.3 ст.612 ЦК України, можлива лише в тих випадках, коли внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора. Втрата інтересу при цьому повинна розумітися як категорія об`єктивна.

Кредитор, який втратив інтерес до виконання зобов`язання боржником має повідомити останнього про відмову від прийняття виконання зобов`язання внаслідок прострочення.

Внаслідок такої відмови кредитор має право нарахувати боржнику понесені ним збитки.

Враховуючи, що обов`язок відповідача щодо поставки 819 шт. дерев`яних контейнерів ним виконаний, зобов`язання сторін в цій частині припинені, а тому відсутні підстави для застосування приписів ч.3 ст.612 ЦК України.

Водночас, суд погоджується з твердженнями позивача, що з боку відповідача не виконанні зобов`язання щодо збирання готового виробу (монтажу), тобто зобов`язання, які охоплюються правовідносинами підряду.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За частинами 2, 3 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Юридичний аналіз статей 837, 849 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Отже, до правовідносин, що підпадають під дію договору підряду не можуть застосовуватися положення інших договорів, зокрема, договору купівлі-продажу на предмет можливостей повернення передоплати за договором купівлі-продажу згідно із статтею 693 ЦК України, якщо умовами укладеного договору сторони не передбачили іншого.

Якщо спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору підряду, однак одна із сторін обрала предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів сторін за договором підряду, визначеним законодавством та не передбаченим умовами укладеного договору підряду, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору (позивача).

Крім того, суд звертає увагу, що позивач, як того вимагає ч. 3 ст. 612 ЦК України, не вимагає відшкодування збитків у зв`язку із втратою інтересу до виконання робіт щодо зібрання контейнерів, а просить повернути сплачену ним суму коштів, яка згідно протоколу спільної наради є такою, яка повністю виконує умови договору в частині поставки товару в кількості 819 шт.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення 1632331,26 грн. та відмовляє в їх задоволенні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, слід вказати слідуюче.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, вимогами ч. 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки вимога про стягнення неустойки не є безспірною заборгованістю відповідача перед позивачем, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, суду для задоволення вимог про стягнення пені необхідно з`ясувати наявність вини боржника.

За умовами п. 7.2 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язань щодо постачання товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, що не був поставлений належним чином та в встановлений строк за кожен день прострочення.

Позивач стверджує, що поставка товару повинна була відбуватися у відповідності до погодженого у додатку №1 до договору графіку. Оскільки відповідач не дотримався вказаного графіку з нього підлягає стягненню пеня.

Однак, слід зазначити, що за умовами п. 2.3 договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника на умовах FCA ("Free Carrier" ("Франко перевізник") ІНКОТЕРМС 2010 - хутір Браво, корпус 2, с.Українка, Малинський район.

Термін Free Carrier - "Франко перевізник" означає, що продавець вважається таким, що виконав своє зобов`язання з поставки товару, який пройшов митне очищення, у випадку передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому місці. За відсутності вказівки покупця про такий пункт продавець має право визначити його сам серед низки подібних пунктів, де перевізник візьме товар у своє розпорядження.

За умовою п. 2.6 договору транспортування товару (вивіз) здійснює покупець (позивач).

Отже, дотримання графіку поставки є можливим в разі наявності товару, який підлягав передачі відповідачем позивачу, так і в разі своєчасного надання позивачем транспорту для перевезення товару з пункту доставки.

Тобто дотримання графіку поставки мало бути як з боку відповідача, який мав виготовити товар та передати його позивачу, так і з боку позивача, який мав надати транспорт для перевезення товару.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що саме з боку відповідача були допущені порушення графіку поставки товару (відсутність товару, відмова передати товар, відсутність чи несвоєчасне повідомлення про готовність товару тощо), тому не можна дійти однозначного висновку про наявність вини саме відповідача у недотриманні графіку поставки товару.

З огляду на викладене, суд відмовляє у позовних вимогах в частині стягнення пені в розмірі 232254,79 грн., яка нарахована за невиконання зобов`язання щодо постачання товару.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, обґрунтовуючи нарахування 3% річних та інфляційних вказує, що оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання, у нього виник обов`язок повернути позивачу отримані за цим договором грошові кошти, та нараховує відсотки річних та інфляційних як він вказує на суму попередньої оплати 1632331,26 грн.

Оскільки судом не встановлено виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, за вказаних обставин, вимога позивач про стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму 1632331,26 грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про направлення позивачу 27.08.2020р. листа вих. №25, яким повідомив позивача про готовність відвантажити партію товару в кількості 160 штук та листа №6 від 10.09.2020 року з вимогою допуску працівників відповідача для збирання останньої партії контейнерів (а.с.173, 174), суд вважає за необхідне зазначити, що вказані листи направлені на адресу м.Дніпро, вул.Гоголя, 15 офіс 314.

Згідно даних ЄДРПОУ (а.с.43) місцезнаходження ТОВ "ВПК-Агро" - Дніпропетровська обл., Магдалинівський рн., с.Вишневе, вул.Гагаріна 4/1.

Ця ж адреса зазначена, у підписаному сторонами, договорі поставки від 09.11.2019р.

Відносно наданих відповідачем скріншотів електронних листів, які нібито підтверджують зміну поштової адреси позивача, то з вказаних електронних листів не вбачається, що позивач повідомив відповідача про те, що всю поштову кореспонденцію потрібно надсилати на поштову адресу - м.Дніпро, вул.Гоголя, 15 офіс 314.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову в повному обсязі, в порядку п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, судові витрати за результатами розгляду справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО" в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.04.21

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек. з повід)