Рішення № 96624788, 29.04.2021, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 618/313/21

Провадження № 2/618/85/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Дворічанський районний суд Харківської області у складі: головуючого – судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання – Рябенко Л. В., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу № 618/313/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, юридична адреса: 62702, Харківська область, Куп`янський район, смт Дворічна, вул. Слобожанська, буд. 8, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина – ОСОБА_2 , після смерті якої позивач має намір прийняти спадщину. Однак після звернення до Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності на ім`я померлої. При цьому, нотаріусом встановлено, що згідно з книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) запис щодо отримання сертифікату на ім`я померлої ОСОБА_2 не обліковується, але в додатку № 1 до державного акту на право колективної власності на землю, списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Хвиля революції» під № 21 обліковується запис на ім`я померлої ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим позивач просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 7,29 умовних кадастрових гектарів на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (колишньої Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області) в порядку спадкування за законом після смерті його дружини.

В підготовче засідання представник позивача не з`явився, надавши до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.

Представниця відповідача - Дворічанський селищний голова в підготовче засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення, просила справу розглянути за відсутності представника Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

За результатами підготовчого провадження на підставі повідомлених позивачем обставин справи, наданих ним доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

Згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 03 лютого 1979 року, ОСОБА_3 була прийнята та працювала з 1979 року в колгоспі «Хвиля революції» на посаді доярки.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 08 серпня 1987 року, виданого Кутьківською сільською Радою народних депутатів Дворічанського району Харківської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 08 серпня 1987 року уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 2.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26 липня 2013 року, виданим виконавчим комітетом Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 6.

Відповідно до довідки № Д-106/0-0.23,17-100/138-20 від 08 жовтня 2020 року, наданою Відділом у Дворічанському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, повідомлено, що: Державний Акт на право колективної власності на землю по КСП «Хвиля революції», серія ХР-09-00-000368 від 24 грудня 1995 року, зареєстрований в «Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю» за номером 13.

Громадянка ОСОБА_2 обліковується у додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю, списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства КСП «Хвиля революції» під № 21.

Середній розмір земельної частки (паю), згідно з справою по паюванню земель колективної власності по КСП «Хвиля революції» становить 7,29 в умовних кадастрових га, з них: рілля – 5,17; сіножаті – 0,69; пасовища – 1,38; багаторічні насадження – 0,05.

У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянка ОСОБА_2 не значиться.

Згідно з довідкою № 596 від 01 грудня 2020 року, виданою Кутьківською сільською радою Дворічанського району Харківської області, на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по день смерті разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємцями померлої за законом є: чоловік – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємцями померлої за заповітом немає.

Відповідно до постанови Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області № 190/02-31 від 11 березня 2021 року, ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_2 , так як був зареєстрований та проживав разом з нею по день її смерті.

ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його дружини – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю документа, що підтверджує право власності на ім`я померлої.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» спадкоємець повинен пред`явити належний правовстановлюючий документ про право власності на ім`я спадкодавця.

Частина друга статті 14 Конституції України визначає, що право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

За положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, в зв`язку з чим в цей час неможливо зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на належну ОСОБА_2 як члену КСП «Хвиля революції» земельну частку (пай) та виготовити відповідний правовстановлюючий документ, що дало б можливість позивачу отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його дружини в нотаріальній конторі.

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права шляхом визнання за ним права на земельну частку (пай) в судовому порядку.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Згідно з п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року за № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Відповідно до абзацу 2 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з довідкою № Д-106/0-0.23,17-100/138-20 від 08 жовтня 2020 року, наданою Відділом у Дворічанському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Державний Акт на право колективної власності на землю по КСП «Хвиля революції», серія ХР-09-00-000368 від 24 грудня 1995 року, зареєстрований в «Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю» за номером 13. ОСОБА_2 обліковується у додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю, списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариству КСП «Хвиля революції» під № 21, однак у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 не значиться.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у п. 23 роз`яснив, що судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Зі змісту наведеного убачається, що особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Отже, ОСОБА_2 на момент одержання Державного акту на право колективної власності по КСП «Хвиля революції» була його членом, працювала в ньому та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю під № 21.

Згідно з ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах.

За життя ОСОБА_2 заповіт не склала.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з постанови Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області № 190/02-31 від 11 березня 2021 року, ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_2 , так як був зареєстрований та проживав разом з нею по день її смерті.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), зокрема є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

При цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України суд роз`яснює представнику відповідача наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 цієї статті.

Судом також встановлено, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. 14, 55 Конституції України, п. п. 2, 4, 6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право на земельну частку (пай), площею 7,29 умовних кадастрових гектарів на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (колишньої Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області) в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов